Історія обстрілу піцерії в Краматорську. Як російська пропаганда перекладає свої злочини на ЗСУ

Середа, 8 листопада 2023, 20:00
колаж: Андрій Калістратенко

27 червня 2023 року Росія атакувала прифронтовий Краматорськ. Ракета влучила в цивільне кафе "Ria Lounge". 13 людей загинуло, ще понад пів сотні були поранені. 

Серед постраждалих – місцеві родини, іноземні журналісти та діти. Серед загиблих – підлітки, молоді офіціанти та відома письменниця Вікторія Амеліна.

Правозахисна організація Truth Hounds, для якої Амеліна документувала воєнні злочини росіян, того ж вечора почала працювати над розслідуванням трагедії.

Реклама:

"Для нас це стало моральним обов'язком – встановити всю правду про цей випадок і розказати рідним Віки, колегам і всім, хто її знав", – розповідає УП директорка департаменту розслідувань Truth Hounds Марина Слободянюк.

Через місяці роботи, опитавши два десятки свідків і оглянувши місце атаки, розслідувачі знайшли російський підрозділ, відповідальний за обстріл. А також відновили події 27 червня в Краматорську. Зокрема з'ясували, що відбувалось у кафе, в яке поцілили росіяни. 

У підсумку юристи чітко кваліфікують атаку на Краматорськ як воєнний злочин – невибіркову атаку, що призвела до страшних наслідків серед цивільних. Повні висновки вони вже скерували до українських правоохоронних органів.

Публічну частину розслідування Truth Hounds передала "Українській правді". Прочитати його повністю також можна тут.

Це історія не лише про те, що відбулось у Краматорську і хто з росіян винен у трагедії.

Вона про те, як після подібних атак російська сторона нав'язує українцям думку, що присутність українських захисників у цивільних місцях дозволяє Кремлю вдаватись до смертоносних ракетних атак.

Росія хотіла би, щоб світ повірив її виправданням. Тому Кремль підлаштовується під сучасні умови війни, імітуючи, що дотримується її законів.

Щоби спростувати російську пропагандистську риторику та покарати воєнних злочинців, Україна і світ мають бути гнучкими.

Потрібно шукати нове трактування міжнародного права. Не забуваючи, що закони і звичаї війни писали тоді, коли війни виглядали інакше. Але мета залишається сталою. Це не просто умовні правила, їхня задача – обмежити смертоносні наслідки конфліктів.

Реклама:

Ім'я злочину. Хто атакував цивільних у Краматорську

Ракет насправді було дві. Про другу, що влучила в приміське селище Біленьке, нерідко забувають. Разом вони формують так званий патерн, тобто модель злочину.

27 червня з 57-річним уродженецем Краматорська Володимиром зв'язався його армійський знайомий, який нині воює на боці проросійських бойовиків.

"Попросив поїхати і зняти на відео кафе, яке знаходиться поруч з готелем "Краматорськ"", – пояснював Володимир на відео, яке згодом оприлюднила СБУ.

Під вечір, за дві години до ракетного удару, чоловік поїхав на місце, зняв на відео українських захисників та їхні машини біля "Rіа" і відправив ворожому солдату. Після чого Володимир повернувся додому, як тепер стверджує, нібито й не усвідомлюючи, що зробив.

Четверо мешканців Краматорська переповідають документаторам: про те, що піцерію можуть атакувати, в місті ходили чутки близько місяця. Місцеві називають це "міткою". Це слово означає, що навідники передали росіянам інформацію про ту чи іншу локацію, яку можуть обстріляти.

"Ми за мером орієнтувались, якщо він відвідував заклад, то ми вважали, що точно нічого не прилетить, – пригадує один із мешканців. – Ну і також ми розраховували, що навіть якщо є мітка, треба враховувати, що ці росіяни "косые" і промажуть. Нам казали про те, що тут була мітка – аж за місяць до удару".

Реклама:

Чутки були і про "мітки" в Біленькому, але не в тому місці, куди зрештою поцілила РФ.

О 18 годині на Донеччині завила сирена. Тривога тривала трохи більше години – вже о 19:14 її скасували. Після того, як українців сповістили про відбій, росіяни запустили одна за одною дві ракети.

"Звук був, як гул, як якийсь глибокий свист. Можливо, схожий на звук літака. Наче щось здорове летить поруч", – описує один із відвідувачів кафе "Rіа".

Це були, з високою ймовірністю, крилаті "Іскандер-К", запущені 47 ракетною бригадою 8-ої загальновійськової армії РФ. Її командир – 40-річний Віталій Бобирь.

 
Командир 47-ої бригади (в/ч 52453) – полковник Бобирь Віталій Вєніаміновіч (у сюжеті новин його прізвище помилково написане через літеру "а")
скриншот

Truth Hounds встановили тип зброї і винуватців, спираючись на такі аргументи:

  • характер руйнувань свідчить супроти версії застосування "С-300" або "С-400", озвученої в перший час; крім того, точність застосування таких ракет, зважаючи на значну відстань до російських позицій, була би дуже низькою;
  • малоймовірним є застосування ракет повітряного або морського базування, оскільки 27 червня не було жодних повідомлень про таку загрозу;
  • кілька свідків бачили або чули проліт ракети, що було би неможливо у випадку балістичної "Іскандер-М", яка є надто швидкою;
  • характер вирви вказує на влучання крилатої, а не балістичної ракети;
  • уламки хвостовика, знайдені на місці прильоту, вказують на крилату "Іскандер-К", яка є повільнішою за балістичну і влучає в землю, зазвичай під гострим кутом, а не вертикально.

За допомогою свідків документатори визначили, що ракета летіла з південного / південно-східного напрямку. Враховуючи час підльоту та швидкість "Іскандер-К", розслідувачі встановили радіус, з якого ракету могли запустити.

Проаналізувавши інформацію про російські підрозділи, які беруть участь у війні, та наявність у них "Іскандерів", Truth Hounds виключає всі інші варіанти, крім 47-ої ракетної бригади 8-ої загальновійськової армії РФ.

 
Ілюстрація: Truth Hounds

За 18 хвилин після скасування тривоги, о 19:32, у Краматорську пролунав вибух. Ракета влучила в "Rіа", зруйнувавши вщент сусідній магазин прикрас, пошкодивши готель "Краматорськ" і житлові будинки.

Минула лише хвилина, коли друга ракета поцілила за 3,5 кілометри – у селище Біленьке. Там були поранені 5 людей, зруйновані й пошкоджені приватні будинки.

У Біленькому місцем прильоту стало одне з найбільш жвавих перехресть. На тому розі живуть цивільні, військових об'єктів поруч немає. За десять метрів розташована лазня "Лагуна".

 
Ілюстрація: Truth Hounds

Діти, журналісти й оборонці. Що відбувалось у кафе "Ria"

Того вечора кафе "Rіа" годувало з пів сотні відвідувачів.

Американський волонтер Нік Даркворс, що допомагає прифронтовим медикам, у ті дні збирав на чергову гуманітарку.

Бельгійський журналіст Арно Дедекер з'їв піцу з безалкогольним пивом і пішов з кафе хвилин за 10 до удару. Це його, як і Даркворса, російська пропаганда потім назве "іноземними найманцями", виправдовуючи свій злочин.

Письменниця Вікторія Амеліна супроводжувала кількох колумбійців.

Реклама:

Письменник Ектор Абдад і колишній депутат колумбійського парламенту Серхіо Харамільо запускали в Латинській Америці рух на підтримку України. Вони приїхали збирати матеріал для своєї кампанії. А журналістка Каталіна Гомес робила про них репортаж.

Молода українська пара з дитячим візком зайшла в кафе перед самим ракетним ударом. Чоловік був у військовій формі, жінка – в цивільному. Звичний для цього міста образ, символ співжиття війни й уявного миру.

Читайте також: Краматорськ – місто побачень, смерті та молочних коктейлів. Чим живе романтична столиця України під обстрілами С300

Військові, десь навпіл із цивільними, теж вечеряли в популярній піцерії.

"Мені здається, що зазвичай там військових було навіть і більше, але не в той день", – пригадує одна з відвідувачок.

Захисники, які зайшли повечеряти в "Rіа", вирізнялись для інших гостей хіба що форменим одягом. Цивільні, які сиділи по сусідству, не бачили ані зброї, ані особливої концентрації військових, нічого не вказувало на мілітарні наради за участю командування:

"Це були просто молоді хлопці, які приходили пообідати. Це дуже поширене явище в "Ria Lounge", це реальність".

Поруч із піцерією, як і на місці удару в Біленькому, не було військової техніки. Хіба поодинокі пікапи й джипи, якими пересуваються захисники.

Реклама:

Водночас у підвалі, як його називали – "пабі", мав розпочатись банкет. У тій залі проводили святкування, замовниками яких, за словами персоналу, часто були військові. 

Так сталось і 27 червня. Тоді мали святкувати день народження бійця.

"Як іменинника звали, не знаю. Чув, що це міг бути командир якогось батальйону", – розказує офіціант, який обслуговував бенкет.

Троє працівників ресторану вказали на те, що серед учасників банкету могли бути представники командного складу. Наприклад, пригадавши, що директор піцерії особисто приходив привітатись із гостями, чого зазвичай не робив. Однак прізвищ цих командирів ніхто зі співробітників назвати не зміг.

Truth Hounds стверджує, що встановили підрозділ, до якого належить іменинник, а також за допомогою свідків впізнали його на фото.

Цю інформацію розслідувачі вирішили не оприлюднювати, щоб не віддавати її в руки російської пропаганди та запобігти дискредитації захисників. Однак встановлені дані передали до правоохоронних органів.

Захід був запланований за місяць до проведення. Його розділили на дві невеликі групи по 20 осіб: на 13 і на 19 годин. Чи прийшла зрештою друга група – достеменно не відомо, тут свідчення працівників розходяться.

Паралельно це ж святкування мало проходити у згаданій вище лазні "Лагуна", що в Біленькому.

 
Ілюстрація: Truth Hounds

7 співробітників піцерії загинули. Серед жертв – дві 14-річні школярки. Вікторія Амеліна померла пізніше в лікарні.

"Я не бачила жодного військового під завалами", – пригадує парамедикиня, яка пробула на місці трагедії понад 4 години.

Загиблі серед військових все ж були. Але в абсолютній меншості. Загинуло двоє: бойовий парамедик 3-ої ОШБр Артем Суховій та доброволець Інтернаціонального легіону, колишній морський піхотинець США Ян Торторічі. У святкуванні вони участі не брали.

На паркеті "пабу" залишились краплі крові. Вони з'явились там лише тому, що в підземне приміщення завели пораненого цивільного, щоб надати медичну допомогу.

Саме ж місце бенкету залишилось цілим і практично неушкодженим. А отже, люди, які могли там перебувати, не були би серйозно поранені.

Навколо завалів піцерії кричали від розпачу українці, гуділи сирени швидких, а з-під уламків рятували десятки цивільних. Тим часом росіяни називали атаку на Краматорськ "вдалою операцією". Міноборони РФ виправдало свій удар тим, що в "Ria" нібито перебував рядовий, офіцерський та генеральський склад 56-ої мотопіхотної бригади ЗСУ, а також іноземні інструктори.

Прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков додав, мовляв, вони завдають удари лише "по об'єктах, які так чи інакше пов'язані з військовою інфраструктурою".

Кремлівська пропаганда взялась не лише виправдовувати свій злочин. А й нав'язувати українцям атмосферу ворожості та нетерпимості до українських військових. 

"Ця історія не лише про цю одну атаку, яка трагічно обірвала і покалічила десятки життів, – пояснює Марина Слободянюк, директорка департаменту розслідувань Truth Hounds. – Це про виявлення нового патерну російських атак, що спрямовані на намагання маргіналізувати українську армію і відколоти її від інших частин суспільства. Щоб цивільні українці почали сахатися своїх захисників у піксельній формі".

Такі ідеї після трагедії поширювали різні Telegram-канали. Зокрема, один із нібито українських пабліків, який ще в 2021 році СБУ викривала як частину ворожої мережі.

Таку ж риторику росіяни повторили під час атак на чернігівський Драмтеатр і село Гроза. Усі ці удари від початку були здійснені так, щоб у них загинуло якомога більше цивільних.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Клуб "Української правди" – майже як Гугл, але краще, бо по той бік екрана відповідь на ваше запитання шукатимуть незалежні журналісти, а головне – живі люди. Це можливість активно, а не пасивно реалізувати право на інформацію.
Соня Лукашова, журналістка УП

Як Росія бреше про свої злочини

Після удару по Краматорську росіяни активізували удари "Іскандером-К". Лише впродовж одного тижня після атаки по "Rіа" вони тричі запустили такі ж ракети по українських містах.

Уже 30 червня ворог поцілив у школу в селі Сергіївка на Донеччині. На той момент там були 12 цивільних мешканців. Із них 2 загинуло, ще 6 – поранено, приміщення повністю зруйноване.

Міноборони РФ знову заявило, що вдарило "по пунктах управління української оперативно-тактичної групи "Донецьк". Проте на опублікованих відео з нагрудних камер поліцейських видно, що під завалами знайшли винятково цивільних.

Третього липня російські війська завдали удар "Іскандерами" по приватному сектору в місті Покровськ Донецької області. Загинула одна людина, ще 43, зокрема 12 дітей, були поранені, пошкоджені вісім приватних будинків та об'єкт інфраструктури.

У Первомайську, що на Харківщині 4 липня ракета влучила в паркувальний майданчик багатоповерхівки. Поруч не було жодних військових об'єктів.

Місцеві пов'язують обстріл із панахидою за загиблим бійцем спецпідрозділу "Кракен" Олегом Фадєєнком. Про це ж сказав і начальник штабу спецпідрозділу Костянтин Немічев.

 

Місце й час церемонії прощання були відомі заздалегідь. І при цьому росіяни влучили високоточною крилатою ракетою аж за 900 метрів від неї. Це в 30 разів перевищує її максимальну похибку.

Росіяни виправдовувались постфактум, мовляв, ціллю було кафе "Зодіак" поруч із місцем влучання, в якому бійці "Кракен" нібито планували провести поминальний обід. Та коли документатори Truth Hounds відшукали це кафе, побачили непридатне для будь-яких зустрічей приміщення, а місцеві підтвердили, що воно не працює вже кілька років.

Усе це говорить щонайменше про криворукість ворога і байдужість до того, хто стане жертвою його ударів. Росія при цьому ще й намагається створити враження, що саме присутність українських військових деінде загрожує цивільному населенню.

Поза будь-яким сумнівом: саме Російська Федерація є відповідальною за смерті через розв'язану нею війну. В тому числі, у Краматорську.

Міжнародне гуманітарне право, відоме як закони і звичаї війни, забороняє так звані невибіркові напади. Йдеться про атаки, що завдадуть шкоду цивільним, яка буде надмірною порівняно з воєнною перевагою. 

Та юридичне доведення злочину може наштовхнутись на складнощі. Для суду недостатньо самої лише непропорційної шкоди цивільним. Потрібно довести й те, що злочинець наперед міг її передбачити.

Тобто що росіяни умисно атакували цивільних, а їхня воєнна мета при цьому була неспівмірною.

Зокрема, міжнародні суди по-різному визначали невибіркові атаки як злочин.

Реклама:

27 липня концентрація військових у "Ria Lounge" була значною, а в окремій залі був запланований захід для бійців. Це може дати РФ аргумент для того, щоб виправдовуватись. Мовляв, там вважали кафе "тимчасовим пунктом управління" і законним об'єктом нападу.

Працюючи зі справою Краматорська, юристи Truth Hounds пропонують новий підхід до того, як доказувати такі злочини росіян. Правозахисники говорять про концепцію контролю за ціллю.

Так, балістичні та крилаті ракети мають ширшу зону ураження, порівняно, скажімо, з артилерійськими снарядами, пострілами з танку чи застосуванням дрону-камікадзе. А запускати ракети можуть на відстані в десятки або й сотні кілометрів.

У випадку з Краматорськом від моменту запуску до моменту влучання в "Ria Lounge", за розрахунками розслідувачів, пройшло не менше 9 хвилин.

Якщо ціль атаки при цьому рухома (наприклад, військовослужбовці), неможливо переконатись, що за цей час вона залишиться на місці. А отже, немає гарантій, що ракета влучить у задуману ціль.

З іншого боку, за час, що минає від запуску ракети, на місці атаки може змінитись і кількість цивільних. А отже, неможливо достеменно спрогнозувати наслідки для них.

Усе це не означає, що будь-яке застосування крилатих ракет буде суперечити правилам війни (які, важливо додати, не оцінюють законність самої війни, а лише обмежують її методи). 

І такі методи можуть не виходити за рамки міжнародного права, якщо йдеться, наприклад, про атаку на нерухому ціль (міст, склад боєприпасів, стоянку військової техніки) або близьку відстань, коли за час підльоту ціль суттєво не зміниться.

Однак трагедія в Краматорську під такі сценарії не підпадає. Сам факт застосування крилатих "Іскандерів-К" свідчить, що росіяни розуміли й не бажали уникнути страшних наслідків від своєї атаки.

Тому юристи Truth Hounds кваліфікують цей обстріл як невибірковий за своєю суттю.

Присутність військових у кафе не виправдовує і не гуманізує росіян. А навпаки додатково окреслює той самий патерн їхніх злочинів.

Ця історія не лише доводить один конкретний злочин. А й демонструє, що з плином часу і зміною умов у війні українські та світові юристи мають шукати й нові підходи до того, як трактувати міжнародне гуманітарне право.

Право, яке складається з документів, укладених у різні часи. Деякі з них складно застосовувати в сучасних умовах.

"Міжнародне гуманітарне право – не лінійка, якою можна чітко відміряти злочинність кожного конкретного випадку і безапеляційно винести вердикт", – каже Марина Слободянюк з Truth Hounds.

Суть міжнародного гуманітарного права – у захисті цивільного населення. 

І ця суть має вигравати над формою, що її обирає РФ, імітуючи законослухняність і вириваючи окремі пункти міжнародного права з його задачі.

Соня Лукашова, Truth Hounds

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне на Українській правді