Нові детективи – тепер під прапорами Пустовойтенка
Понеділок, 26 березня 2001, 18:54
Гонгадзе знав про існування плівок Мельниченка. А сам майор спілкувався із людьми з оточення Мороза ще на початку вересня. При ексгумації таращанського тіла на ньому не було прикрас Георгія. А з Таращі дзвонили до Чехії в той день, коли отримував візи Мельниченко.
Ці та купу інших цікавих "фактів" накопав АЖУР - російське агентство журналістських розслідувань. Інформація, яку "детективи" оприлюднили в УНІАН, вони подають з посиланням на неназваних людей.
Ще одне, ледь не головне джерело, на якому будуються припущення росіян – роздруківки. Щоправда, не підслуханих телефонних розмов, а телефонних дзвінків близьких Георгія. Роздруківки, хто дзвонив, кому, коли, скільки часу тривала бесіда. До рук АЖУР потрапили маршрути дзвінків, зроблених з мобільних телефонів, які можна отримати, тільки пред'явивши паспорт. Один з фігурантів розслідування АЖУР – Лаврентій Малазонія – повідомив УП, що роздруквівками дзвінків зі свого мобільного ні з ким не ділився.
При спробах журналістів дізнатися, яким чином їм вдалося добратися до конфіденційної інформації, АЖУР "відморожувався" за повною програмою, розказуючи про те, що багатенько інформації їм приносили безкорисливі "самаритяни". "Якщо до нас потрапляли документи, які приносять люди, ми не можемо відмовитися".
Російські правдоборці відмовлялися робити які-небудь висновки, при цьому активно наводячи "факти", а точніше, в авторській інтерпретації – "дивацтва". Крім телефонних дзвінків АЖУР з'ясував, що "основну роль в похованні тіла грали люди, які ніякого відношення до Таращанського району не мають". "Воно весь час знаходилося в герметичній упаковці і було заготовлене для подальшого використання", тобто поховання в потрібному місці.
Ще росіяни натякнули на наявність інформації, яку поки не хочуть робити надбанням гласності, але на її основі роблять висновок, що виконавців злочину можна знайти з імовірністю 60%, але для цього "треба відділити політику від кримінальщини". Щоправда, сам же АЖУР, зі слів свого керівника Андрія Константінова, схиляється до такої версії: справа Гонгадзе – це "рідкий випадок, коли спочатку в запланованому злочині були закладені чіткі політичні мотиви". Але ж як тоді "відділити політику від кримінальщини"?
Однак найбільш цікава деталь сеансу викриття російських правдоборців перед українськими журналістами була в… мовчазній фігурі Валерія Павловича Пустовойтенка, який тихо – до пори до часу – сидів поряд зі слідопитами АЖУР.
Насамперед виникла думка, що Пустовойтенко таким чином підготував свою відповідь "Трудовій Україні". Та тільки найняла американських детективів, а НДП вже готова ознайомити із результатами розслідування.
Однак, як виявилося, активний член НДП Куніцин "випадково" познайомився в Санкт-Петербурзі з Константіновим і запропонував тому зайнятися справою Гонгадзе. А до того ж шеф кримського ендепіста пан Пустовойтенко виявився пристрасним шанувальником творчості росіянина. "У мене вдома всі серії "Бандитського Петербурга", - перервавши мовчання, Пустовойтенко познайомив журналістів із вмістом своєї домашньої бібліотеки. Таким чином було змішано приємне з корисним – пошук правди для Кучми – начальника Пустовойтенка за політрадою – і спілкування Валерія Павловича з літературним кумиром.
НДП, як запевнив Пустовойтенко, допомагало дуже стримано: "Йому (АЖУР) були створені нормальні умови для роботи в Україні. Все, що залежало від мене, було зроблене". При цьому значення скромних послуг головного народного демократа стало быльш чітким, коли в задніх рядах, між журналістів, був помічений всміхнений Анатолій Толстоухов, одна з "других" осіб в мерії столиці.
Самі ж журналісти АЖУР, як вони щиро зізналися, займалися справою виключно з інтересу. А лідер НДП запевнив, що розслідування "було зроблене без будь-яких матеріальних коштів".
Ці та купу інших цікавих "фактів" накопав АЖУР - російське агентство журналістських розслідувань. Інформація, яку "детективи" оприлюднили в УНІАН, вони подають з посиланням на неназваних людей.
Ще одне, ледь не головне джерело, на якому будуються припущення росіян – роздруківки. Щоправда, не підслуханих телефонних розмов, а телефонних дзвінків близьких Георгія. Роздруківки, хто дзвонив, кому, коли, скільки часу тривала бесіда. До рук АЖУР потрапили маршрути дзвінків, зроблених з мобільних телефонів, які можна отримати, тільки пред'явивши паспорт. Один з фігурантів розслідування АЖУР – Лаврентій Малазонія – повідомив УП, що роздруквівками дзвінків зі свого мобільного ні з ким не ділився.
При спробах журналістів дізнатися, яким чином їм вдалося добратися до конфіденційної інформації, АЖУР "відморожувався" за повною програмою, розказуючи про те, що багатенько інформації їм приносили безкорисливі "самаритяни". "Якщо до нас потрапляли документи, які приносять люди, ми не можемо відмовитися".
Російські правдоборці відмовлялися робити які-небудь висновки, при цьому активно наводячи "факти", а точніше, в авторській інтерпретації – "дивацтва". Крім телефонних дзвінків АЖУР з'ясував, що "основну роль в похованні тіла грали люди, які ніякого відношення до Таращанського району не мають". "Воно весь час знаходилося в герметичній упаковці і було заготовлене для подальшого використання", тобто поховання в потрібному місці.
Ще росіяни натякнули на наявність інформації, яку поки не хочуть робити надбанням гласності, але на її основі роблять висновок, що виконавців злочину можна знайти з імовірністю 60%, але для цього "треба відділити політику від кримінальщини". Щоправда, сам же АЖУР, зі слів свого керівника Андрія Константінова, схиляється до такої версії: справа Гонгадзе – це "рідкий випадок, коли спочатку в запланованому злочині були закладені чіткі політичні мотиви". Але ж як тоді "відділити політику від кримінальщини"?
Однак найбільш цікава деталь сеансу викриття російських правдоборців перед українськими журналістами була в… мовчазній фігурі Валерія Павловича Пустовойтенка, який тихо – до пори до часу – сидів поряд зі слідопитами АЖУР.
Насамперед виникла думка, що Пустовойтенко таким чином підготував свою відповідь "Трудовій Україні". Та тільки найняла американських детективів, а НДП вже готова ознайомити із результатами розслідування.
Однак, як виявилося, активний член НДП Куніцин "випадково" познайомився в Санкт-Петербурзі з Константіновим і запропонував тому зайнятися справою Гонгадзе. А до того ж шеф кримського ендепіста пан Пустовойтенко виявився пристрасним шанувальником творчості росіянина. "У мене вдома всі серії "Бандитського Петербурга", - перервавши мовчання, Пустовойтенко познайомив журналістів із вмістом своєї домашньої бібліотеки. Таким чином було змішано приємне з корисним – пошук правди для Кучми – начальника Пустовойтенка за політрадою – і спілкування Валерія Павловича з літературним кумиром.
НДП, як запевнив Пустовойтенко, допомагало дуже стримано: "Йому (АЖУР) були створені нормальні умови для роботи в Україні. Все, що залежало від мене, було зроблене". При цьому значення скромних послуг головного народного демократа стало быльш чітким, коли в задніх рядах, між журналістів, був помічений всміхнений Анатолій Толстоухов, одна з "других" осіб в мерії столиці.
Самі ж журналісти АЖУР, як вони щиро зізналися, займалися справою виключно з інтересу. А лідер НДП запевнив, що розслідування "було зроблене без будь-яких матеріальних коштів".
