Фокус боротьби з ядерним тероризмом переміщується на науково-дослідні об'єкти
П'ятниця, 29 листопада 2002, 11:26
Оригінал статті читайте тут:
Nuclear Terrorism Focus Shifting to Research Facilities
Запаси ядерних матеріалів у дослідницьких установах охороняються значно гірше, ніж на військових об'єктах
Харків, Україна, 28 листопада 2002 року. У 1994 році один високопоставлений український учений-ядерник запропонував офіційним особам США купити запас збройового урану, що зберігався в одній маловідомій військовій лабораторії Харкова, - 165 фунтів (1 фунт = 0,453592 кг), що достатньо для виготовлення трьох ядерних бомб, - і цей учений сказав, що Україна, можливо, забажає його позбутися. "Цей матеріал погано охороняється, - повідомив цей учений, - і мене це непокоїть". Угода так і не була укладена.
Вісім років по тому, коли про ядерний тероризм заговорили по-новому, уряд США із задоволенням придбав би український уран. Але ця можливість, очевидно, від нього вислизнула. Відносини з Україною останнім часом набули конфронтаційних оборотів, і та лабораторія у Харківському фізико-технологічному інституті (ХФТІ) сьогодні наполягає, що цей матеріал терміново необхідний їй для цивільних досліджень.
А тим часом, незважаючи на заходи посилення охорони урану, американські ядерні фахівці вбачають нові підстави для занепокоєння щодо безпеки збереження урану: лабораторія опинилася у дуже скрутних фінансових умовах у той момент, коли іракські офіційні особи відкрито намагаються укладати торговельні угоди з місцевими компаніями та відвідують харківські заводи і дослідницькі центри, що за радянських часів мали відношення до виробництва озброєнь. Були вони також і у тому інституті, де зберігаються запаси урану. Ірак два роки тому призначив своїм "почесним консулом" у Харкові українського експортера, який має свій офіс неподалік від ХФТІ, - й відкрито демонструє іракський прапор над парадним під'їздом.
"Ми сьогодні почувалися б набагато безпечніше, якби позбулися цієї штуки, - сказав колишній радник Білого дому з питань політики нерозповсюдження Меттью Бунн (Matthew Bunn), який 8 років тому безуспішно доводив, що Сполученим Штатам варто купити цей уран. "Ядерний матеріал, що зберігається будь-де в небезпечних умовах, є реальною загрозою для людей у всьому світі", - вважає він.
Високозбагачений уран у Харкові символічний для глобальної загрози поширення, котра на даний час набула пріоритетності для Сполучених Штатів: уразливість до крадіжки або неналежного використання збройового урану, що зберігається в науково-дослідних установах, наприклад, у дослідницьких реакторах. Усього в даний час на таких об'єктах в понад 40-ка країнах світу, починаючи від Росії та інших колишніх радянських республік і до Лівії і Республіки Конго, зберігається приблизно 20 т високозбагаченого урану.
Протягом останнього десятиліття зусилля по підвищенню безпеки збереження ядерних матеріалів фокусувалися в основному на військових об'єктах. Однак фахівці з питань озброєнь свідчать, що запаси ядерних матеріалів у дослідницьких установах охороняються значно гірше, ніж на військових об'єктах. Деякі фахівці з тероризму вважають їх найбільш уразливими сховищами ядерних матеріалів у світі.
"Ми говоримо про вихідні матеріали для ядерного тероризму, що зберігаються на сотнях об'єктів у десятках країн, - сказав на конференції фахівців з ядерного тероризму, що відбулася цього місяця, колишній американський сенатор Сем Нанн, демократ від штату Джорджія, який давно виступає за контроль над озброєннями. - У деяких випадках уся охорона зводиться до одного погано оплачуваного сторожа, який сидить усередині дротової огорожі".
У серпні ц.р. адміністрація Буша-молодшого домоглася видатного успіху, коли умовила Югославію розпрощатися з 100 фунтами високозбагаченого урану, котрий зберігався в інституті ядерних досліджень "Вінча" (Vinca Institute of Nuclear Sciences) неподалік від Бєлграда. Однак для цього були потрібні роки переговорів між державним департаментом США та представниками Югославії та Росії. Справа була вирішена зобов'язанням виплатити інститутові "Вінча" 5 млн. дол. США, наданих некомерційною організацією "Nuclear Threat Initiative", що була заснована паном Нанном спільно з мільярдером антрепренером Тедом Тернером (Ted Turner).
