Втрачена країна
Субота, 17 лютого 2001, 00:23
COMMENT & ANALYSIS: A wasted country: A political scandal in Ukraine that threatens to link Leonid Kuchma's administration with murder and corruption could work to the benefit of Russia, write Charles Clover and Robert Cottrell
Якщо президент говорить про можливість коллапсу своєї власної країни, наступила криза. Якраз такий випадок зараз має місце в Україні. Кучма, який перебуває в облозі, швидше за все збереже свою посаду. Але його проблеми, пов'язані зі вбивством і скандалом з підслуховуванням, перевершують його здатність керувати країною. Тим більше, що й раніше цей талант був надзвичайно малим.
У Києві понад тиждень проходять демонстрації з вимогою відставки Кучми. Розвіялася репутація про Україну як про одну з самих "сонних" республік колишнього СРСР. Арешт лідера опозиції та колишнього віце-прем'єра Юлії Тимошенко показує, що президент у відчаї. Тимошенко, яка очолювала велику газотрейдерську компанію, була звинувачена у вівторок у відмиванні мільярда доларів за кордоном.
Сам Кучма називає цю подію "моментом істини". В інтерв'ю, опублікованому в середу, він зазначив: "Я вважаю, що якщо криза підтримується, особливо ззовні, то це може привести лише до одного – до розвалу України".
Натяк на "зовнішній" вплив типово размитий і нечіткий. Протягом багатьох років Україна грала на своїй уразливості з боку Росії, щоб отримувати допомогу Заходу. Зараз так само активно кокетує з Росією. У неділю Кучма вітав Путіна, демонструючи всі ознаки братерської дружби.
Путін наполягає, що візит стосується бізнесу. Путін і Кучма підписали угоду про співпрацю в обороні, космосі й енергетиці. Деякі в Росії розцінили його як жест підтримки Кучми. Інші думають, що Путін бачить, що Росія може отримати вигоду від ослабленого Кучми.
При всій своїй бідності, Україна має великий потенціал. Її територія і населення рівна території і населенню Франції. Колись Україна була житницею і головним виробником озброєнь в СРСР. Нафто- і газопроводи, що йдуть Україною, транспортують російські енергоносії в Західну Європу. Росіяни вважають українців своїми двоюрідними братами-слов'янами.
Криза в Україні вийшла далеко за межі першопричини зникнення і можливого вбивства в минулому році Георгія Гонгадзе, інтернет-журналіста, що критикував президента. Обезголовлене тіло Гонгадзе було знайдене на перехресті доріг з рукою, яка стирчали із землі. Тіло було оброблене кислотою для того, щоб зробити неможливою його ідентифікацію, але в той же час воно було поховане з прикрасами Гонгадзе.
Причетність Кучми до зникнення підтверджують аудіозаписи, вочевидь, зроблені в його кабінеті минулого року, які 28 листопада були обнародувані Олександром Морозом, лідером української опозиційної соціалістичної партії. Чути, що голос, який виразно нагадує Кучму, наказує міністру внутрішніх справ "розібратися" з Гонгадзе.
Є інші основи підозрювати офіційних осіб в тому, що вони брали участь в зникненні Гонгадзе. Зроблене це було ледь чи не руками Кучми. З того моменту, як знайшли тіло 3 листопада, влада приклала свої руки до розслідування, при цьому роблячи суперечливі заяви і забороняючи незалежним медичним експертам доступ до тіла.
У Кучми не було іншого виходу, як визнати, що голос на плівках – його власний, і що в офісі були "жучки". Він пояснив велику наявність непристойностей на записах "словниковим запасом директора заводу". "Якщо хтось мені щось доповідає, я можу дати собі зірватися, і я не приховую це". Але він стверджує, що записи сфабриковані з декількох розмов. Експерти кажуть, що комп'ютерні технології дозволяють сконструювати розмову з фрагментів так, щоб при подальшому аналізі це не можна було виявити.
Ця справа підіймає ще два питання крім автентичності плівки: хто підслухував кабінет Кучми і чому?
Микола Мельниченко – охоронець, який заявив у грудні, що він записав 300 годин розмов президента, сховавши цифровий рекордер під диван. Він полетів до Чехії за кілька днів до того, як плівки були оприлюднені. Кучма заявляє, що Мельниченко не міг зробити це самостійно. Для прослуховування необхідна "спеціальна суперапаратура". З його слів, навіть фахівці не можуть визначити, як це було зроблено. Минулого тижня він звільнив Леоніда Деркача, який очолював українську службу безпеки – екс-КДБ. Вочевидь, як козла відпущення.
Питання, яке також можна задати, - чи не могли Гонгадзе убити ті, хто зробив записи? "Я виходжу з того, що розмови на касетах аутентичні", - говорить Олена Притула, яка працювала з Гонгадзе над його Інтернетом-проектом і все ще редагує його. "З цього можна зробити два висновки: перший – вбивство скоєно за наказом президента; другий – будь-хто, хто чув записи, міг убити Гію. Я не виключаю жодну з цих версій".
Є також і багато спільного із зникненням журналіста в Білорусі, в якому багато хто в Мінську підозрює західний або російський інтерес.
Якщо Кучма прав в тому, що його підслуховування – це частина великої змови, логіка української політики дозволяє зробити два припущення. Перше – Росія, яка прагне послабити Україну, щоб маніпулювати або підірвати її. "Кучма зараз дуже уразливий", - говорить представник адміністрації. "У цей час, якщо Путін простягне руку допомоги йому, Кучма не зможе відмовитися… Скандал явно грає на руку Росії".
Друга можливість – західні спецслужби. Вони теоретично могли бути стурбовані зближенням Кучми з Росією. Вони хотіли б зняти його і замінити на більш прозахідного президента.
Третя можливість – плівки підготували політичні опоненти Кучми. Слідчі вважають, що з цим може бути пов'язана Тимошенко.
Тепер не так вже й важливо, хто підслуховував кабінет Кучми і чи були записи Гонгадзе сфабриковані. Велику шкоду вже нанесено. Навіть якщо Кучмі вдасться відмежуватися від причетності до справи Гонгадзе, можна тільки здогадуватися, що ще може з'явитися з сотень часів записів, які ще не розшифровані. Обнародувані минулого місяця плівки доводять, або вони сфабриковані для того, щоб довести причетність Кучми до хабарництва і фальсифікації результатів виборів, витримані в тональності Ніксона і расистських епітетах.
Навіть якщо Кучмі не вдасться викрутитися якимось чудовим чином, це – кінець гри, кінець втраченого десятиріччя для України, яка представляла інтерес і для Росії, і для Заходу, вона мала унікальний шанс отримати вигоду для себе від розпаду СРСР. Захід закидав Україну допомогою і порадами, а Росія дозволила нагромадити великі борги – обидві сторони сподівалися перемогти в політичній боротьбі за Україну.
Але гроші і добрі наміри були втрачені в корупції, неефективності і партійному політиканстві.
Минулорічне розслідування показало, що в 1997-98 рр. Нацбанк заробив сотні мільйонів доларів на тіньових операціях з позиками і офшорними банками. Кінцевий пункт призначення коштів так і не був визначений.
Кількість українців, які прийняли за чисту монету обвинувачення власного президента у вбивстві і тіньових операціях, багато що говорить про владу, до якої вони пристосувалися. Як сказав Кучма минулого тижня: "Покажіть мені безгрішного політика. Нехай він кине в мене перший камінь". Але ніхто з політиків не відгукнувся на цей виклик.
Однак українських виборців можна пробачити, якщо вони відчувають себе на краю провалля.
Якщо президент говорить про можливість коллапсу своєї власної країни, наступила криза. Якраз такий випадок зараз має місце в Україні. Кучма, який перебуває в облозі, швидше за все збереже свою посаду. Але його проблеми, пов'язані зі вбивством і скандалом з підслуховуванням, перевершують його здатність керувати країною. Тим більше, що й раніше цей талант був надзвичайно малим.
У Києві понад тиждень проходять демонстрації з вимогою відставки Кучми. Розвіялася репутація про Україну як про одну з самих "сонних" республік колишнього СРСР. Арешт лідера опозиції та колишнього віце-прем'єра Юлії Тимошенко показує, що президент у відчаї. Тимошенко, яка очолювала велику газотрейдерську компанію, була звинувачена у вівторок у відмиванні мільярда доларів за кордоном.
Сам Кучма називає цю подію "моментом істини". В інтерв'ю, опублікованому в середу, він зазначив: "Я вважаю, що якщо криза підтримується, особливо ззовні, то це може привести лише до одного – до розвалу України".
Натяк на "зовнішній" вплив типово размитий і нечіткий. Протягом багатьох років Україна грала на своїй уразливості з боку Росії, щоб отримувати допомогу Заходу. Зараз так само активно кокетує з Росією. У неділю Кучма вітав Путіна, демонструючи всі ознаки братерської дружби.
Путін наполягає, що візит стосується бізнесу. Путін і Кучма підписали угоду про співпрацю в обороні, космосі й енергетиці. Деякі в Росії розцінили його як жест підтримки Кучми. Інші думають, що Путін бачить, що Росія може отримати вигоду від ослабленого Кучми.
При всій своїй бідності, Україна має великий потенціал. Її територія і населення рівна території і населенню Франції. Колись Україна була житницею і головним виробником озброєнь в СРСР. Нафто- і газопроводи, що йдуть Україною, транспортують російські енергоносії в Західну Європу. Росіяни вважають українців своїми двоюрідними братами-слов'янами.
Криза в Україні вийшла далеко за межі першопричини зникнення і можливого вбивства в минулому році Георгія Гонгадзе, інтернет-журналіста, що критикував президента. Обезголовлене тіло Гонгадзе було знайдене на перехресті доріг з рукою, яка стирчали із землі. Тіло було оброблене кислотою для того, щоб зробити неможливою його ідентифікацію, але в той же час воно було поховане з прикрасами Гонгадзе.
Причетність Кучми до зникнення підтверджують аудіозаписи, вочевидь, зроблені в його кабінеті минулого року, які 28 листопада були обнародувані Олександром Морозом, лідером української опозиційної соціалістичної партії. Чути, що голос, який виразно нагадує Кучму, наказує міністру внутрішніх справ "розібратися" з Гонгадзе.
Є інші основи підозрювати офіційних осіб в тому, що вони брали участь в зникненні Гонгадзе. Зроблене це було ледь чи не руками Кучми. З того моменту, як знайшли тіло 3 листопада, влада приклала свої руки до розслідування, при цьому роблячи суперечливі заяви і забороняючи незалежним медичним експертам доступ до тіла.
У Кучми не було іншого виходу, як визнати, що голос на плівках – його власний, і що в офісі були "жучки". Він пояснив велику наявність непристойностей на записах "словниковим запасом директора заводу". "Якщо хтось мені щось доповідає, я можу дати собі зірватися, і я не приховую це". Але він стверджує, що записи сфабриковані з декількох розмов. Експерти кажуть, що комп'ютерні технології дозволяють сконструювати розмову з фрагментів так, щоб при подальшому аналізі це не можна було виявити.
Ця справа підіймає ще два питання крім автентичності плівки: хто підслухував кабінет Кучми і чому?
Микола Мельниченко – охоронець, який заявив у грудні, що він записав 300 годин розмов президента, сховавши цифровий рекордер під диван. Він полетів до Чехії за кілька днів до того, як плівки були оприлюднені. Кучма заявляє, що Мельниченко не міг зробити це самостійно. Для прослуховування необхідна "спеціальна суперапаратура". З його слів, навіть фахівці не можуть визначити, як це було зроблено. Минулого тижня він звільнив Леоніда Деркача, який очолював українську службу безпеки – екс-КДБ. Вочевидь, як козла відпущення.
Питання, яке також можна задати, - чи не могли Гонгадзе убити ті, хто зробив записи? "Я виходжу з того, що розмови на касетах аутентичні", - говорить Олена Притула, яка працювала з Гонгадзе над його Інтернетом-проектом і все ще редагує його. "З цього можна зробити два висновки: перший – вбивство скоєно за наказом президента; другий – будь-хто, хто чув записи, міг убити Гію. Я не виключаю жодну з цих версій".
Є також і багато спільного із зникненням журналіста в Білорусі, в якому багато хто в Мінську підозрює західний або російський інтерес.
Якщо Кучма прав в тому, що його підслуховування – це частина великої змови, логіка української політики дозволяє зробити два припущення. Перше – Росія, яка прагне послабити Україну, щоб маніпулювати або підірвати її. "Кучма зараз дуже уразливий", - говорить представник адміністрації. "У цей час, якщо Путін простягне руку допомоги йому, Кучма не зможе відмовитися… Скандал явно грає на руку Росії".
Друга можливість – західні спецслужби. Вони теоретично могли бути стурбовані зближенням Кучми з Росією. Вони хотіли б зняти його і замінити на більш прозахідного президента.
Третя можливість – плівки підготували політичні опоненти Кучми. Слідчі вважають, що з цим може бути пов'язана Тимошенко.
Тепер не так вже й важливо, хто підслуховував кабінет Кучми і чи були записи Гонгадзе сфабриковані. Велику шкоду вже нанесено. Навіть якщо Кучмі вдасться відмежуватися від причетності до справи Гонгадзе, можна тільки здогадуватися, що ще може з'явитися з сотень часів записів, які ще не розшифровані. Обнародувані минулого місяця плівки доводять, або вони сфабриковані для того, щоб довести причетність Кучми до хабарництва і фальсифікації результатів виборів, витримані в тональності Ніксона і расистських епітетах.
Навіть якщо Кучмі не вдасться викрутитися якимось чудовим чином, це – кінець гри, кінець втраченого десятиріччя для України, яка представляла інтерес і для Росії, і для Заходу, вона мала унікальний шанс отримати вигоду для себе від розпаду СРСР. Захід закидав Україну допомогою і порадами, а Росія дозволила нагромадити великі борги – обидві сторони сподівалися перемогти в політичній боротьбі за Україну.
Але гроші і добрі наміри були втрачені в корупції, неефективності і партійному політиканстві.
Минулорічне розслідування показало, що в 1997-98 рр. Нацбанк заробив сотні мільйонів доларів на тіньових операціях з позиками і офшорними банками. Кінцевий пункт призначення коштів так і не був визначений.
Кількість українців, які прийняли за чисту монету обвинувачення власного президента у вбивстві і тіньових операціях, багато що говорить про владу, до якої вони пристосувалися. Як сказав Кучма минулого тижня: "Покажіть мені безгрішного політика. Нехай він кине в мене перший камінь". Але ніхто з політиків не відгукнувся на цей виклик.
Однак українських виборців можна пробачити, якщо вони відчувають себе на краю провалля.
