Кучма втрачає силу, але все ще утримує владу

Вівторок, 22 жовтня 2002, 10:20
Обставини повертаються проти українського президента. Але кінця ще не видно

Президент - вбивця і продавець зброї? Опоненти Леоніда Кучми стверджують це роками. Цього тижня у відповідь на їхнє звернення суддя призначив розслідування у справі президента України. Чи саме він спланував вбивство опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе? І що ж стосовно звинувачень України у продажу радарів Кольчуга до Іраку?

Кримінальні справи в Україні занадто часто мають політичний характер – ознака немилості з боку влади. Кримінальна справа проти Кучми означає протилежне. Боротьба за владу почалася у квітні після парламентських виборів. В Україні одна половина парламенту обирається за партійними списками, а інша - за мажоритарними округами. Опозиція отримала переважну більшість за партійними списками, у той час як пропрезидентські партії отримали перемогу у більшості мажоритарних округів, де легше купити голоси виборців і застосувати інші брудні технології.

Згодом пан Кучма сприяв обранню своїх союзників на три найвищі посади в парламенті й цим самим узяв під контроль формування порядку денного. У червні він призначив Віктора Медведчука на посаду голови президентської адміністрації. Медведчуку – політику і медіа-магнату – не довіряють навіть у тіньовому середовищі олігархічної еліти України. Призначення дозволило пану Медведчуку контролювати такі установи, як Служба безпеки і податкова інспекція. Отож, немає нічого дивного, що й ті кілька незалежних депутатів незабаром увійшли до пропрезидентського блоку, створивши мінімальну більшість. Юлія Тимошенко – лідер опозиційної партії – стверджує, що деяким депутатам так само пропонували хабарі неймовірного розміру.

Більш того, маючи пана Медведчука в команді, пропрезидентські сили наразі керують значною частиною українського медіа-простору. Журналісти почали нарікати на втручання згори, яке посилилося минулого місяця після вуличних акцій, організованих у роковини смерті Гонгадзе. "Коли виникли проблеми з вуличними акціями, ми повинні були робити так, наче нічого не сталося, ніби Київ спав", - говорить Олесь Ковальчук, редактор телевізійних новин – один із тих небагатьох журналістів, які вирішили радше звільнитися з роботи, ніж підкоритися.

Насправді, протести були найбільшими з часу проголошення Україною своєї незалежності, але й вони не похитнули Кучму. Не сколихнули його і пропозиції від пані Тимошенко та інших опозиціонерів зректися влади в обмін на імунітет від судового переслідування. Отже, вимоги опозиції зросли. Їхні звинувачення грунтуються на сотнях годин записів розмов пана Кучми, оприлюднених два роки тому колишнім його охоронцем. Пан Кучма завжди говорив, що плівки, на яких він добірною нецензурною лайкою замовляє вбивство Гонгадзе, є підробленими. Але минулого місяця американська компанія, яка на замовлення ФБР проводила дослідження тих записів, де Кучма начебто погоджується продати чотири установки "Кольчуга" в Ірак, зробила висновок, що записи таки є справжніми.

Той факт, що суддя захотів порушити кримінальну справу, незважаючи на те, що далі справа не піде – адже генеральний прокурор звітує безпосередньо президенту – свідчить про те, що пан Кучма не такий сильний як колись. Він так само знаходиться під тиском із-за кордону: після новини про продаж радарів Іраку Сполучені Штати скасували зовнішню допомогу в сумі 55 мільйонів доларів і продовжують ретельно розслідувати справу. Березневі вибори, розмах вуличних протестів, опір журналістів цензурі (деякі журналісти зараз створюють незалежну профспілку) – все свідчить про незадоволення президентом, що зростає.

А от, чи здатна опозиція це використати, не зовсім ясно. Будь-яка опозиція, до складу якої входять всі від комуністів до націоналістів, може бути настільки ж міцною, як і мильна бульбашка. Найбільша партія – правоцентристська "Наша Україна" – сама по собі суміш радикалів і прагматиків. Її лідер Віктор Ющенко – улюбленець Заходу, який добре, хоч і недовго, працював на посаді прем’єр-міністра при Кучмі, - вагається між крайньоправою опозицією і домовленістю, яка може зробити його президентом після того, як термін перебування Кучми на посаді закінчиться у 2004 році.

Не варто розраховувати й на всенародне повстання. Коли опозиція організувала нові протести минулими вихідними – там з’явилося вдвоє менше людей, ніж попереднього разу. І, за інформацією осіб, близьких до організаторів, деяким учасникам платилися гроші. Якщо Кучма і піде у відставку раніше, станеться це тому, що його зрадять його ж союзники.



powered by lun.ua