Довга дорога додому: родичі полонених про дії Савченко

Четвер, 15 грудня 2016, 10:53

1 грудня Сергій Кодьман, батько військовополоненого розвідника з Тернополя Олексія Кодьмана, отримав від свого сина довгоочікуваного листа. Написане в ньому чоловіка підбадьорило.

"Усі сидимо і надіємося на краще, що скоро буде обмін. Недавно приїздив представник ОБСЄ з гуманітарної підгрупи, в Мінську, mr. Фріш. Якщо я не помиляюся, разом з Д. Морозовою ("уповноважений з прав людини" в самопроголошеній "ДНР" – УП).

Вроді, як казали, що мають надію до Нового року провести обмін (...) До скорої зустрічі, люблю вас і скучаю. Олексій", – йдеться у листі, копію якого родичі полоненого передали "УП".

 
Листопад 2016 року. Лист полоненого Олексія Кодьмана до батьків

Це був другий лист від Олексія за останні півроку. Перший передали представники ООН наприкінці серпня. А до того було два місяці повної втрати зв'язку.

"Олексія взяли у полон 12 листопада 2015-го року. У грудні я їздив в Донецьк, хотів самостійно його визволити. Записався на прийом до Кононова ("міністр оборони" самопроголошеної "ДНР" – УП), він мене прийняв, але я вернувся сам. До 21 червня Олексій сидів у донецькому СБУ. А потім їх кудись відвезли, і ніхто не знав куди, на зв'язок вони не виходили", – розповідає "УП" Сергій Кодьман.

З першим листом батько нарешті дізнався, що частину хлопців перевели в колонію міста Макіївка.

 
Сергій Кодьман, батько військовополоненого розвідника з Тернополя Олексія Кодьмана
Мар'яна П'єцух

Схожі листи з надією на звільнення ще до новорічних свят – прийшли також іншим родичам українських полонених. Їх передали батькам представники "Червоного хреста".

"Хлопці точно не знають, але в тюрмі ходять такі чутки, що до Різдва відпустять", каже "УП" Ольга Морозова з Сумщини, матір полоненого в лютому 2015 року солдата Олександра Морозова.

 
Ольга Морозова, матір полоненого солдата Олександра Морозова
Мар'яна П'єцух

"Написав, що читає там Біблію. Що годують нормально. Що кожного вечора дозволяють дивитися телевізор, там показують наші два телеканали. І каже, що по наших каналах немає жодних новин на тему звільнення заручників, а по їхніх постійно наголошують, що готові мінятися, але Україна ніби не хоче", переказує зміст листа Валерій Пантюшенко, батько танкіста Богдана Пантюшенка, який потрапив у полон в січні 2015-го року під час бою неподалік Донецького аеропорту.

Почувши про зустріч 7-го грудня Надії Савченко з ватажками бойовиків у Мінську, у батьків полонених думки розділилися.

"Щось мало віриться, що воно щось дасть. Адже Захарченко – не хазяїн. Це Путін керує всім. З росіянами не можна домовитися, їх можна хіба залякати", каже Валерій Пантюшенко.

 
Валерій Пантюшенко, батько танкіста Богдана Пантюшенка, який потрапив у полон в січні 2015-го року
Мар'яна П'єцух

"Це добре, що починають напряму говорити. Якщо в держави не виходить домовитися, треба залучати нових людей. Щоб домовитися, треба розмовляти, а не руками махати", каже в свою чергу Сергій Кодьман.

"Ми надіємося, що Надя домовиться і всіх відпустять, каже Ольга Морозова. – Я маю телефон помічника Савченко, то інколи дзвоню. Останній раз мій волонтер два тижня її помічнику дзвонив. Але про те, що вона їде з Захарченком зустрічатися, я дізналась з інтернету".

Морозова єдина з опитаних нами шести родичів полонених, хто продовжує тримати зв'язок із Савченко після спільної акції під Адміністрацією президента на початку серпня. Тоді батьки та дружини вимагали в президента пришвидшити звільнення полонених, а п'ятеро жінок навіть оголосили голодування, яке тривало лише два дні та було перерване через погане самопочуття жінок.

 
"Майдан Савченко" з матерями українських військовополонених і заручників під АП на початку серпня 2016 року
Мар'яна П'єцух

Заблокований процес

За десять днів після свого протесту під Адміністрацією президента родичам полонених таки вдалося зустрітися з Порошенком. Президент їм нагадав, що звільнення заручників залежить напряму від Російської Федерації, "яка повинна в цьому питанні натиснути на бойовиків щодо виконання цього ключового пункту Мінських угод".

 
Зустріч президента з родичами заручників і полонених
FB Ірини Геращенко

"Ми перед зустріччю сподівалися, що доб'ємося, аби Порошенко сам особисто вийшов на Путіна. Але президент сказав, що Путін не йде на контакт", розповідає Валерій Пантюшенко.

