"Володю, нащо вуса зголив?"
Четвер, 15 листопада 2001, 19:16
Ні, ТУНДРА не просто адмінресурс буде використовувати – вона зробить його своїм прапором. До чого зайва скромність. Якщо вуха стирчать, то нехай народ бачить всього слона – а ним опинився не хтось, а найдовіреніша у Кучми людина. "Володя", як говорить сам "гарант". З четверга Володимир Литвин, глава адміністрації президента, став відомий як перший номер блоку "За Єдину Україну".
Литвина, звичайно, підняли – запропонували очолити перспективний передвиборчий список. Зате от кого опустили, так це амбіційного прем'єра Кінаха. Як зізнався Тігіпко, блок обговорював багато кандидатур на лідера, в тому числі і Плюща, і чинного голови уряду. Але зупинили свій погляд на шефі канцелярії Кучми. Що наочно демонструє не тільки те, у кого перевага особистісних якостей, але і яка посада в країні більш значуща.
Цікава у ТУНДРи аргументація, чому таки обрали Литвина. Завдячувати він, виявляється, має не посаді, а тому, що є істориком, публічною людиною, може тримати аудиторію, та спілкуватися з журналістами. "Навіть з опозиційними", - додав Тігіпко.
До речі, про Тігіпка. Поява адекватного Литвина мала б його страшенно засмутити. Тігіпко до цього був єдиним живим "європеїзованим" обличчям на фоні нудотного Пустовойтенка, Азарова з фейсом вічного ГеКаЧеПіста та Гладія - живої ілюстрації "Село і місто разом".
По-перше, делегування Литвина мало б значити, що Кучма не вірить у таланти Тігіпка організувати щось путнє. Самому ж лідеру "Трудової України" немає причин радіти з появи у парламенті, а тим більше, в одному човні, потенційних конкурентів у 2004 році. Однак, з іншого боку, нарешті Кучма продемонстрував, що готовий підтримати ТУНДРу не тільки по-тупому – адмінресурсом, але й своїм інтелектуальним резервом. Тобто хоч й не дуже, але вірить в їх проект. А значить – трошки і в Тігіпка.
Але що цікаво в поведінці тундряків. Вони хіба що на лобі не пишуть "Made in Банкова", але роблять вигляд, що взагалі не розуміють, що таке "адмінресурс". Питаєш Пустовойтенка, міністра транспорту, або Азарова, головного податківця, що ж ви робочий час на прес-конференцію витрачаєте? А вони обіцяють відпрацювати це після закінчення робочого дня. І, мовляв, ми взагалі працюємо понаднормово, так тепер і державі час трохи попрацювати на наше політичне майбутнє. Окреме "дякую" Пустовойтенку. Він не витримав і видав все, як є: ми повинні поєднати і політичний, і адміністративний ресурс, щоб мати у парламенті більшість. Ну, зрозуміло, щоб забезпечити щасливе майбутнє України.
А рецепт, як це робити, ТУНДРА запитає у народу. Надруковано 4 000 000 кольорових буклетиків з 9 запитаннями про те, які проблеми мають вирішувати депутати в парламенті. Така собі невелика пропаганда ще до початку передвиборчої кампанії. Як виходить зі слів Тігіпка, цю рекламу "За Єду" прочитають у кожній п'ятій родині в Україні.
Але це тільки квіточки. Ягодки в іншому. По-перше, 2 000 000 цих анкет будуть роздавати у спеціальних наметах. І, зрозуміло, не адміністративний же ресурс використовувати ТУНДРі, щоб пояснити місцевій владі, що тут немає нічого поганого - що в такий спосіб не поширюється антисанітарія та не створюються перешкоди для просування громадян тротуарами. Бо взимку, коли в Україні активно ставили намети, за допомогою наведених вище аргументів влада з цією тенденцією досить швидко впоралася.
По-друге – і це зовсім цікаво – 2 000 000 анкет доставлять до виборців листоноші. Запитання: робитимуть вони це безкоштовно чи за гроші? Якщо перше, тоді це ж буде використання адмінресурсу! Якщо ж, не дай Боже, за гроші, то надто вже затратна виходить кампанія. Бо "Трудова Україна" взяла на себе забов'язання не тільки сплатити послуги листонош, але і проплатила доставку всіх 4 000 000 анкет від українців назад до ТУНДРи.
