Котрому з Вікторів дістануться лаври переможця?
Понеділок, 16 серпня 2004, 12:58
У порівнянні з російським політичним процесом президентські вибори в Україні пройдуть досить жваво
Такий офіс, як в Інни Богословської - зі зробленими на замовлення меблями і сучасними картинами на стінах - скоріше підійшов би консультанту з питань ділової кар'єри з Каліфорнії, ніж українському політикові.
Утім, дивуватися, можливо, і нема чого - адже одночасно вона керує елітною консалтинговою фірмою. Із завзятістю, властивою їй у бізнесі, вона наполягає, що Україна, подібно Ірландії, здатна стати черговим "економічним дивом" Європи.
Напередодні парламентських виборів 2002 пані Богословська стала одним із засновників політичної партії, яка, щоправда, проіснувала недовго, а потім її, разом із купкою інших молодих технократів, запросили до уряду для його "омолодження".
Вона очолила Державний комітет з підприємницької діяльності, але швидко пішла з цієї посади, оскільки "не можна створити одне сучасне міністерство, якщо інший уряд архаїчній".
Однак сам факт, що в українській політиці знаходиться місце людям, які можуть мислити критично, на зразок пані Богословської, нагадує про те, що в Києві політичний процес виглядає більш здоровим, ніж у Москві, де парламент незабаром перетвориться на кремлівську "машину для голосування".
Після президентських виборів 31 жовтня в українській політиці наступить ще більше пожвавлення. Хто б не переміг - колишній прем'єр-міністр і глава Центробанку Віктор Ющенко або чинний прем'єр Віктор Янукович, на якого зробив ставку президент Леонід Кучма, який іде зі своєї посади - баланс сил, що існує зараз, все одно буде порушений.
Пан Кучма вже десять років відіграє роль арбітра у відносинах між олігархічними кланами, що борються один з одним за панування в бізнесі і політиці. Пан Янукович відноситься до "донецького клану". Він не має особливого впливу ані в "київському угрупованні", яке очолює голова адміністрації Кучми, ані в "дніпропетровському клані", що стоїть за зятем Кучми - бізнесменом Віктором Пінчуком.
Утім, обідва потужних лідери віддають йому перевагу перед паном Ющенком, що заприсягся "покінчити з корупцією" і відправити "бандитів" за грати.
Схоже, його слова знайшли відгук у суспільстві. Хоча олігархи контролюють усі головні телеканали, крім одного, пан Ющенко як і раніше, лідирує: за даними соціологічного опитування, проведеного на початку серпня київським Центром ім. Разумкова, його рейтинг складає 28% проти 21% у Януковича.
За пана Кучми ситуація в економіці останнім часом стала поліпшуватися - частково завдяки реформам, які встиг провести пан Ющенко за недовгий термін перебування на посаді прем'єра - однак контроль олігархів над країною зараз набув ще більш твердого і цинічного характеру.
У червні державне сталеливарне підприємство "Криворижсталь" було продано консорціуму на чолі з паном Пінчуком і донецьким магнатом Рінатом Ахмєтовим у результаті відверто підтасованого аукціону, до участі в якому не були допущені іноземні фірми, які пропонували утроє більшу ціну.
Спостерігачі розцінили це як крок, спрямований одночасно на захоплення держвласності і формування межкланового альянсу на період після відходу Кучми.
Через це пану Ющенку, якщо він переможе, буде непросто керувати країною - і він це знає. В одному з інтерв'ю він ухильно висловився про свої плани щодо олігархів. "Я не виключаю розслідувань діяльності кланів, які стоять за Медведчуком або Януковичем, але іншому бізнесу потрібні чіткі правила гри", - говорить він.
Відсутність згадувань про пана Пінчука дозволяє припустити, що він, можливо, хоче укласти перемир'я з найбільшим магнатом України.
Ще одна перешкода для Ющенка виникне, якщо уряду вдасться здійснити план щодо зміни конституції і передачі деяких повноважень - наприклад, призначення міністрів – парламенту. У червні цей законопроект пройшов перше читання.
Якщо уряд зможе залучити на свій бік дві партії, що коліваються, - комуністів і соціалістів - і одержати до наступного читання у вересні необхідні дві третини голосів, крила в майбутнього президента будуть підрізані.
У будь-якому випадку, пан Ющенко може і програти вибори. Пан Янукович апелюватиме до роздвоєної свідомості українського суспільства. У ході передвиборної компанії він намагається позбавити Ющенка прихильників за межами його традиційного електорату на Західній Україні, що ігнорує інтереси частини країни, орієнтованої на Росію, називаючи його одночасно націоналістом і ставлеником Заходу, який зіпсує відносини з Росією.
У спробі домогтися прихильности Росії пан Кучма орієнтує свою політику на схід: він припинив розмови про прагнення України вступити до ЄС і НАТО і погодився перенацілити трубопровід "Одеса-Броди", що призначався для постачання каспійської нафти до Європі територію України, на транспортування російської нафти.
Пан Ющенко намагається дотримуватися більш прозахідного курсу, але політичний тиск дає про себе знати: раніше він виступав за присутність українських військ в Іраку, але на цьому тижні заклікав до виведення контингенту.
Хто б не переміг, у країні запанує такий собі "творчий хаос". Але у порівнянні з нудотною авторитарністю російської політики це, можливо, не так вже й погано.
