В'яне Плющ - грає Бандурка
Понеділок, 22 квітня 2002, 11:30
"Розвід караулів - проводиться черговим по караулах. На розводі перевіряється готовність караулів до несення служби; караули переходять у підпорядкування до відповідних начальників; начальникам караулів вручаються записки з паролями, і нові караули отримують право зміни старих. Розвід караулів відбувається у супроводі оркестру…"
Радянська військова енциклопедія.
Караул у Верховній Раді час міняти. А першою жертвою розводу стане поки ще голова парламенту Іван Плющ. Останні три дні Іван Степанович провадить бурхливу діяльність, лобіюючи свою кандидатуру. Хоч він готував політичну реінкарнацію задовго до того, як впав у нірвану виборчої кампанії. Його впевненість базувалася на підтримці президента Леоніда Кучми, і на тісних зв'язках з лідером "Нашої України" Віктором Ющенком.
Леонід Данилович у своїй неповторній манері запевнив Івана Степановича, що він буде єдиним і неповторним кандидатом на посаді голови ВР. Плющ спочив на лаврах, його пильність приспала легка перемога на окрузі за підтримки всього адміністративного ресурсу. І тільки у минулий уік-енд Плющ усвідомив хрестоматійну істину, що президент говорить "так" не йому одному.
Зараз ситуація така, що віртуальні розрахунки про конструкцію майбутньої більшості відступають на другий план перед боротьбою за спікерський трон. Саме ця скромна посада стане місцем стратегічної битви між пропрезидентським і проющенківським блоком у парламенті. Той, хто реалізовує свою схему комплектації президії, диктує свої умови блоку, що програв, який автоматично стає меншістю.
Заяви Плюща, який йшов на вибори під прапором "За єдину Україну!" про "поспішність" створення фракції "За єдУ!" у парламенті, зовсім не випадкові. Фактично Плющ зараз розглядається як креатура Ющенка. Кучма і керівництво "За єдУ!" розглядають спікера як чужого серед своїх. Його кандидатура не тільки не отримала підтримки президента, але і є зараз найсильнішим подразником.
Дуже хворобливим виявився Іван Степанович у критичні дні президентської політики. Дуже вже м'який Плющ до ворогів спокійної старості Леоніда Даниловича. Тісні зв'язки з Ющенком, блок якого влада остаточно віднесла до числа своїх опонентів, поставили Плюща на протилежну від Банкової сторону барикад. А тим часом, задовго до 31 березня "Наша Україна" зробила ставку саме на нинішнього голову ВР.
Безмежна парламентська кампанія не змогла перевести лідера "Нашої України" Віктора Ющенка в опозиційний стан. Але з початком спікеріади погляди Віктора Андрійовича стрімко еволюціонують слідом за Морозом і Тимошенко. А за підтримки Ющенка Плющ збиває свою власну більшість.
Логіка зрозуміла - хто створить пакетну більшість й окупує командні висоти, той не просто закріпить власні позиції, але і підірве у противника волю до опору. Численні групи впливу всередині найбільших фракцій потребують ефективного представництва. Якщо вони не отримають вагомі посади, лобіювати свої інтереси вони почнуть шляхом підвищення політичної самостійності. Якщо програє Ющенко - його фракція втратить однорідність, і Віктору Андрійовичу доведеться рахуватися з групами, інтереси яких складно примирити. Наприклад, Український Народний Рух і "Солідарність".
Ще більш критична ситуація складеться в блоці "За єдУ!". Якщо він не отримає контроль над президією, то без сумніву, шість-сім фінансово-політичних угрупувань у його складі почнуть власну політичну гру. У цьому не сумніваються їх лідери.
Тому серед ще незареєстрованих депутатами переможців парламентських виборів почався розвід парламентського караулу.
Караул на чолі з розводящим Плющем формується на основі "Нашої України", соціалістів, блоку Тимошенко, комуністів і плюс група депутатів від партії "Єдність", очолюваної київським мером Олександром Омельченком. Це цілком можливий варіант ситуативної коаліції. Плющ знову претендує на спікера, а комуніст Адам Мартинюк знову претендує на посаду першого віце-спікера.
Однак у цій коаліції є відразу дві слабі ланки - комуністи і група Омельченка. Комуністи реально можуть спокуситися на поліпшені умови мешкання у парламенті з боку пропрезидентського блоку. А Омельченко знаходиться під жорстким натиском, і підтримка Ющенка не тільки прискорить його відставку з посади голови адміністрації, але і приведе до важких втрат для підконтрольної фінансово-політичної групи.
Вороже угрупування "ЗаєдУ!" і СДПУ(О), так як і в 98-му висуває на місце спікера Олександра Бандурку. Бандурка симпатичний президенту. На прикладі Ткаченка, Плюща, Бандурці зрозуміло, що Кучмі подобається, щоб спікер ВР був не молодшим за гаранта, - такий простакуватий дідусь старого радянського гарту, з яким легко порозумітися, і який вельми недалекий у питаннях політичних комбінацій.
Трохи недорікуватий суржик і вікова сонливість - додаткові плюси. Олександр Маркович повністю відповідає всім параметрам, до того ж він зарекомендував себе як людина, яка не соромиться публічно підтримувати будь-які президентські ініціативи. У пакеті до гаранта парламентської більшості піде улюблений адвокат президента Віктор Медведчук.
Пропрезидентські сили реалізовують свій план пакетної угоди енергійніше, ніж опозиція. Для переговорів з незалежними депутатами широко притягуються силові структури, методи адміністративного і судового впливу. Це незаконно, але це, на жаль, реальність нашої політики. "Есдеки" ж у разі успіху гарантують великі преміальні, ледве чи не 200 тисяч "баксів" тим, хто правильно натисне кнопки. Крім переговорів з комуністами, які з часів "оксамитової революції" не довіряють Медведчуку, блок "За єдУ!" за допомогою податкової адміністрації проводить переконливу агітацію серед групи бізнесменів з "Нашої України". "Єдуни" впевнені що перш ніж Ющенко відколе від них групу Омельченка, вони відірвуть від опозиції десяток "нудистів".
Вирішальний етап спікеріади почнеться тільки 15 травня, коли новообрані депутати ввійдуть у жаданий сесійний зал, доторкнуться до кнопок, проаналізують всі ділові пропозиції. Але та серйозна підготовка, яку ведуть між собою конкуруючі блоки, дає гарантію, що розв'язка буде стрімкою. Нова агресивна поросль політичних гравців, яка прийшла у ВР, чекати не буде. У бій підуть одні старики. А виграють його молоді… кандидати у президенти.
Радянська військова енциклопедія.
Караул у Верховній Раді час міняти. А першою жертвою розводу стане поки ще голова парламенту Іван Плющ. Останні три дні Іван Степанович провадить бурхливу діяльність, лобіюючи свою кандидатуру. Хоч він готував політичну реінкарнацію задовго до того, як впав у нірвану виборчої кампанії. Його впевненість базувалася на підтримці президента Леоніда Кучми, і на тісних зв'язках з лідером "Нашої України" Віктором Ющенком.
Леонід Данилович у своїй неповторній манері запевнив Івана Степановича, що він буде єдиним і неповторним кандидатом на посаді голови ВР. Плющ спочив на лаврах, його пильність приспала легка перемога на окрузі за підтримки всього адміністративного ресурсу. І тільки у минулий уік-енд Плющ усвідомив хрестоматійну істину, що президент говорить "так" не йому одному.
Зараз ситуація така, що віртуальні розрахунки про конструкцію майбутньої більшості відступають на другий план перед боротьбою за спікерський трон. Саме ця скромна посада стане місцем стратегічної битви між пропрезидентським і проющенківським блоком у парламенті. Той, хто реалізовує свою схему комплектації президії, диктує свої умови блоку, що програв, який автоматично стає меншістю.
Заяви Плюща, який йшов на вибори під прапором "За єдину Україну!" про "поспішність" створення фракції "За єдУ!" у парламенті, зовсім не випадкові. Фактично Плющ зараз розглядається як креатура Ющенка. Кучма і керівництво "За єдУ!" розглядають спікера як чужого серед своїх. Його кандидатура не тільки не отримала підтримки президента, але і є зараз найсильнішим подразником.
Дуже хворобливим виявився Іван Степанович у критичні дні президентської політики. Дуже вже м'який Плющ до ворогів спокійної старості Леоніда Даниловича. Тісні зв'язки з Ющенком, блок якого влада остаточно віднесла до числа своїх опонентів, поставили Плюща на протилежну від Банкової сторону барикад. А тим часом, задовго до 31 березня "Наша Україна" зробила ставку саме на нинішнього голову ВР.
Безмежна парламентська кампанія не змогла перевести лідера "Нашої України" Віктора Ющенка в опозиційний стан. Але з початком спікеріади погляди Віктора Андрійовича стрімко еволюціонують слідом за Морозом і Тимошенко. А за підтримки Ющенка Плющ збиває свою власну більшість.
Логіка зрозуміла - хто створить пакетну більшість й окупує командні висоти, той не просто закріпить власні позиції, але і підірве у противника волю до опору. Численні групи впливу всередині найбільших фракцій потребують ефективного представництва. Якщо вони не отримають вагомі посади, лобіювати свої інтереси вони почнуть шляхом підвищення політичної самостійності. Якщо програє Ющенко - його фракція втратить однорідність, і Віктору Андрійовичу доведеться рахуватися з групами, інтереси яких складно примирити. Наприклад, Український Народний Рух і "Солідарність".
Ще більш критична ситуація складеться в блоці "За єдУ!". Якщо він не отримає контроль над президією, то без сумніву, шість-сім фінансово-політичних угрупувань у його складі почнуть власну політичну гру. У цьому не сумніваються їх лідери.
Тому серед ще незареєстрованих депутатами переможців парламентських виборів почався розвід парламентського караулу.
Караул на чолі з розводящим Плющем формується на основі "Нашої України", соціалістів, блоку Тимошенко, комуністів і плюс група депутатів від партії "Єдність", очолюваної київським мером Олександром Омельченком. Це цілком можливий варіант ситуативної коаліції. Плющ знову претендує на спікера, а комуніст Адам Мартинюк знову претендує на посаду першого віце-спікера.
Однак у цій коаліції є відразу дві слабі ланки - комуністи і група Омельченка. Комуністи реально можуть спокуситися на поліпшені умови мешкання у парламенті з боку пропрезидентського блоку. А Омельченко знаходиться під жорстким натиском, і підтримка Ющенка не тільки прискорить його відставку з посади голови адміністрації, але і приведе до важких втрат для підконтрольної фінансово-політичної групи.
Вороже угрупування "ЗаєдУ!" і СДПУ(О), так як і в 98-му висуває на місце спікера Олександра Бандурку. Бандурка симпатичний президенту. На прикладі Ткаченка, Плюща, Бандурці зрозуміло, що Кучмі подобається, щоб спікер ВР був не молодшим за гаранта, - такий простакуватий дідусь старого радянського гарту, з яким легко порозумітися, і який вельми недалекий у питаннях політичних комбінацій.
Трохи недорікуватий суржик і вікова сонливість - додаткові плюси. Олександр Маркович повністю відповідає всім параметрам, до того ж він зарекомендував себе як людина, яка не соромиться публічно підтримувати будь-які президентські ініціативи. У пакеті до гаранта парламентської більшості піде улюблений адвокат президента Віктор Медведчук.
Пропрезидентські сили реалізовують свій план пакетної угоди енергійніше, ніж опозиція. Для переговорів з незалежними депутатами широко притягуються силові структури, методи адміністративного і судового впливу. Це незаконно, але це, на жаль, реальність нашої політики. "Есдеки" ж у разі успіху гарантують великі преміальні, ледве чи не 200 тисяч "баксів" тим, хто правильно натисне кнопки. Крім переговорів з комуністами, які з часів "оксамитової революції" не довіряють Медведчуку, блок "За єдУ!" за допомогою податкової адміністрації проводить переконливу агітацію серед групи бізнесменів з "Нашої України". "Єдуни" впевнені що перш ніж Ющенко відколе від них групу Омельченка, вони відірвуть від опозиції десяток "нудистів".
Вирішальний етап спікеріади почнеться тільки 15 травня, коли новообрані депутати ввійдуть у жаданий сесійний зал, доторкнуться до кнопок, проаналізують всі ділові пропозиції. Але та серйозна підготовка, яку ведуть між собою конкуруючі блоки, дає гарантію, що розв'язка буде стрімкою. Нова агресивна поросль політичних гравців, яка прийшла у ВР, чекати не буде. У бій підуть одні старики. А виграють його молоді… кандидати у президенти.