Згодом державний департамент США оголосив, що означив у якості "першочергових цілей" близько двох десятків дослідницьких інститутів, більшість з яких знаходиться в Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Під час переговорів вдалося досягти певного прогресу, однак кілька країн відмовилися попрощатися з тим, що розглядають як сильний козир на переговорах, який може бути використаний для примусу щодо надання грошей, передачі технологій або інших поступок.
Більше за інших чинять спротив ідеї розставання з ураном дві країни: Україна та Білорусія. Їхні запаси ядерних матеріалів також найбільші. Обидві вищезгадані країни привертають пильну увагу співробітників американських розвідслужб через спроби місцевих підприємців продавати зброю або військові запаси Іраку чи Ірану, що нібито мали місце. "Вони у свій час були готові нам допомагати, але тепер, можливо, вже і не бажають цього, - сказав пан Бунн, який нині є старшим дослідником проекту "Приборкування атома" Гарвардського університету. – Залишається сподіватися, що комусь, зрештою, вдасться зацікавити їх таким пакетом пропозицій, який дозволить змінити відповідь з 'ні' на 'так'".
Західна розвідка вважає, що, якби Іраку вдалося одержати хоча б третину того запасу в 165 фунтів збагаченого урану, що зберігається у ХФТІ, він зміг би виготовити власну ядерну бомбу менше ніж за рік. Заклопотаність через можливість потрапляння ядерних матеріалів з України до іракців виникла на початку 1990-х років, коли інспектори ООН з озброєнь в Іраку отримали документи, що свідчили про можливу контрабанду ядерних матеріалів з Харкова в Багдад.
Ключовою фігурою в документах був названий якийсь український бізнесмен Юрій Оршанський. Була виявлена також угода про постачання в Ірак систем наведення і компонентів удосконалених ракет. "Ми знайшли в Багдаді копію паспорта пана Оршанського, а також документи, що стосуються цієї угоди", - повідомив колишній інспектор ООН з озброєнь Тімоті Маккарті (Timothy V. McCarthy).
Пан Оршанський хвалився, що з 1993 року відвідував Ірак близько 40 разів. Однак переконливих доказів того, що якісь предмети військового призначення або ядерні матеріали фактично були переправлені в Ірак з України, немає. Проте, два роки тому пан Оршанський став "почесним консулом" Іраку в Харкові.
Сполучені Штати в минулому десятилітті були більше зацікавлені в тому, щоб з України була вивезена ядерна зброя, яка залишалася там з радянських часів, а також засоби її доставки. Угода про купівлю високозбагаченого урану, що зберігався у ХФТІ, так і не була укладена. Однак часи змінилися. Сьогодні знову зріс інтерес до загрози ядерного тероризму. Сполучені Штати виступають за те, щоб забрати збагачений уран з десятків побудованих радянськими вченими дослідницьких ядерних реакторів у всьому світі.
"Це ядерне паливо необхідно репатріювати до Росії, де воно зберігатиметься у більшій безпеці від погрози крадіжки або використання не за призначенням", - заявив міністр енергетики США Спенсер Ейбрахам (Spencer Abraham). Однак, наразі ці аргументи не переконали тих, хто відповідає за збереження високозбагаченого урану у ХФТІ. Керівництво інституту заявило, що не зацікавлене у продажі урану, тому що він украй необхідний для розробки нового покоління комерційних паливних елементів для атомних електростанцій.
Офіційні представники США не впевнені, що це останнє слово України. Хоча відносини Заходу з цією країною часом стають бурхливими, керівники України майже завжди стають на сторону Сполучених Штатів та Організації Північноатлантичного договору (НАТО), коли потрібно ухвалити рішення про демонтаж та знищення систем зброї, які вважаються потенційно небезпечними з огляду на їхнє поширення.
Так, раніше в цьому місяці в Україні розпочалося знищення вироблених за радянських часів 225-ти ракет середньої дальності Х-22, що можуть оснащуватися головними частинами в ядерному, біологічному або хімічному спорядженні. "Україні ці системи зброї більше не потрібні, - сказав один високопоставлений офіційний представник США, який був присутнім на церемонії демонтажу першої ракети. - Як добре відомо керівникам, якщо залишити будь-яку річ надовго валятися, то зрештою вона зникне".
Переклад inosmi.ru
Nuclear Terrorism Focus Shifting to Research Facilities
Запаси ядерних матеріалів у дослідницьких установах охороняються значно гірше, ніж на військових об'єктах
Харків, Україна, 28 листопада 2002 року. У 1994 році один високопоставлений український учений-ядерник запропонував офіційним особам США купити запас збройового урану, що зберігався в одній маловідомій військовій лабораторії Харкова, - 165 фунтів (1 фунт = 0,453592 кг), що достатньо для виготовлення трьох ядерних бомб, - і цей учений сказав, що Україна, можливо, забажає його позбутися. "Цей матеріал погано охороняється, - повідомив цей учений, - і мене це непокоїть". Угода так і не була укладена.
Вісім років по тому, коли про ядерний тероризм заговорили по-новому, уряд США із задоволенням придбав би український уран. Але ця можливість, очевидно, від нього вислизнула. Відносини з Україною останнім часом набули конфронтаційних оборотів, і та лабораторія у Харківському фізико-технологічному інституті (ХФТІ) сьогодні наполягає, що цей матеріал терміново необхідний їй для цивільних досліджень.
А тим часом, незважаючи на заходи посилення охорони урану, американські ядерні фахівці вбачають нові підстави для занепокоєння щодо безпеки збереження урану: лабораторія опинилася у дуже скрутних фінансових умовах у той момент, коли іракські офіційні особи відкрито намагаються укладати торговельні угоди з місцевими компаніями та відвідують харківські заводи і дослідницькі центри, що за радянських часів мали відношення до виробництва озброєнь. Були вони також і у тому інституті, де зберігаються запаси урану. Ірак два роки тому призначив своїм "почесним консулом" у Харкові українського експортера, який має свій офіс неподалік від ХФТІ, - й відкрито демонструє іракський прапор над парадним під'їздом.
"Ми сьогодні почувалися б набагато безпечніше, якби позбулися цієї штуки, - сказав колишній радник Білого дому з питань політики нерозповсюдження Меттью Бунн (Matthew Bunn), який 8 років тому безуспішно доводив, що Сполученим Штатам варто купити цей уран. "Ядерний матеріал, що зберігається будь-де в небезпечних умовах, є реальною загрозою для людей у всьому світі", - вважає він.
Високозбагачений уран у Харкові символічний для глобальної загрози поширення, котра на даний час набула пріоритетності для Сполучених Штатів: уразливість до крадіжки або неналежного використання збройового урану, що зберігається в науково-дослідних установах, наприклад, у дослідницьких реакторах. Усього в даний час на таких об'єктах в понад 40-ка країнах світу, починаючи від Росії та інших колишніх радянських республік і до Лівії і Республіки Конго, зберігається приблизно 20 т високозбагаченого урану.
Протягом останнього десятиліття зусилля по підвищенню безпеки збереження ядерних матеріалів фокусувалися в основному на військових об'єктах. Однак фахівці з питань озброєнь свідчать, що запаси ядерних матеріалів у дослідницьких установах охороняються значно гірше, ніж на військових об'єктах. Деякі фахівці з тероризму вважають їх найбільш уразливими сховищами ядерних матеріалів у світі.
"Ми говоримо про вихідні матеріали для ядерного тероризму, що зберігаються на сотнях об'єктів у десятках країн, - сказав на конференції фахівців з ядерного тероризму, що відбулася цього місяця, колишній американський сенатор Сем Нанн, демократ від штату Джорджія, який давно виступає за контроль над озброєннями. - У деяких випадках уся охорона зводиться до одного погано оплачуваного сторожа, який сидить усередині дротової огорожі".
У серпні ц.р. адміністрація Буша-молодшого домоглася видатного успіху, коли умовила Югославію розпрощатися з 100 фунтами високозбагаченого урану, котрий зберігався в інституті ядерних досліджень "Вінча" (Vinca Institute of Nuclear Sciences) неподалік від Бєлграда. Однак для цього були потрібні роки переговорів між державним департаментом США та представниками Югославії та Росії. Справа була вирішена зобов'язанням виплатити інститутові "Вінча" 5 млн. дол. США, наданих некомерційною організацією "Nuclear Threat Initiative", що була заснована паном Нанном спільно з мільярдером антрепренером Тедом Тернером (Ted Turner).
Згодом державний департамент США оголосив, що означив у якості "першочергових цілей" близько двох десятків дослідницьких інститутів, більшість з яких знаходиться в Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Під час переговорів вдалося досягти певного прогресу, однак кілька країн відмовилися попрощатися з тим, що розглядають як сильний козир на переговорах, який може бути використаний для примусу щодо надання грошей, передачі технологій або інших поступок.
Більше за інших чинять спротив ідеї розставання з ураном дві країни: Україна та Білорусія. Їхні запаси ядерних матеріалів також найбільші. Обидві вищезгадані країни привертають пильну увагу співробітників американських розвідслужб через спроби місцевих підприємців продавати зброю або військові запаси Іраку чи Ірану, що нібито мали місце. "Вони у свій час були готові нам допомагати, але тепер, можливо, вже і не бажають цього, - сказав пан Бунн, який нині є старшим дослідником проекту "Приборкування атома" Гарвардського університету. – Залишається сподіватися, що комусь, зрештою, вдасться зацікавити їх таким пакетом пропозицій, який дозволить змінити відповідь з 'ні' на 'так'".
Західна розвідка вважає, що, якби Іраку вдалося одержати хоча б третину того запасу в 165 фунтів збагаченого урану, що зберігається у ХФТІ, він зміг би виготовити власну ядерну бомбу менше ніж за рік. Заклопотаність через можливість потрапляння ядерних матеріалів з України до іракців виникла на початку 1990-х років, коли інспектори ООН з озброєнь в Іраку отримали документи, що свідчили про можливу контрабанду ядерних матеріалів з Харкова в Багдад.
Ключовою фігурою в документах був названий якийсь український бізнесмен Юрій Оршанський. Була виявлена також угода про постачання в Ірак систем наведення і компонентів удосконалених ракет. "Ми знайшли в Багдаді копію паспорта пана Оршанського, а також документи, що стосуються цієї угоди", - повідомив колишній інспектор ООН з озброєнь Тімоті Маккарті (Timothy V. McCarthy).
Пан Оршанський хвалився, що з 1993 року відвідував Ірак близько 40 разів. Однак переконливих доказів того, що якісь предмети військового призначення або ядерні матеріали фактично були переправлені в Ірак з України, немає. Проте, два роки тому пан Оршанський став "почесним консулом" Іраку в Харкові.
Сполучені Штати в минулому десятилітті були більше зацікавлені в тому, щоб з України була вивезена ядерна зброя, яка залишалася там з радянських часів, а також засоби її доставки. Угода про купівлю високозбагаченого урану, що зберігався у ХФТІ, так і не була укладена. Однак часи змінилися. Сьогодні знову зріс інтерес до загрози ядерного тероризму. Сполучені Штати виступають за те, щоб забрати збагачений уран з десятків побудованих радянськими вченими дослідницьких ядерних реакторів у всьому світі.
"Це ядерне паливо необхідно репатріювати до Росії, де воно зберігатиметься у більшій безпеці від погрози крадіжки або використання не за призначенням", - заявив міністр енергетики США Спенсер Ейбрахам (Spencer Abraham). Однак, наразі ці аргументи не переконали тих, хто відповідає за збереження високозбагаченого урану у ХФТІ. Керівництво інституту заявило, що не зацікавлене у продажі урану, тому що він украй необхідний для розробки нового покоління комерційних паливних елементів для атомних електростанцій.
Офіційні представники США не впевнені, що це останнє слово України. Хоча відносини Заходу з цією країною часом стають бурхливими, керівники України майже завжди стають на сторону Сполучених Штатів та Організації Північноатлантичного договору (НАТО), коли потрібно ухвалити рішення про демонтаж та знищення систем зброї, які вважаються потенційно небезпечними з огляду на їхнє поширення.
Так, раніше в цьому місяці в Україні розпочалося знищення вироблених за радянських часів 225-ти ракет середньої дальності Х-22, що можуть оснащуватися головними частинами в ядерному, біологічному або хімічному спорядженні. "Україні ці системи зброї більше не потрібні, - сказав один високопоставлений офіційний представник США, який був присутнім на церемонії демонтажу першої ракети. - Як добре відомо керівникам, якщо залишити будь-яку річ надовго валятися, то зрештою вона зникне".
Переклад inosmi.ru
