Війна з каналом. Чи за канал?
Субота, 16 червня 2001, 15:07
Пристрасті навколо каналу 1+1 розпалюються. Можна уявити ступінь невдоволення декотрих представників української влади досить об’єктивною політикою новин каналу. Проте, виборюючи своє право на свободу, канал зіткнувся з проблемами за межами України.
Оскільки пан Рабинович уже висловив свою думку стосовно статті в "Нью-Йорк таймс" у програмі української служби радіо "Свобода", "Дзеркало тижня" звернулося за коментарем до співвласника Студії 1+1 громадянина Німеччини Бориса Фуксманна.
— Борисе Леонідовичу, чи правда, що про статтю в "Нью-Йорк таймс" ви дізналися, перебуваючи в Лос-Анджелесі?
— Так. Я перебував у Лос-Анджелесі з 5 до 13 червня, де й мав задоволення прочитати цю статтю.
— Тобто наведені у статті дані про те, що вам закрито в’їзд у Сполучені Штати Америки, не відповідають дійсності?
— Це найкращий доказ стосовно правдивості інформації в даному матеріалі.
— Стаття, власне, починається твердженням, що Рональд Лаудер перебуває під слідством за обвинуваченням у даванні хабара в розмірі 1 млн. доларів українським чиновникам за надання ліцензії телеканалу "1+1". Що ви можете сказати з цього приводу? Чи справді до цього були причетні ліванці та як це відбувалося?
— Мені абсолютно нічого не відомо про якесь розслідування, що ведеться в Америці щодо Рональда Лаудера й одержання ліцензії телеканалом "1+1". Для мене це абсолютно нова інформація, про яку я дізнався з цієї статті, мабуть, так само як і ви. Можу тільки запевнити вас, що ніяких хабарів не давав.
Стосовно ліцензії — це смішно. Люди, котрі стверджують таке, не зовсім розуміють, що вони говорять. Йдеться про надання державної ліцензії на право загальнонаціонального мовлення. Це питання національної безпеки країни.
Як стало відомо "ДТ", пан Роднянський знайшов цілу низку фактичних невідповідностей і надіслав у "Нью-Йорк таймс" лист із вимогою опублікувати його. Чи підписали ви цей лист?
— Думаю, якби ми почали розбирати цю статтю, то за всіма пунктами змогли б довести невідповідність фактів. Я знаю, що пан Роднянський надіслав лист у "Нью-Йорк таймс", який я не підписав, оскільки від мене піде окремий лист у цю газету з відповідними фактами, які спростовують інформацію, подану паном Боннером.
Мені абсолютно ясно, що ця стаття має необ’єктивний характер, оскільки пан Боннер не взяв на себе труд підняти й перевірити очевидну інформацію, яка стосується "1+1" або фірми "Іннова фільм" і яку він намагається зв’язати з організованою злочинністю.
— У статті йдеться про те, що недостатня кількість членів Нацради була присутня при видачі ліцензії, що в цей час діяв мораторій Верховної Ради на видачу ліцензій і так далі. Ви з цими фактами згодні?
— Абсолютно не згодний. Правильність видачі ліцензії підтверджена чотирма виграними судами в Україні, крім того, свого часу намагалися оспорити видачу ліцензії наші так звані конкуренти, котрі подавали до суду в Америці, у Лондоні. Ці суди вони теж програли. Вважаю, шість виграних судів — достатній доказ легітимності нашої ліцензії.
Що стосується питання про кількість членів, які підписали цю ліцензію, то за моїми відомостями їх було шість чоловік.
Знову викликає в мене усмішку твердження пана Боннера про те, що вартість ліцензії надзвичайно висока. Як може судити людина, котра живе в Америці, про розцінки, які існують в Україні? Ми маємо у своєму розпорядженні абсолютно офіційну документацію, котра підтверджує, що ми сплатили суму ліцензійного збору майже в 1 млн. 400 тис. Ми переказали цю суму на рахунок Нацради в Україну.
— Чи маєте ви намір подавати до суду на журналіста чи на "Нью-Йорк таймс"?
— Буквально через годину я зустрінуся зі своїми адвокатами, щоб обговорити це питання. Безперечно, я не залишу ці питання висіти в повітрі. Протестую найенергійнішим чином проти твердження, що я маю якесь відношення до міжнародної організованої злочинності й що мої фірми є злочинною мережею. Просто дурниця якась.
— Борисе Леонідовичу, у статті говориться про те, що пан Боннер звертався до вас по електронній пошті із запитаннями, перш ніж опублікувати статтю. Чому ви йому не відповіли?
— На те було кілька причин. По-перше, останнім часом я перебуваю в роз’їздах. Тиждень я провів у США, тиждень в Україні. По-друге, характер запитань, поставлених паном Боннером (до речі, він не вперше з упередженістю пише про "1+1") повністю показував мені й моїм адвокатам тенденційність і необ’єктивність проведеного ним так званого розслідування. Як я розумію, моя проблема полягає в тому, що я опинився на лінії вогню в тій війні, що ведеться проти пана Лаудера. У цих "бойових діях" "1+1" і Фуксманна просто хочуть використати. Але це що стосується останнього матеріалу. У цілому ж у мене склалося враження, що ми є свідками великомасштабної кампанії із позбавлення "Студії "1+1" можливості телевізійного мовлення в Україні. Мої підозри підтверджують багато кроків, спрямованих проти каналу за останні два роки. Це не тільки моя думка. Я не виключаю, що й стаття в "Нью-Йорк таймс" є камінцем для будівництва фундаменту дзоту, з якого ведуть вогонь по "1+1". Безперечно, на території України в нас є чимало недругів, які доклали зусилля для дискредитації каналу й мене особисто.
Вам відомо, що в лютому мене позбавили права в’їзду в Україну та Росію, із чим, на щастя, нам вдалося досить швидко розібратися, відновивши справедливість. Але той факт, що стаття вийшла в Америці, а не, наприклад, у Німеччині, говорить про те, що цього разу основною ціллю був пан Лаудер.
— Яка частина "1+1" належить вам?
— Мабуть, це єдина правдива інформація з усієї статті — близько 30%.
— Чи мали ви у зв’язку з нинішньою ситуацією консультації з панами Волковим, Рабиновичем, згаданими в цій статті?
— Жодних. Я не бачу в цьому необхідності, адже Вадим Рабинович, який стверджує, що він був співвласником каналу "1+1", ніколи ним не був. Він був лише співзасновником рекламної компанії, що продавала рекламу на каналі. Це можна довести документально з першого дня організації як каналу, так і цієї компанії. Так само в мене немає жодної необхідності говорити про це з паном Волковим.
— Із півроку тому в Німеччині вийшла книга Вільяма Рода "Олігарх Рабинович починає говорити". Чи правда, що ви й генеральний продюсер "1+1" Олександр Роднянський виграли в Німеччині суд, звинувативши авторів книги в неправдивості наведених фактів?
— Так. Це правда. Зараз переді мною лежать кілька вироків, винесених судом. Адже справу було розбито на кілька процесів, які ми однозначно виграли, у результаті чого пану Роду, видавництву "Європа" і пану Рабиновичу заборонено говорити щось погане як про "1+1", так і про мене особисто. Більше того, у нас знаходяться листи від адвоката, котрий представляє інтереси Рода, Рабиновича і видавництва "Європа", у яких говориться, що вони цілком згодні з рішенням суду, котрий заборонив їм вживати на нашу адресу відповідні формулювання. Книгу буде знято з продажу і заборонено видавати в тому вигляді, у якому вона була дотепер.
— Як ви вважаєте, чи вдасться, застосовуючи міжконтинентальні зусилля, позбавити канал "1+1" ліцензії або змінити його господарів?
— Цей канал мені дуже дорогий. Та відкидаючи сентименти, можу сказати, що на сьогодні вважаю "1+1" національним надбанням України.
Гадаю, що не тільки Україні, а й багатьом іншим, у першу чергу демократичним і цивілізованим країнам має бути небайдужа доля каналу. На сьогодні "1+1" є одним із небагатьох ЗМІ, що представляє вузький сектор засобів мас-медіа, котрий вільно може передавати об’єктивну інформацію. Я не можу собі уявити, що в цій ситуації канал "1+1" зусиллями багатьох людей, визначення яких я б хотів лишити при собі, буде позбавлений ліцензії. Це як мінімум буде великою людською несправедливістю.
