Шоу двійників
Середа, 9 січня 2002, 18:28
Загальновідома аксіома: як ви яхту назвете, так вона й попливе. Втім, у контексті виборів, молох яких уже йде по країні, виявляється, що мало дати своєму блокові вдале й звучне ім'я — бажано б зробити так, аби цю назву "близько до тексту" не продублювали партії-конкуренти. І справа тут не в дефіциті літер і слів для "блочних" назвиськ (хоча за умов існування майже 130 партій підбір оригінального бренду — справа дійсно не з легких). Передусім ідеться про застосування одного з різновидів того самого "чорного піару". Подібних речей можна було очікувати, однак щоб у таких масштабах!.. І якщо минулі парламентські вибори пройшли фактично без використання суб'єктами "великих перегонів" імен та назв-"клонів", то нинішня кампанія перетворюється на справжнє "шоу двійників". Отже, зустрічайте. Лише не переплутайте...
За "єдність"
Як і передбачалося, найдошкульнішого удару зазнає блок "пацифістськи" налаштованого Віктора Ющенка "Наша Україна" — проти нього заявлено, вважай, аж двох чужорідних "клонів". Номер перший — так званий виборчий блок "Народний рух України". Збудоване на основі партії "НРУ за єдність" Богдана Бойка, це дітище політтехнологічної думки, не обтяжених зайвою мораллю діячів сміливо користується тим, що справжній НРУ (той, де головою Генадій Удовенко), хоч і нікуди ще не зникав і стоїть на реєстрі в Міністерстві юстиції, але у виборчому процесі єднання національно-демократичних сил влився до блоку Віктора Ющенка. І оскільки основний акцент у розкрутці "Нашої України" робиться саме на персоні її лідера, ба, більше того, все йде до утворення після виборів замість доволі ослаблених останнім часом "удільних" нацдемівських партій єдиної потужної партії на чолі з Ющенком (яка називатиметься таки не Народний рух), то й з'являється шанс використати звільнений "лейбл".
Це, знаєте, наче поїхали ви у відрядження, а сусід — у вашу хату, до вашої дружини, під ще теплу вашу ковдру. Прикро? Не те слово, навіть обурливо! Але скажіть, чи можна сусіда притягти за таку проворність до суду? Отож-бо. Хіба що дати по морді. Але "справжні" рухівці не настільки радикальні. А якщо "адюльтер" ще й санкціонований "згори", то залишається тільки кусати лікті й мовчки дивитися телевізійні ролики "паралельного" блоку НРУ, які проголошують, що саме цей "Рух — вибір рішучих", в яких піднімають на щит портрет покійного лідера Чорновола й несуть його під об'єктивами телекамер на цвинтар, до могили В'ячеслава Максимовича. І вже по Хрещатику ходять "бойківські" демонстрації під якісно віддрукованими транспарантами з краденими (хто може сказати інакше — виправте) логотипами, в руках — смолоскипи, на шиях — синьо-жовті хустини, є вже щось і в кишенях, самі розумієте. Факси "Рух-пресу" Дмитра Понамарчука мають ту саму стару "шапку", але новий зміст, бо Дмитро зробив відповідний вибір. У списку блоку з'являються люди на кшталт "батька" "Дня народження Буржуя" Юрія Рогози, хоча водночас декларуються намагання зберегти "старий добрий Рух" і не піддатися згубному впливу "грошових мішків". А Рух цей чомусь зветься саме "за єдність".
Якщо Михайлові Михайловичу Рябцю зроблять відповідне подання, назвавши ці рядки порушенням норми закону про заборону на даному етапі передвиборчої агітації, то дарма: звичайний телеграфний стиль, констатація фактів. Інша справа, що блок "НРУ", створений на основі "Руху за єдність" та ще кількох невеликих партій-сателітів, схоже, таки братиме участь у виборах. Для цього він, власне, й робився — зазіхнути на виборче поле Руху Удовенка-Чорновола. Хто сумнівається — відстежте в пресі й Інтернеті повідомлення про сприяння влади на місцях у розкручуванні "бойківської" марки "вибору рішучих". Публічні промови дружини В'ячеслава Максимовича Атени Пашко на тему "хто є хто в українські політиці", звичайно, дуже сильні в емоційному й публіцистичному плані, однак такого ефіру, як передноворічна (і, не помилюся, після 9 лютого) реклама на ТБ "паралельного" Руху вони не мали й не матимуть. Блок Бойка, Рогози, Понамарчука й Конєва послідовно виконуватиме своє технологічне завдання щодо відщипування якихсь відсотків у "Нашої України" і, певно, після злиття ющенківських партій остаточно прибере собі до рук чорноволівську голубку Пікассо. Можливо, син — Тарас Чорновіл (член, до речі, ПРП) — таки реалізує свій намір і подасть позов до суду на політиків, які використовують ім'я його батька у політичних цілях. Можливо, буде й суд, і Тарас згадає, як йому на Банковій пропонували очолити саме такий "третій Рух" (що зафіксовано в контексті плівок майора Мельниченка). Однак справа все ж не в одному прізвищі, а в цілій "реприватизованій" партії. А з боку Генадія Удовенка щодо цього якихось помітних юридичних кроків не видно й досі. Хоча, як би й були, так званого "Руху за єдність" потребує діюча влада, чільний представник якої звик тримати довкола себе баланс політичних сил.
"За Ющенка"
Другий приклад "іменного" тиску на блок Ющенка — приклад того, як можна робити нібито по-дружньому, але водночас припираючи до стінки. "УМ" про це вже писала — йдеться про намагання голови партії "Єдина родина" Олександра Ржавського створити паралельно з "Нашою Україною" виборчий блок "За Ющенка!". Справа зайшла далеко. Зокрема, як повідомляла "Українська правда", "7 грудня 2001 року лідер партії "Єдина родина" отримав у Державному департаменті інтелектуальної власності цікавий документ. У ньому чорним по білому патентний повірений записав: відтепер авторське право на назву "Передвиборний блок "За Ющенка" належить Олександру Миколайовичу Ржавському. Тому самому — народному депутату, членові проющенківської фракції "Солідарність", екс-кандидату в президенти України. Ржавський переконував, що прагне допомогти Ющенку, долучивши до ще одного "паралельного" блоку "партії, які з різних причин не увійшли до "Нашої України" (в цьому контексті називалося кілька десятків найрізноманітніших сил, включно зі скандально відомим Дмитром Корчинським). Мовляв, вони "доберуть" ющенківцям відсотки, зокрема на Донбасі, звідки походить Ржавський, а в новому парламенті зіллються в єдину фракцію з "Нашою Україною".
Про реальність таких прожектів говорити зайве. Щодо щирості — виникає більш ніж достатньо запитань. Сам Ющенко тривалий час не міг визначитися з цього приводу. Власне, в цій ситуації він став заручником власної політики поточного моменту, яка з незрозумілих причин спонукає "вести переговори" й підписувати декларацію про співпрацю з цілими купами політичних сил, дуже різного політичного спрямування й репутації. Не всі заслуговують такої честі, але "Єдина родина" теж потрапила на "конвеєр". І після того, як її запорізька членкиня Олена Солод надумала перейменуватися в Осаму бен Ладен, отримати сперму терориста номер один і позувати негліже для мусульманських журналів — ця сама "родина" разом зі Ржавським надумала створити блок "За Ющенка!". Важко сказати, скільки б це відібрало відсотків у "Нашої України" (не виключено, трохи більше за дещицю блоку "НРУ"). Але сам В. Ю. заявив: "Ми відмежовуємося від цієї ідеї, дивимося на це як на спробу дискредитувати блок".
Затим і Петро Порошенко як голова парламентської фракції "Солідарність" і як керівник штабу блоку "НУ" засудив наміри щодо утворення будь-яких інших блоків, крім "Нашої України", начебто на підтримку Ющенка. Порошенко сказав чітко: "Це з галузі "брудних технологій". Ми категорично відкидаємо будь-які спроби шантажу, що використовуються чи можуть використовуватись у виборчій кампанії". Після такої обструкції сам Олександр Ржавський визнав: він розуміє, що утворення ще одного блоку з використанням імені Віктора Ющенка без згоди його самого є некоректним, і "Єдина родина" "чудово усвідомлює наслідки появи ще одного суб'єкта виборів по суті з тотожною назвою". "Я щиро підтримую ідеї Ющенка щодо консолідації всіх патріотичних, демократичних сил в Україні й переконаний, що в цьому процесі повинні знайти місце для "Єдиної родини", сказав Ржавський, додавши, що не висуватиме жодних ультиматумів чи умов і що його підтримка Ющенка є щирою, в ній немає жодної користі". Тобто, схоже, йшлося про банальну "торгівлю" за прохідні місця в списку "Нашої України". Але якщо з'ясовано, що ця "торгівля" може відбуватися в такий некоректний (і це найм'якше визначення) спосіб, то варто замислитися над суттю таких прихильників. Над тим, чи не буде повторено спроб "клонувати" блок, над тим, як цьому можна протистояти юридично, як скоро домагатися "копірайтів". Та й, зрештою, над тим, якого місця в "нашому" списку варта Олена... перепрошую, майже Осама бен Ладен.
"За Кучму"
Далі — увага — ексклюзив. Фізики знають, що, коли є речовина, отже, має бути й антиречовина. У перекладі на мову політики це означає, що й нестерильні технології — меч двосічний, і в цієї виборчої зброї не менша віддача, аніж в АК-74. Якщо є спроби створити блок "За Ющенка!", то чому б не організувати об'єднання... ні, навіть не "За Медведчука!" і не "За Литвина!". Беріть вище.
Пам'ятаєте такого Миколу Габера — депутата від орнітології, котрий пройшов у парламент за списком Вітренко, потім перекинувся до Лазаренка, потім — до Тимошенко, проявив себе як великий любитель політичних забав, на президентських виборах посів "почесне" передостаннє місце менш ніж із 1 відсотком голосів, не так давно був в опозиції й ходив зі своєю Патріотичною партією України разом з "Україною без Кучми" (навіть 9 березня), але тепер до БЮТі не увійшов, а обрав власний шлях? Здавалося б, вистачить пригод на діяча такого калібру (він ще й співвітчизниками-болгарами опікується). Однак ні, пан Микола розкручує маховика. Спочатку інформагенціями пройшло повідомлення, що його ППУ та дружня Партія малого й середнього бізнесу на своїх з'їздах 2 січня ухвалили рішення створити "скромний" виборчий "Блок Миколи Габера" (на зразок блоків ім. Вітренко або Тимошенко). Однак, як стало відомо "УМ" із джерел, близьких до штаб-квартири "патріотів", блок зватиметься не так. Та й буде він у Габера, можливо, й не один. Це має вирішити з'їзд 12 січня, а поки що в габерівському середовищі витає вперта ідея створити блоки на кшталт "За Президента — проти всіх", пам'ятають також про нішу "жінок і дітей".
У цьому контексті далі напрошується фраза "що найцікавіше...", однак вживати її стосовно якоїсь однієї подробиці недоречно. Зрозумійте, чому. Бо є ідея "одним махом усіх побивахом": агітувати за прізвище "Габер", поставивши до різних списків (чи ще й у мажоритарний округ) себе та інших родичів. Серед однодумців — партія "Орій", котрою керує не остання людина в Державній митній службі, та Партія реабілітації тяжкохворих із ледве не кількасоттисячним табором чи то членів, чи то симпатиків. Є підтримка бізнесових кіл, котрі просять "усього нічого" — близько 80 відсотків місць у прохідній частині виборчого списку. Є анонс на участь Дмитра Корчинського, того самого. Підписи для реєстрації, нагадаємо, збирати вже не треба — для участі у виборах достатньо гаманця. Для партій — 255 тисяч гривень, для кандидатів-"одномандатників" — 1020 гривень.
Здавалося б, заявлені назви мають стати кісткою в горлі вулиці Банковій, відбирати відсотки і в президентської ТУНДРи (та, що "За ЄдУ!"), і в людмилокучмівських "Жінок за майбутнє". Але, дивна річ, гра в імена не зустрічає якогось помітного спротиву з боку всесильної Адміністрації Президента. Мовляв, грайтеся, хлопці, на здоров'я, ще й допомагайте нам той баланс утримувати, щоб дехто не заривався. На уточнююче питання "УМ", чи це справді не підступи опозиції, приміром, рука тієї ж Юлії Тимошенко, прозвучала відповідь: просили сприяння й підтримки у Юлії Володимирівни, але вона не дала. Та ми й не тужимо. Лідер відчуває азарт, адреналін через край, буде цікаво, як не наздожене — то зігріється.
Справді цікаво, чи не так? І якщо й тут немає злого умислу, а є звичайний розрахунок використати настрій електорату "проти всіх" (а таких, здається, до 12 відсотків), намір зіграти на рейтингу Кучми, то вельми пікантною буде присутність на виборчому полі сил Габера. А виборче ж поле вже рябе й без них.
Зелені, єдині, комуністичні — і всі повз суд
Обрана в результаті конкурсу молодих і рвійних назва для блоку "Команда озимого покоління" — це не лише лірично, а й справді непересічно, адже вільних імен у резерві, як уже зазначалося, обмаль. Взяти, приміром, зелених. Як не крути, а політики-екологи "голубими" себе не назвуть. Відтак і створено виборчий блок "Зелені за майбутнє" (Зелена партія України плюс Екологічна партія України), котрі, без сумніву, прорідять електорат "традиційно" ПЗУ Віталія Кононова. Крутячи свою рекламу, ці хлопці невільно розкручують і своїх "клонів", які, до всього, "за майбутнє", як і відомі вже "жінки" Президента.
А ще є передвиборчий блок "Райдуга" (Екологічна партія України "Захист", Всеукраїнська партія миру та єдності й Партія пенсіонерів України), який уперто прив'язують до Вадима Рабиновича і який звернувся до Центрвиборчкому зі скаргою "на неправомірну агітаційну діяльність Партії зелених України", що створює прецедент "порушення принципу рівних умов учасників виборчого процесу на ведення передвиборчої агітації", тобто "веде протизаконну агітаційну кампанію на телебаченні, зокрема в програмі "Останній герой". Мабуть, Рабинович дуже образився на "кононовців", котрі ще восени домоглися, щоб Старокиївський районний суд визнав неправомірним рішення Міністерства юстиції про реєстрацію Української партії зелених. Ідеться саме про юридичне засудження реєстрації "партії із майже тотожною за лінгво-семантичними показниками назвою", що повинно було "ввести в оману пересічних виборців, яким важко буде відрізнити настільки схожі, майже ідентичні назви". (Цікаво, що позивала до УПЗ Щербака-Рабиновича не ПЗУ Кононова, а близька до неї Зелена партія України, чиє ім'я братній Партії зелених якраз не заважало.
Власне, то була перша спроба юридично розібратися з навмисним використанням політиками схожих назв. Після цього депутати Верховної Ради спробували ввести заборону "клонування" імен і навіть розглянули в першому читанні зміни до Закону "Про політичні партії в Україні", передбачивши норми, згідно з якими забороняється: реєстрація політичної партії, якщо її назва збігається із назвою вже існуючої партії; реєстрація партії, якщо назву партії складають слова, що є похідними від слів назви вже існуючої. Такі ж обмеження мали стосуватися і нової партійної назви, якщо вона була б схожа з назвою "зафіксованої" раніше політичної сили настільки, що здатна ввести в оману виборців. Похвальне намагання, яке варто було б перенести й на практику виборчих блоків, однак далі першого читання справа не пішла. І не піде — депутати отримали команду "розійдись" на вибори. Та так і залишилися декларацією слова нардепа Сергія Москвіна (Партія зелених), котрий наголошував, що виборець має чітко усвідомлювати, за що він голосує, і "в передвиборчій гонці повинні використовуватися чесні методи боротьби". А депутат Борис Беспалий (ПРП-НРУ) тоді додавав, що "одна з найбрудніших технологій — це якраз застосування назв "двійників-фаворитів" виборчого процесу.
Та так і залишилося в нас як мінімум сім зелених партій; назва тієї ж сумновідомої "Єди" ("За єдину Україну!") неоригінально перекликається і з "Нашою Україною", і з "Єдністю", і з "Рухом за єдність"; Петро Миколайович Симоненко — явно небайдужа Банковій особа — від імені своєї "класичної" Компартії нарікає, що такі партії, як КПРС і КПУ (оновлена), "ймовірно, створені за проектами Адміністрації Президента".
Дивіться, Кутузови, не переплутайте!
За "єдність"
Як і передбачалося, найдошкульнішого удару зазнає блок "пацифістськи" налаштованого Віктора Ющенка "Наша Україна" — проти нього заявлено, вважай, аж двох чужорідних "клонів". Номер перший — так званий виборчий блок "Народний рух України". Збудоване на основі партії "НРУ за єдність" Богдана Бойка, це дітище політтехнологічної думки, не обтяжених зайвою мораллю діячів сміливо користується тим, що справжній НРУ (той, де головою Генадій Удовенко), хоч і нікуди ще не зникав і стоїть на реєстрі в Міністерстві юстиції, але у виборчому процесі єднання національно-демократичних сил влився до блоку Віктора Ющенка. І оскільки основний акцент у розкрутці "Нашої України" робиться саме на персоні її лідера, ба, більше того, все йде до утворення після виборів замість доволі ослаблених останнім часом "удільних" нацдемівських партій єдиної потужної партії на чолі з Ющенком (яка називатиметься таки не Народний рух), то й з'являється шанс використати звільнений "лейбл".
Це, знаєте, наче поїхали ви у відрядження, а сусід — у вашу хату, до вашої дружини, під ще теплу вашу ковдру. Прикро? Не те слово, навіть обурливо! Але скажіть, чи можна сусіда притягти за таку проворність до суду? Отож-бо. Хіба що дати по морді. Але "справжні" рухівці не настільки радикальні. А якщо "адюльтер" ще й санкціонований "згори", то залишається тільки кусати лікті й мовчки дивитися телевізійні ролики "паралельного" блоку НРУ, які проголошують, що саме цей "Рух — вибір рішучих", в яких піднімають на щит портрет покійного лідера Чорновола й несуть його під об'єктивами телекамер на цвинтар, до могили В'ячеслава Максимовича. І вже по Хрещатику ходять "бойківські" демонстрації під якісно віддрукованими транспарантами з краденими (хто може сказати інакше — виправте) логотипами, в руках — смолоскипи, на шиях — синьо-жовті хустини, є вже щось і в кишенях, самі розумієте. Факси "Рух-пресу" Дмитра Понамарчука мають ту саму стару "шапку", але новий зміст, бо Дмитро зробив відповідний вибір. У списку блоку з'являються люди на кшталт "батька" "Дня народження Буржуя" Юрія Рогози, хоча водночас декларуються намагання зберегти "старий добрий Рух" і не піддатися згубному впливу "грошових мішків". А Рух цей чомусь зветься саме "за єдність".
Якщо Михайлові Михайловичу Рябцю зроблять відповідне подання, назвавши ці рядки порушенням норми закону про заборону на даному етапі передвиборчої агітації, то дарма: звичайний телеграфний стиль, констатація фактів. Інша справа, що блок "НРУ", створений на основі "Руху за єдність" та ще кількох невеликих партій-сателітів, схоже, таки братиме участь у виборах. Для цього він, власне, й робився — зазіхнути на виборче поле Руху Удовенка-Чорновола. Хто сумнівається — відстежте в пресі й Інтернеті повідомлення про сприяння влади на місцях у розкручуванні "бойківської" марки "вибору рішучих". Публічні промови дружини В'ячеслава Максимовича Атени Пашко на тему "хто є хто в українські політиці", звичайно, дуже сильні в емоційному й публіцистичному плані, однак такого ефіру, як передноворічна (і, не помилюся, після 9 лютого) реклама на ТБ "паралельного" Руху вони не мали й не матимуть. Блок Бойка, Рогози, Понамарчука й Конєва послідовно виконуватиме своє технологічне завдання щодо відщипування якихсь відсотків у "Нашої України" і, певно, після злиття ющенківських партій остаточно прибере собі до рук чорноволівську голубку Пікассо. Можливо, син — Тарас Чорновіл (член, до речі, ПРП) — таки реалізує свій намір і подасть позов до суду на політиків, які використовують ім'я його батька у політичних цілях. Можливо, буде й суд, і Тарас згадає, як йому на Банковій пропонували очолити саме такий "третій Рух" (що зафіксовано в контексті плівок майора Мельниченка). Однак справа все ж не в одному прізвищі, а в цілій "реприватизованій" партії. А з боку Генадія Удовенка щодо цього якихось помітних юридичних кроків не видно й досі. Хоча, як би й були, так званого "Руху за єдність" потребує діюча влада, чільний представник якої звик тримати довкола себе баланс політичних сил.
"За Ющенка"
Другий приклад "іменного" тиску на блок Ющенка — приклад того, як можна робити нібито по-дружньому, але водночас припираючи до стінки. "УМ" про це вже писала — йдеться про намагання голови партії "Єдина родина" Олександра Ржавського створити паралельно з "Нашою Україною" виборчий блок "За Ющенка!". Справа зайшла далеко. Зокрема, як повідомляла "Українська правда", "7 грудня 2001 року лідер партії "Єдина родина" отримав у Державному департаменті інтелектуальної власності цікавий документ. У ньому чорним по білому патентний повірений записав: відтепер авторське право на назву "Передвиборний блок "За Ющенка" належить Олександру Миколайовичу Ржавському. Тому самому — народному депутату, членові проющенківської фракції "Солідарність", екс-кандидату в президенти України. Ржавський переконував, що прагне допомогти Ющенку, долучивши до ще одного "паралельного" блоку "партії, які з різних причин не увійшли до "Нашої України" (в цьому контексті називалося кілька десятків найрізноманітніших сил, включно зі скандально відомим Дмитром Корчинським). Мовляв, вони "доберуть" ющенківцям відсотки, зокрема на Донбасі, звідки походить Ржавський, а в новому парламенті зіллються в єдину фракцію з "Нашою Україною".
Про реальність таких прожектів говорити зайве. Щодо щирості — виникає більш ніж достатньо запитань. Сам Ющенко тривалий час не міг визначитися з цього приводу. Власне, в цій ситуації він став заручником власної політики поточного моменту, яка з незрозумілих причин спонукає "вести переговори" й підписувати декларацію про співпрацю з цілими купами політичних сил, дуже різного політичного спрямування й репутації. Не всі заслуговують такої честі, але "Єдина родина" теж потрапила на "конвеєр". І після того, як її запорізька членкиня Олена Солод надумала перейменуватися в Осаму бен Ладен, отримати сперму терориста номер один і позувати негліже для мусульманських журналів — ця сама "родина" разом зі Ржавським надумала створити блок "За Ющенка!". Важко сказати, скільки б це відібрало відсотків у "Нашої України" (не виключено, трохи більше за дещицю блоку "НРУ"). Але сам В. Ю. заявив: "Ми відмежовуємося від цієї ідеї, дивимося на це як на спробу дискредитувати блок".
Затим і Петро Порошенко як голова парламентської фракції "Солідарність" і як керівник штабу блоку "НУ" засудив наміри щодо утворення будь-яких інших блоків, крім "Нашої України", начебто на підтримку Ющенка. Порошенко сказав чітко: "Це з галузі "брудних технологій". Ми категорично відкидаємо будь-які спроби шантажу, що використовуються чи можуть використовуватись у виборчій кампанії". Після такої обструкції сам Олександр Ржавський визнав: він розуміє, що утворення ще одного блоку з використанням імені Віктора Ющенка без згоди його самого є некоректним, і "Єдина родина" "чудово усвідомлює наслідки появи ще одного суб'єкта виборів по суті з тотожною назвою". "Я щиро підтримую ідеї Ющенка щодо консолідації всіх патріотичних, демократичних сил в Україні й переконаний, що в цьому процесі повинні знайти місце для "Єдиної родини", сказав Ржавський, додавши, що не висуватиме жодних ультиматумів чи умов і що його підтримка Ющенка є щирою, в ній немає жодної користі". Тобто, схоже, йшлося про банальну "торгівлю" за прохідні місця в списку "Нашої України". Але якщо з'ясовано, що ця "торгівля" може відбуватися в такий некоректний (і це найм'якше визначення) спосіб, то варто замислитися над суттю таких прихильників. Над тим, чи не буде повторено спроб "клонувати" блок, над тим, як цьому можна протистояти юридично, як скоро домагатися "копірайтів". Та й, зрештою, над тим, якого місця в "нашому" списку варта Олена... перепрошую, майже Осама бен Ладен.
"За Кучму"
Далі — увага — ексклюзив. Фізики знають, що, коли є речовина, отже, має бути й антиречовина. У перекладі на мову політики це означає, що й нестерильні технології — меч двосічний, і в цієї виборчої зброї не менша віддача, аніж в АК-74. Якщо є спроби створити блок "За Ющенка!", то чому б не організувати об'єднання... ні, навіть не "За Медведчука!" і не "За Литвина!". Беріть вище.
Пам'ятаєте такого Миколу Габера — депутата від орнітології, котрий пройшов у парламент за списком Вітренко, потім перекинувся до Лазаренка, потім — до Тимошенко, проявив себе як великий любитель політичних забав, на президентських виборах посів "почесне" передостаннє місце менш ніж із 1 відсотком голосів, не так давно був в опозиції й ходив зі своєю Патріотичною партією України разом з "Україною без Кучми" (навіть 9 березня), але тепер до БЮТі не увійшов, а обрав власний шлях? Здавалося б, вистачить пригод на діяча такого калібру (він ще й співвітчизниками-болгарами опікується). Однак ні, пан Микола розкручує маховика. Спочатку інформагенціями пройшло повідомлення, що його ППУ та дружня Партія малого й середнього бізнесу на своїх з'їздах 2 січня ухвалили рішення створити "скромний" виборчий "Блок Миколи Габера" (на зразок блоків ім. Вітренко або Тимошенко). Однак, як стало відомо "УМ" із джерел, близьких до штаб-квартири "патріотів", блок зватиметься не так. Та й буде він у Габера, можливо, й не один. Це має вирішити з'їзд 12 січня, а поки що в габерівському середовищі витає вперта ідея створити блоки на кшталт "За Президента — проти всіх", пам'ятають також про нішу "жінок і дітей".
У цьому контексті далі напрошується фраза "що найцікавіше...", однак вживати її стосовно якоїсь однієї подробиці недоречно. Зрозумійте, чому. Бо є ідея "одним махом усіх побивахом": агітувати за прізвище "Габер", поставивши до різних списків (чи ще й у мажоритарний округ) себе та інших родичів. Серед однодумців — партія "Орій", котрою керує не остання людина в Державній митній службі, та Партія реабілітації тяжкохворих із ледве не кількасоттисячним табором чи то членів, чи то симпатиків. Є підтримка бізнесових кіл, котрі просять "усього нічого" — близько 80 відсотків місць у прохідній частині виборчого списку. Є анонс на участь Дмитра Корчинського, того самого. Підписи для реєстрації, нагадаємо, збирати вже не треба — для участі у виборах достатньо гаманця. Для партій — 255 тисяч гривень, для кандидатів-"одномандатників" — 1020 гривень.
Здавалося б, заявлені назви мають стати кісткою в горлі вулиці Банковій, відбирати відсотки і в президентської ТУНДРи (та, що "За ЄдУ!"), і в людмилокучмівських "Жінок за майбутнє". Але, дивна річ, гра в імена не зустрічає якогось помітного спротиву з боку всесильної Адміністрації Президента. Мовляв, грайтеся, хлопці, на здоров'я, ще й допомагайте нам той баланс утримувати, щоб дехто не заривався. На уточнююче питання "УМ", чи це справді не підступи опозиції, приміром, рука тієї ж Юлії Тимошенко, прозвучала відповідь: просили сприяння й підтримки у Юлії Володимирівни, але вона не дала. Та ми й не тужимо. Лідер відчуває азарт, адреналін через край, буде цікаво, як не наздожене — то зігріється.
Справді цікаво, чи не так? І якщо й тут немає злого умислу, а є звичайний розрахунок використати настрій електорату "проти всіх" (а таких, здається, до 12 відсотків), намір зіграти на рейтингу Кучми, то вельми пікантною буде присутність на виборчому полі сил Габера. А виборче ж поле вже рябе й без них.
Зелені, єдині, комуністичні — і всі повз суд
Обрана в результаті конкурсу молодих і рвійних назва для блоку "Команда озимого покоління" — це не лише лірично, а й справді непересічно, адже вільних імен у резерві, як уже зазначалося, обмаль. Взяти, приміром, зелених. Як не крути, а політики-екологи "голубими" себе не назвуть. Відтак і створено виборчий блок "Зелені за майбутнє" (Зелена партія України плюс Екологічна партія України), котрі, без сумніву, прорідять електорат "традиційно" ПЗУ Віталія Кононова. Крутячи свою рекламу, ці хлопці невільно розкручують і своїх "клонів", які, до всього, "за майбутнє", як і відомі вже "жінки" Президента.
А ще є передвиборчий блок "Райдуга" (Екологічна партія України "Захист", Всеукраїнська партія миру та єдності й Партія пенсіонерів України), який уперто прив'язують до Вадима Рабиновича і який звернувся до Центрвиборчкому зі скаргою "на неправомірну агітаційну діяльність Партії зелених України", що створює прецедент "порушення принципу рівних умов учасників виборчого процесу на ведення передвиборчої агітації", тобто "веде протизаконну агітаційну кампанію на телебаченні, зокрема в програмі "Останній герой". Мабуть, Рабинович дуже образився на "кононовців", котрі ще восени домоглися, щоб Старокиївський районний суд визнав неправомірним рішення Міністерства юстиції про реєстрацію Української партії зелених. Ідеться саме про юридичне засудження реєстрації "партії із майже тотожною за лінгво-семантичними показниками назвою", що повинно було "ввести в оману пересічних виборців, яким важко буде відрізнити настільки схожі, майже ідентичні назви". (Цікаво, що позивала до УПЗ Щербака-Рабиновича не ПЗУ Кононова, а близька до неї Зелена партія України, чиє ім'я братній Партії зелених якраз не заважало.
Власне, то була перша спроба юридично розібратися з навмисним використанням політиками схожих назв. Після цього депутати Верховної Ради спробували ввести заборону "клонування" імен і навіть розглянули в першому читанні зміни до Закону "Про політичні партії в Україні", передбачивши норми, згідно з якими забороняється: реєстрація політичної партії, якщо її назва збігається із назвою вже існуючої партії; реєстрація партії, якщо назву партії складають слова, що є похідними від слів назви вже існуючої. Такі ж обмеження мали стосуватися і нової партійної назви, якщо вона була б схожа з назвою "зафіксованої" раніше політичної сили настільки, що здатна ввести в оману виборців. Похвальне намагання, яке варто було б перенести й на практику виборчих блоків, однак далі першого читання справа не пішла. І не піде — депутати отримали команду "розійдись" на вибори. Та так і залишилися декларацією слова нардепа Сергія Москвіна (Партія зелених), котрий наголошував, що виборець має чітко усвідомлювати, за що він голосує, і "в передвиборчій гонці повинні використовуватися чесні методи боротьби". А депутат Борис Беспалий (ПРП-НРУ) тоді додавав, що "одна з найбрудніших технологій — це якраз застосування назв "двійників-фаворитів" виборчого процесу.
Та так і залишилося в нас як мінімум сім зелених партій; назва тієї ж сумновідомої "Єди" ("За єдину Україну!") неоригінально перекликається і з "Нашою Україною", і з "Єдністю", і з "Рухом за єдність"; Петро Миколайович Симоненко — явно небайдужа Банковій особа — від імені своєї "класичної" Компартії нарікає, що такі партії, як КПРС і КПУ (оновлена), "ймовірно, створені за проектами Адміністрації Президента".
Дивіться, Кутузови, не переплутайте!
