Варшавські мелодії. Хвороби Ющенка й двері на Захід
П'ятниця, 29 листопада 2002, 11:08
Першу статтю про варшавську конференцію читайте тут
Напевно, ніхто не став би сперечатися, що родзинкою варшавської конференції був "прем'єр" Ющенко. Лідер "Нашої України", як Кучма у Празі, успішно прорвав медіа-блокаду, щоправда, силами польських ЗМІ – його писали і для телебачення, і для радіо, і для друкованих видань. Втім, природно, що Ющенко відправився до Польщі не тільки заради спілкування з журналістами: на конференції "прем'єр" розповів про своє бачення польсько-українських відносин, а також підписав декларацію про співробітництво з фракцією "Громадська платформа" (як говорять самі поляки - аналогом "Нашої України" у польському сеймі).
Основні тези, які лідер "Нашої України" привіз у Варшаву, стосувалися національних інтересів України взагалі, і відносин з Польщею зокрема. Нагадаємо, що остання зовнішньополітична вилазка Ющенка мала східний напрямок і завершилася підписанням договору з російським СПС. Приїхавши до Варшави, екс-прем'єр кілька разів повторив, що прийшов час відмовитися від традиційної для України зовнішньої політики "або…або", і звернутися до принципу "і...і".
Порівнявши Україну з "валізою без ручки на міжнародній арені", лідер "НУ" в одному з виступів відзначив, що за допомогою політики компромісів, "ми повинні будувати українську політику у будь-якому напрямку, де можливий український інтерес". Тому "комфортні і лояльні відносини з Росією" зовсім не заважають співробітничати з "вічним сусідом" Польщею, що у принципі може допомогти Україні "не плутатися у реп'яхах" і "не придумувати самостійно велосипед, як принести людям достоїнство, демократію й добробут".
Але от чого у промовах Ющенка не було, на жаль, так це того, чим конкретно запропонована ним політика "і-і" відрізняється від абстрактних цілей "багатовекторної політики" а-ля Кучма.
Будьте здорові, Вікторе Андрійовичу!
Лідер "Нашої України" дійсно говорив багато і не завжди зрозуміло. Дводенне прослуховування спічів Ющенка у черговий раз підтвердило: не даремно його блок як основний девіз вибрав вислів "Не словом, а ділом". Хід думок Віктора Андрійовича розумом сприймається не завжди, тому іноді, щоб збагнути екс-прем'єра доводилося підключати серце. Цього разу серце почуло, що всі основні проблеми вітчизняної політики перший "нашоукраїнець" переживає таки на фізіологічному рівні.
Так, 22-23 листопада в Ющенка "щеміло" через те, що на реалізацію й розвиток національних інтересів впливає "персональна сторінка" деяких вітчизняних
"вождів". "Боляче" екс-прем'єрові було від того, що дискусія про те, "де бути Україні, і яку дорогу обрати", проходила за межами України. Ще одне "хворобливе питання" - "все-таки, чого хочуть українці?", непокоїть Ющенка. "Я б хотів, щоб відповідь на це питання дала українська політична система". Крім того, через "незграбність" нинішньої ситуації в Україні у лідера "Нашої України", за його словами, "болить серце".
"У мене завжди була алергія на політику", зізнався польським колегам Ющенко. "Я завжди вважав, що професіонали, кожний на своєму місці, завжди можуть зробити більше, ніж політики".
Утім, категорії "здоров'я-хвороба" лідер "Нашої України" застосовує не тільки в особистому плані. Так, Віктор Андрійович повідомив, що у його блоку "здорові цінності" і "потрібно бути патологічною політичною силою, щоб недооцінювати цей (російський – УП) напрямок". "Єдина жива клітина в українській політичній системі – це парламент України", поставив діагноз Ющенко, але відразу зізнався, що і ця "клітина" – "замучена й зневірена".
Лідерові "Нашої України" хочеться тільки поспівчувати, якщо загострене сприйняття дійсно так позначається на його здоров'ї, але воленс-ноленс постає питання – коли Віктор Андрійович нарешті перестане хворіти і, як Ілля Муромець, підніметься з печі? Про те, що "не словом" – це зрозуміло, а от коли "ділом" буде?
Маленький українець і маленький поляк
Власне україно-польське питання було темою другого дня варшавської конференції. Приїзд української делегації був зустрітий шквалом негатива на адресу України у польських ЗМІ, спровокованих обранням Януковича і "туристичним турне" Кучми у Прагу – і це при тому, що саме президент Польщі був ледве чи не єдиним європейським лідером, що хоч трохи допоміг гарантові зберегти обличчя.
Але, як відомо, у нормальних країнах, мас-медіа виконують соціальне замовлення суспільства, а українців для поляків навряд чи можна назвати улюбленими сусідами. Так, за даними Социс-Геллап, що привів Борис Тарасюк, більше половини жителів Польщі мають стосовно українців негативні асоціації, а у списку шанованих країн, наша займає почесне третє місце з кінця. І це при тому, що українці, у свою чергу, дуже й дуже налаштовані на співробітництво зі своїми польськими сусідами.
На конференції говорили чимало пафосних слів про те, що без незалежної України не може бути незалежної Польщі, що Україні є чому вчитися у неї, що Варшава завжди була, є і буде стратегічним партнером Києва, і що майбутнє введення віз не повинне позначитися на співробітництві обох держав, а всі взаємні історичні образи – промовлені й пережиті. Усе це обговорювалося під рефрен про те, що польський політикум – єдиний, хто розуміє Україну, а Україна залишається вірною європейським устремлінням, незважаючи на те, хто знаходиться біля керма.
Однак сказати, що дискусія велася винятково на рівні пишномовних фраз і закликів, було б неправдою. Деякі учасники конференції прямо говорили про необхідність приземлити україно-польські відносини. І в першу чергу для цього потрібно їх "демонополізувати".
За словами члена Сейму Богдана Клиха (за сумісництвом – директора Краківського інституту стратегічних досліджень), на сьогоднішній день "стратегічні відносини між нашими країнами виродилися у стратегічні відносини між президентом Кваснєвським і президентом Кучмою". Міжпарламентські відносини – тільки зароджуються, ще менше кооперації на рівні громадянського суспільства. Підсумок – відносини між країнами насправді "тендітні й слабкі".
На думку депутата, сьогодні необхідно перебороти декларативність двосторонніх заяв і наповнити їх реальним змістом - на рівні політичного співробітництва або суспільних стратегічних проектів. Тільки тоді відносини між країнами не будуть "нагадувати перевернену піраміду". Першим кроком на цьому шляху має стати підписання договору між "Нашою Україною" і "Громадянською платформою".
Назад, у Київ
Досить часто після завершення великих конференцій виникають питання: а які підсумки? Наскільки є сенс обговорювати внутрішні проблеми України у Польщі, або обговорювати "європейські устремління" Києва – без представництва тих сил, що сьогодні формують Кабінет Міністрів?
Експерти й учасники говорять, що користь все одно є. Причому її може бути набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Так, на думку президента центру імені Разумкова Анатолія Гриценка, такі зустрічі дозволяють нашим політикам у присутності інших людей обговорювати свої проблеми в атмосфері "відкритості, поваги, співчуття". Тому у Варшаві опозиція одержала можливість не тільки "випустити пару" і порівняти думки, але крім того, "Польща – дійсно, без натяжки, наш стратегічний партнер, вони дійсно хочуть нам чимось допомогти".
Узагалі ж, "будь-яка дводенна конференція, якщо на ній пролунали дві розумні думки, вже може вважатися вдалою. Тут пролунало більше, ніж дві", вважає Гриценко.
Ще одним важливим підсумком зустрічі стала домовленість про проведення аналогічної конференції у Києві. На думку політолога, вона може відбутися на початку наступного року, коли в Україну з візитом прибуде Хав'єр Солана. На зустрічі в Києві можна подати "більше думок з української сторони", "відчути" саму атмосферу таких зустрічей, "витягнути на відверту розмову представників влади".
З погляду польської журналістки Богумили Бердиховської, не слід очікувати, що після таких конференцій Євросоюз скаже: "ми приймемо Україну в Союз". "Метою такої конференції є лобіювання певних політичних ідей", говорить вона. "Така конференція, як нинішня – гарний спосіб лобіювання ідей на користь України, європейської інтеграції для України". Крім того, на думку журналістки, ще один висновок конференції – "не можна серйозно говорити про європейські устремління України, якщо український політикум і влада самі не наведуть порядок у себе вдома... Це ілюзія".
Для Тараса Чорновола основний, "недекларативний" результат і ціль варшавської зустрічі - зберегти інтерес до України. На думку народного депутата, влада в Україні зміниться. А от негативні стереотипи затримаються надовго. Тому: "якщо дивитися дуже тверезо, то основний висновок – надломити ці стереотипи і показати, що Україна цілком готова до європейського напрямку. Просто потрібно позбутися певного баласту".
"Ця конференція – одна з ланок: зберігати тенденцію відкритих дверей для подальшого руху на захід", вважає він.
Автор статті висловлює подяку "Україно-польському форуму" за можливість відвідати конференцію "Європейські устремління України".
Напевно, ніхто не став би сперечатися, що родзинкою варшавської конференції був "прем'єр" Ющенко. Лідер "Нашої України", як Кучма у Празі, успішно прорвав медіа-блокаду, щоправда, силами польських ЗМІ – його писали і для телебачення, і для радіо, і для друкованих видань. Втім, природно, що Ющенко відправився до Польщі не тільки заради спілкування з журналістами: на конференції "прем'єр" розповів про своє бачення польсько-українських відносин, а також підписав декларацію про співробітництво з фракцією "Громадська платформа" (як говорять самі поляки - аналогом "Нашої України" у польському сеймі).
Основні тези, які лідер "Нашої України" привіз у Варшаву, стосувалися національних інтересів України взагалі, і відносин з Польщею зокрема. Нагадаємо, що остання зовнішньополітична вилазка Ющенка мала східний напрямок і завершилася підписанням договору з російським СПС. Приїхавши до Варшави, екс-прем'єр кілька разів повторив, що прийшов час відмовитися від традиційної для України зовнішньої політики "або…або", і звернутися до принципу "і...і".
Порівнявши Україну з "валізою без ручки на міжнародній арені", лідер "НУ" в одному з виступів відзначив, що за допомогою політики компромісів, "ми повинні будувати українську політику у будь-якому напрямку, де можливий український інтерес". Тому "комфортні і лояльні відносини з Росією" зовсім не заважають співробітничати з "вічним сусідом" Польщею, що у принципі може допомогти Україні "не плутатися у реп'яхах" і "не придумувати самостійно велосипед, як принести людям достоїнство, демократію й добробут".
Але от чого у промовах Ющенка не було, на жаль, так це того, чим конкретно запропонована ним політика "і-і" відрізняється від абстрактних цілей "багатовекторної політики" а-ля Кучма.
Будьте здорові, Вікторе Андрійовичу!
Лідер "Нашої України" дійсно говорив багато і не завжди зрозуміло. Дводенне прослуховування спічів Ющенка у черговий раз підтвердило: не даремно його блок як основний девіз вибрав вислів "Не словом, а ділом". Хід думок Віктора Андрійовича розумом сприймається не завжди, тому іноді, щоб збагнути екс-прем'єра доводилося підключати серце. Цього разу серце почуло, що всі основні проблеми вітчизняної політики перший "нашоукраїнець" переживає таки на фізіологічному рівні.
Так, 22-23 листопада в Ющенка "щеміло" через те, що на реалізацію й розвиток національних інтересів впливає "персональна сторінка" деяких вітчизняних
"вождів". "Боляче" екс-прем'єрові було від того, що дискусія про те, "де бути Україні, і яку дорогу обрати", проходила за межами України. Ще одне "хворобливе питання" - "все-таки, чого хочуть українці?", непокоїть Ющенка. "Я б хотів, щоб відповідь на це питання дала українська політична система". Крім того, через "незграбність" нинішньої ситуації в Україні у лідера "Нашої України", за його словами, "болить серце".
"У мене завжди була алергія на політику", зізнався польським колегам Ющенко. "Я завжди вважав, що професіонали, кожний на своєму місці, завжди можуть зробити більше, ніж політики".
Утім, категорії "здоров'я-хвороба" лідер "Нашої України" застосовує не тільки в особистому плані. Так, Віктор Андрійович повідомив, що у його блоку "здорові цінності" і "потрібно бути патологічною політичною силою, щоб недооцінювати цей (російський – УП) напрямок". "Єдина жива клітина в українській політичній системі – це парламент України", поставив діагноз Ющенко, але відразу зізнався, що і ця "клітина" – "замучена й зневірена".
Лідерові "Нашої України" хочеться тільки поспівчувати, якщо загострене сприйняття дійсно так позначається на його здоров'ї, але воленс-ноленс постає питання – коли Віктор Андрійович нарешті перестане хворіти і, як Ілля Муромець, підніметься з печі? Про те, що "не словом" – це зрозуміло, а от коли "ділом" буде?
Маленький українець і маленький поляк
Власне україно-польське питання було темою другого дня варшавської конференції. Приїзд української делегації був зустрітий шквалом негатива на адресу України у польських ЗМІ, спровокованих обранням Януковича і "туристичним турне" Кучми у Прагу – і це при тому, що саме президент Польщі був ледве чи не єдиним європейським лідером, що хоч трохи допоміг гарантові зберегти обличчя.
Але, як відомо, у нормальних країнах, мас-медіа виконують соціальне замовлення суспільства, а українців для поляків навряд чи можна назвати улюбленими сусідами. Так, за даними Социс-Геллап, що привів Борис Тарасюк, більше половини жителів Польщі мають стосовно українців негативні асоціації, а у списку шанованих країн, наша займає почесне третє місце з кінця. І це при тому, що українці, у свою чергу, дуже й дуже налаштовані на співробітництво зі своїми польськими сусідами.
На конференції говорили чимало пафосних слів про те, що без незалежної України не може бути незалежної Польщі, що Україні є чому вчитися у неї, що Варшава завжди була, є і буде стратегічним партнером Києва, і що майбутнє введення віз не повинне позначитися на співробітництві обох держав, а всі взаємні історичні образи – промовлені й пережиті. Усе це обговорювалося під рефрен про те, що польський політикум – єдиний, хто розуміє Україну, а Україна залишається вірною європейським устремлінням, незважаючи на те, хто знаходиться біля керма.
Однак сказати, що дискусія велася винятково на рівні пишномовних фраз і закликів, було б неправдою. Деякі учасники конференції прямо говорили про необхідність приземлити україно-польські відносини. І в першу чергу для цього потрібно їх "демонополізувати".
За словами члена Сейму Богдана Клиха (за сумісництвом – директора Краківського інституту стратегічних досліджень), на сьогоднішній день "стратегічні відносини між нашими країнами виродилися у стратегічні відносини між президентом Кваснєвським і президентом Кучмою". Міжпарламентські відносини – тільки зароджуються, ще менше кооперації на рівні громадянського суспільства. Підсумок – відносини між країнами насправді "тендітні й слабкі".
На думку депутата, сьогодні необхідно перебороти декларативність двосторонніх заяв і наповнити їх реальним змістом - на рівні політичного співробітництва або суспільних стратегічних проектів. Тільки тоді відносини між країнами не будуть "нагадувати перевернену піраміду". Першим кроком на цьому шляху має стати підписання договору між "Нашою Україною" і "Громадянською платформою".
Назад, у Київ
Досить часто після завершення великих конференцій виникають питання: а які підсумки? Наскільки є сенс обговорювати внутрішні проблеми України у Польщі, або обговорювати "європейські устремління" Києва – без представництва тих сил, що сьогодні формують Кабінет Міністрів?
Експерти й учасники говорять, що користь все одно є. Причому її може бути набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Так, на думку президента центру імені Разумкова Анатолія Гриценка, такі зустрічі дозволяють нашим політикам у присутності інших людей обговорювати свої проблеми в атмосфері "відкритості, поваги, співчуття". Тому у Варшаві опозиція одержала можливість не тільки "випустити пару" і порівняти думки, але крім того, "Польща – дійсно, без натяжки, наш стратегічний партнер, вони дійсно хочуть нам чимось допомогти".
Узагалі ж, "будь-яка дводенна конференція, якщо на ній пролунали дві розумні думки, вже може вважатися вдалою. Тут пролунало більше, ніж дві", вважає Гриценко.
Ще одним важливим підсумком зустрічі стала домовленість про проведення аналогічної конференції у Києві. На думку політолога, вона може відбутися на початку наступного року, коли в Україну з візитом прибуде Хав'єр Солана. На зустрічі в Києві можна подати "більше думок з української сторони", "відчути" саму атмосферу таких зустрічей, "витягнути на відверту розмову представників влади".
З погляду польської журналістки Богумили Бердиховської, не слід очікувати, що після таких конференцій Євросоюз скаже: "ми приймемо Україну в Союз". "Метою такої конференції є лобіювання певних політичних ідей", говорить вона. "Така конференція, як нинішня – гарний спосіб лобіювання ідей на користь України, європейської інтеграції для України". Крім того, на думку журналістки, ще один висновок конференції – "не можна серйозно говорити про європейські устремління України, якщо український політикум і влада самі не наведуть порядок у себе вдома... Це ілюзія".
Для Тараса Чорновола основний, "недекларативний" результат і ціль варшавської зустрічі - зберегти інтерес до України. На думку народного депутата, влада в Україні зміниться. А от негативні стереотипи затримаються надовго. Тому: "якщо дивитися дуже тверезо, то основний висновок – надломити ці стереотипи і показати, що Україна цілком готова до європейського напрямку. Просто потрібно позбутися певного баласту".
"Ця конференція – одна з ланок: зберігати тенденцію відкритих дверей для подальшого руху на захід", вважає він.
Автор статті висловлює подяку "Україно-польському форуму" за можливість відвідати конференцію "Європейські устремління України".
