Реформа парламента: нужна подлинная реставрация, а не косметический ремонт

У перший місяць своєї роботи Верховна Рада прийняла рішення зменшити кількість депутатів, позбавила депутатів недоторканності та додала ще одного суб'єкта законодавчої ініціативи – народ.

"Що там ще реформувати? Головне вже зробили!" – каже пересічний українець. І, на жаль, помиляється.

Уявімо старий будинок – таку собі архітектурну пам'ятку, що стоїть посеред міста, але вже давно в занедбаному стані. Уявили?

А тепер уявіть, що обурена громадськість приперла місцеву владу до стіни за таке неподобство і влада, врешті, вирішила піти назустріч людям. Будинок пофарбували, вибиті шибки замінили на нові вікна, черепицю на даху перекрили, вхідні двері відреставрували. Громадськість заспокоїлась. Будівля навіть стала зіркою Instagram і візитівкою міста. Доки не розвалилася.

Адже ніхто не реставрував будинок. Його просто прикрасили, щоб він подобався ззовні. Ніхто не замінював балки під стріхою, ніхто не відновлював перекриття, не підсилював фундамент, не укріплював стіни. Всередині все залишили, як було. І будівля не витримала.

До чого це порівняння? До того, що Верховна Рада – це складний механізм. А реформа Ради – це не косметичний ремонт, а відновлення повноцінної її спроможності.

І саме зараз парламентська реформа на часі як ніколи.

Власне, виникає декілька питань:

• навіщо реформувати?
• чому саме зараз?
• що саме змінювати?

Спробую на них відповісти.

Навіщо реформувати?

Президент України серед інших причин розпуску Верховної Ради України VIII скликання назвав ще й наднизький рівень довіри суспільства до неї. Але питання тут, як на мене, не в довірі суспільства саме до ВРУ VIII скликання, а до Ради як до органу державної влади. Як до інституції.

"Кнопкодавство", низька явка депутатів попередніх скликань, повільний розгляд ініціатив, недостатня прозорість роботи ВРУ та незрозумілість законотворчого процесу для більшості громадян – ось найбільш згадувані причини цієї недовіри.

До цього ж додаємо величезний обсяг паперового документообігу, відсутність ефективного механізму парламентського контролю та дієвої взаємодії з іншими гілками влади, а також недостатнє роз'яснення ключових законодавчих змін в Україні та їхнього впливу на економіку та суспільство.

Очевидно, що з таким "набором" Рада навряд чи може бути еталоном ефективності. А головний державний орган країни має бути ефективним. Адже розбудова успішної країни неможлива без сильних інституцій та законодавства.

Хочемо ефективний парламент? Маємо його таким зробити. Саме на це і спрямована парламентська реформа.

Чому саме зараз?

Тому що такого вікна можливостей ще не було.

Зараз ми бачимо унікальну ситуацію. Президент, Кабмін та ВРУ мають консолідоване бачення розвитку держави. А це саме те, що потрібно для швидкої та якісної реформи.

Важливо, що голова Верховної Ради Дмитро Разумков неодноразово зазначав, що одним зі своїх основних завдань на посаді спікера бачить саме перетворення парламенту на ефективний механізм – адже цього потребує Україна.

Отже, якщо є можливості та політична воля – то коли, як не зараз?

Що саме змінювати?

Принципи, підходи та процедури роботи.

Якими будуть наступні скликання ВРУ – невідомо. Проте зрозуміло, що майбутні депутати мають отримати всі можливості для виконання свої роботи.

Так само, як і невідомо, яким буде склад майбутнього Кабміну, хто далі буде президентом. Проте зрозуміло, що вони так само потребуватимуть ефективних, прозорих і зрозумілих інструментів взаємодії з законодавцями.

Говорити про парламентську реформу почали вже кілька років тому, зокрема в рамках виконання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. У липні 2015 року було підписано Меморандум про взаєморозуміння між ВРУ та ЄС, для підтримки реалізації якого протягом 2015 – 2016 років працювала Місія ЄС з оцінки потреб на чолі з Петом Коксом.

За результатами цієї місії була представлена "Доповідь та Дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України", яка містить 52 рекомендації щодо підвищення інституційної спроможності українського парламенту.

Для реалізації рекомендацій за результатами Місії Кокса та Дорожньої карти, Європейський Союз спільно з Програмою розвитку ООН (ПРООН) запустив проект парламентської реформи. Зокрема було створено Офіс парламентської реформи – дорадчу група експертів для допомоги керівництву ВРУ в реалізації реформи.

Основними задачами реформи є:

• Вдосконалення законодавчого процесу та парламентського контролю.

Тут мова йде про підвищення ефективності взаємодії з КМУ, більш якісний аналіз потенційного впливу тих чи інших законопроектів на економіку та суспільство, стратегічне планування законодавчого процесу, перехід від кількості до якості законопроектів тощо.

• Розвиток спроможності Верховної Ради та її апарату.

Парламент – це не тільки депутати. Це ще й люди, які допомагають депутатам в організації роботи, підготовці законопроектів тощо.

Це велика структура. І цю структуру потрібно оптимізувати та зробити максимально ефективною: вдосконалити процеси, відкоригувати процедури, запровадити стандарти якості.

• Цифрова трансформація та комунікація з громадянами.

Тут маємо і рішення, що унеможливить "кнопкодавство", і поліпшення комунікацій ВРУ зі ЗМІ та громадськістю, і збільшення участі громадян у законотворчому процесі. Робота Ради має стати не просто прозорою, а ще й зрозумілою для суспільства.

Отже, якщо ми дійсно хочемо змінити країну – ми маємо змінити Верховну Раду. Мова йде не про персоналії чи їхню кількість, а про стандарти та механізми роботи.

І якщо ми хочемо це зробити – то ми маємо це зробити саме зараз. Адже це потрібно Україні.

Євгенія Піддубна, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.