Знову Абу-Дабі. Трамп обіцяє мир, Путін робить ставку на зиму
Сьогодні, 10 листопада, в Абу-Дабі починаються дводенні зустрічі представників України, США та Росії. Попередні переговори були ще в лютому. Але що відтоді змінилось? Війна тривала, а принципові розбіжності сторін нікуди не зникли.
Поки Трамп знову обіцяє, що угода про завершення російсько-української війни близько, як ніколи, Росія продовжує бити по українській енергетиці. Що стоїть за обіцянками, чому до процесу долучаються європейці та чи готова Москва хоча б до якихось поступок – розбираємося в УП.Ранок із директором Центру "Нова Європа" Сергієм Солодким.
Трамп бачить близьку угоду. Що бачить Україна?
Українську делегацію очолює керівник Служби зовнішньої розвідки Рустем Умєров. Напередодні він повідомив про виїзд команди до ОАЕ та підтвердив тристоронній формат. США представляють Стів Віткофф і Джаред Кушнер.
Російську делегацію знову очолює той самий Володимир Мединський. До команди РФ увійде ще заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков, який займається відносинами зі США та контролем над озброєннями.
Трамп напередодні заявив, що сторони "дуже близькі до укладення угоди", після якої Україна матиме "дещо іншу форму". Хоча конкретних деталей традиційно не навів. Тим часом Кушнер описує завдання скромніше: знайти точки дотику. А серед пріоритетів – припинення бойових дій, повоєнні гарантії, відбудова й гуманітарні заходи.
Солодкий оцінює перспективи значно стриманіше: "Прориву не очікую. Можливі якісь окремі домовленості, наприклад, щодо обміну полоненими, але не більше".
Експерту нинішній процес нагадує Мінські переговори та консультації в нормандському форматі: зустрічі відбуваються, але це ніяк не змінює позиції Росії чи її готовність припинити війну.
Чому переговори повернулися саме зараз і чи змінився план Путіна?
На думку Солодкого, Кремль міг враховувати американський виборчий календар. Згода повернутися до переговорів дозволяла Трампу ще до голосування показати, що його посередництво зрушило процес із місця. Путін йому підіграв. Але чи стоїть за поновленням переговорів готовність Росії змінювати свої вимоги?
Солодкий таких ознак не бачить. За його оцінкою, Путін розраховує, що після зими зможе посилити переговорні позиції. Удари по критичній інфраструктурі мають виснажити український тил та економіку.
"Одна з головних ставок Кремля – добитися припинення військової, фінансової підтримки України", – пояснює він.
Одночасні переговори та обстріли не суперечать російській логіці: військовий тиск може бути способом домогтися поступок за столом. Питання в тому, чи зможуть Україна та партнери змінити цей розрахунок.
Що означає "архітектура безпеки" і чому це непокоїть Європу?
Вашингтон пропонує обговорювати гарантії для України разом із ширшими домовленостями про європейську безпеку. За цим формулюванням – конкретні питання: де союзники розміщують війська й озброєння, як проводять навчання та хто ухвалює такі рішення.
Як пише Financial Times, Росія давно прагне впливати на ці питання в Східній Європі. Європейські столиці бачать у цьому небезпеку повернення до поділу континенту на сфери впливу.
За даними видання, Кушнер заздалегідь не обговорив із європейськими урядами свою пропозицію нового безпекового устрою. Європейці наполягають: ширші дискусії про безпеку континенту мають відбуватися після мирних переговорів з Україною, а не паралельно.
Солодкий вбачає в російському підході спробу повернути ультимативні вимоги кінця 2021 року та додатково затягнути процес. Він нагадує, що Україна звернулася по гарантії, бо стала жертвою агресії й потребує механізмів захисту від її повторення. Переведення розмови на аналогічні вимоги Москви розмиває цю початкову мету.
"Нинішні російські вимоги розмивають обґрунтоване звернення України, дозволяють росіянам заявляти про легітимність своїх прагнень, по суті урівнюють жертву агресії і самого агресора", – каже експерт.
Європейці приїдуть. Але за яким столом сидітимуть?
В Абу-Дабі будуть представники Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії, а також НАТО і Єврокомісії. Однак, за словами Умєрова, з ними заплановані окремі зустрічі. Тобто присутність європейців не означає автоматичного розширення тристороннього формату.
Мої колеги з "Європейської правди" з'ясували, що ЄС і НАТО представлятимуть високопосадовці їхніх апаратів, Францію, Німеччину та Британію – радники лідерів.
У самій Європі триває суперечка про представництво. За інформацією Politico, Італія та Польща наполягали на ширшому залученні партнерів. Для східноєвропейських держав принципово, щоб рішення, які стосуються їхньої безпеки, не ухвалювали без них.
