НАТО – поки вибір меншості українців
Четвер, 7 листопада 2002, 14:45
Самі українці, на відміну від керівництва держави, поки що не спалахнули бажанням вступити до НАТО. Принаймні противників приєднання до альянсу більше, ніж прихильників. Так, понад третину мешканців України (35%) не хочуть бачити свою країну у Північноатлантичному альянсі. Тих, хто хоче вступу до НАТО, на 5,2% менше.
Високим є відсоток тих респондентів, які досі не визначилися зі ставленням до військового союзу. На питання "Якби наступної неділі відбувся референдум щодо вступу України до НАТО, як би ви проголосували?" 23,8% опитаних не змогли відповісти, а 11,4% не стали б голосувати взагалі.
Згідно з результатами жовтневого опитування, менше 2% населення України оцінюють свій рівень знань про НАТО як високий, тільки кожний четвертий – як середній. А половина громадян просто вважає свою поінформованість про НАТО низькою, ще майже 20% не мають про альянс жодної інформації.
Це – дані опитування соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного у жовтні. Як видно, проголошення Марчуком курсу на НАТО у травні цього року для звичайного українця не стало "доленосним", як це було для Кучми.
Однак самі організатори дослідження роблять акцент на іншому. Такий рівень підтримки населенням євроатлантичної інтеграції достатньо високий і схожий, та навіть вищий за аналогічні "стартові показники" сусідів України, які вже стали членами НАТО, каже Валерій Чалий, директор міжнародних програм УЦЕПД.
"У нас є стабільна третина населення, яка підтримує вступ до НАТО. 29,8% – це великий показник. Посол Угорщини, наприклад, називав 30% підтримки у них, коли було політичне рішення про вступ до Альянсу".
Розподіл симпатій може змінитися під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. І ті, хто не визначилися, можуть поповнити армію прихильників альянсу, каже Чалий.
Серед внутрішніх факторів – наскільки ефективними будуть перетворення, направлені на досягнення стандартів євроатлантичного співтовариства. "У військовій сфері Україна досягла найвищого рівня взаємодії серед тих учасників "Партнерства заради миру", які поки не розглядаються як кандидати до НАТО. Але зараз відчувається, що політичний чинник виходить на перший план. Захист прав людини, верховенство права, яке сприймалося у нас як щось загальне, виявляється, мають для НАТО конкретний зміст".
Попередні дослідження Центру Разумкова показують, що для оцінки населенням України НАТО важливим є і те, як діє Альянс на міжнародній арені і як розвиваються відносини Альянсу з Росією.
І ще один фактор. За словами Чалого, думка населення щодо НАТО може змінитися після того, як Кучма визначиться: їхати чи не їхати Зленку на саміт до Праги. Відмова може "серйозно вдарити і по співпраці з НАТО, і вплинути на ставлення населення, бо відомо, як цю новину передадуть державні телеканали".
Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології, розкритикував дані опитування Центру Разумкова, зазначивши, що опитування "некоректне з соціологічної точки зору". "Така постановка питання можлива, в тому випадку, якщо готується референдум [про вступ до НАТО], і люди підготовлені до вибору", - відзначив Погребинський в коментарі УП.
У той же час він навів дані соцопитування центру "Социс" за березень 2002 року. На питання "Як ви ставитеся до вступу України до НАТО?", 43% респондентів відповіли "важко сказати", тобто "не мають чіткої позиції щодо вступу України в НАТО", прокоментував Погребинський. Ще 38% опитаних відповіли негативно, і 19% - позитивно. Зі слів політолога, все ж спостерігається тенденція погіршення ставлення до вступу в НАТО: "У 2000 році позитивно до цього ставилися 25% опитаних, а в 2002 - тільки 19"%.
Погребинський також не погодився з думою Валерія Чалого, що 29,8% є високим показником навіть для європейських країн, і навів приклади інших країн Західної Європи, зокрема показники Словенії, Чехії та Польщі.
***
Перипетії навколо Празького саміту продовжують коментувати на Заході. Як зауважив в інтерв'ю Німецькій хвилі один із представників альянсу, позитивним сигналом бажання України продовжувати відносини з альянсом було б, якби замість Кучми до Праги приїхав інший високопосадовець.