Переклад "ИноСМИ"
Такий офіс, як в Інни Богословської - зі зробленими на замовлення меблями і сучасними картинами на стінах - скоріше підійшов би консультанту з питань ділової кар'єри з Каліфорнії, ніж українському політикові.
Утім, дивуватися, можливо, і нема чого - адже одночасно вона керує елітною консалтинговою фірмою. Із завзятістю, властивою їй у бізнесі, вона наполягає, що Україна, подібно Ірландії, здатна стати черговим "економічним дивом" Європи.
Напередодні парламентських виборів 2002 пані Богословська стала одним із засновників політичної партії, яка, щоправда, проіснувала недовго, а потім її, разом із купкою інших молодих технократів, запросили до уряду для його "омолодження".
Вона очолила Державний комітет з підприємницької діяльності, але швидко пішла з цієї посади, оскільки "не можна створити одне сучасне міністерство, якщо інший уряд архаїчній".
Однак сам факт, що в українській політиці знаходиться місце людям, які можуть мислити критично, на зразок пані Богословської, нагадує про те, що в Києві політичний процес виглядає більш здоровим, ніж у Москві, де парламент незабаром перетвориться на кремлівську "машину для голосування".
Після президентських виборів 31 жовтня в українській політиці наступить ще більше пожвавлення. Хто б не переміг - колишній прем'єр-міністр і глава Центробанку Віктор Ющенко або чинний прем'єр Віктор Янукович, на якого зробив ставку президент Леонід Кучма, який іде зі своєї посади - баланс сил, що існує зараз, все одно буде порушений.
Пан Кучма вже десять років відіграє роль арбітра у відносинах між олігархічними кланами, що борються один з одним за панування в бізнесі і політиці. Пан Янукович відноситься до "донецького клану". Він не має особливого впливу ані в "київському угрупованні", яке очолює голова адміністрації Кучми, ані в "дніпропетровському клані", що стоїть за зятем Кучми - бізнесменом Віктором Пінчуком.
Утім, обідва потужних лідери віддають йому перевагу перед паном Ющенком, що заприсягся "покінчити з корупцією" і відправити "бандитів" за грати.
Схоже, його слова знайшли відгук у суспільстві. Хоча олігархи контролюють усі головні телеканали, крім одного, пан Ющенко як і раніше, лідирує: за даними соціологічного опитування, проведеного на початку серпня київським Центром ім. Разумкова, його рейтинг складає 28% проти 21% у Януковича.
За пана Кучми ситуація в економіці останнім часом стала поліпшуватися - частково завдяки реформам, які встиг провести пан Ющенко за недовгий термін перебування на посаді прем'єра - однак контроль олігархів над країною зараз набув ще більш твердого і цинічного характеру.
У червні державне сталеливарне підприємство "Криворижсталь" було продано консорціуму на чолі з паном Пінчуком і донецьким магнатом Рінатом Ахмєтовим у результаті відверто підтасованого аукціону, до участі в якому не були допущені іноземні фірми, які пропонували утроє більшу ціну.
Спостерігачі розцінили це як крок, спрямований одночасно на захоплення держвласності і формування межкланового альянсу на період після відходу Кучми.
Через це пану Ющенку, якщо він переможе, буде непросто керувати країною - і він це знає. В одному з інтерв'ю він ухильно висловився про свої плани щодо олігархів. "Я не виключаю розслідувань діяльності кланів, які стоять за Медведчуком або Януковичем, але іншому бізнесу потрібні чіткі правила гри", - говорить він.
Відсутність згадувань про пана Пінчука дозволяє припустити, що він, можливо, хоче укласти перемир'я з найбільшим магнатом України.
Ще одна перешкода для Ющенка виникне, якщо уряду вдасться здійснити план щодо зміни конституції і передачі деяких повноважень - наприклад, призначення міністрів – парламенту. У червні цей законопроект пройшов перше читання.
Якщо уряд зможе залучити на свій бік дві партії, що коліваються, - комуністів і соціалістів - і одержати до наступного читання у вересні необхідні дві третини голосів, крила в майбутнього президента будуть підрізані.
У будь-якому випадку, пан Ющенко може і програти вибори. Пан Янукович апелюватиме до роздвоєної свідомості українського суспільства. У ході передвиборної компанії він намагається позбавити Ющенка прихильників за межами його традиційного електорату на Західній Україні, що ігнорує інтереси частини країни, орієнтованої на Росію, називаючи його одночасно націоналістом і ставлеником Заходу, який зіпсує відносини з Росією.
У спробі домогтися прихильности Росії пан Кучма орієнтує свою політику на схід: він припинив розмови про прагнення України вступити до ЄС і НАТО і погодився перенацілити трубопровід "Одеса-Броди", що призначався для постачання каспійської нафти до Європі територію України, на транспортування російської нафти.
Пан Ющенко намагається дотримуватися більш прозахідного курсу, але політичний тиск дає про себе знати: раніше він виступав за присутність українських військ в Іраку, але на цьому тижні заклікав до виведення контингенту.
Хто б не переміг, у країні запанує такий собі "творчий хаос". Але у порівнянні з нудотною авторитарністю російської політики це, можливо, не так вже й погано.
Переклад "ИноСМИ"
