Політичний PR та викриття злочинів: знайдіть 10 відмінностей
Четвер, 31 січня 2002, 18:00
Литвин так і не прийшов на побачення з Олександром Морозом, яке мало відбутися 31 січня в УНІАН. Проте, здається, на нього там особливо не чекали. А ось привід, щоб сказати – "ми запросили Литвина, а він не прийшов" – є. Особливо, на тлі заяв глави адміністрації президента про те, що він згодний на дебати будь з ким ("плюс-мінус телеграфний стовп"), але саме 11 лютого (коли, за інформацією СПУ, мали відбутися радіодебати між Литвином та Морозом) в нього часу немає.
Чи буде розвиватися "двобій" Мороза з Литвином за сценарієм дуелі Тимошенко-Медведчук – подивимося. Одначе зрозуміло, що боротьба "за правду" для соціалістів вже перетворилася на зручний інструмент передвиборчої кампанії. Начебто, все правильно, і брехунів та злочинців слід активно викривати – але чому саме напередодні виборів, а не за два-три місяці до цього?
У четвер, пересвідчившись у відсутності опонента на прес-конференції, Олександр Мороз відкрив карти та сформулював, які саме питання він хотів би поставити Литвину. Слід, однак, зауважити, що за словами того ж самого Мороза, дискутування з "керівником канцелярії" не годиться для справжнього політика. Отож, ймовірного публічного допиту Литвина не було. Залишилися лише питання.
На відміну від Тимошенко, яка "ловила" Медведчука на справах, Мороз, здається, збирався вивести Литвина на чисту воду, використовуючи власні висловлювання глави АП та слова того, кому адміністрація думки підказує.
Отже, перша пастка стосувалася того, що Литвин неодноразово зауважував, що плівки, які оприлюднив Мороз, є наклепом, але Литвин ніколи не звинувачував у наклепі Мельниченка – винним був лише Мороз. Отже, розмірковує лідер СПУ, чи не є це свідченням того, що плівки автентичні?
Крім того, Мороза цікавлять деякі подробиці діяльності президентської адміністрації та як саме Литвин виконує свої обов'язки – контролює хід виконання деяких обіцянок (наприклад, відправити представників влади дискутувати на Радіо Свобода, котрі так туди й не потрапили) та розпоряджень президента, наприклад, про повторну експертизу таращанського тіла, на яку Генпрокуратура реагувала дуже повільно.
Питання ці, звісно, риторичні. Й нагадують старий академічний анекдот про "молодих вчених", які, щоб хоч якось засвітитись на науковій конференції, ставлять старим професорам питання, де висвітлюють свої власні погляди, зовсім не цікавлячись відповіддю опонента. Так і тут.
Звичайно, Мороз – не "молодий вчений", проте його питання – це не стільки питання-відповідь, адже діалогу з владою ніхто не очікує, як ще один привід опинитися перед камерами та мікрофонами. Продовження понеділкової акції з прямим телефонним ефіром від Миколи Мельниченка.
Про те, що четвергова акція має дещо рекламний характер свідчить й демонстрація наприкінці заходу коротенької стрічки з двозначною назвою "Мат", цифрову версію якої було поширено серед журналістів. Документальний фільм у стислому вигляді переказує історію оприлюднення плівок Мельниченка та реакцію влади й суспільства, з коментарями лідера Соцпартії.
Назва двозначна – адже йдеться чи то про мат, який поставлено дійовим особам, чи то про особливості лексики, що лунала на плівках. Завершується картина щирим прагненням соціалістів взяти Мельниченка під крило, аби той завершив розпочату справу.
Message "Мату" – тобто, для кого та для чого він створений – не дуже зрозуміло. Нагадати журналістам про недавню історію? Ще раз показати, що влада – черства та бездушна (у фільмі наводяться висловлювання Володимира Литвина про його "філософське ставлення" до причетності до вбивства Гонгадзе та висловлення Кучми про "не треба робити з цього трагедію" восени цього року)? Нагадати виборцям, що саме соціалісти викривають злочинців? Ймовірно, так, адже крім диску розповсюджувалися й роздруківки плівок Мельниченка та статті з УП "Кучма "замовив" Гонгадзе" від 28.11.2000.
Але ж злочинці де були рік тому – там вони й залишилися. А справа Гонгадзе поступово перетворюється на фетиш, яким можна розмахувати якраз напередодні виборів. Теж не поганий козир. Адже власне соціалістичні ідеї великої підтримки у суспільстві, як свідчать останні соціологічні дослідження, не мають (хоча сам лідер соціалістів переконаний в зворотньому).
І не чутно їх й від самого Мороза під час останніх прес-конференцій.
Чи буде розвиватися "двобій" Мороза з Литвином за сценарієм дуелі Тимошенко-Медведчук – подивимося. Одначе зрозуміло, що боротьба "за правду" для соціалістів вже перетворилася на зручний інструмент передвиборчої кампанії. Начебто, все правильно, і брехунів та злочинців слід активно викривати – але чому саме напередодні виборів, а не за два-три місяці до цього?
У четвер, пересвідчившись у відсутності опонента на прес-конференції, Олександр Мороз відкрив карти та сформулював, які саме питання він хотів би поставити Литвину. Слід, однак, зауважити, що за словами того ж самого Мороза, дискутування з "керівником канцелярії" не годиться для справжнього політика. Отож, ймовірного публічного допиту Литвина не було. Залишилися лише питання.
На відміну від Тимошенко, яка "ловила" Медведчука на справах, Мороз, здається, збирався вивести Литвина на чисту воду, використовуючи власні висловлювання глави АП та слова того, кому адміністрація думки підказує.
Отже, перша пастка стосувалася того, що Литвин неодноразово зауважував, що плівки, які оприлюднив Мороз, є наклепом, але Литвин ніколи не звинувачував у наклепі Мельниченка – винним був лише Мороз. Отже, розмірковує лідер СПУ, чи не є це свідченням того, що плівки автентичні?
Крім того, Мороза цікавлять деякі подробиці діяльності президентської адміністрації та як саме Литвин виконує свої обов'язки – контролює хід виконання деяких обіцянок (наприклад, відправити представників влади дискутувати на Радіо Свобода, котрі так туди й не потрапили) та розпоряджень президента, наприклад, про повторну експертизу таращанського тіла, на яку Генпрокуратура реагувала дуже повільно.
Питання ці, звісно, риторичні. Й нагадують старий академічний анекдот про "молодих вчених", які, щоб хоч якось засвітитись на науковій конференції, ставлять старим професорам питання, де висвітлюють свої власні погляди, зовсім не цікавлячись відповіддю опонента. Так і тут.
Звичайно, Мороз – не "молодий вчений", проте його питання – це не стільки питання-відповідь, адже діалогу з владою ніхто не очікує, як ще один привід опинитися перед камерами та мікрофонами. Продовження понеділкової акції з прямим телефонним ефіром від Миколи Мельниченка.
Про те, що четвергова акція має дещо рекламний характер свідчить й демонстрація наприкінці заходу коротенької стрічки з двозначною назвою "Мат", цифрову версію якої було поширено серед журналістів. Документальний фільм у стислому вигляді переказує історію оприлюднення плівок Мельниченка та реакцію влади й суспільства, з коментарями лідера Соцпартії.
Назва двозначна – адже йдеться чи то про мат, який поставлено дійовим особам, чи то про особливості лексики, що лунала на плівках. Завершується картина щирим прагненням соціалістів взяти Мельниченка під крило, аби той завершив розпочату справу.
Message "Мату" – тобто, для кого та для чого він створений – не дуже зрозуміло. Нагадати журналістам про недавню історію? Ще раз показати, що влада – черства та бездушна (у фільмі наводяться висловлювання Володимира Литвина про його "філософське ставлення" до причетності до вбивства Гонгадзе та висловлення Кучми про "не треба робити з цього трагедію" восени цього року)? Нагадати виборцям, що саме соціалісти викривають злочинців? Ймовірно, так, адже крім диску розповсюджувалися й роздруківки плівок Мельниченка та статті з УП "Кучма "замовив" Гонгадзе" від 28.11.2000.
Але ж злочинці де були рік тому – там вони й залишилися. А справа Гонгадзе поступово перетворюється на фетиш, яким можна розмахувати якраз напередодні виборів. Теж не поганий козир. Адже власне соціалістичні ідеї великої підтримки у суспільстві, як свідчать останні соціологічні дослідження, не мають (хоча сам лідер соціалістів переконаний в зворотньому).
І не чутно їх й від самого Мороза під час останніх прес-конференцій.