Водночас Солодкий застерігає від недооцінки європейського впливу, що визначається не лише розташуванням стільців у переговорній кімнаті.
"Європейці можуть впливати на результат через консультації з Києвом і Вашингтоном до зустрічей та між ними", – говорить він.
Росія може скільки завгодно зневажливо ставитися до Європи, але саме європейці забезпечують значну частину підтримки України. Без них неможливо реалізувати й важливі складові майбутнього миру – від військової та фінансової допомоги до гарантій безпеки й членства України в ЄС.
Один крок, який можна перевірити
Солодкий вважав би реальним успіхом домовленість про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Водночас підстав для оптимізму поки не бачить. Із досвіду попередніх переговорів пам'ятаємо, як обговорення конкретних питань закінчувалося посиланням на необхідність рішення "на найвищому рівні".
"Тому зараз я дивився би, чи має російська делегація повноваження домовитися хоча б про один крок, який можна виконати та перевірити", – наголошує Солодкий.
Це й буде кориснішим критерієм результату, ніж кількість зустрічей чи заяви про "конструктивну атмосферу".
Водночас, за словами Давида Арахамії, українська сторона не очікує прориву у переговорах під час першої зустрічі представниками РФ і США в Абу-Дабі, але такі сподівання є від другого раунду.
Якщо домовитися знову не вдасться, важливою буде реакція партнерів: чи посилять вони довготривалу підтримку України, санкції, тиск на Москву. Бо для припинення війни має змінитися не лише календар переговорів, а розрахунок Путіна, який досі сподівається отримати більше, продовжуючи воювати.
Чому це важливо? За даними Financial Times, Зеленський попереджав президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн про російський задум "розділити Україну навпіл". Тож удари по мостах та енергетиці, за оцінкою української влади, є частиною ширшої стратегії Росії, спрямованої на порушення транспортних зв'язків і життєзабезпечення країни.
Цієї ночі росіяни атакували Україну однією балістичною ракетою "Іскандер-М" та 162 ударними БпЛА типу Shahed, 96 із яких реактивні, "Гербера", дронами-імітаторами типу "Пародія".
- США побачили готовність Росії до завершення війни, а Києва та Москви – до територіальних компромісів
Чому це важливо? За даними BBC, американські посадовці стверджують, що Україна та Росія непублічно демонструють певну гнучкість у територіальному питанні.
США розглядають гарантії для України за аналогією зі статтею 5 НАТО, однак держсекретар Марко Рубіо наголосив, що вони мають бути прийнятними і для Росії. Один з американських посадовців заявив, що вперше бачить реальне бажання Москви завершити війну. Тим часом Зеленський повідомив, що українська делегація запропонує кроки з деескалації та порушить питання тристоронньої зустрічі на рівні лідерів.
Чому це важливо? ФБР перевіряє зв'язки гендиректора Nvidia Дженсена Хуанга з китайською бізнесвумен Еліс Хуан, яку американська розвідка підозрює у шпигунстві на користь Пекіна. Хуанг – один із найближчих союзників Трампа у Кремнієвій долині, а його компанія є ключовим виробником чипів для штучного інтелекту. За даними Reuters, демократи в Конгресі вже вимагають перевірити, чи не загрожували ці зв'язки національній безпеці США, та закликають обмежити експорт передових чипів до Китаю.
Чому це важливо? Піт Гегсет заявив, що не переймається можливим голосуванням у Палаті представників. Він також запевнив, що готовий захищати свої досягнення на посаді. За даними Reuters, Гегсет вважає критику політично мотивованою, а військові операції США проти Ірану та Венесуели називає історичними успіхами.
Республіканець Томас Мессі ініціював імпічмент Гегсета, зокрема через війну з Іраном без схвалення Конгресу. Голосування може відбутися вже цього тижня. Ініціативу підтримують демократи, однак Дональд Трамп заявив, що не збирається звільняти очільника Пентагону й підтримає його навіть у разі імпічменту.
- Зеленський нагородив Астаф'єву орденом княгині Ольги, а Дмитро Олійник з "Шершнів Довбуша" отримав Героя України
Чому це важливо? Від початку повномасштабного вторгнення Астаф'єва активно волонтерити і популяризувати українську культуру, створила книжковий застосунок UnderBook. Нещодавно вона також зачитувала Радіодиктант національної єдності, що викликало жваве обговорення у соцмережах. Біографію Астаф'євої читайте за цим посиланням.
Крім того, 9 листопада Зеленський надав звання Героя України та вручив орден "Золота Зірка" головному сержанту батальйону безпілотних систем "Шершні Довбуша" Дмитру Олійнику на псевдо "Луг". Він неодноразово ставав героєм репортажів "Української правди", зокрема з Куп'янсько-Лиманського та Покровського напрямків.