На всіх листівках написано "Сплачено". Марка для листування Україною коштує 30 копійок. Беремо в руки калькулятор і рахуємо. Отримуємо 1 мільйон 200 тисяч гривень – це мінімальна вартість, у яку обійдеться це опитування. А за законом про вибори, передвиборчий фонд блоку не може перевищувати 2 мільйонів 550 тисяч. Отак за один раз ТУНДРА витратила піврезерву, дозволеного законом.
Однак на ці аргументи у ТУНДРі можуть тільки розсміятися: Передвиборча ж кампанія ще не почалася. А анкети – це не пропаганда, а так, соціологічне опитування. І адмінресурсу не існує. Ну немає його. У Володі з фільму "Діамантова рука" вуса були? Не було. Він їх зголив.
Два скромних, але показових коментаря:
Георгій Крючков з Компартії пояснює для себе появу Литвина тим, що "мабуть, справи у ТУНДРи були не дуже добрі і оптимізму було замало". "Треба було додати адміністративного ресурсу. Тому був кинутий один з найвищих козерів".
Один з лідерів СДПУ(О) Леонід Кравчук вважає, що "коли Володимир Литвин приймав рішення, він радився, напевно, з президентом".
"Я не думаю, що це серйозно вплине, що це змінить розстановку сил. Якщо це робиться, то це робиться, щоб сильніше задіяти можливості адмінресурсу. Я так прогнозую. А чи вдастся, чи не вдастся, це залежатиме від ряду обставин. І не обов'язково одна людина може змінити ситуацію.
"Я думаю, що навіть якби президент Кучма очолив список, сподіватися на те, що все зміниться на користь однієї партії, було б необачливо. Але Володимир Литвин, крім того, що глава адміністрації президента, він має політичний досвід. І знає ситуацію.
"Чи має піти Литвин у відпустку на період передвиборчої кампанії? Те, що повинен, і те, що є у нас – це зовсім різні речі. Прем'єри очолювали списки, і ніхто не йшов у відпустку, не передавав повноважень. Нам ще далеко до рубежу, коли будуть виконуватися закони, коли людина буде керуватися не ситуацією, а нормативними актами".
Читайте також офіційну біографію лідера ТУНДРи
Литвин Володимир Михайлович
Телефон 291-59-07
Народився 28 квітня 1956 року в селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в сім'ї селянина.
Закінчив із золотою медаллю Старороманівську середню школу (1973 р.) і з відзнакою - історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка (1978 р.). В університеті навчався в аспірантурі та докторантурі, викладав, захистив кандидатську (1984 р.) та докторську (1995 р.) дисертації, став доцентом (1988 р.) і професором (1996 р.).
З 1986 по 1989 рік - начальник управління Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти України, потім працював у партійних органах. З 1991 року - доцент Київського університету.
У липні 1994 - вересні 1996 року - помічник Президента України, заступник Глави Адміністрації Президента України. Потім - Перший помічник, а з листопада 1999 року - Глава Адміністрації Президента України. Він є членом Ради національної безпеки і оборони України, керівником чи учасником багатьох комітетів, комісій, рад, інших органів, створених при Президентові України. Бере активну участь у виробленні і здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики держави, реформуванні суспільства.
З роботою на державних посадах поєднує викладання в університеті та дослідження суспільних процесів. Займається здебільшого проблемами новітньої політичної історії України. З-під пера історика вийшло понад 200 публікацій. Відомим широкому загалу його зробили наукові праці "Політична арена України: дійові особи та виконавці", "Україна: політика, політики, влада". Масштабність, широта практичної бази, об'єктивність оцінок відрізняють його роботу "Україна на межі тисячоліть: (1991-2000 рр.)".
Тільки протягом 1999-2000 рр. побачили світ ґрунтовні дослідження: "Україна за роки незалежності. 1991-1998". (у співавт.);
"Відзнаки Президента України: Ордени, медалі, нагородна зброя" (у співавт.); "Створення бази економічного зростання" (у співавт.); "Греки па українських теренах" (у співавт.)
Упорядковано збірник виступів, промов та вибраних статей "Л.Кучма. Вірю в український народ".
Здійснено загальну редакцію 4-томного науково-практичного видання "Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика".
Опубліковано оглядовий дослідницький матеріал у виданні П.Джонс "Історія євреїв".
До дев'ятої річниці незалежності України вийшло друком унікальне авторське видання: "Україна: хроніка поступу. 1991-2000", що стало першою ластівкою літописного хронографічного осмислення новітньої історії нашої Вітчизни.
Співавтор 8 винаходів.
У 1997 році обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України. Член президії Вищої атестаційної комісії, спеціалізованих вчених рад в Інституті історії НАНУ, на історичному факультеті університету, редколегій авторитетних видань історичного профілю. Йому присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України. Вагомий особистий внесок у дослідження української нагородної спадщини і становлення української грошової системи відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки за 2000 рік. Нагороджений багатьма орденами зарубіжних країн.
Литвина, звичайно, підняли – запропонували очолити перспективний передвиборчий список. Зате от кого опустили, так це амбіційного прем'єра Кінаха. Як зізнався Тігіпко, блок обговорював багато кандидатур на лідера, в тому числі і Плюща, і чинного голови уряду. Але зупинили свій погляд на шефі канцелярії Кучми. Що наочно демонструє не тільки те, у кого перевага особистісних якостей, але і яка посада в країні більш значуща.
Цікава у ТУНДРи аргументація, чому таки обрали Литвина. Завдячувати він, виявляється, має не посаді, а тому, що є істориком, публічною людиною, може тримати аудиторію, та спілкуватися з журналістами. "Навіть з опозиційними", - додав Тігіпко.
До речі, про Тігіпка. Поява адекватного Литвина мала б його страшенно засмутити. Тігіпко до цього був єдиним живим "європеїзованим" обличчям на фоні нудотного Пустовойтенка, Азарова з фейсом вічного ГеКаЧеПіста та Гладія - живої ілюстрації "Село і місто разом".
По-перше, делегування Литвина мало б значити, що Кучма не вірить у таланти Тігіпка організувати щось путнє. Самому ж лідеру "Трудової України" немає причин радіти з появи у парламенті, а тим більше, в одному човні, потенційних конкурентів у 2004 році. Однак, з іншого боку, нарешті Кучма продемонстрував, що готовий підтримати ТУНДРу не тільки по-тупому – адмінресурсом, але й своїм інтелектуальним резервом. Тобто хоч й не дуже, але вірить в їх проект. А значить – трошки і в Тігіпка.
Але що цікаво в поведінці тундряків. Вони хіба що на лобі не пишуть "Made in Банкова", але роблять вигляд, що взагалі не розуміють, що таке "адмінресурс". Питаєш Пустовойтенка, міністра транспорту, або Азарова, головного податківця, що ж ви робочий час на прес-конференцію витрачаєте? А вони обіцяють відпрацювати це після закінчення робочого дня. І, мовляв, ми взагалі працюємо понаднормово, так тепер і державі час трохи попрацювати на наше політичне майбутнє. Окреме "дякую" Пустовойтенку. Він не витримав і видав все, як є: ми повинні поєднати і політичний, і адміністративний ресурс, щоб мати у парламенті більшість. Ну, зрозуміло, щоб забезпечити щасливе майбутнє України.
 І так - 4 000 000 разів |
Але це тільки квіточки. Ягодки в іншому. По-перше, 2 000 000 цих анкет будуть роздавати у спеціальних наметах. І, зрозуміло, не адміністративний же ресурс використовувати ТУНДРі, щоб пояснити місцевій владі, що тут немає нічого поганого - що в такий спосіб не поширюється антисанітарія та не створюються перешкоди для просування громадян тротуарами. Бо взимку, коли в Україні активно ставили намети, за допомогою наведених вище аргументів влада з цією тенденцією досить швидко впоралася.
По-друге – і це зовсім цікаво – 2 000 000 анкет доставлять до виборців листоноші. Запитання: робитимуть вони це безкоштовно чи за гроші? Якщо перше, тоді це ж буде використання адмінресурсу! Якщо ж, не дай Боже, за гроші, то надто вже затратна виходить кампанія. Бо "Трудова Україна" взяла на себе забов'язання не тільки сплатити послуги листонош, але і проплатила доставку всіх 4 000 000 анкет від українців назад до ТУНДРи.
На всіх листівках написано "Сплачено". Марка для листування Україною коштує 30 копійок. Беремо в руки калькулятор і рахуємо. Отримуємо 1 мільйон 200 тисяч гривень – це мінімальна вартість, у яку обійдеться це опитування. А за законом про вибори, передвиборчий фонд блоку не може перевищувати 2 мільйонів 550 тисяч. Отак за один раз ТУНДРА витратила піврезерву, дозволеного законом.
Однак на ці аргументи у ТУНДРі можуть тільки розсміятися: Передвиборча ж кампанія ще не почалася. А анкети – це не пропаганда, а так, соціологічне опитування. І адмінресурсу не існує. Ну немає його. У Володі з фільму "Діамантова рука" вуса були? Не було. Він їх зголив.
Два скромних, але показових коментаря:
Георгій Крючков з Компартії пояснює для себе появу Литвина тим, що "мабуть, справи у ТУНДРи були не дуже добрі і оптимізму було замало". "Треба було додати адміністративного ресурсу. Тому був кинутий один з найвищих козерів".
Один з лідерів СДПУ(О) Леонід Кравчук вважає, що "коли Володимир Литвин приймав рішення, він радився, напевно, з президентом".
"Я не думаю, що це серйозно вплине, що це змінить розстановку сил. Якщо це робиться, то це робиться, щоб сильніше задіяти можливості адмінресурсу. Я так прогнозую. А чи вдастся, чи не вдастся, це залежатиме від ряду обставин. І не обов'язково одна людина може змінити ситуацію.
"Я думаю, що навіть якби президент Кучма очолив список, сподіватися на те, що все зміниться на користь однієї партії, було б необачливо. Але Володимир Литвин, крім того, що глава адміністрації президента, він має політичний досвід. І знає ситуацію.
"Чи має піти Литвин у відпустку на період передвиборчої кампанії? Те, що повинен, і те, що є у нас – це зовсім різні речі. Прем'єри очолювали списки, і ніхто не йшов у відпустку, не передавав повноважень. Нам ще далеко до рубежу, коли будуть виконуватися закони, коли людина буде керуватися не ситуацією, а нормативними актами".
 |
Литвин Володимир Михайлович
Телефон 291-59-07
Народився 28 квітня 1956 року в селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в сім'ї селянина.
Закінчив із золотою медаллю Старороманівську середню школу (1973 р.) і з відзнакою - історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка (1978 р.). В університеті навчався в аспірантурі та докторантурі, викладав, захистив кандидатську (1984 р.) та докторську (1995 р.) дисертації, став доцентом (1988 р.) і професором (1996 р.).
З 1986 по 1989 рік - начальник управління Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти України, потім працював у партійних органах. З 1991 року - доцент Київського університету.
У липні 1994 - вересні 1996 року - помічник Президента України, заступник Глави Адміністрації Президента України. Потім - Перший помічник, а з листопада 1999 року - Глава Адміністрації Президента України. Він є членом Ради національної безпеки і оборони України, керівником чи учасником багатьох комітетів, комісій, рад, інших органів, створених при Президентові України. Бере активну участь у виробленні і здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики держави, реформуванні суспільства.
З роботою на державних посадах поєднує викладання в університеті та дослідження суспільних процесів. Займається здебільшого проблемами новітньої політичної історії України. З-під пера історика вийшло понад 200 публікацій. Відомим широкому загалу його зробили наукові праці "Політична арена України: дійові особи та виконавці", "Україна: політика, політики, влада". Масштабність, широта практичної бази, об'єктивність оцінок відрізняють його роботу "Україна на межі тисячоліть: (1991-2000 рр.)".
Тільки протягом 1999-2000 рр. побачили світ ґрунтовні дослідження: "Україна за роки незалежності. 1991-1998". (у співавт.);
"Відзнаки Президента України: Ордени, медалі, нагородна зброя" (у співавт.); "Створення бази економічного зростання" (у співавт.); "Греки па українських теренах" (у співавт.)
Упорядковано збірник виступів, промов та вибраних статей "Л.Кучма. Вірю в український народ".
Здійснено загальну редакцію 4-томного науково-практичного видання "Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика".
Опубліковано оглядовий дослідницький матеріал у виданні П.Джонс "Історія євреїв".
До дев'ятої річниці незалежності України вийшло друком унікальне авторське видання: "Україна: хроніка поступу. 1991-2000", що стало першою ластівкою літописного хронографічного осмислення новітньої історії нашої Вітчизни.
Співавтор 8 винаходів.
У 1997 році обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України. Член президії Вищої атестаційної комісії, спеціалізованих вчених рад в Інституті історії НАНУ, на історичному факультеті університету, редколегій авторитетних видань історичного профілю. Йому присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України. Вагомий особистий внесок у дослідження української нагородної спадщини і становлення української грошової системи відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки за 2000 рік. Нагороджений багатьма орденами зарубіжних країн.
