Трагедія українського футболу в Дортмунді
Четвер, 15 листопада 2001, 06:39
Німеччина – Україна – 4:1
Голи: Баллак 4, 51,Нойвилл 11, Ремер 15
Німеччина: 1.Кан(К), 2.Ремер (15.Бауманн, 89), 3.Циге, 4.Лінке, 5.Новотни, 6.Рамелов, 7.Шнайдер, 8.Баллак, 9.Янкер (13.Бірхофф, 58), 10.Хманн, 11.Нойвіл (18.Ріккен, 71).
Україна: 1.Левицький, 2.Лужний(К), 3.Несмачний (14.Шищенко, 55), 4.Головко, 5.Ващук, 6.Парфьонов, 7.Шевченко, 8.Тимощук (15.Гусін, 25), 9.Зубов, 10.Воробей (18.Ребров, 71), 11.Скрипник.
По іншому те, що сталося в середу ввечері на стадіоні "Вествельштадіон", не назвеш. Поступившись з розгромним рахунком 4:1 команді Німеччини, українська збірна розвіяла всі ілюзії стосовно свого найближчого майбутнього.
В першу чергу поступилася вся команда, а разом з нею і Лобановський, який на наш погляд програв дуель Руддді Феллеру. І одне з перших запитань, яке хотілося би поставити "метру": що робив на лаві запасних в стартові 20 хвилин Андрій Гусин, зріст якого більше 192 см, і який добре грає на другому поверсі, коли нам забивали голи? Саме перші 15 хвилин, і стали "судними" для української команди. Пропустивши всі три м’ячі-близнюки, два після стандартних положень, вже в першому таймі команда Лобановського сама дала відповідь, хто поїде до Кореї та Японії.
Такою безпорадною гру збірної України вже давно не бачили, особливо прикро вразив захист на чолі з Ващуком та Головком, які від матчу до матчу грають все гірше та гірше.
Принаймні три м’ячі - це на їх "рахунку". В цей вечір майже всю боротьбу на другому поверсі вигравали футболісти збірної Німеччини, а той факт, що всі м’ячі були забиті головою, говорить про те, що Бундестім добре вивчив гру української команди, що не скажеш про останніх. Левицький же відіграв, за винятком третього голу, де є і його помилка, цілком надійно. Чого не скажеш про інших наших гравців. Наробивши напередодні гри оптимістичних заяв, лише Андрій Гусін підкріпив їх своєю грою, і лише до цього гравця немає претензій. Лінія ж півзахисту, особливо фланг Зубова, де йому допомагав Лужний, була відсутня в грі. І навіть капітан збірної, Олег Лужний, не міг завести команду, він, як маятник, лише курсував по правій бровці взад-вперед, і безрезультатно.
Прикро розчарувала і гра Несмачного, який, здавалося, за годину до гри пробіг 50-кілометровий крос, принаймні настільки втомленим виглядав лівий захисник української команди.
Команда розраховувала на Шевченка, але форвард "Мілану" не був схожий на себе в цій грі. Так, він забив гол, але це була ложка меду в бочці дьогтю. Стосовно самовідданості українських футболістів, то складалося враження, що вони здалися вже на 15-ій хвилині першого тайму, і перш за все - психологічно. Без сумніву, три м’ячі за 15 хвилин – це нокаут, але для матчу плей-офф потрібний був і спеціальний настрій. Німецька ж збірна не продемонструвала нічого особливого, вона зіграла, як завжди, дисципліновано та більш була настроєна на боротьбу.
І, чесно кажучи, не бачили у більшості футболістів збірної України того вогнику, який запалює в них до жагу до перемоги. Однозначно стверджувати, що не хотіли виграти, не варто, але чомусь німецькі футболісти, навіть незважаючи на те, що вони вели в рахунку, продовжували "гризти" землю. І відразу задаєшся питанням, мабуть, їм це було потрібно більше. А українцям...
Збірна України зазнала однієї з найганебніших поразок за свою історію, а той факт, що вже тричі поспіль ми не їдемо на чемпіонат світу чи Європи через матчі плей-офф, і взагалі наводить на невеселі роздуми. І не буде виправданням те, що поступилися ми триразовим чемпіонам світу, ми в першу чергу поступилися собі, і своєю грою (можливо, вже краще не можуть) національна збірна ще більш принизила рівень українського футболу.
Роздута ж тема суддівства, що, мовляв, збірну України не пустять на чемпіонат світу, відпала сама собою після трьох пропущених м’ячів, головний арбітр гри португалець Перейра, мабуть, навіть трохи підсуджував українцям.
Матч, якого чекали протягом останніх місяців, промайнув дуже швидко, розставивши всі крапки в футбольному сезоні. А результати такі. Збірна України не пробилася на чемпіонат світу, а, відповідно, наша найближча мета - 2004. Більш за все, що гра форварда збірної України, Андрія Шевченка, знову залишить його без "Золотого м’яча". Отже, футбольний рік завершився для українського футболу трагедією, яка розпочалася ще з невдалого виступу українських команд в єврокубках, а закінчилося фіаско в Дортмунді, після якого ще довго прийдеться піднімати рейтинг збірної України в світі.