Не всі, але деякі лідери країн НАТО не хочуть бачити на саміті українського президента, якому закидають порушення ембарго ООН щодо Іраку. Адекватно представити Україну могли б Анатолій Зленко чи Анатолій Кінах, додав співробітник НАТО. Проте повну відмову Києва приїхати на саміт на Заході зрозуміють як знак, що Україна не прагне до НАТО.
Директор представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі Гельмут Курт так само не бачить трагедії у відсутності/незапрошенні на празький саміт Кучми. Він твердить, що у НАТО чітко розрізняють поняття "Україна" та "український президент":
"Оскільки Україна має особливе географічне становище, то й у майбутньому для НАТО вона відіграватиме важливу роль. На стратегічний характер відносин цей прикрий випадок не вплине", - вважає Гельмут Курт.
Проте, як стверджує Володимир Бєлашов, заступник керівника місії України в НАТО, у Празі планується підписати цілу низку важливих документів, спрямованих на поглиблення співпраці між альянсом та Києвом.
За словами Бєлашова, всі документи до підписання практично готові, залишилося узгодити деталі. Зокрема, яким чином сформулювати задекларований намір України вступити до Північноатлантичного альянсу. Бєлашов каже, що поки що жодна країна не поставила під сумнів саму можливість приєднання України до НАТО. Однак часові рамки – те, що найбільше цікавить офіційний Київ – ніхто чітко так і не визначав.
Щоправда, навіть у випадку 100-відсоткового порозуміння і виконання усіх критеріїв – реформування армії, усунення цензури в ЗМІ та економічних зрушень – Україні не обіцяють нічого конкретного. Як зауважують офіційні особи в альянсі, НАТО жодних зобов'язань на себе не бере, окрім захисту своїх членів від нападу ззовні, що передбачено 5-ою статтею Північноатлантичної угоди, повідомляє "Німецька хвиля".
Є проблеми і у самому НАТО, де усі рішення приймаються консенсусом. Тобто, будь-яка із країн-членів – маленький Люксембург, Ісландія, що не має навіть власної армії, або Польща, яка тільки-но приєдналася до альянсу, може заблокувати будь-який спільний захід організації. До них належить і прийняття нових членів.
Опитування було проведено соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова. Методом особистого інтерв'ю протягом 18-28 жовтня було опитано 2000 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України.
Високим є відсоток тих респондентів, які досі не визначилися зі ставленням до військового союзу. На питання "Якби наступної неділі відбувся референдум щодо вступу України до НАТО, як би ви проголосували?" 23,8% опитаних не змогли відповісти, а 11,4% не стали б голосувати взагалі.
Згідно з результатами жовтневого опитування, менше 2% населення України оцінюють свій рівень знань про НАТО як високий, тільки кожний четвертий – як середній. А половина громадян просто вважає свою поінформованість про НАТО низькою, ще майже 20% не мають про альянс жодної інформації.
Це – дані опитування соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного у жовтні. Як видно, проголошення Марчуком курсу на НАТО у травні цього року для звичайного українця не стало "доленосним", як це було для Кучми.
Однак самі організатори дослідження роблять акцент на іншому. Такий рівень підтримки населенням євроатлантичної інтеграції достатньо високий і схожий, та навіть вищий за аналогічні "стартові показники" сусідів України, які вже стали членами НАТО, каже Валерій Чалий, директор міжнародних програм УЦЕПД.
"У нас є стабільна третина населення, яка підтримує вступ до НАТО. 29,8% – це великий показник. Посол Угорщини, наприклад, називав 30% підтримки у них, коли було політичне рішення про вступ до Альянсу".
Розподіл симпатій може змінитися під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. І ті, хто не визначилися, можуть поповнити армію прихильників альянсу, каже Чалий.
Серед внутрішніх факторів – наскільки ефективними будуть перетворення, направлені на досягнення стандартів євроатлантичного співтовариства. "У військовій сфері Україна досягла найвищого рівня взаємодії серед тих учасників "Партнерства заради миру", які поки не розглядаються як кандидати до НАТО. Але зараз відчувається, що політичний чинник виходить на перший план. Захист прав людини, верховенство права, яке сприймалося у нас як щось загальне, виявляється, мають для НАТО конкретний зміст".
