Суд над Кучмою: як воно буде
Вівторок, 26 лютого 2002, 13:19
За повідомленнями української преси, Стівен Пайфер, помічник заступника держсекретаря США, сказав на прес-конференції у Києві, що існують "серйозні проблеми" з подачею судового позову проти президента України у Сполучених Штатах.
Дипломатія - справа тонка, й інтерпретація окремих слів у ній має величезне значення. У цьому випадку, очевидно, ключове питання полягає у тому, що саме розуміє американський дипломат під "серйозними проблемами".
Якщо мова йде про те, що для подачі позову проти Кучми у США потрібно встати з ліжка, сісти за комп'ютер, написати позовну заяву і віднести його до нью-йоркського суду, то я можу погодитися з паном Пайфером: це дійсно найскладніша проблема всесвітнього масштабу. Якщо ж мова йде про те, що такий позов навряд чи буде прийнятий до розгляду, то насмілюся рішуче і безкомпромісно засумніватися в оцінках американського дипломата.
Суди США повним ходом розглядають позови проти офіційних осіб іноземних держав. Юридичною основою для цього є прийнятий ще в 1789 році Alien Tort Claims Act. Згідно закону, федеральні суди США мають юрисдикцію над "будь-якою громадянською справою іноземця виключно з питання про збитки, нанесені з порушенням права націй або підписаного Сполученими Штатами договору". Згідно з сучасним юридичним трактуванням, даний закон дає судам США юрисдикцію над, "некримінальними зловживаннями", скоєними у будь-якій країні світу, якщо вони порушують міжнародне право.
У новітній історії даний закон був уперше застосований у 1978 році, коли на його основі був побудований позов імігранта Філартіги проти високопоставленого поліцейського чину Парагвая, який свого часу закатував його сина. Десятимільйонний позов був благополучно виграний позивачем в окружному суді Нью-Йорка і заклав прецедентну основу для цілої серії аналогічних позовів.
У цей час тільки один правозахисний центр Нью-Йорка веде судові процеси як мінімум за сімома подібними позовами. При цьому були виграні позов на $4.5 млн. проти колишнього сербського лідера Радована Караджича, а також - зовсім нещодавно! - колективний позов на $66 мільйони проти колишнього начальника генштабу Індонезії, який був визнаний винним у придушенні правозахисного руху у Східному Тиморі.
Інша правозахисна організація у ці дні веде п'ять судових процесів за аналогічними позовами, і це тільки вершина айсберга.
Вказані позови були помітним явищем в юридичній практиці США, і дивно, що високопоставлений представник держдепартаменту про них, здається, нічого не знає. Проте, це вже не перший раз, коли зовнішньополітичне відомство США проявляє вражаючу непоінформованість стосовно тих справ, які ведуться проти високопоставлених іноземних осіб на американській території.
У кінці 2000 року лідери багатьох держав світу зібралися у Нью-Йорку на "зустріч у верхах тисячоліття". Вся формальність, пов'язана із запрошенням високих гостей, як звичайно, виконувалася держдепартаментом. Захід очікувався пишний, із дзвоном келихів і громом литавр. На жаль, для двох запрошених він закінчився ганебно - колишній китайський прем'єр Лі Пен і президент Замбії Роберт Мугабе отримали у зуби повістки з'явитися перед американським судом за звинуваченням у злочинах, які, як стверджувалося, вони здійснили у себе на батьківщині. Варто думати, запрошуючи вказаних осіб у США, дежрдеп і гадки не мав, що це закінчиться таким скандалом. Інакше можна дійти надзвичайного висновку, що зовнішньополітичне відомство США свідомо заманює у пастку високих іноземних осіб для здійснення над ними правосуддя.
Дійсно, щось подібне не так давно відбулося з колишнім кремлівським завгоспом Бородіним, запрошеним на інавгурацію Джорджа Буша і який потрапив замість банкета за грати. Що стосується України, то пригадується широко відомий високопоставлений співробітник держдепа, який цитувався підконтрольним ЗМІ, який у минулому році назвав "сміхотворним" припущення про те, що на Кучму і його спільників у США є карна справа.
Пізніше виявилося, що така справа дійсно є, і саме на неї викликається 28 березня для надання свідчень і представлення доказів Микола Мельниченко.
Українським фахівцям з США потрібно мати на увазі одну обставину. У реальному житті таке поняття, як "адміністрація США", дуже умовне. Насправді є цілий ряд міністерств і відомств, які повністю незалежні одне від одного і які на гарматний постріл не підпускають до своїх справ представників "іншої контори". Більш того часто виходить, що інтереси різних відомств і гілок влади конфліктують. Принаймні, запрошуючи у Нью-Йорк Лі Пена, держдеп, треба розуміти, прагнув "поліпшити" відносини з Китаєм. Американський суддя, виписавши Пену повістку до суду, вважав своїм обов'язком покарати злочинця.