On-line трансляція матчу Німеччина - Україна - 4:1
Голи: Баллак 4, 51,Нойвилл 11, Ремер 15
Німеччина: 1.Кан(К), 2.Ремер (15.Бауманн, 89), 3.Циге, 4.Лінке, 5.Новотни, 6.Рамелов, 7.Шнайдер, 8.Баллак, 9.Янкер (13.Бірхофф, 58), 10.Хманн, 11.Нойвіл (18.Ріккен, 71).
Україна: 1.Левицький, 2.Лужний(К), 3.Несмачний (14.Шищенко, 55), 4.Головко, 5.Ващук, 6.Парфьонов, 7.Шевченко, 8.Тимощук (15.Гусін, 25), 9.Зубов, 10.Воробей (18.Ребров, 71), 11.Скрипник.
По іншому те, що сталося в середу ввечері на стадіоні "Вествельштадіон", не назвеш. Поступившись з розгромним рахунком 4:1 команді Німеччини, українська збірна розвіяла всі ілюзії стосовно свого найближчого майбутнього.
В першу чергу поступилася вся команда, а разом з нею і Лобановський, який на наш погляд програв дуель Руддді Феллеру. І одне з перших запитань, яке хотілося би поставити "метру": що робив на лаві запасних в стартові 20 хвилин Андрій Гусин, зріст якого більше 192 см, і який добре грає на другому поверсі, коли нам забивали голи? Саме перші 15 хвилин, і стали "судними" для української команди. Пропустивши всі три м’ячі-близнюки, два після стандартних положень, вже в першому таймі команда Лобановського сама дала відповідь, хто поїде до Кореї та Японії.
Такою безпорадною гру збірної України вже давно не бачили, особливо прикро вразив захист на чолі з Ващуком та Головком, які від матчу до матчу грають все гірше та гірше.
Принаймні три м’ячі - це на їх "рахунку". В цей вечір майже всю боротьбу на другому поверсі вигравали футболісти збірної Німеччини, а той факт, що всі м’ячі були забиті головою, говорить про те, що Бундестім добре вивчив гру української команди, що не скажеш про останніх. Левицький же відіграв, за винятком третього голу, де є і його помилка, цілком надійно. Чого не скажеш про інших наших гравців. Наробивши напередодні гри оптимістичних заяв, лише Андрій Гусін підкріпив їх своєю грою, і лише до цього гравця немає претензій. Лінія ж півзахисту, особливо фланг Зубова, де йому допомагав Лужний, була відсутня в грі. І навіть капітан збірної, Олег Лужний, не міг завести команду, він, як маятник, лише курсував по правій бровці взад-вперед, і безрезультатно.
 |
Команда розраховувала на Шевченка, але форвард "Мілану" не був схожий на себе в цій грі. Так, він забив гол, але це була ложка меду в бочці дьогтю. Стосовно самовідданості українських футболістів, то складалося враження, що вони здалися вже на 15-ій хвилині першого тайму, і перш за все - психологічно. Без сумніву, три м’ячі за 15 хвилин – це нокаут, але для матчу плей-офф потрібний був і спеціальний настрій. Німецька ж збірна не продемонструвала нічого особливого, вона зіграла, як завжди, дисципліновано та більш була настроєна на боротьбу.
І, чесно кажучи, не бачили у більшості футболістів збірної України того вогнику, який запалює в них до жагу до перемоги. Однозначно стверджувати, що не хотіли виграти, не варто, але чомусь німецькі футболісти, навіть незважаючи на те, що вони вели в рахунку, продовжували "гризти" землю. І відразу задаєшся питанням, мабуть, їм це було потрібно більше. А українцям...
Збірна України зазнала однієї з найганебніших поразок за свою історію, а той факт, що вже тричі поспіль ми не їдемо на чемпіонат світу чи Європи через матчі плей-офф, і взагалі наводить на невеселі роздуми. І не буде виправданням те, що поступилися ми триразовим чемпіонам світу, ми в першу чергу поступилися собі, і своєю грою (можливо, вже краще не можуть) національна збірна ще більш принизила рівень українського футболу.
Роздута ж тема суддівства, що, мовляв, збірну України не пустять на чемпіонат світу, відпала сама собою після трьох пропущених м’ячів, головний арбітр гри португалець Перейра, мабуть, навіть трохи підсуджував українцям.
Матч, якого чекали протягом останніх місяців, промайнув дуже швидко, розставивши всі крапки в футбольному сезоні. А результати такі. Збірна України не пробилася на чемпіонат світу, а, відповідно, наша найближча мета - 2004. Більш за все, що гра форварда збірної України, Андрія Шевченка, знову залишить його без "Золотого м’яча". Отже, футбольний рік завершився для українського футболу трагедією, яка розпочалася ще з невдалого виступу українських команд в єврокубках, а закінчилося фіаско в Дортмунді, після якого ще довго прийдеться піднімати рейтинг збірної України в світі.
On-line трансляція матчу Німеччина - Україна - 4:1
