"Жінки за майбутнє". Феномен теперішнього часу

Важко не звернути уваги на чаруючі жіночі душі ролики політичного об'єднання "Жінки за майбутнє", подарунки і роздачі від щедрот з барського столу - сиротам і пенсіонерам рясно политі телевізійним соком… Високі рейтинги об'єднання, який перетворюється на противагу політичній теорії і практиці в одного з фаворитів передвиборчої гонки, якщо звичайно вірити соціологічним опитуванням… Якщо так піде і далі Україна отримає український варіант феномена Міри Маркович в Югославії з її "партією жінок" за Слободана Мілошевича.

Чому? Спробуємо розібратися у феномені. Що таке "ЖЗМ"? Не партія, не політичний рух у чистому вигляді. Всі учасниці відмовляються від політичного образу, підкреслюють свою соціальну спрямованість і гендерну орієнтацію, правда, в абсолютно традиційному формулюванні жіночого призначення - зразка радянських жіночих рад.

Але навіть це було б непогано, якби не нова політична формула об'єднання жінок за майбутнє. Адже похід на вибори передбачає, що "ЖЗМ" планують займатися політичною, а не соціальною роботою - у парламенті. І тут без політичних критеріїв не обійтися, а саме останні категорично ігноруються "ЖЗМ".

Перше, що кидається в очі - відсутність відомих публічних лідерів, якщо не вважати матір-прародительку Валентину Довженко. Публічним політиком пані Довженко можна назвати з великою натяжкою, а хто її соратники - про це історія замовчує.

Проте історії в об'єднання також немає. Як немає і досвіду політичної діяльності, як немає досвіду виборчих кампаній, як немає і позиції. Заперечите, а як же ідея жіночого представництва, гендерної рівності. Прекрасна ідея, але зустрічне питання - а що у своїх роликах, виступах і передвиборній політиці "ЖЗМ" акцентує на цій позиції? У чому їх головний мессідж, тобто послання до виборців?

За моїми спостереженнями суть послання "Жінок за майбутнє" - суто комуністична ідея. Як випливає з концертів, роликів, акцій і т.д. - це символізація "руки, яка годує" виборців. Продуктовий пакет для електорату, який подається вам з-під поли, перетворюється на офіційний пакет від "ЖЗМ".

Ні, я зовсім не проти пожертв, підтримки незаможних і сиріт. В Україні з цим не густо. Як меценатство, соціальні програми це дуже важливо і необхідно, але як політичний проект - це навіть небезпечно. Оскільки це означає підгодування виборців і культивування патерналізму, точніше матерналізму, який привчає виборця до подачок, до вибору усвідомленого не головою і навіть не емоціями, а шлунком.

Ідея відома у всьому світі, який зараз розвивається, а особливо у країнах Латинської Америки, коли за відсутності сильної державної соціальної політики, створюються соціальні кліентели - маса виборців, які постійно підгодовуються, які постійно голосують за депутата, який їх годує.

Таким електоратом легко маніпулювати і його легко купити, оскільки народ привчений голосувати за "руку, що дає", а не за руку, яка веде. В результаті така практика приводить до люмпенізації соціуму і є за основу для авторитарних режимів. Так що практика "ЖЗМ" зовсім не мила забавка, навіть якщо вона упакована у суперсучасні PR і рекламні технології і приправлена цивілізованою ідеєю гендерної рівності.

Інше питання по суті, яке виникає при знайомстві з феноменом "ЖЗМ" - у чому інтерес створення й інвестування такого проекту. Не будемо ставити питання, хто інвестор. Рано чи пізно він з'ясується. Але його інтерес явно не пустий: спробувати використати широко відоме – жіночий електорат. Він найактивніший: а раптом проголосує за принципом жіночої солідарності.

Технологи "ЖЗМ", очевидно, непогано знайомі з соціологією, точніше, з методом просторового аналізу. Він передбачає, що виборці голосують за принципом близькості, але мова йде про близькість соціальну, але не гендерну, такого на практиці не спостерігається. Однак нестійкість політичних орієнтацій і прихильності українців дозволяє маніпулювати з їх перевагами у короткому форматі.

Як показує досвід Партії зелених, іноді виходить, і непогано. Якщо правильно націлити кампанію – на певну групу виборців. Однак технологічно націлити кампанію на жіночу тему непроста задача навіть для України, якщо це робити чесно. Але мова про це не йде.

Технологія маніпуляції використовується за другим колом. Її основа: запуск бренду (на основі однієї неполітичної ідеї) – масована розкрутка однієї теми – і відсутність публічного списку (діючих лідерів не передбачається, оскільки таких немає і бути не може). Зміст такого технологічного ланцюжка – використати не просто аполітичність, але політичний цинізм українських виборців (у значенні – реакцію у відповідь на політичний цинізм політиків, які не виконують обіцянки), дискредитувати власне політичні лозунги і ідеї, а отже і партії.

Як, напевно, близькі до влади розробники, якщо вони так намагаються реалізувати головну ідею вітчизняних бюрократів, що вбивається з року в рік у голову виборців: партії не заслуговують на довіру, багатопартійність – від лукавого, політика – ось корінь лиха українського народу. У той час як світовий досвід доводить, що без партій навіть громадянське суспільство не може бути сильним.

Однак повернімося до жінок, які за майбутнє, однак швидше усього без партій і без політики. Їх роль у передвиборчій історії 2002: провести до парламенту слухняні руки для голосування. "Золота акція" може завжди знадобитися, особливо при створенні більшості. Але головне – хтось же повинен протистояти впливу Юлії Тимошенко і Наталії Вітренко на жіночий електорат. Поки останні зміцнюють партії і блоки, виступають як опозиціонерки до діючого режиму і не звертають увагу на жінок-виборців, "Жінки за майбутнє" "думають" про майбутнє і діляться прибутками із знедоленими у теперішньому часі, при цьому, демонструючи, що "жінки" і влада - єдині.

Автор: Вікторія Підгірна – експерт Центру соціально-політичного проектування