Іноді такі протиріччя приводили до різкої критики держдепу з боку американської громадськості. Так, у березні 2001 року, заступник держсекретаря США Томас Пікерінг був підданий суворій критиці через рішення його відомства дозволити майору перуанської розвідки Томасу Андерсону залишити США, куди він прибув для виступу в Організації Американських Держав.
Ряд американських правозахисних організацій звинувачували майора у тортурах і вбивствах у Перу і вимагали арештувати його і віддати до суду. Пославшись на дипломатичний імунітет, Пікерінг від імені держдепартаменту розпорядився відпустити Андерсона на батьківщину. Декілька днів після цього телефони держдепу розривалися від дзвінків обурених американців, а пошта, у тому числі електронна, виявилася забитою протестними посланнями.
Американське законодавство й юридична практика відкривають широкі можливості не тільки для цивільного позову проти високих іноземних державних чинів, але і для їхнього кримінального переслідування, незалежно від того, де вони здійснили злочини. Так, згідно конвенції ООН проти тортур, США абсолютно зобов'язані арештувати іноземного громадянина, якщо є інформація про те, що він причетний до тортур. Для цього досить встановити, що іноземець ймовірно причетний до тортур.
Більш того, згідно з недавніми прецедентами, навіть імунітет не є надійним захистом від відповідальності за Конвенцією проти тортур. Конвенція визначає тортури як дію, скоєну офіційною особою, і не звільняє його від арешту або екстрадиції у зв'язку з наявністю імунітету.
Іншими словами, за злочини за Конвенцією проти тортур особа, яка підозрюється, після прибуття у США повинна бути в обов'язковому порядку піддана арешту, а потім вже суд визначить, чи має його імунітет яке-небудь відношення до даної справи. Саме така процедура була закладена у справі проти Піночета.
Аналіз справ Георгія Гонгадзе і Олександра Єльяшкевича говорить про те, що у цьому випадку є серйозні підстави для застосування Конвенції проти тортур. Недавня експертиза відповідних записів Мельниченка, проведена компанією BEK TEK, зроблена у повній відповідності до американського законодавства і за вимогами конвенції.
Залишився лише один крок - подати позов у відповідний американський суд. Щоб у представників держдепартаменту не залишалося сумнівів, що це не так складно, як їм здається, додаю вже готовий проект цивільного позову. Залишилося лише внести ім'я позивача і подати документ до суду. Після цього жоден держдепартамент і навіть президент США вже не зможуть його зупинити.
ТАК ВИГЛЯДАТИМЕ ПОЗОВ ПРОТИ КУЧМИ, ЛИТВИНА ТА КРАВЧЕНКА ДО АМЕРИКАНСЬКОГО СУДУ.
Читайте також:
Висновки американської експертизи записів Мельниченка:
Повний текст висновків дослідження плівок Мельниченка, проведеного експертами ФБР
62 секунди, про які Кучма мріяв би забути
РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАПИСІВ МЕЛЬНИЧЕНКА НЕ ДІЙСНІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СЛІДСТВА
Плівки Мельниченка справжні або Хто і коли сяде на нари?
Ефір Мельниченка на радіо "Свобода":
"Шкода, що експертиза на такому високому професійному рівні не була проведена ще рік тому..."
ПЛІВКИ МЕЛЬНИЧЕНКА СПРАВЖНІ – ВИСНОВОК "БЕК ТЕК"
МЕЛЬНИЧЕНКО НЕ ПЕРЕДАВАВ ЗАПИСИ МІНЮСТИЦІЇ США
Майбутній суд над Кучмою:
ПРОЦЕС НАД КУЧМОЮ МОЖЕ ПОЧАТИСЯ ЗА КОРДОНОМ
Плівки Мельниченка вирішили долю Кучми
Інтерв'ю Мельниченка американській газеті "Свобода":
Микола Мельниченко: "Вважаю своїм святим обов'язком продовжувати боротьбу"
Перипетії навколо нереєстрації Мельниченка кандидатом в депутати:
Кучма, як запорука неповернення Мельниченка до України
Боротьба за Мельниченка-депутата
Стаття Карлоса Паскуаля і Стівена Пайфера:
Заявка України на вирішальне місце в історії
NB. Про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, про "грошові мішки", які борються за Львів, про тещу Ющенка, про передвиборче шоу політичних двійників, про списки майбутніх депутатів, які приховуються за прізвищами Ющенко, Мороз і Тимошенко, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Дипломатія - справа тонка, й інтерпретація окремих слів у ній має величезне значення. У цьому випадку, очевидно, ключове питання полягає у тому, що саме розуміє американський дипломат під "серйозними проблемами".
Якщо мова йде про те, що для подачі позову проти Кучми у США потрібно встати з ліжка, сісти за комп'ютер, написати позовну заяву і віднести його до нью-йоркського суду, то я можу погодитися з паном Пайфером: це дійсно найскладніша проблема всесвітнього масштабу. Якщо ж мова йде про те, що такий позов навряд чи буде прийнятий до розгляду, то насмілюся рішуче і безкомпромісно засумніватися в оцінках американського дипломата.
Суди США повним ходом розглядають позови проти офіційних осіб іноземних держав. Юридичною основою для цього є прийнятий ще в 1789 році Alien Tort Claims Act. Згідно закону, федеральні суди США мають юрисдикцію над "будь-якою громадянською справою іноземця виключно з питання про збитки, нанесені з порушенням права націй або підписаного Сполученими Штатами договору". Згідно з сучасним юридичним трактуванням, даний закон дає судам США юрисдикцію над, "некримінальними зловживаннями", скоєними у будь-якій країні світу, якщо вони порушують міжнародне право.
У новітній історії даний закон був уперше застосований у 1978 році, коли на його основі був побудований позов імігранта Філартіги проти високопоставленого поліцейського чину Парагвая, який свого часу закатував його сина. Десятимільйонний позов був благополучно виграний позивачем в окружному суді Нью-Йорка і заклав прецедентну основу для цілої серії аналогічних позовів.
У цей час тільки один правозахисний центр Нью-Йорка веде судові процеси як мінімум за сімома подібними позовами. При цьому були виграні позов на $4.5 млн. проти колишнього сербського лідера Радована Караджича, а також - зовсім нещодавно! - колективний позов на $66 мільйони проти колишнього начальника генштабу Індонезії, який був визнаний винним у придушенні правозахисного руху у Східному Тиморі.
Інша правозахисна організація у ці дні веде п'ять судових процесів за аналогічними позовами, і це тільки вершина айсберга.
Вказані позови були помітним явищем в юридичній практиці США, і дивно, що високопоставлений представник держдепартаменту про них, здається, нічого не знає. Проте, це вже не перший раз, коли зовнішньополітичне відомство США проявляє вражаючу непоінформованість стосовно тих справ, які ведуться проти високопоставлених іноземних осіб на американській території.
У кінці 2000 року лідери багатьох держав світу зібралися у Нью-Йорку на "зустріч у верхах тисячоліття". Вся формальність, пов'язана із запрошенням високих гостей, як звичайно, виконувалася держдепартаментом. Захід очікувався пишний, із дзвоном келихів і громом литавр. На жаль, для двох запрошених він закінчився ганебно - колишній китайський прем'єр Лі Пен і президент Замбії Роберт Мугабе отримали у зуби повістки з'явитися перед американським судом за звинуваченням у злочинах, які, як стверджувалося, вони здійснили у себе на батьківщині. Варто думати, запрошуючи вказаних осіб у США, дежрдеп і гадки не мав, що це закінчиться таким скандалом. Інакше можна дійти надзвичайного висновку, що зовнішньополітичне відомство США свідомо заманює у пастку високих іноземних осіб для здійснення над ними правосуддя.
Дійсно, щось подібне не так давно відбулося з колишнім кремлівським завгоспом Бородіним, запрошеним на інавгурацію Джорджа Буша і який потрапив замість банкета за грати. Що стосується України, то пригадується широко відомий високопоставлений співробітник держдепа, який цитувався підконтрольним ЗМІ, який у минулому році назвав "сміхотворним" припущення про те, що на Кучму і його спільників у США є карна справа.
Пізніше виявилося, що така справа дійсно є, і саме на неї викликається 28 березня для надання свідчень і представлення доказів Микола Мельниченко.
Українським фахівцям з США потрібно мати на увазі одну обставину. У реальному житті таке поняття, як "адміністрація США", дуже умовне. Насправді є цілий ряд міністерств і відомств, які повністю незалежні одне від одного і які на гарматний постріл не підпускають до своїх справ представників "іншої контори". Більш того часто виходить, що інтереси різних відомств і гілок влади конфліктують. Принаймні, запрошуючи у Нью-Йорк Лі Пена, держдеп, треба розуміти, прагнув "поліпшити" відносини з Китаєм. Американський суддя, виписавши Пену повістку до суду, вважав своїм обов'язком покарати злочинця.
Іноді такі протиріччя приводили до різкої критики держдепу з боку американської громадськості. Так, у березні 2001 року, заступник держсекретаря США Томас Пікерінг був підданий суворій критиці через рішення його відомства дозволити майору перуанської розвідки Томасу Андерсону залишити США, куди він прибув для виступу в Організації Американських Держав.
Ряд американських правозахисних організацій звинувачували майора у тортурах і вбивствах у Перу і вимагали арештувати його і віддати до суду. Пославшись на дипломатичний імунітет, Пікерінг від імені держдепартаменту розпорядився відпустити Андерсона на батьківщину. Декілька днів після цього телефони держдепу розривалися від дзвінків обурених американців, а пошта, у тому числі електронна, виявилася забитою протестними посланнями.
Американське законодавство й юридична практика відкривають широкі можливості не тільки для цивільного позову проти високих іноземних державних чинів, але і для їхнього кримінального переслідування, незалежно від того, де вони здійснили злочини. Так, згідно конвенції ООН проти тортур, США абсолютно зобов'язані арештувати іноземного громадянина, якщо є інформація про те, що він причетний до тортур. Для цього досить встановити, що іноземець ймовірно причетний до тортур.
Більш того, згідно з недавніми прецедентами, навіть імунітет не є надійним захистом від відповідальності за Конвенцією проти тортур. Конвенція визначає тортури як дію, скоєну офіційною особою, і не звільняє його від арешту або екстрадиції у зв'язку з наявністю імунітету.
Іншими словами, за злочини за Конвенцією проти тортур особа, яка підозрюється, після прибуття у США повинна бути в обов'язковому порядку піддана арешту, а потім вже суд визначить, чи має його імунітет яке-небудь відношення до даної справи. Саме така процедура була закладена у справі проти Піночета.
Аналіз справ Георгія Гонгадзе і Олександра Єльяшкевича говорить про те, що у цьому випадку є серйозні підстави для застосування Конвенції проти тортур. Недавня експертиза відповідних записів Мельниченка, проведена компанією BEK TEK, зроблена у повній відповідності до американського законодавства і за вимогами конвенції.
Залишився лише один крок - подати позов у відповідний американський суд. Щоб у представників держдепартаменту не залишалося сумнівів, що це не так складно, як їм здається, додаю вже готовий проект цивільного позову. Залишилося лише внести ім'я позивача і подати документ до суду. Після цього жоден держдепартамент і навіть президент США вже не зможуть його зупинити.
ТАК ВИГЛЯДАТИМЕ ПОЗОВ ПРОТИ КУЧМИ, ЛИТВИНА ТА КРАВЧЕНКА ДО АМЕРИКАНСЬКОГО СУДУ.
Читайте також:
Висновки американської експертизи записів Мельниченка:
Повний текст висновків дослідження плівок Мельниченка, проведеного експертами ФБР
62 секунди, про які Кучма мріяв би забути
РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАПИСІВ МЕЛЬНИЧЕНКА НЕ ДІЙСНІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СЛІДСТВА
Плівки Мельниченка справжні або Хто і коли сяде на нари?
Ефір Мельниченка на радіо "Свобода":
"Шкода, що експертиза на такому високому професійному рівні не була проведена ще рік тому..."
ПЛІВКИ МЕЛЬНИЧЕНКА СПРАВЖНІ – ВИСНОВОК "БЕК ТЕК"
МЕЛЬНИЧЕНКО НЕ ПЕРЕДАВАВ ЗАПИСИ МІНЮСТИЦІЇ США
Майбутній суд над Кучмою:
ПРОЦЕС НАД КУЧМОЮ МОЖЕ ПОЧАТИСЯ ЗА КОРДОНОМ
Плівки Мельниченка вирішили долю Кучми
Інтерв'ю Мельниченка американській газеті "Свобода":
Микола Мельниченко: "Вважаю своїм святим обов'язком продовжувати боротьбу"
Перипетії навколо нереєстрації Мельниченка кандидатом в депутати:
Кучма, як запорука неповернення Мельниченка до України
Боротьба за Мельниченка-депутата
Стаття Карлоса Паскуаля і Стівена Пайфера:
Заявка України на вирішальне місце в історії
NB. Про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, про "грошові мішки", які борються за Львів, про тещу Ющенка, про передвиборче шоу політичних двійників, про списки майбутніх депутатів, які приховуються за прізвищами Ющенко, Мороз і Тимошенко, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