Оскільки пан Рабинович уже висловив свою думку стосовно статті в "Нью-Йорк таймс" у програмі української служби радіо "Свобода", "Дзеркало тижня" звернулося за коментарем до співвласника Студії 1+1 громадянина Німеччини Бориса Фуксманна.
— Борисе Леонідовичу, чи правда, що про статтю в "Нью-Йорк таймс" ви дізналися, перебуваючи в Лос-Анджелесі?
— Так. Я перебував у Лос-Анджелесі з 5 до 13 червня, де й мав задоволення прочитати цю статтю.
— Тобто наведені у статті дані про те, що вам закрито в’їзд у Сполучені Штати Америки, не відповідають дійсності?
— Це найкращий доказ стосовно правдивості інформації в даному матеріалі.
— Стаття, власне, починається твердженням, що Рональд Лаудер перебуває під слідством за обвинуваченням у даванні хабара в розмірі 1 млн. доларів українським чиновникам за надання ліцензії телеканалу "1+1". Що ви можете сказати з цього приводу? Чи справді до цього були причетні ліванці та як це відбувалося?
— Мені абсолютно нічого не відомо про якесь розслідування, що ведеться в Америці щодо Рональда Лаудера й одержання ліцензії телеканалом "1+1". Для мене це абсолютно нова інформація, про яку я дізнався з цієї статті, мабуть, так само як і ви. Можу тільки запевнити вас, що ніяких хабарів не давав.
Стосовно ліцензії — це смішно. Люди, котрі стверджують таке, не зовсім розуміють, що вони говорять. Йдеться про надання державної ліцензії на право загальнонаціонального мовлення. Це питання національної безпеки країни.
Як стало відомо "ДТ", пан Роднянський знайшов цілу низку фактичних невідповідностей і надіслав у "Нью-Йорк таймс" лист із вимогою опублікувати його. Чи підписали ви цей лист?
— Думаю, якби ми почали розбирати цю статтю, то за всіма пунктами змогли б довести невідповідність фактів. Я знаю, що пан Роднянський надіслав лист у "Нью-Йорк таймс", який я не підписав, оскільки від мене піде окремий лист у цю газету з відповідними фактами, які спростовують інформацію, подану паном Боннером.
Мені абсолютно ясно, що ця стаття має необ’єктивний характер, оскільки пан Боннер не взяв на себе труд підняти й перевірити очевидну інформацію, яка стосується "1+1" або фірми "Іннова фільм" і яку він намагається зв’язати з організованою злочинністю.
— У статті йдеться про те, що недостатня кількість членів Нацради була присутня при видачі ліцензії, що в цей час діяв мораторій Верховної Ради на видачу ліцензій і так далі. Ви з цими фактами згодні?
— Абсолютно не згодний. Правильність видачі ліцензії підтверджена чотирма виграними судами в Україні, крім того, свого часу намагалися оспорити видачу ліцензії наші так звані конкуренти, котрі подавали до суду в Америці, у Лондоні. Ці суди вони теж програли. Вважаю, шість виграних судів — достатній доказ легітимності нашої ліцензії.
Що стосується питання про кількість членів, які підписали цю ліцензію, то за моїми відомостями їх було шість чоловік.
Знову викликає в мене усмішку твердження пана Боннера про те, що вартість ліцензії надзвичайно висока. Як може судити людина, котра живе в Америці, про розцінки, які існують в Україні? Ми маємо у своєму розпорядженні абсолютно офіційну документацію, котра підтверджує, що ми сплатили суму ліцензійного збору майже в 1 млн. 400 тис. Ми переказали цю суму на рахунок Нацради в Україну.
— Чи маєте ви намір подавати до суду на журналіста чи на "Нью-Йорк таймс"?
— Буквально через годину я зустрінуся зі своїми адвокатами, щоб обговорити це питання. Безперечно, я не залишу ці питання висіти в повітрі. Протестую найенергійнішим чином проти твердження, що я маю якесь відношення до міжнародної організованої злочинності й що мої фірми є злочинною мережею. Просто дурниця якась.
— Борисе Леонідовичу, у статті говориться про те, що пан Боннер звертався до вас по електронній пошті із запитаннями, перш ніж опублікувати статтю. Чому ви йому не відповіли?
— На те було кілька причин. По-перше, останнім часом я перебуваю в роз’їздах. Тиждень я провів у США, тиждень в Україні. По-друге, характер запитань, поставлених паном Боннером (до речі, він не вперше з упередженістю пише про "1+1") повністю показував мені й моїм адвокатам тенденційність і необ’єктивність проведеного ним так званого розслідування. Як я розумію, моя проблема полягає в тому, що я опинився на лінії вогню в тій війні, що ведеться проти пана Лаудера. У цих "бойових діях" "1+1" і Фуксманна просто хочуть використати. Але це що стосується останнього матеріалу. У цілому ж у мене склалося враження, що ми є свідками великомасштабної кампанії із позбавлення "Студії "1+1" можливості телевізійного мовлення в Україні. Мої підозри підтверджують багато кроків, спрямованих проти каналу за останні два роки. Це не тільки моя думка. Я не виключаю, що й стаття в "Нью-Йорк таймс" є камінцем для будівництва фундаменту дзоту, з якого ведуть вогонь по "1+1". Безперечно, на території України в нас є чимало недругів, які доклали зусилля для дискредитації каналу й мене особисто.
Вам відомо, що в лютому мене позбавили права в’їзду в Україну та Росію, із чим, на щастя, нам вдалося досить швидко розібратися, відновивши справедливість. Але той факт, що стаття вийшла в Америці, а не, наприклад, у Німеччині, говорить про те, що цього разу основною ціллю був пан Лаудер.
— Яка частина "1+1" належить вам?
— Мабуть, це єдина правдива інформація з усієї статті — близько 30%.
— Чи мали ви у зв’язку з нинішньою ситуацією консультації з панами Волковим, Рабиновичем, згаданими в цій статті?
— Жодних. Я не бачу в цьому необхідності, адже Вадим Рабинович, який стверджує, що він був співвласником каналу "1+1", ніколи ним не був. Він був лише співзасновником рекламної компанії, що продавала рекламу на каналі. Це можна довести документально з першого дня організації як каналу, так і цієї компанії. Так само в мене немає жодної необхідності говорити про це з паном Волковим.
— Із півроку тому в Німеччині вийшла книга Вільяма Рода "Олігарх Рабинович починає говорити". Чи правда, що ви й генеральний продюсер "1+1" Олександр Роднянський виграли в Німеччині суд, звинувативши авторів книги в неправдивості наведених фактів?
— Так. Це правда. Зараз переді мною лежать кілька вироків, винесених судом. Адже справу було розбито на кілька процесів, які ми однозначно виграли, у результаті чого пану Роду, видавництву "Європа" і пану Рабиновичу заборонено говорити щось погане як про "1+1", так і про мене особисто. Більше того, у нас знаходяться листи від адвоката, котрий представляє інтереси Рода, Рабиновича і видавництва "Європа", у яких говориться, що вони цілком згодні з рішенням суду, котрий заборонив їм вживати на нашу адресу відповідні формулювання. Книгу буде знято з продажу і заборонено видавати в тому вигляді, у якому вона була дотепер.
— Як ви вважаєте, чи вдасться, застосовуючи міжконтинентальні зусилля, позбавити канал "1+1" ліцензії або змінити його господарів?
— Цей канал мені дуже дорогий. Та відкидаючи сентименти, можу сказати, що на сьогодні вважаю "1+1" національним надбанням України.
Гадаю, що не тільки Україні, а й багатьом іншим, у першу чергу демократичним і цивілізованим країнам має бути небайдужа доля каналу. На сьогодні "1+1" є одним із небагатьох ЗМІ, що представляє вузький сектор засобів мас-медіа, котрий вільно може передавати об’єктивну інформацію. Я не можу собі уявити, що в цій ситуації канал "1+1" зусиллями багатьох людей, визначення яких я б хотів лишити при собі, буде позбавлений ліцензії. Це як мінімум буде великою людською несправедливістю.
