Литвин у столиці "Єди"
Неділя, 24 березня 2002, 18:17
"Я почуваю себе, неначе повернувся до рідної домівки", - так сказав Володимир Литвин на мітингу в Деркачах. Можливо, подібні речі говорив він і в інших регіонах, але все ж таки Харківщина мала б здатися лідеру "Єди" більш домашньою, ніж абсолютна більшість інших областей. Адже регіон - не тільки оплот блоку, але і, як люблять говорити на Харківщині, - його батьківщина, маючи на увазі той факт, що юридичне оформлення "За єдину Україну" почалося з резолюції Харківського з'їзду НДП 1 грудня минулого року.
А те, що "Єда" монополізувала в регіоні наочну агітацію, визнав днями навіть неопозиційний до неї Віталій Кононов. Але за три дні, які минули з дня його візиту до приїзду Литвина, передвиборних плакатів і листівок на користь блоку влади стало ще більше. По-перше, з'явилися зображення самого Литвина, по-друге, зображення губернатора Євгенія Кушнарьова як кандидата до Харківської обласної ради.
Глава обладміністрації балотується у віддаленому від Харкова Краснокутському районі, але його зображення в масовій кількості з'явилися і в обласному центрі, і в Деркачах. На плакаті значиться тираж – 15 тисяч екземплярів. Для Краснокутського району, де живуть 25 тисяч виборців, – це явно забагато. Роздавали на Дергачевському ярмарку і календарик з портретом Кушнарьова та написом "За єдину Україну" (офіційний тираж 10 000). Мабуть, істинний рейтинг блоку влади в регіоні не такий вже й великий, що для його підняття вимагаються відкрито використати імідж губернатора.
Втім, в першому пункті поїздки Литвина – в об'єднанні "Турбоатом" -зустріч була без прапорів і ажіотажу, ні в якому разі не нагадуючи візит Кучми на "Елетротяжмаш". В цеху № 53 висіло лише одне гасло на підтримку блоку, нечисленні робітники продовжували працювати за верстатами. Деякі з них, втім, підходили до голови адміністрації президента, питали про підвищення зарплати і повернення внесків. Через гул верстатів було складно розчути, що він говорить. Ті, хто опинилися ближче, почули, що Литвин визнав, що в робочих маленька зарплата, але запевнив, що блок добиватиметься її підвищення.
До "Турбоатому" останнім часом виявляють цікавість російські компанії. Проте, судячи з слів Литвина, навіть нинішній ухил України у бік Москви, не дає росіянам, як і будь-кому іншому заволодіти "Турбоатомом".
Раніше велику частину акцій заводу передбачалося продати приватним інвесторам, але зараз Литвин вважає, що це стратегічне підприємство повинні залишитися державними і що це - "однозначна позиція президента". Підтримав - вже на підсумковій прес-конференції - лідер "Єди" і позицію президента в питанні про реприватизацію, зазначивши, що дуже багато інвесторів не виконує узятих на себе зобов'язань. Тут же він додав, що питання про соціальну революцію ставить не "Єдина Україна", а інші учасники виборів.
Проте, подібності у "Єди" з революціонерами більше, ніж хоче показати Литвин. На ярмарку в Деркачах товари продавали задешево, оскільки, як пояснили не надто веселі продавці, їм веліли торгувати без надбавки, знизивши ціну як мінімум на 10%. Що це як не експропріація - тільки не засобів виробництва як у більшовиків – а торгової надбавки. Правда, сама надбавка не йшла до кишені "Єди", а залишалася в кишенях електорату у вигляді заощаджених грошей: чим не осучаснений варіант історії про благородних розбійників, які награбоване в багатіїв роздавали біднякам.
Сам Литвин на зустрічі з вчителями сказав, що досвід торгівлі без надбавок йому сподобався. Про це можна судити і з тієї обставини, що мітинг на площі в Деркачах і промову Литвина на ньому були надто короткими, а обхід головою адміністрації президента ярмаркових лавок дуже прискіпливим. Організатори шоу прагнули створити атмосферу всенародної любові до нього.
Жінки у вишиванках співали коломийки зі словами: "Нас веде до перемоги Володимир наш Литвин". А коли лідер "Єди" разом з Кушнарьовим і депутатом від Деркачів Олександром Бандуркою піднявся на трибуну, то конферансьє в шапці і шароварах став, стимулюючи аплодисменти, питати натовп: " А як дергачівці вітають лідера блоку "За єдину Україну"? А як вони вітають голову облдержадмінстрації Євгена Кушнарьова?" Прямо як дитину питають: "Покажи, як ти любиш маму. Покажи, як ти любиш тата".
Як і буває із зайнятими батьками, Литвин був з дергачанцями лаконічним.
Сказавши, що відчуває себе як вдома і, пообіцявши, що старше покоління житиме краще, він відправився до Харкова.
Виступ перед працівниками освіти і відповіді на їхні питання зайняли більше години. На відміну від Ющенка говорив Литвин без конспекту, що, мабуть, мало б справити враження на немолодих педагогів, що не забули мови Брежнева, який не відривався від папірця. Найінтелектуальніші з них, напевно оцінили, що Литвин цитував такого інтелектуального поета, як Томас Стернс Еліот. Сказавши, що якщо буде в ЗМІ і далі нагнітатися негативна інформація, то тоді за словами Еліота "світ скінчитися не вибухом, а скигленням".
Після цього я чекав, що лідер "Єди" почне розвивати тему виховання на позитивних прикладах і думав, хто ж виявиться в нього на місці Олександра Матросова, Зої Космодем'янської, Миколи Островського і іншого пантеону радянських героїв. Але ні, жодних нових і старих позитивних прикладів Литвин не називав, проте довго говорив, як держава турбуватиметься про вчителів, і пообіцяв, що за збереження нинішніх тенденцій в економіці Україна до 2011 вийде на середній рівень європейських країн (втім, про вступ до Євросоюзу не було сказано ні слова).
За попередній же розвал економіки брати відповідальність "Єда" не збирається, оскільки Литвин переконаний, що головна криза відбулася у 1991-1994 року. Що ж до виборів і майбутнього більшості, то він дипломатично ухилився від відповіді на питання, з ким "За єдину Україну" збирається вступати до коаліції, і висловив надію, що "український народ визначиться з більшістю ще на виборах, виказавши комусь одному свою довіру. Формувати ж більшість на підставі принципу "Ми вам спікера, ви нам прем'єра", він категорично не хоче".
Що ж до опозиції, то Литвин, по-перше, сказав, що в Україні головним чинником є не опозиція, а скривджені життям люди, оскільки в списках всіх опозиційних партій вдосталь присутні представники влади, а саме – народні депутати. "Адже влада в нас одна, тільки гілки різні", - зробив висновок Литвин. Але хоча опозиції у нас начебто немає, лідер "Єди" вважає, що потрібен закон, який визначить її права і обов'язки. Обов'язки - це не діяти за принципом, "чим гірше, тим краще" і не їздити за кордон і скаржитися на свій народ.
Ну а права – це доступ до державних ЗМІ, внесення альтернативних законопроектів і ухвалення законів з урахуванням думки опозиції. Останнє виглядає дивним. Невже Литвин пропонує таку утопію, щоб всі закони ухвалювалися консенсусом? Чи все, сказане ним, лише слова, покликані продемонструвати демократичність у необізнаній у політиці аудиторії.
Думаю, серед харківських педагогів є люди, які знають, що законопроекти в Україні можуть пропонувати всі депутати, незалежно від партійної орієнтації і закон про опозицію для цього не потрібен. Напевно, є і ті, які розуміють, що депутат парламенту в жодному разі не є владою у порівнянні з міністром і представником президентської адміністрації.
Адже за логікою Литвина виходить, що навіть більшовики в царській Росії мали частку влади, раз було в них кілька депутатів Держдуми. Може, хтось схоче перевірити і слова Литвина про те, як ми наздоженемо Європу до 2011 року: достатньо лише узяти калькулятор і статдовідник, щоб переконатися – навіть за збереження щорічного 9%-го зростання, український ВВП на душу населення складе до вказаної дати лише близько 60% від сьогоднішнього португальського.
Але важко сказати, наскільки багато серед аудиторії було людей, здатних оцінити слова Литвина тверезо, – знання про політику в харківського електорату невеликі. Так, днями дві людини, чий освітній рівень вище за середній переконували мене, що після закінчення голосування кандидат може віддати або продати свої голоси кому хоче.
Саме для такого електорату і було влаштовано концерт на площі Свободи за участі Вікі Циганової, Олександра Пономарьова, Олександра Буйнова. "Я на вибори йду, голосую за "Єду", лилося з динаміків, засвідчуючи, що блоку влади подобається кличка, що приклеїлася до нього.
А вінцем концерту, який під завісу візиту відвідав Владимир Литвин, став запуск рожевої повітряної кулі з написом "За єдину Україну". Куля відлетіла за Держпром, отже, у західному напрямку. Важко робити з цього однозначний символічний висновок: шлях з Харкова на захід – це, звичайно, шлях до Європи - але через Білорусь.
Про те ж, наскільки благополучно пролетіла куля "Єди" зону турбулентності під назвою "день голосування" ми дізнаємося 1 квітня. Як любитель Еліота Литвин повинен знати, що поет називав квітень найжорстокішим місяцем".
__________________
NB. Про те, що доводиться вислуховувати пересічному виборцю, хто аплодував Тимошенко, скільки харків'ян зустрічали Литвина, хто за соціонічним типом Ющенко, за що зняли Кальченка, хто носить прізвисько "виборчих" клоунів - про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
А те, що "Єда" монополізувала в регіоні наочну агітацію, визнав днями навіть неопозиційний до неї Віталій Кононов. Але за три дні, які минули з дня його візиту до приїзду Литвина, передвиборних плакатів і листівок на користь блоку влади стало ще більше. По-перше, з'явилися зображення самого Литвина, по-друге, зображення губернатора Євгенія Кушнарьова як кандидата до Харківської обласної ради.
Глава обладміністрації балотується у віддаленому від Харкова Краснокутському районі, але його зображення в масовій кількості з'явилися і в обласному центрі, і в Деркачах. На плакаті значиться тираж – 15 тисяч екземплярів. Для Краснокутського району, де живуть 25 тисяч виборців, – це явно забагато. Роздавали на Дергачевському ярмарку і календарик з портретом Кушнарьова та написом "За єдину Україну" (офіційний тираж 10 000). Мабуть, істинний рейтинг блоку влади в регіоні не такий вже й великий, що для його підняття вимагаються відкрито використати імідж губернатора.
Втім, в першому пункті поїздки Литвина – в об'єднанні "Турбоатом" -зустріч була без прапорів і ажіотажу, ні в якому разі не нагадуючи візит Кучми на "Елетротяжмаш". В цеху № 53 висіло лише одне гасло на підтримку блоку, нечисленні робітники продовжували працювати за верстатами. Деякі з них, втім, підходили до голови адміністрації президента, питали про підвищення зарплати і повернення внесків. Через гул верстатів було складно розчути, що він говорить. Ті, хто опинилися ближче, почули, що Литвин визнав, що в робочих маленька зарплата, але запевнив, що блок добиватиметься її підвищення.
До "Турбоатому" останнім часом виявляють цікавість російські компанії. Проте, судячи з слів Литвина, навіть нинішній ухил України у бік Москви, не дає росіянам, як і будь-кому іншому заволодіти "Турбоатомом".
Раніше велику частину акцій заводу передбачалося продати приватним інвесторам, але зараз Литвин вважає, що це стратегічне підприємство повинні залишитися державними і що це - "однозначна позиція президента". Підтримав - вже на підсумковій прес-конференції - лідер "Єди" і позицію президента в питанні про реприватизацію, зазначивши, що дуже багато інвесторів не виконує узятих на себе зобов'язань. Тут же він додав, що питання про соціальну революцію ставить не "Єдина Україна", а інші учасники виборів.
Проте, подібності у "Єди" з революціонерами більше, ніж хоче показати Литвин. На ярмарку в Деркачах товари продавали задешево, оскільки, як пояснили не надто веселі продавці, їм веліли торгувати без надбавки, знизивши ціну як мінімум на 10%. Що це як не експропріація - тільки не засобів виробництва як у більшовиків – а торгової надбавки. Правда, сама надбавка не йшла до кишені "Єди", а залишалася в кишенях електорату у вигляді заощаджених грошей: чим не осучаснений варіант історії про благородних розбійників, які награбоване в багатіїв роздавали біднякам.
Сам Литвин на зустрічі з вчителями сказав, що досвід торгівлі без надбавок йому сподобався. Про це можна судити і з тієї обставини, що мітинг на площі в Деркачах і промову Литвина на ньому були надто короткими, а обхід головою адміністрації президента ярмаркових лавок дуже прискіпливим. Організатори шоу прагнули створити атмосферу всенародної любові до нього.
Жінки у вишиванках співали коломийки зі словами: "Нас веде до перемоги Володимир наш Литвин". А коли лідер "Єди" разом з Кушнарьовим і депутатом від Деркачів Олександром Бандуркою піднявся на трибуну, то конферансьє в шапці і шароварах став, стимулюючи аплодисменти, питати натовп: " А як дергачівці вітають лідера блоку "За єдину Україну"? А як вони вітають голову облдержадмінстрації Євгена Кушнарьова?" Прямо як дитину питають: "Покажи, як ти любиш маму. Покажи, як ти любиш тата".
Як і буває із зайнятими батьками, Литвин був з дергачанцями лаконічним.
Сказавши, що відчуває себе як вдома і, пообіцявши, що старше покоління житиме краще, він відправився до Харкова.
Виступ перед працівниками освіти і відповіді на їхні питання зайняли більше години. На відміну від Ющенка говорив Литвин без конспекту, що, мабуть, мало б справити враження на немолодих педагогів, що не забули мови Брежнева, який не відривався від папірця. Найінтелектуальніші з них, напевно оцінили, що Литвин цитував такого інтелектуального поета, як Томас Стернс Еліот. Сказавши, що якщо буде в ЗМІ і далі нагнітатися негативна інформація, то тоді за словами Еліота "світ скінчитися не вибухом, а скигленням".
Після цього я чекав, що лідер "Єди" почне розвивати тему виховання на позитивних прикладах і думав, хто ж виявиться в нього на місці Олександра Матросова, Зої Космодем'янської, Миколи Островського і іншого пантеону радянських героїв. Але ні, жодних нових і старих позитивних прикладів Литвин не називав, проте довго говорив, як держава турбуватиметься про вчителів, і пообіцяв, що за збереження нинішніх тенденцій в економіці Україна до 2011 вийде на середній рівень європейських країн (втім, про вступ до Євросоюзу не було сказано ні слова).
За попередній же розвал економіки брати відповідальність "Єда" не збирається, оскільки Литвин переконаний, що головна криза відбулася у 1991-1994 року. Що ж до виборів і майбутнього більшості, то він дипломатично ухилився від відповіді на питання, з ким "За єдину Україну" збирається вступати до коаліції, і висловив надію, що "український народ визначиться з більшістю ще на виборах, виказавши комусь одному свою довіру. Формувати ж більшість на підставі принципу "Ми вам спікера, ви нам прем'єра", він категорично не хоче".
Що ж до опозиції, то Литвин, по-перше, сказав, що в Україні головним чинником є не опозиція, а скривджені життям люди, оскільки в списках всіх опозиційних партій вдосталь присутні представники влади, а саме – народні депутати. "Адже влада в нас одна, тільки гілки різні", - зробив висновок Литвин. Але хоча опозиції у нас начебто немає, лідер "Єди" вважає, що потрібен закон, який визначить її права і обов'язки. Обов'язки - це не діяти за принципом, "чим гірше, тим краще" і не їздити за кордон і скаржитися на свій народ.
Ну а права – це доступ до державних ЗМІ, внесення альтернативних законопроектів і ухвалення законів з урахуванням думки опозиції. Останнє виглядає дивним. Невже Литвин пропонує таку утопію, щоб всі закони ухвалювалися консенсусом? Чи все, сказане ним, лише слова, покликані продемонструвати демократичність у необізнаній у політиці аудиторії.
Думаю, серед харківських педагогів є люди, які знають, що законопроекти в Україні можуть пропонувати всі депутати, незалежно від партійної орієнтації і закон про опозицію для цього не потрібен. Напевно, є і ті, які розуміють, що депутат парламенту в жодному разі не є владою у порівнянні з міністром і представником президентської адміністрації.
Адже за логікою Литвина виходить, що навіть більшовики в царській Росії мали частку влади, раз було в них кілька депутатів Держдуми. Може, хтось схоче перевірити і слова Литвина про те, як ми наздоженемо Європу до 2011 року: достатньо лише узяти калькулятор і статдовідник, щоб переконатися – навіть за збереження щорічного 9%-го зростання, український ВВП на душу населення складе до вказаної дати лише близько 60% від сьогоднішнього португальського.
Але важко сказати, наскільки багато серед аудиторії було людей, здатних оцінити слова Литвина тверезо, – знання про політику в харківського електорату невеликі. Так, днями дві людини, чий освітній рівень вище за середній переконували мене, що після закінчення голосування кандидат може віддати або продати свої голоси кому хоче.
Саме для такого електорату і було влаштовано концерт на площі Свободи за участі Вікі Циганової, Олександра Пономарьова, Олександра Буйнова. "Я на вибори йду, голосую за "Єду", лилося з динаміків, засвідчуючи, що блоку влади подобається кличка, що приклеїлася до нього.
А вінцем концерту, який під завісу візиту відвідав Владимир Литвин, став запуск рожевої повітряної кулі з написом "За єдину Україну". Куля відлетіла за Держпром, отже, у західному напрямку. Важко робити з цього однозначний символічний висновок: шлях з Харкова на захід – це, звичайно, шлях до Європи - але через Білорусь.
Про те ж, наскільки благополучно пролетіла куля "Єди" зону турбулентності під назвою "день голосування" ми дізнаємося 1 квітня. Як любитель Еліота Литвин повинен знати, що поет називав квітень найжорстокішим місяцем".
__________________
NB. Про те, що доводиться вислуховувати пересічному виборцю, хто аплодував Тимошенко, скільки харків'ян зустрічали Литвина, хто за соціонічним типом Ющенко, за що зняли Кальченка, хто носить прізвисько "виборчих" клоунів - про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
