Вирок виборам-2002
Четвер, 18 квітня 2002, 19:06
Останнє слово у серії звітів про хід виборів-2002 залишила за собою парламентська комісія Єльяшкевича, яка опікувалася реалізацією виборчих прав громадян. Сказати, що звіт жорсткий – значить пожартувати. У ньому констатується тільки одне-єдине позитивне явище – електорат зрозумів, як треба реагувати на підкуп у вигляді гречки та цукру: "Більшість наших виборців обрали абсолютно правильну поведінку - вони брали все, що дають, але голосували, як вважали за потрібне".
Решта тексту – критика. В принципі, очікувати від Єльяшкевича осанни Рябцю та Кучмі не могли навіть мешканці психлікарень, які так дружно голосували за "єду". Однак ця критика – по-суті. Тому і звіт можна вважати найреальнішим з усіх оприлюднених. Він не відірваний від українських реалій, як у іноземних спостерігачів, що бачили фантастичний прогрес у тому, що в виборах брали участь аж 33 політичні сили (оце так плюралізм!).
На думку комісії Єльяшкевича, вибори проходили "з порушенням абсолютної більшості засад", викладених у статті 10 закону про вибори, яка змальовує волевиявлення українців святом демократії. І зіпсовано його було "на всіх, без винятку, етапах виборчого процесу: від складання списків виборців до реєстрації обраних депутатів".
"Мертві душі"
Списки виборців фактично уточнювались постійно, у тому числі і в день голосування. В багатьох округах до списків виборців включались так звані "мертві душі", а деякі виборці, котрі постійно проживають на відповідній території, дивним чином не були внесені у списки виборців, про що вони дізнавались тільки під час процесу голосування.
Остання інформація ЦВК щодо кількості виборців суттєво відрізняється від попередньої розрахункової, на підставі якої виготовлялись виборчі бюлетені, причому різниця становить приблизно 2,5 млн. громадян. "Маніпуляція списками виборців не є випадковою. Це є складовою процесу фальсифікації результатів голосування", - зазначається у звіті Єльяшкевича.
Виборчкоми
Керівний склад окружних виборчих комісій та дільничих виборчих комісій був сформований непропорційно до представництва суб'єктів виборчого процесу, що в абсолютній більшості комісій дало змогу владі "фактично контролювати їх діяльність".
"Виборчі комісії підходили з принципами подвійних стандартів у процесі перевірок необхідних документів для реєстрації кандидатів у народні депутати та партій і блоків".
"Особливої уваги потребує питання використання Державної податкової адміністрації України для зняття кандидатів у народні депутати України". Як зазначається у звіті Єльяшкевича, до комісії надійшли "численні факти абсолютно безпідставної інформації про нібито приховування доходів та майна кандидатів у народні депутати". Через це кандидати в депутати знімали з реєстрації, і хоч потім поновлювалося, це ставило їх "у нерівні можливості у виборчому процесі порівняно з іншими суб'єктами виборчого процесу".
"Крім того, розповсюджена ЗМІ недостовірна інформація щодо таких кандидатів завдавала їм суттєвої шкоди у виборчому процесі. Водночас щодо жодного з кандидатів у народні депутати, стосовно яких йдуть відомі судові процеси за межами України (пов'язані з отриманням незаконних доходів), ніяких рішень про зняття з реєстрації за надання недостовірних даних у декларації прийнято не було", - натякнув, не уточнивши на кого, Єльяшкевич.
Преса
"Найганебнішим процесом у виборчій кампанії був процес використання владою державних та комунальних засобів масової інформації для фактичної фальсифікації свідомості наших громадян", - зазначається у звіті.
"Державні та комунальні ЗМІ (в першу чергу – Перший канал телебачення) в інформаційних випусках новин фактично агітували за або проти певних кандидатів у народні депутати, партій (блоків), оцінювали їх передвиборні програми або віддавали їм перевагу в різних формах". Хоча це напряму заборонено виборчим законом.
ЦВК свідомо усунулась від контролю та реагування на порушення НТКУ та іншими державними й комунальними ЗМІ норм виборчого законодавства".
В недержавних електронних ЗМІ були створені нерівні умови для розміщення передвиборної агітації – і це теж порушення закону, нагадує Єльяшкевич. Крім того, "фактично йшла як прихована, так і неприхована передвиборна агітація політичних сил, котрі мають безпосереднє відношення до власників ЗМІ". Агітація незаконна, оскільки вона не була профінансована коштами відповідного виборчого фонду.
Позафондове фінансування
"Взагалі на проблему фінансування передвиборної агітації суб'єктами виборчого процесу, які підтримувались владою поза межами виборчого фонду, ЦВК просто заплющила очі. Достатньо було, наприклад, перерахувати кількість біг-бордів блоку "За ЄдУ!" та помножити на розцінки фірм, що займались цим розміщенням, як максимально передбачений законом розмір виборчого фонду був би вичерпаний", - ідеться у звіті Єльяшкевича.
"Але проблеми у ЦВК не з математичними розрахунками, а з виконанням політичного замовлення влади. Є сподівання, що в недалекому майбутньому ми отримаємо інформацію про джерела незаконних фінансувань виборчого процесу. Можливо нададуть допомогу і правоохоронні органи інших держав, зокрема тих, де суттєво знизились залишки на банківських рахунках відомих осіб України", - знову непрозоро натякає Єльяшкевич.
Комісія також висловлює жаль, що "ЦВК та окружні виборчі комісії здебільшого не реагували на численні факти підкупу виборців".
Організація виборів
На думку комісії Єльяшкевича, безлад, який коївся у день голосування, є "результатом свідомої діяльності Центрвиборчкому". "У ЦВК було завдання: унеможливити таємність голосування та не дати багатьом виборцям проголосувати самим".
За словами голови комісії, у діях ЦВК був злий умисел, оскільки Комітет виборців України ще задовго до дня голосування попереджав Рябця про дефіцит кабін.
Відкріплюванні талони
"Для виконання завдань, поставлених владою в мажоритарних округах, ефективно організовували колективні приїзди громадян, які, взявши відкріплюванні талони, терміново "побажали" голосувати не за місцем проживання, а там, де була небезпека проходження опозиційних кандидатів. Іноді багаточисельні колективи складались із солдат строкової служби, або, що цікавіше, з осіб, які відбувають покарання, але терміново побажали ознайомитись з іншими виправними закладами. Цікаво, хто давав розпорядження про організацію таких "екскурсій"?
До речі, щодо результатів голосування громадян, які відбувають покарання у виправно-трудових закладах. Практично всі голоси таких громадян були віддані провладному блокові "За ЄдУ!".
Підрахунок голосів
Різницю між офіційними цифрами та даними паралельного підрахунку голосів комісія Єльяшкевича пояснює тим, що голоси "Єди" були поцуплені у "інших суб'єктів виборчого процесу".
Також, на думку Єльяшкевича, ненадання копій протоколів було "результатом свідомої дії контрольованої владою частини виборчих комісій".
Одномандатні округи
Найбільший рівень діяльності адмінресурсу в усіх його проявах виявився в одномандатних округах, стверджує Єльяшкевич і саме цим пояснює небажання Банкової переходити на "чисто" пропорційну систему.
"Там, де рівень фальсифікації не вирішував проблеми влади, використовувалась система визнання виборів недійсними". Крім того, через анулювання виборів "вирішувалася проблема "політичного виховання" депутатів-самовисуванців, котрі розпочали масовий запис у списки майбутньої парламентської фракції "За єдину Україну!". Причому, іноді одразу після зустрічей або з головами облдержадміністрацій, або безпосередньо з президентом України.
Достатньо було одному з новообраних депутатів з Черкащини не з‘явитись на зустріч з президентом України, після якої решта депутатів від області заявили про входження до майбутньої парламентської фракції "За єдину Україну!", як наступного дня відповідний місцевий суд Черкаської області визнав недійсними вибори в окрузі, де переміг кандидат, який відмовився зустрітися з Кучмою (очевидно, ідеться про округ 201, де переміг Микола Булатецький, висуванець "Нашої України" – УП).
Висновок
"Комісія визначає, що парламентські вибори 2002 року не можна назвати відкритими, прозорими, чесними та демократичними. Хід виборчого процесу не міг не вплинути на офіційні результати виборів, особливо в абсолютній більшості мажоритарних округів. І хоча пропорційна система не дала можливості владі повністю сформувати парламент країни, все ж використання владою незаконних, недемократичних механізмів дозволяє президентській вертикалі мати суттєвий вплив на Верховну Раду України четвертого скликання.
Сподівання на те, що в Україні в 2002 році могли пройти чесні та демократичні парламентські вибори, виявилися марними та ілюзорними, особливо після проведених недемократичних президентських виборів 1999 року та так званого Всеукраїнського референдуму 2000 року".
Решта тексту – критика. В принципі, очікувати від Єльяшкевича осанни Рябцю та Кучмі не могли навіть мешканці психлікарень, які так дружно голосували за "єду". Однак ця критика – по-суті. Тому і звіт можна вважати найреальнішим з усіх оприлюднених. Він не відірваний від українських реалій, як у іноземних спостерігачів, що бачили фантастичний прогрес у тому, що в виборах брали участь аж 33 політичні сили (оце так плюралізм!).
На думку комісії Єльяшкевича, вибори проходили "з порушенням абсолютної більшості засад", викладених у статті 10 закону про вибори, яка змальовує волевиявлення українців святом демократії. І зіпсовано його було "на всіх, без винятку, етапах виборчого процесу: від складання списків виборців до реєстрації обраних депутатів".
"Мертві душі"
Списки виборців фактично уточнювались постійно, у тому числі і в день голосування. В багатьох округах до списків виборців включались так звані "мертві душі", а деякі виборці, котрі постійно проживають на відповідній території, дивним чином не були внесені у списки виборців, про що вони дізнавались тільки під час процесу голосування.
Остання інформація ЦВК щодо кількості виборців суттєво відрізняється від попередньої розрахункової, на підставі якої виготовлялись виборчі бюлетені, причому різниця становить приблизно 2,5 млн. громадян. "Маніпуляція списками виборців не є випадковою. Це є складовою процесу фальсифікації результатів голосування", - зазначається у звіті Єльяшкевича.
Виборчкоми
Керівний склад окружних виборчих комісій та дільничих виборчих комісій був сформований непропорційно до представництва суб'єктів виборчого процесу, що в абсолютній більшості комісій дало змогу владі "фактично контролювати їх діяльність".
"Виборчі комісії підходили з принципами подвійних стандартів у процесі перевірок необхідних документів для реєстрації кандидатів у народні депутати та партій і блоків".
"Особливої уваги потребує питання використання Державної податкової адміністрації України для зняття кандидатів у народні депутати України". Як зазначається у звіті Єльяшкевича, до комісії надійшли "численні факти абсолютно безпідставної інформації про нібито приховування доходів та майна кандидатів у народні депутати". Через це кандидати в депутати знімали з реєстрації, і хоч потім поновлювалося, це ставило їх "у нерівні можливості у виборчому процесі порівняно з іншими суб'єктами виборчого процесу".
"Крім того, розповсюджена ЗМІ недостовірна інформація щодо таких кандидатів завдавала їм суттєвої шкоди у виборчому процесі. Водночас щодо жодного з кандидатів у народні депутати, стосовно яких йдуть відомі судові процеси за межами України (пов'язані з отриманням незаконних доходів), ніяких рішень про зняття з реєстрації за надання недостовірних даних у декларації прийнято не було", - натякнув, не уточнивши на кого, Єльяшкевич.
Преса
"Найганебнішим процесом у виборчій кампанії був процес використання владою державних та комунальних засобів масової інформації для фактичної фальсифікації свідомості наших громадян", - зазначається у звіті.
"Державні та комунальні ЗМІ (в першу чергу – Перший канал телебачення) в інформаційних випусках новин фактично агітували за або проти певних кандидатів у народні депутати, партій (блоків), оцінювали їх передвиборні програми або віддавали їм перевагу в різних формах". Хоча це напряму заборонено виборчим законом.
ЦВК свідомо усунулась від контролю та реагування на порушення НТКУ та іншими державними й комунальними ЗМІ норм виборчого законодавства".
В недержавних електронних ЗМІ були створені нерівні умови для розміщення передвиборної агітації – і це теж порушення закону, нагадує Єльяшкевич. Крім того, "фактично йшла як прихована, так і неприхована передвиборна агітація політичних сил, котрі мають безпосереднє відношення до власників ЗМІ". Агітація незаконна, оскільки вона не була профінансована коштами відповідного виборчого фонду.
Позафондове фінансування
"Взагалі на проблему фінансування передвиборної агітації суб'єктами виборчого процесу, які підтримувались владою поза межами виборчого фонду, ЦВК просто заплющила очі. Достатньо було, наприклад, перерахувати кількість біг-бордів блоку "За ЄдУ!" та помножити на розцінки фірм, що займались цим розміщенням, як максимально передбачений законом розмір виборчого фонду був би вичерпаний", - ідеться у звіті Єльяшкевича.
"Але проблеми у ЦВК не з математичними розрахунками, а з виконанням політичного замовлення влади. Є сподівання, що в недалекому майбутньому ми отримаємо інформацію про джерела незаконних фінансувань виборчого процесу. Можливо нададуть допомогу і правоохоронні органи інших держав, зокрема тих, де суттєво знизились залишки на банківських рахунках відомих осіб України", - знову непрозоро натякає Єльяшкевич.
Комісія також висловлює жаль, що "ЦВК та окружні виборчі комісії здебільшого не реагували на численні факти підкупу виборців".
Організація виборів
На думку комісії Єльяшкевича, безлад, який коївся у день голосування, є "результатом свідомої діяльності Центрвиборчкому". "У ЦВК було завдання: унеможливити таємність голосування та не дати багатьом виборцям проголосувати самим".
За словами голови комісії, у діях ЦВК був злий умисел, оскільки Комітет виборців України ще задовго до дня голосування попереджав Рябця про дефіцит кабін.
Відкріплюванні талони
"Для виконання завдань, поставлених владою в мажоритарних округах, ефективно організовували колективні приїзди громадян, які, взявши відкріплюванні талони, терміново "побажали" голосувати не за місцем проживання, а там, де була небезпека проходження опозиційних кандидатів. Іноді багаточисельні колективи складались із солдат строкової служби, або, що цікавіше, з осіб, які відбувають покарання, але терміново побажали ознайомитись з іншими виправними закладами. Цікаво, хто давав розпорядження про організацію таких "екскурсій"?
До речі, щодо результатів голосування громадян, які відбувають покарання у виправно-трудових закладах. Практично всі голоси таких громадян були віддані провладному блокові "За ЄдУ!".
Підрахунок голосів
Різницю між офіційними цифрами та даними паралельного підрахунку голосів комісія Єльяшкевича пояснює тим, що голоси "Єди" були поцуплені у "інших суб'єктів виборчого процесу".
Також, на думку Єльяшкевича, ненадання копій протоколів було "результатом свідомої дії контрольованої владою частини виборчих комісій".
Одномандатні округи
Найбільший рівень діяльності адмінресурсу в усіх його проявах виявився в одномандатних округах, стверджує Єльяшкевич і саме цим пояснює небажання Банкової переходити на "чисто" пропорційну систему.
"Там, де рівень фальсифікації не вирішував проблеми влади, використовувалась система визнання виборів недійсними". Крім того, через анулювання виборів "вирішувалася проблема "політичного виховання" депутатів-самовисуванців, котрі розпочали масовий запис у списки майбутньої парламентської фракції "За єдину Україну!". Причому, іноді одразу після зустрічей або з головами облдержадміністрацій, або безпосередньо з президентом України.
Достатньо було одному з новообраних депутатів з Черкащини не з‘явитись на зустріч з президентом України, після якої решта депутатів від області заявили про входження до майбутньої парламентської фракції "За єдину Україну!", як наступного дня відповідний місцевий суд Черкаської області визнав недійсними вибори в окрузі, де переміг кандидат, який відмовився зустрітися з Кучмою (очевидно, ідеться про округ 201, де переміг Микола Булатецький, висуванець "Нашої України" – УП).
Висновок
"Комісія визначає, що парламентські вибори 2002 року не можна назвати відкритими, прозорими, чесними та демократичними. Хід виборчого процесу не міг не вплинути на офіційні результати виборів, особливо в абсолютній більшості мажоритарних округів. І хоча пропорційна система не дала можливості владі повністю сформувати парламент країни, все ж використання владою незаконних, недемократичних механізмів дозволяє президентській вертикалі мати суттєвий вплив на Верховну Раду України четвертого скликання.
Сподівання на те, що в Україні в 2002 році могли пройти чесні та демократичні парламентські вибори, виявилися марними та ілюзорними, особливо після проведених недемократичних президентських виборів 1999 року та так званого Всеукраїнського референдуму 2000 року".
