Як допомогти Україні проголосувати

Демократія в Україні стоїть перед критичним випробуванням, по мірі того, як країна готується до президентських виборів в жовтні. Президентська кампанія, побудована на залякуванні, а іноді й насильстві, вже почалася, а Вашингтон зберігає сумне мовчання щодо майбутнього цього важливого партнера Америки.

За кілька днів до мого приїзду в Київ в минулому місяці для участі в конференції, присвяченій майбутньому України в Європі, українську службу радіо "Свобода", яка фінансується Сполученими Штатами, позбавили однією з основних можливостей виходу в український ефір.

Пізніше невелика радіостанція була закрита після того, як почала ретрансляцію передач "Свободи". А на минулому тижні директор ще однієї радіостанції, яка розглядала можливість ретрансляції радіопередач української служби, загинув в автомобільній катастрофі за підозрілих обставин.

Інші електронні засоби масової інформації практично повністю контролюються урядом, а майбутнє єдиного незалежного телевізійного каналу вельми сумнівне. Податкова адміністрація, схоже, займається тільки підприємцями, які підтримують опозиційних кандидатів.

Неурядові організації, особливо ті, які займаються просвітою виборця і мобілізаційних груп, перебувають під постійним тиском.

Тим часом, прихильники президента Леоніда Кучми намагаються проштовхнути конституційні зміни, які розширюють повноваження парламенту (який вони будуть контролювати принаймні до 2006) за рахунок інституту президентства, який вони, ймовірно, втратять, якщо жовтневі вибори буду чесними.

Таким чином, навіть коли Кучма перестане бути президентом – а він сказав, що не має наміру переобиратися – його адміністрація продовжить керувати країною.

Конституційні зміни, які обговорюються, могли б бути якось виправдані за інших обставин, але законодавчий орган – Верховна Рада – має невисоку репутацію, оскільки його прокучмістська більшість виникла при сумнівних обставинах після жорстких і нечесних виборів в 2002.

Така Рада не повинна прагнути розширити свої повноваження саме перед президентськими виборами, які дадуть українцям шанс висловити свою думку про те, куди ведуть країну її керівники.

Шлях, який обере Україна, має величезну важливість для Сполучених Штатів.

Україна була важливим партнером США відтоді, як вона отримала незалежність в 1991. Вона відмовилася від ядерної зброї, успадкованої від Радянського Союзу, підтримала миротворчі зусилля проти етнічних зіткнень в Косово, припинила надання допомоги ядерній програмі Ірану, закрила чорнобильський ядерний реактор, відправила майже 1,600 військовослужбовців в Ірак і ще сотні миротворців в рамках операцій ООН в Ліберії, Косово і в інших гарячих точках.

Ілюстрація до статті Олбрайт у The New York Times

У травні, коли Європейський Союз поповниться десятьма новими членами, Україна з її майже 50 мільйонним населенням виявиться на його східному кордоні. Її роль у відносинах з ісламським екстремізмом на півдні, авторитарним режимом в Білорусії, і Росією, керівники якої ностальгують за Радянським Союзом, стане ще вагомішою.

Сполучені Штати не зацікавлені в перемозі якогось конкретного кандидата в Україні, але наші ставки в цій грі високі. На жаль, в той час, як наші посли красномовно і безкомпромісно висловлюються про події в Україні, заяви адміністрації США переважно залишалися конфіденційними і відстороненими.

Міністр оборони Дональд Рамсфелд був єдиною вищою посадовою особою, яка відвідала Україну останнім часом, і він приїжджав, щоб отримати підтримку для війни в Іраку.

Президент Кучма ясно дав мені зрозуміти під час нашої останньої майже двогодинної зустрічі минулого місяця, що адміністрація Буша, на його думку, мало замислюється про те, що відбувається Україні, засновуючи свою думку тільки на тому, що кажуть в Росії.

Політична опозиція підозрює, що внесок України в антиіракську коаліцію забезпечив Україні амністію з боку Сполучених Штатів. Це не так, зрозуміло, але ентузіазму опозиціонерам це не додає.

Так що ж повинні робити Сполучені Штати, щоб підтримати демократію в Україні?

Для початку – висловитися начистоту. Президент Буш і посадові особи його кабінету повинні наполягти на вільних і чесних виборах, і вони повинні це зробити якнайшвидше. Брудні технології можуть вирішити результат цих виборів задовго до голосування.

Вищі посадові особи повинні відвідати Україну, будуть і інші можливості, коли лідери великої вісімки, Євросоюзу і НАТО зустрінуться в червні цього року. Просування демократії на Близькому Сході вже включене в порядок денний адміністрації Буша. Збереження демократії в Україні також повинно бути одним з пріоритетів.

По-друге, треба збільшити підтримку незалежних засобів масової інформації і громадянського суспільства. Це вимагатиме значних фінансових вливань, також з боку демократичних сусідів України, які можуть підтримати незалежні медіа і фінансувати організації для мобілізації виборця і моніторингу кампанії.

По-третє, приєднатися до наших європейських партнерів в пошуках альтернативних сценаріїв для України. Вільні і справедливі вибори, чим би вони не закінчилися, повинні призвести до торгових і візових поступок з боку Європейського Союзу і конкретного плану отримання членства в ЄС, зростання військової співпраці з НАТО і підтримки членства у Світовій Організації Торгівлі.

Ці заходи, як і перспектива більш стійкої демократії, сприяли б збільшенню необхідних іноземних інвестицій в Україну. Президент Кучма повинен розуміти, що мусить залишити після себе незалежну і демократичну Україну, глибоко інтегровану в Європу і трансатлантичні структури.

Якщо ж вибори будуть нечесними, керівництво України повинно знати, що вступ в західні інститути сповільниться, і що їх власні банківські рахунки і привілейовані візи їм не гарантовані. Як і у випадку, якщо партія Кучми стане перекроювати Конституцію на свою користь.

Збереження і розширення кордонів свободи у всьому світі вимагає постійної пильності. Ця пильність і ті, хто стверджують, що вірять в свободу як універсальне право всіх людей, сьогодні тримають екзамен в Україні.

Мадлен К. Олбрайт була держсекретарем США з 1997 по 2001