Попередні дослідження Центру Разумкова показують, що для оцінки населенням України НАТО важливим є і те, як діє Альянс на міжнародній арені і як розвиваються відносини Альянсу з Росією.
І ще один фактор. За словами Чалого, думка населення щодо НАТО може змінитися після того, як Кучма визначиться: їхати чи не їхати Зленку на саміт до Праги. Відмова може "серйозно вдарити і по співпраці з НАТО, і вплинути на ставлення населення, бо відомо, як цю новину передадуть державні телеканали".
Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології, розкритикував дані опитування Центру Разумкова, зазначивши, що опитування "некоректне з соціологічної точки зору". "Така постановка питання можлива, в тому випадку, якщо готується референдум [про вступ до НАТО], і люди підготовлені до вибору", - відзначив Погребинський в коментарі УП.
У той же час він навів дані соцопитування центру "Социс" за березень 2002 року. На питання "Як ви ставитеся до вступу України до НАТО?", 43% респондентів відповіли "важко сказати", тобто "не мають чіткої позиції щодо вступу України в НАТО", прокоментував Погребинський. Ще 38% опитаних відповіли негативно, і 19% - позитивно. Зі слів політолога, все ж спостерігається тенденція погіршення ставлення до вступу в НАТО: "У 2000 році позитивно до цього ставилися 25% опитаних, а в 2002 - тільки 19"%.
Погребинський також не погодився з думою Валерія Чалого, що 29,8% є високим показником навіть для європейських країн, і навів приклади інших країн Західної Європи, зокрема показники Словенії, Чехії та Польщі.
***
Перипетії навколо Празького саміту продовжують коментувати на Заході. Як зауважив в інтерв'ю Німецькій хвилі один із представників альянсу, позитивним сигналом бажання України продовжувати відносини з альянсом було б, якби замість Кучми до Праги приїхав інший високопосадовець.
Не всі, але деякі лідери країн НАТО не хочуть бачити на саміті українського президента, якому закидають порушення ембарго ООН щодо Іраку. Адекватно представити Україну могли б Анатолій Зленко чи Анатолій Кінах, додав співробітник НАТО. Проте повну відмову Києва приїхати на саміт на Заході зрозуміють як знак, що Україна не прагне до НАТО.
Директор представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі Гельмут Курт так само не бачить трагедії у відсутності/незапрошенні на празький саміт Кучми. Він твердить, що у НАТО чітко розрізняють поняття "Україна" та "український президент":
"Оскільки Україна має особливе географічне становище, то й у майбутньому для НАТО вона відіграватиме важливу роль. На стратегічний характер відносин цей прикрий випадок не вплине", - вважає Гельмут Курт.
Проте, як стверджує Володимир Бєлашов, заступник керівника місії України в НАТО, у Празі планується підписати цілу низку важливих документів, спрямованих на поглиблення співпраці між альянсом та Києвом.
За словами Бєлашова, всі документи до підписання практично готові, залишилося узгодити деталі. Зокрема, яким чином сформулювати задекларований намір України вступити до Північноатлантичного альянсу. Бєлашов каже, що поки що жодна країна не поставила під сумнів саму можливість приєднання України до НАТО. Однак часові рамки – те, що найбільше цікавить офіційний Київ – ніхто чітко так і не визначав.
Щоправда, навіть у випадку 100-відсоткового порозуміння і виконання усіх критеріїв – реформування армії, усунення цензури в ЗМІ та економічних зрушень – Україні не обіцяють нічого конкретного. Як зауважують офіційні особи в альянсі, НАТО жодних зобов'язань на себе не бере, окрім захисту своїх членів від нападу ззовні, що передбачено 5-ою статтею Північноатлантичної угоди, повідомляє "Німецька хвиля".
Є проблеми і у самому НАТО, де усі рішення приймаються консенсусом. Тобто, будь-яка із країн-членів – маленький Люксембург, Ісландія, що не має навіть власної армії, або Польща, яка тільки-но приєдналася до альянсу, може заблокувати будь-який спільний захід організації. До них належить і прийняття нових членів.
Опитування було проведено соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова. Методом особистого інтерв'ю протягом 18-28 жовтня було опитано 2000 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України.