Чому Сили оборони не змогли зачистити Покровськ від росіян, коли ті лише почали проникати в місто? Чи справді українське командування фактично пожертвувало Покровськом заради стримування російського наступу на Добропілля? І що сталося з військовими, яких не вдалося вивести з Лисівки?
На ці та інші непрості запитання журналістки УП Ольги Кириленко відповів командир 7-го корпусу Десантно-штурмових військ Євген Ласійчук, який керував обороною Покровська та Мирнограда.
У великому інтерв'ю він уперше настільки докладно розповідає про рішення, які ухвалювалися під час оборони двох міст, пояснює, чому для утримання Покровська знадобилися б три бригади, та яку роль ці бої відіграли у стримуванні російського наступу.
Окрема тема розмови – ефективність мідлстрайків. Ласійчук переконаний, що ставка на них була правильною, але пояснює, чому навіть масове знищення ворожого транспорту не дозволило повністю перекрити постачання росіян під Покровськом.
А ще – про "Марун хаби", мережу просторів для військових і цивільних у Києві, Дніпрі та Вінниці, їхнє фінансування, неназваних бізнес-партнерів і те, навіщо бойовому корпусу власні майданчики для підтримки ветеранів та рекрутингу.
Про ціну оборони Покровська, нові технології війни та рішення військового командування – у великому інтерв'ю Ольги Кириленко для УП.
2 роки
Саме стільки у Раді був відсутній народний депутат Олександр Куницький. У вересні 2024 року нардеп виїхав з України. За інформацією джерел УП, у 2024 році депутат від "Слуги народу" вирушив у відрядження до Ізраїлю, звідки поїхав до родини у США.
Згодом він повідомив фракції, що не повернеться в Україну, доки не покарають поліцейських, які, за його словами, зламали йому ребра. Ймовірно, Куницький мав на увазі інцидент у березні 2022 року, коли поліцейські затримали його за незаконну зйомку на блокпості.
"Онкологію не лікують умовляннями. Не домовляються з метастазами про те, щоб вони поки що не поширювалися. Не відкладають лікування до зручніших часів. Її лікують рішуче, системно, іноді болісно. Використовуючи всі доступні засоби, щоб урятувати організм".
Так керівник одного з підрозділів детективів НАБУ Олександр Абакумов порівняв боротьбу з корупцією з лікуванням раку. Коментуючи результати другого етапу операції "Карфаген", він наголосив, що оприлюднені матеріали – лише верхівка айсберга.
Значна частина доказів поки залишається таємницею слідства, а найтемніша частина корупційного айсберга, за словами Абакумова, досі під водою.
Як ми зазначали вище, сьогодні в Абу-Дабі починаються дводенні переговори представників України, США та Росії.
Тим часом у Брюсселі сьогодні представники Ради ЄС та Європарламенту спробують домовитися про бюджет Євросоюзу на 2027 рік. Переговори відбуватимуться на тлі суперечки щодо фінансування України.
Напередодні канцлер Німеччини Фрідріх Мерц пригрозив заблокувати наступний семирічний бюджет ЄС, якщо всі країни блоку не погодяться підтримувати Україну. Києву наступного року бракуватиме 70 млрд євро, однак чотири держави ЄС відмовляються робити додаткові внески. Мерц вимагає вирішити це питання вже на саміті європейських лідерів 12-13 листопада.
10 листопада 1993 року
Біле братство захопило Софійський собор у Києві
Подружжя Марини Цвігун, вона ж "Марія Деві Христос", і Юрія Кривоногова у 90-их організували секту "Біле братство" і мали кілька тисяч послідовників. Сектанти вірили, що 24 листопада 1993 має настати кінець світу, після якого врятуються лише 144 тисячі обраних. Щоб запобігти апокаліпсису, послідовники мали вчинити жертовне самоспалення у соборі Софії.
Сектанти проникли до собору під виглядом відвідувачів, пошкодили телефонний зв'язок, заблокували виходи й почали богослужіння. Для самоспалення вони заздалегідь приготували каністри з бензином. Сама Марія Деві Христос і її чоловік Юрій Кривоногов "йти останніми" і "підноситися на небо" не планували.
Міліція зірвала їхні плани, увірвалася до собору та затримала керівників. Частина послідовників після затримань оголосила сухе голодування, яке припинила лише з дозволу своєї "богині".
Згодом Цвігун засудили до чотирьох років ув'язнення, а Юрія Кривоногова – до семи. У 1997 році вона вийшла на свободу, а пізніше переїхала до Росії. Там колишня "месія" взяла псевдонім Вікторія Преображенська, зайнялася езотерикою та мистецтвом, а після початку російської агресії проти України стала поширювати антиукраїнські заяви.