Позиція української сторони саме бойовики спільно з Росією блокують процес обміну, який прописний в Мінський домовленостях за формулою "всіх на всіх".

Так, у поточному році вдалося звільнити лише п'ятнадцять українських заручників. Це ніщо на фоні трьох тисяч, яких вдалося обміняти за попередні роки.

Основна проблема – бойовики не надають коректні списки своїх людей для звільнення.

Читайте також
Щоразу вони вимагають звільнити нову й нову кількість осіб. То лунала цифра шістсот, а згодом вони називають цифру понад дев'ятсот осіб. Ба більше, серед осіб, прізвища яких присилає та сторона, є кримінальні злочинці, які не мають жодного відношення до бойових дій.

"Ми не відходимо від виконання Мінських домовленостей. Усіх, кого ми можемо, ми готові законно передавати. Але ми чекаємо коректних списків, а не списки з тими людьми, яких ми не можемо ідентифікувати, або які не мають відношення до військової агресії відносно України та здійснювали злочини за межею АТО, і які вже несуть покарання.

Тобто, кого ми можемо, ми готові віддавати, але в рамках українських законів", пояснює "УП" представник Центру сприяння та звільнення полонених і заручників при Службі безпеки України Юрій Тандіт.

У свою чергу, Україна нарахувала на Донбасі 111 своїх заручників. Проте лише половина з них підтверджена тією стороною.

Апеляція до церкви

За словами Тандіта, українські переговорники готові до безпрецедентних кроків і компромісів. Зокрема, вони вже запропонували віддати бойовикам усіх, кого ідентифікували по списках як представників терористичних угруповань. Таких наразі 228 осіб.

Взамін СБУ просить 42 українця. Тобто пропонується обмін п'ять за одного.

Раніше українська сторона пропонувала двох, а потім вже й трьох за одного. Але безрезультатно.

За словами Тандіта, ця пропозиція "п'ять за одного" пролунала ще 2-го листопада на всеукраїнській Раді церков в Краматорську, яка вперше відбулася в зоні АТО. На захід особисто приїхав голова СБУ Василь Грицак.

 

2 листопада 2016 року, Краматорськ. Голова СБУ Грицак на всеукраїнській Раді церков
ssu.gov.ua

На Раді церков не було духівників з окупованих територій. Але, на думку. Тандіта, на них може вплинути церковне керівництво, яке базується в Києві.

"Адже Донецька і Луганська єпархії УПЦ відносяться до Києва, де знаходиться резиденція глави УПЦ МП митрополита Онуфрія" пояснює Тандіт.

Щодо ймовірності домовитися про обмін з нагоди Різдва, Тандіт додав: "Ми маємо надію, що одні з основних переговорників у тристоронній групі, зокрема з боку Росії, які позиціонують себе як представники православної держави, усе-таки підуть на такий крок і дадуть позитивну відповідь".

Водночас, сам глава УПЦ МП митрополит Онуфрій на Раду церков до Краматорська не приїхав. Напередодні він відбув з візитом в монастир на гору Афон в Грецію. Замість нього, УПЦ в Краматорську представляв архієпископ Августин, голова синодального відділу із взаємодії зі Збройними силами України.

Самопроголошений миротворець

Чи перешкодять звільненню заручників альтернативні потуги Савченко в цьому напрямку, зокрема, спроба виведення нею цих перемовин з традиційного Мінського формату Тандіт коментувати не хоче.

Відмовилася коментувати поведінку Савченко й віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко, яка бере участь в офіційних переговорах щодо звільнення заручників.

На всі прохання журналістів, вона відповіла дописом на своїй сторінці у facebook.

"Ми знаємо про бажання Москви дискредитувати Мінськ і зіскочити з цієї теми, тому не виконується ЖОДЕН пункт Угод : продовжують обстріли, віддали лише 15 заручників цього року, навіть КПВВ Золоте не відкривають.

Ми знаємо бажання ФСБ позбутися тих учасників переговорів, що займають жорсткі проукраїнські позиції. Це не нове, бо ж санкції проти РФ прив'язані до виконання Мінських угод", акцентувала Геращенко.

Тут віце-спікер чітко натякає на деструктивну роль Савченко та її гру на руку Кремлю.

"Мінський формат треба переформатовувати, бо люди, які пройшли цей шлях на своїй шкурі, вони можуть розумітися краще на тонкощах перемовин", – заявила після свого приїзду з Мінську Надія Савченко.

 
В образі "гетьманші" Савченко прозвітувала про свою зустріч з ватажками бойовиків
twitter

Фактично за допомогою Савченко, яка намагається створити альтернативну платформу в Мінську щодо звільнення заручників, Росія отримує шанс вийти з переговорів як сторона військового конфлікту на Донбасі.

Для цього, імітуючи ефективність переговорних спроможностей Савченко, бойовики з подачі Кремля навіть можуть випустити кількох полонених.

При цьому наступний процес звільнення лише ускладниться.

Адже родичі, чиї діти та чоловіки залишатимуться далі в полоні, панічно вимагатимуть передати процес переговорів до рук Савченко та ватажкам бойовиків – а міжнародна спільнота при цьому втратить аргументи для тиску на Росію як уже не учасника переговорного процесу.

Показово, що на зустрічі Савченко з бойовиками, яку, за її словами, організувала білоруська та російська сторона, був присутній Володимир Рубан. Останній також веде роботу зі звільнення полонених від громадської організації "Офіцерський корпус".

Рубана напряму пов'язують з кумом Володимира Путіна Віктором Медведчуком, якому, у свою чергу, опоненти приписують співпрацю з Савченко.

Сама ж Савченко переконує, що Медведчука не знає, хоча в серпні на пікеті під Адміністрацією президента чомусь запропонувала саме його дружину, телезірку Оксану Марченко на роль переговорника в питанні звільнення заручників.

Один з учасників Мінських перегорів на правах анонімності зауважив "УП", що прямі зустрічі Савченко з бойовиками тільки нашкодять процесу.

"По-перше, щоб вести якісь перемовини, принаймні, треба володіти інформацією. По-друге, такі зустрічі нічого не вирішують, бо їх (ватажків бойовиків – УП) привезли з Москви й відвезли до Москви. Якщо вони реально хочуть когось віддати – так віддайте, в чому проблема?" обурюється наш співрозмовник.

На його думку, поточна ситуація зі звільненням заручників напряму пов'язана з виборами в США: "Думаю, зараз Росія чекає призначення адміністрації Дональда Трампа, щоб уже "в пакеті" торгуватися по Донбасу. І хлопці, які незаконно утримуються на Донбасі, – просто заручники цієї ситуації".

Заручниками ситуації є й бойовики, яких утримує Україна.

Виглядає на те, що їхня доля тій стороні байдужа.

"Представник СБУ кілька разів переказував у Мінську Дар'ї Морозовій (так звана "уповноважена з прав людини ДНР" – УП), що наша організація готова привезти якусь допомогу їхнім ополченцям, які тут утримуються. Але вона зі мною так і не зв'язалась. Я їй два тижні дзвонила щодня, вона не відповіла", розповідає "УП" Алла Макух, голова громадської організації "Берегиня", створеної родичами українських полонених задля взаємної підтримки та допомоги у звільненні військових.

Макух, яка в лютому-2016 таки дочекалася свого сина з полону, переконана: "Представники "ДНР" нічого не вирішують; усе вирішують в Москві".

 
Алла Макух, наразі голова громадської організації "Берегиня", після року очікування дочекалася сина з полону

"Наших хлопців у Макіївській колонії охороняють росіяни-ФСБшники, а не представники "ДНР". Росія не дозволяє ОРДЛО проводити обмін, тому процес заблокований", – стверджує активістка.

Жодних перемовин з Савченко "Берегиня" не веде, натомість співпрацює з Центром зі звільнення полонених при СБУ.

"Але я не можу заборонити окремим мамам персонально вести переговори з Савченко.

Бо я їх розумію, вони хапатимуться за будь-яку можливість, щоб повернути своїх дітей", – каже Макух, яка не бачить за доцільне міняти формат Мінських переговорів.

Надія на міжнародну спільноту

Водночас, на переконання активістки, допомогти у звільненні заручників може кожен. Зокрема, максимально виходити на міжнародні майданчики, щоб донести, "що у нас не громадянська війна – а агресія з боку Росії".

"Щоб світ більше тиснув саме на Росію, і це може допомогти вивести питання обміну з політичної площини. Адже Росія в обмін на полонених хоче від нас визнання "ДНР" та "ЛНР" і проведення там виборів. А це – абсурд", – резюмує Макух.

Те, що звернення до міжнародних інституцій дає результати, підтверджують і інші батьки полонених, які постійно шукають зустрічей з дипломатами.

Так, наприкінці серпня родичі заручників понад три години розмовляли із заступником Генерального секретаря ООН Крістіаном Фрісом Баком. Вони просили не лише посприяти у звільнені заручників, а й, принаймні, допомогти організувати передачу особистих речей та продуктів для ув'язнених синів.

Цього ж родичі вимагали й 14 вересня, прийшовши під посольства Франції та Німеччини, коли в Києві з візитом перебували глави МЗС цих країн.

"Може, саме наші протести допомогли, може, це іноземні дипломати якось натиснули, – бо нарешті восени нам вдалося розблокувати процес передачі хлопцям туди хоч якихось речей.

А до того нам тут цілий рік розповідали, що передачі та сторона не дозволяє, їдьте в Москву, просіть там", додає Сергій Кодьман.

Наразі він, як і інші батьки полонених, рахує дні до Нового року.

Мар'яна П'єцух, УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді