Сержант Вудз уже идет к ним, или Агония путинской России

Суббота, 05 марта 2022, 15:30

У жовтні 1946 року сержанта армії США Джона Вудза терміново відрядили до Нюрнберга.

Він летів до Німеччини із кресленнями шибениці власної розробки. Сутність "методу довгої петлі" полягала в тому, що замість табурету, який зазвичай вибивали з під ніг засудженого, під ним відчинявся люк. Такий метод вважали більш гуманним.

Наступним ноу-хау Вудза була петля з 13 вузлами – згодом він охоче позуватиме фотографам з нею в руках.

 

У ніч з 15 на 16 жовтня 1946 сержант Вудз "денацифікував" 10 засуджених до смерті головних нацистських злочинців. Три ешафоти пофарбовані в темно-зелений колір, 12 сходинок нагору.

Сержант Вудз добре знав свою справу. Півтори години – і все було закінчено.

До цього майже рік у залі засідань Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі обвинувачені вимовляли слова, які завжди говорили та казатимуть військові злочинці.

 

"Це несправедливо... Він обдурив нас! Він сказав нам неправду. Він обманним чином змушував нас воювати", – говорив Кейтель, начальник штабу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини.

"На мене покладають відповідальність за керівництво зовнішньою політикою, якою керував інший", – скаржився Ріббентроп, міністр закордонних справ.

"Він обманював світ, Німеччину та мене особисто", – жалівся Шахт, імперський міністр економіки перед війною (він не потрапив до рук сержанта Вудза, оскільки був виправданий трибуналом).

 

"Можемо повторити" – один із головних наративів російського "победобесия" останніх років.

Сьогодні повторили – шлях нацистської Німеччини у прірву.

Завтра повторять – "ми солдати і не могли не виконати наказ", "накази не обговорюють", "нас обдурили", "у всьому винен путін".

 

Сьогодні суд історії вершать не функціонери ООН, НАТО і ЄС, які звикли чужими руками діставати каштани з багаття і відсиджуватися за віртуальною залізною завісою, що існує лише в їхніх головах.

Те, що відбувається сьогодні, – це не суд в Нюрнберзі або у Гаазі, а самосуд історії.

Це тисячі жителів України, які в окупованих містах виходять на вулиці з українськими прапорами та відмовляються брати з рук загарбників "гумдопомогу".

 

Це півмільйона берлінців. Це сотні тисяч чехів, грузинів, литовців, французів, які вийшли на площі своїх міст на підтримку України.

Це бійці іноземного легіону, які готові в Україні зі зброєю захищати не лише наші, а й свої цінності.

Саме вони підштовхують своїх політиків перейти від "занепокоєння" до більш рішучих дій.

 

Історію пишуть переможці. Україна вже перемогла, а те, що відбувається зараз, – агонія путінської Росії. 

Сержант Вудз уже в'яже свої 13 вузлів та йде до них. 

Михайло Кригель

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Увеличение тарифов на электроэнергию для населения. Куда пойдут деньги?

Велодневник: сколько зарабатывают велогонщики и спортивные директора

Государственное – значит убыточное. Как решить проблему?

Пять лет лидерства Зеленского. Анализ социологов

Евросоюзовские стандарты энергоэффективности: шаги к будущему

Какие последствия несет визит Путина в Китай?