В Україні більше немає "Независимости"
Вівторок, 10 жовтня 2000, 16:42
До загибелі "Независимости" доклали руки колишній редактор газети Володимир Кулеба і Олександр Волков.
У вівторок колектив газети "Независимость", який ось вже 9 місяців не отримує зарплату, провів прощальну прес-конференцію, де і повідомив про закриття видання.
Як повідомив член редколегії газети Василь Анісимов, ще в серпні минулого року колишній редактор "Независимости" Володимир Кулеба передав права засновництва газети ТОВ "Мерідіум" і ТОВ "Соціальні ініціативи". Засновником цих дуже обмежених суспільств є добре відомий фонд "Соціальний захист", до якого мають безпосереднє відносини Юрій Левенец і Олександр Волков.
Співробітники газети дізналися про те, що їх продали, лише наприкінці року. Їх обрадували, повідомивши, що "знайшовся стратегічний інвестор, завдяки якому видання чекає модернізація і оновлення", повідомляє Інтерфакс-Україна.
Газета продовжувала працювати в самий розпал передвиборної кампанії, клеймуючи на своїх сторінках всіх суперників Кучми, особливо генерала Марчука. Однак покупець газети не тільки не погасив заборгованість із зарплати (за грудень 1998 року і з травня 1999 року), але і не вважав за потрібне платити журналістам поточну зарплату.
Зі слів Анісимова, ані обіцяних інвестицій, ані власників своєї газети співробітники "Независимости" "не мали честі бачити". "Уперше нашого "керівника" Олександра Кремешного ми побачили лише у вересні цього року" сказав він.
Останній номер "Независимости" вийшов 27 квітня. Після цього колективу газети було оголошено, що, на прохання засновників, охороною видавництва "всі кабінети редакції опечатуються, а співробітники "видворяються на вулицю".
Так і не стало легендарної "Кози" ("Комсомольського знамени"). Ця газета колись вважалася "культовою" серед передової молоді у часи перебудови. В цю газету писали Ірина Погорелова, Сергій Тихий, Геннадій Корж, Ольга Чорна, Олександра Парахоня, Яніна Соколовська. Під час першої перевиборчої кампанії Кучми газета критикувала діючого президента Кравчука, а у час другої - захищала Кучму.
Через навіженну позицію Кулеби багато які журналісти називали "Незалежність" "Неосудністю". Час проходив, авторитет газети падав разом з тиражем. Зрозуміло, що газету, яка виконала свою роль у передвиборчій кампанії, власникам було простіше закрити, ніж відроджувати. Кажуть, що будувати нову будівлю набагато дешевше, ніж відновлювати стару. Напевно, це торкається і друкарських видань, принаймні в тому, що стосується реноме газети…
У вівторок колектив газети "Независимость", який ось вже 9 місяців не отримує зарплату, провів прощальну прес-конференцію, де і повідомив про закриття видання.
Як повідомив член редколегії газети Василь Анісимов, ще в серпні минулого року колишній редактор "Независимости" Володимир Кулеба передав права засновництва газети ТОВ "Мерідіум" і ТОВ "Соціальні ініціативи". Засновником цих дуже обмежених суспільств є добре відомий фонд "Соціальний захист", до якого мають безпосереднє відносини Юрій Левенец і Олександр Волков.
Співробітники газети дізналися про те, що їх продали, лише наприкінці року. Їх обрадували, повідомивши, що "знайшовся стратегічний інвестор, завдяки якому видання чекає модернізація і оновлення", повідомляє Інтерфакс-Україна.
Газета продовжувала працювати в самий розпал передвиборної кампанії, клеймуючи на своїх сторінках всіх суперників Кучми, особливо генерала Марчука. Однак покупець газети не тільки не погасив заборгованість із зарплати (за грудень 1998 року і з травня 1999 року), але і не вважав за потрібне платити журналістам поточну зарплату.
Зі слів Анісимова, ані обіцяних інвестицій, ані власників своєї газети співробітники "Независимости" "не мали честі бачити". "Уперше нашого "керівника" Олександра Кремешного ми побачили лише у вересні цього року" сказав він.
Останній номер "Независимости" вийшов 27 квітня. Після цього колективу газети було оголошено, що, на прохання засновників, охороною видавництва "всі кабінети редакції опечатуються, а співробітники "видворяються на вулицю".
Так і не стало легендарної "Кози" ("Комсомольського знамени"). Ця газета колись вважалася "культовою" серед передової молоді у часи перебудови. В цю газету писали Ірина Погорелова, Сергій Тихий, Геннадій Корж, Ольга Чорна, Олександра Парахоня, Яніна Соколовська. Під час першої перевиборчої кампанії Кучми газета критикувала діючого президента Кравчука, а у час другої - захищала Кучму.
Через навіженну позицію Кулеби багато які журналісти називали "Незалежність" "Неосудністю". Час проходив, авторитет газети падав разом з тиражем. Зрозуміло, що газету, яка виконала свою роль у передвиборчій кампанії, власникам було простіше закрити, ніж відроджувати. Кажуть, що будувати нову будівлю набагато дешевше, ніж відновлювати стару. Напевно, це торкається і друкарських видань, принаймні в тому, що стосується реноме газети…
