Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

СДПУ(о) vs Зінченко: "симетричні відповіді" в асиметричному протистоянні

Вівторок, 28 вересня 2004, 09:56
…І дивом усі дивувалися, хто чув,
і говорили: хіба це не той,
що переслідував в Єрусалимі
визнавців оцього Ім'я?
(Дії 9:21)



Одним з активно нав’язуваних стереотипів – чи, точніше сказати, мітів – українського політичного життя й, зокрема, теперішньої передвиборчої кампанії, є сакраментальне "а, всі вони однакові".

"Усенародну підтримку" і "одностайне схвалення" свого "єдиного кандидата" влада може імітувати, але насправді жоден провладний стратег чи політтехнолог, бодай трохи обізнаний на українських реаліях і настроях, не розраховуватиме на відданий чи взагалі хоч якоюсь мірою політично свідомий електорат: за всієї зневаги до власного (чи не власного) народу, вони не можуть не бачити: освічена частина цього народу прекрасно розуміє, хто насправді "ґоніт порожняк".

Ні, справжньою опорою і єдиною надією теперішньої влади є такий собі – руки в кишенях, скептична посмішка в кутку рота – "пофіґіст". "А, всі вони однакові", – каже він і йде голосувати за те, щоб було якомога менше змін, бо впевнений у своїй мудрості: усі зміни – тільки на гірше, якщо владу візьме визначений "згори" спадкоємець, то буде, принаймні, менше клопоту, заворушень, переділу власності.

Або не йде голосувати взагалі, що, з огляду на "чесність" і "прозорість" наших виборів, цілком вірогідно дорівнює бюлетеню за провладного кандидата. "А, наплювати, відсидимось у своїй "хаті скраю" за часів Януковича, як відсиджувались за Кучми…"

Це позиція циніка, який шукає собі виправдання в уявленні, що циніки – всі, і ницого, який у своєму догори ногами перегорнутому світогляді упевнений, що він – "над усіма". А ще це – остання надія й останній бастіон влади, яку охоплює

…жага
розтлінного весь білий світ розтлити
і все товкти, товкти зболілу жертву,
щоб вирвати прощення за свої
одвічні окрутенства
(В. Стус)


Днями керівництво СДПУ(о) провело "викривальну" конференцію проти Олександра Зінченка, звинувачуючи його в "зраді". Вона є яскравою ілюстрацією нав’язування суспільству того самого "а, всі вони однакові".

Перебігають з одного табору до іншого політики? Ясна річ: одні перекуповують других, а другі – перших… Погаласували обурені одні? Будь ласка, от вам галасування обурених інших.

Око за око, зуб за зуб, всі однакові, як там кажуть політтехнологи – "симетрична відповідь?" А пересічному громадянинові залишається тільки махнути рукою на політику й політиків і йти пити пиво. І надати перевагу не походу до виборчої дільниці в день голосування, а, наприклад, пікніку з друзями.

Але замилуваний своїм цинізмом "пофіґіст" виявляється, як хлопчисько, обдуреним, обіграним і використаним: він і не помічає, що його "а, всі вони однакові" є не позицією того, хто "поза" чи "над" політикою, а крапленою картою, підсунутою йому однією зі сторін того політичного протистояння, яке просякає все суспільство, і бути поза яким неможливо за означенням.

Шулерство полягає в тому, що уявлення про симетрію намагаються нав’язати в протистоянні, глибоко асиметричному за своєю природою:

не сыновья против отцов,
а сила против правды
(Ю. Кім, 1968)


Я недаремно поставив дату під останньою цитатою. Чітке розділення на два полюси повернулося до нашого суспільства після півтора десятка років сум’яття, коли змішалися кольори, прапори й табори.

Чітке відчуття поділу на "ми" й "вони", до моторошності знайоме з совєтських часів, раптом знову виникло і нагадало досвід попереднього покоління, коли з одного боку були Брежнєв, Щербицький і всі ті, кому ім’я – леґіон, а з другого – Сахаров, Стус, Сверстюк та інші мужні одинаки.

Та є й суттєва різниця: сьогодні на боці сучасних Сахарових і Стусів уже не одиниці. В Україні, єдиній з країн СНД, баланс сил зараз такий, що в правди є всі шанси перемогти.

Але аґонія пораненого тоталітарного дракона не менш небезпечна, ніж його панування в силі. І кожен крок сьогодні, як і тоді – на рахунку, кожен крок – це вчинок. Вчинок мужній або ганебний.

І асиметрія тут одвічна: до ганебних учинків схиляє шалений вітер, що дме з пащі дракона – завжди в одному напрямку, і завжди знаходяться ті, хто не встояв, віддався цьому вітру, що ламає, трощить і нищить фізично… та все одно виявився зламаним, потрощеним і знищеним – морально, що набагато страшніше.

Вчинок гідний – це стояти прямо всупереч тому вітрові, як стояли у 60-ті, 70-ті, 80-ті Стус, Марченко, Тихий, Сверстюк, Овсієнко… і як у наш час стояли Ґонґадзе, Александров, і знову стоять Сверстюк, Овсієнко та інші.

А коли людина не просто встоює, а виходить зі свого табору, і йде назустріч вітру – це вже не просто вчинок. І тому один вчинок Зінченка переважує багато десятків учинків Скачків, Ганн Герман, Тарасів Чорноволів, і в цьому теж – асиметрія.

Бо вийти й піти проти вбивчого вітру, і дійти до табору тих, що стоять прямо – це чудо духовного зцілення. Поряд з яким, до речі, закономірно постає зцілення фізичне – як ознака для маловірних.

Автор: Кирило Булкін, головний редактор радіо НАРТ – "Чесна хвиля" (можна почути на частотах: у Києві – 70.4, у Харкові – 73.79, в Одесі – 68.36).

Читайте також:

СУРКІС РОЗПОВІВ, ЩО ВИДІЛЯВ ЗІНЧЕНКУ НА ЛІКУВАННЯ $25 ТИСЯЧ

СДПУ(О) ГОТОВА ПРАЦЮВАТИ В ОПОЗИЦІЇ ПРИ ПРЕЗИДЕНТІ ЮЩЕНКУ


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування