Іракський вектор української зовнішньої політики

5 переглядів
Середа, 8 травня 2002, 16:25
Швидкими темпами просуваються пошуки "Кольчуги" в Іраці та Ефіопії. ЦРУ і Розвідуправління Міністерства оборони США не виявили її в жодній з країн, незважаючи на запевнення, передані Україні деяким неназваним чиновником Міністерства оборони Ефіопії у вигляді листа, в якому говориться, що "вони на місці, в Ефіопії". Без сумніву "Кольчуги" захищають кордони Ефіопії від еритрейських бомбардувальників і винищувачів "стелс".

Вартістю $ 6 млн., вони, вочевидь, чудово вправляються з роботою, оскільки за суму в два рази меншу Ефіопія могла б придбати менш "високотехнологічну" систему, яка абсолютно задовольнила б потреби цих країн щодо оборони їх територій та повітряного простору. Але продавці з "Укрспецекспорту", ймовірно, переконали ефіопців, що їм потрібна лише "Кольчуга". Сьогодні, якщо в тебе немає "Кольчуги" - ти ніхто в світі сучасного озброєння.

Але - досить про роль України в становленні демократії в Африці. Адже міністр закордонних справ Анатолій Зленко наполягає, що в України "багатовекторна" зовнішня політика, про яку циніки кажуть, що це те ж саме, що її відсутність. Залишимо це на совісті циніків.

Розмова Кучми з Малєвим відбулася 10 липня 2000 року. Про це ніхто не сперечається - ані супернадійне Міністерство оборони України, ані завжди надійна СБУ, ані тіньові торговці з "Укрспецекспорту".

14 липня 2000 року Кабінет міністрів України видав "Постанову" №1125: "Про внесення доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. N 1086", де заявляється:

"...ДОПОВНЕННЯ,
що вносяться до списку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, яким надаються повноваження на прав здійснення експорту товарів військового призначення власного виробництва у рамках виконання Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості від 18 листопада 1993 р., та відповідного переліку товарів.".

Код суб'єкта по ЄДРПОУ 14310371 ВАТ "Топаз", місто Донецьк. Номер пункту згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 8 грудня 1997 року, № 1358 - ML11. Код ТН ЗЕД товару - 8543. Назва продукту: " радіоелектронні комплекси спеціального призначення та їх складові частини". Постанова також дозволила "Топазу" експортувати деталі, необхідні для виробництва цих товарів.

У той же день, 14 липня 2000 року, президент України видав указ (№ 893/2000) про створення "Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України". Мета комісії - "розвиток міжнародного воєнно-промислового та військово-технічного співробітництва, підготовка та укладання міжнародних угод з цих питань …". "… Персональний склад колегії Державної комісії затверджує Президент України". … "Призначити головою Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України Горбуліна Володимира Павловича".

Менш ніж через два місяці, 9 жовтня 2000 року в Багдаді (Ірак) підписується наступна угода: "Угода між урядом України і урядом республіки Ірак про торгову, економічну, наукову і технічну співпрацю".

Крім всього іншого в угоді стверджується: "Договірні Сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння щодо правил і процедур, пов'язаних з митними зборами, та іншими платежами, податками, які мають відношення до імпорту та експорту".

"Договірні Сторони підтверджують надання режиму найбільшого сприяння всім операціям, що пов'язані з перевезенням товарів відповідно до законодавства і правил, що діють в їх державах. Договірні Сторони сприяють транзиту товарів, транспортованих до третіх країн і товарів з третіх країн, транспортованих на територію іншої Договірної Сторони…

"… Договірні Сторони, відповідно до внутрішнього законодавства, заохочуватимуть фізичних та юридичних осіб, установи, організації та підприємства до встановлення тісних стосунків та реалізації проектів економічного та технічного співробітництва".

Імена підписантів не були надруковані в оприлюдненому тексті угоди.

14 липня 2001 року Кабінет Міністрів України передав цю угоду для ратифікації в Раду. Постанова кабміну підписана Анатолієм Кінахом.

11 вересня 2001 року терористами був зруйнований Всесвітній Торговий Центр і атакований Пентагон.

13 вересня 2001 року спікер Ради Іван Плющ підписує постанову Верховної Ради № 2675 - III і вносить на порядок денний парламенту ратифікацію цієї угоди.

15 листопада 2001 року Верховна Рада у Києві 317 голосами "за" ратифікує україно-іракський договір. Засідання в той день вів Віктор Медведчук. Практично всі депутати, що були присутніми в той день, проголосували за ратифікацію. У той же самий день президент України Леонід Кучма підписав ратифікацію (№2794-III). Чому?

Щоб здатися надійним членом угоди НАТО "Партнерство заради миру"? Щоб прискорити входження України в Європу? Теперішнє керівництво України все ще мріє про те, що їх запросять на самміт НАТО в Прагу в листопаді цього року? Чи Рада взагалі знає - і цікавиться - тим, що саме вона ратифікує?

Чому з цим мириться Анатолій Зленко? Адже саме він більше всіх говорить про приєднання України до Європи? Чому пан Орел, радник Кучми з моральних питань, і Ватикан не попередили Кучму, що це ідіотський вчинок? Чому мовчала СБУ? Вона намагалася уберегти державні секрети? Так хто в крамниці господар?

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua