Кого Кучма назве наступником, того й буду підтримувати - Волков
Середа, 12 лютого 2003, 10:08
Про Олександра Волкова ходять легенди, складаються анекдоти та публікуються компромати на нього. У його кар'єрі були потужні злети і болючі падіння. У 1994 році, ставши радником президента Кучми, Олександр Волков похвалився журналістам, що демонстративно в'їхав в адміністрацію президента на шестисотому "Мерседесі" і з золотим годинником "Ролекс". Після перемоги Леоніда Кучми у 1999 році Олександра Волкова запитали, на яку посаду він претендує. "Ну, не знаю... Прем'єр-міністр, глава адміністрації... Все не те. Залишуся просто Волковим – теж непогана посада", – відповів він. На той час його називали найвпливовішою особою в оточенні президента.
Але потім розпочалися корупційні скандали за його участю. Бельгійські слідчі із Брюсселя твердять, що Волков "відмив" 15 млн. доларів США. Група "Антимафія" – Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак – звинувачують Волкова у переведенні на іноземні рахунки не менш як чотирьох мільйонів доларів США. З того часу Олександр Волков починає втрачати свої позиції. Йому заборонено в'їзд до багатьох країн. 20 січня 2000 року впливова британська газета Financial Times повідомила, що США запропонували Леоніду Кучмі відсторонити Олександра Волкова та інших олігархів від можливості впливу на процес прийняття політичних рішень.
У нинішній парламент Волков потрапив, вигравши вибори у мажоритарному окрузі. Одразу після виборів він оголосив про намір створити свою фракцію. Втім, тоді обіцянку так і не вдалося виконати. Волков став членом фракції СДПУ (о). Нещодавно Олександр Волков вийшов з лав есдеків і таки взявся за створення власної фракції. До цієї фракції вже зголосилося ввійти понад 20 депутатів.
– Пане Олександре, ви формуєте власну фракцію. Чи зміниться політична конфігурація сил у Верховній Раді? Чи існуватиме надалі "більшість" зразка 2002 року?
– Більшості як такої не було і сьогодні немає. Більшість була і є тільки на "бумазі". Якщо ми виходили на конкретне голосування й фракція Ющенка не підтримувала, то більш як 218-220 голосів "більшість" не набирала. Я казав: хлопці, покажіть мені голосування з політичних питань, а не "бумагу". Я виявився правим – є тільки ситуативна більшість. Після того, як соціал-демократи пішли проти більшості, а фракція Ющенка приєдналася до голосування – робота пішла нормальна.
– У часи "комітетної війни" та блокади трибуни Верховної Ради минулої осені ви самотужки ліктями боронили Литвина. Чи переграли б ви зараз усе по-іншому?
– Я зробив би те саме. Мене батьки вчили захищати слабкого. Ну, як не "слабкого", то захищати правду. Я не захищав персонально Литвина. Навіть, якби там був Ющенко, чи навіть "лівий" – я б все-одно захищав "суб'єкт" – голову Верховної Ради. Не можна ганьбити роботу Верховної Ради. Передивіться відеозапис – "праві" поводились пристойно, дуже толерантно, а штурхатися зі мною почали комуністи.
Мені було тоді дуже образливо, бо праві і ліві тоді ситуативно об'єднались і я цього не міг зрозуміти. Я неодноразово казав Ющенкові: "Вітя, одумайся! Відійди від них – це тобі не по путі." З нами – центристами, домовитись можна. У нас однакова ідеологія. Ми разом – до європейського вибору. А комуністи – вони інші. Вони хочуть повернути назад історію на 70 років, однопартійність. Хочуть, щоб ми були, як бидло.
– Ви гадаєте, що знову буде розігруватись сценарій "червоного" реваншу?
– Вони так хочуть. Тому у мене така різка реакція була. Я пам'ятаю, як ми жили при комуністах, і я так чисто по-мужськи кинувся захищати Верховну Раду й незалежність України.
– Попередня парламентська криза була інспірована втручанням адміністрації президента. Про постійні консультації з Медведчуком щодо дій у Раді, розповів і Леонід Кравчук, і ще один есдек – Нестор Шуфрич. Яким нині є вплив адміністрації на перебіг законотворчості депутатів?
– Ну, я б не відводив таку роль голові апарату адміністрації президента, а зробив би інший наголос. Усі ми розуміємо, що та більшість була створена для підтримки діючого президента. І щоб були реалізовані ті політичні реформи, які він запропонував. Але сьогодні немає тієї політичної сили, яка б не на словах, а на ділі підтримала пропозиції президент. Тому я збираю таку групу бойових, нормальних депутатів, які б підтримали діючий уряд.
Ще уряд не прозвітував за своїх 100 днів, ще не прийняли програму діяльності, а соціал-демократи вже кажуть: ми йому не довіряємо, не підтримуємо. Хлопці, чекайте! Та що ж ви робите? Ви шо, з глузду з'їхали, чи шо? Дайте їм попрацювати.
Хай потім Янукович прозвітує з трибуни, а ми подивимось, як виконується указ президента про мінімальну заробітну плату, як уряд знайде вихід із цього складного становища. Щоб зарплата була 237 гривень, то я порахував – нам треба 7 мільярдів гривень. Треба знаходити нестандартні рішення. А ото – відривати бюджетні гроші то в прикордонників, шахтарів, то в того-іншого... Це не вихід.
А щодо магічного впливу Медведчука на рішення президента, то я вам так скажу. Мої стосунки з президентом починаються з 1992 року, коли він був ще прем'єр-міністром. Я працював у нього радником. А з 1994-го, як ви знаєте, я не відходив від нього аж до сьогоднішнього дня. Я дуже добре знаю президента і кажу: це – не так! Може, комусь так хочеться. Певні політичні сили володіють ЗМІ і таку думку хочуть нав'язати. Ні, це – неправда.
– З наближенням президентських виборів усе більше політичних фігур намагаються віддалитися від чинного гаранта конституції чи, принаймні, не ототожнювати себе із його оточенням. Ви і надалі залишатиметесь із Леонідом Кучмою, попри президентську заяву про те, що він не висуватиметься на третій термін?
– Знаєте, я не є політичною проституткою. Я – людина послідовна і залишуся з президентом до останнього моменту. Тільки коли мені особисто він скаже: Олександре, я не йду на третій строк, а треба підтримати ту чи іншу людину". Кого він назве, того і буду підтримувати. Буду підтримувати наступника.
– З усіх потенційних кандидатів від влади на посаду президента найбурхливішу діяльність розгорнув Володимир Литвин. Як ви оцінюєте його шанси як самостійного політичного гравця?
– Ні, він не грає сам. Я знаю відносини Кучми з Литвином. Литвин абсолютно відданий президенту. Це людина, яку виховав президент, і він дуже багато взяв у президента. Я абсолютно впевнений, що Литвин його не зрадить ніколи. Те, що президент зробив своє бачення зміни політичної системи, але відтоді депутати якось мляво сприйняли його позицію. Я думаю, тому, що у кожній групі в парламенті є свій кандидат у президенти. Ті повноваження їх повністю влаштовують.
– Пане Олександре, спостереження за парламентськими баталіями створює враження про ворожість та протистояння і в повсякденному житті поміж "більшовиками" і "меншовиками". Ви ж на людях вітаєте непримиренну опозиціонерку Юлію Тимошенко. Цьомки-любки, жарти, мила бесіда. Що це – гра на публіку й телекамери?
– Знаєте, у політиці немає вічних друзів і вічних ворогів. У політиці є вічні інтереси. Якщо ти – людина розумна, якщо в тебе є клепка в голові, як каже президент, ти повинен знаходити мову з усіма. Я не можу знайти спільну мову тільки з однією фракцією – чи партією – комуністами. З усіма решта – це політичне протистояння: сьогодні воно є, завтра – вже нема. У мене добрі стосунки з Юлею Тимошенко. І знаєте, оцей ореол опозиційності не вона сама собі витворила. Жанною Д'Арк її зробила влада.
Якби у влади хоч трошки в голові було, вони б не робили те, що роблять у відношенні до Юлі. От сьогодні - з трибуни заявляють, що є подання про притягнення її до кримінальної відповідальності, позбавлення депутатської недоторканності, а виступає Литвин – каже, ніякого подання немає. Усе це ж і грає на імідж цієї дівчинки. А так, у житті вона дуже добра і порядна людина.
– Пане Олександре, яка Ваша оцінка протистояння Київ-Донецьк, СДПУ(о)-"Регіони", Медведчук-Янукович?
– У них є протиріччя, але поміж командою "Динамо" і "Шахтар". Протиріччя, яке іноді переходить у сварку. Але це є футбол. А на державному рівні Медведчук – дуже розумна людина, він ніколи не піде на відкриту боротьбу з прем'єр-міністром. У нього вистачить розуму цього не робити.
– А як же з невдалою спробою Кабінету Міністрів перепідпорядкувати "Нафтогаз Україна" Мінпаливенерго? Чи це не приклад політичного протистояння?
– Кожен прем'єр має свій погляд на нафтогазову галузь, на енергетику. Звідти можна більше коштів залучити до бюджету. Пропонує своїх людей. Має сьогодні право переміщати людей, незважаючи на їх відношення до СДПУ(о). А от дивіться – багато голів обласних, районних адміністрацій – саме члени СДПУ(о). Прем'єр нічого ж проти не має. Він підписує ці подання...
– Не має чи не може мати?
– Будемо казати – не має. Як буде завтра – подивимось, а поки що політичного протистояння не бачу.
- У нашому політикумі з'явились нові прізвиська: є президент президентів, є "кризовий менеджер" Медведчук, є "передвиборний" прем'єр. А яким політичним епітетом Ви себе окреслюєте?
– Я – Олександр Волков, і це все (сміється).
Але потім розпочалися корупційні скандали за його участю. Бельгійські слідчі із Брюсселя твердять, що Волков "відмив" 15 млн. доларів США. Група "Антимафія" – Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак – звинувачують Волкова у переведенні на іноземні рахунки не менш як чотирьох мільйонів доларів США. З того часу Олександр Волков починає втрачати свої позиції. Йому заборонено в'їзд до багатьох країн. 20 січня 2000 року впливова британська газета Financial Times повідомила, що США запропонували Леоніду Кучмі відсторонити Олександра Волкова та інших олігархів від можливості впливу на процес прийняття політичних рішень.
У нинішній парламент Волков потрапив, вигравши вибори у мажоритарному окрузі. Одразу після виборів він оголосив про намір створити свою фракцію. Втім, тоді обіцянку так і не вдалося виконати. Волков став членом фракції СДПУ (о). Нещодавно Олександр Волков вийшов з лав есдеків і таки взявся за створення власної фракції. До цієї фракції вже зголосилося ввійти понад 20 депутатів.
– Пане Олександре, ви формуєте власну фракцію. Чи зміниться політична конфігурація сил у Верховній Раді? Чи існуватиме надалі "більшість" зразка 2002 року?
– Більшості як такої не було і сьогодні немає. Більшість була і є тільки на "бумазі". Якщо ми виходили на конкретне голосування й фракція Ющенка не підтримувала, то більш як 218-220 голосів "більшість" не набирала. Я казав: хлопці, покажіть мені голосування з політичних питань, а не "бумагу". Я виявився правим – є тільки ситуативна більшість. Після того, як соціал-демократи пішли проти більшості, а фракція Ющенка приєдналася до голосування – робота пішла нормальна.
– У часи "комітетної війни" та блокади трибуни Верховної Ради минулої осені ви самотужки ліктями боронили Литвина. Чи переграли б ви зараз усе по-іншому?
– Я зробив би те саме. Мене батьки вчили захищати слабкого. Ну, як не "слабкого", то захищати правду. Я не захищав персонально Литвина. Навіть, якби там був Ющенко, чи навіть "лівий" – я б все-одно захищав "суб'єкт" – голову Верховної Ради. Не можна ганьбити роботу Верховної Ради. Передивіться відеозапис – "праві" поводились пристойно, дуже толерантно, а штурхатися зі мною почали комуністи.
Мені було тоді дуже образливо, бо праві і ліві тоді ситуативно об'єднались і я цього не міг зрозуміти. Я неодноразово казав Ющенкові: "Вітя, одумайся! Відійди від них – це тобі не по путі." З нами – центристами, домовитись можна. У нас однакова ідеологія. Ми разом – до європейського вибору. А комуністи – вони інші. Вони хочуть повернути назад історію на 70 років, однопартійність. Хочуть, щоб ми були, як бидло.
– Ви гадаєте, що знову буде розігруватись сценарій "червоного" реваншу?
– Вони так хочуть. Тому у мене така різка реакція була. Я пам'ятаю, як ми жили при комуністах, і я так чисто по-мужськи кинувся захищати Верховну Раду й незалежність України.
– Попередня парламентська криза була інспірована втручанням адміністрації президента. Про постійні консультації з Медведчуком щодо дій у Раді, розповів і Леонід Кравчук, і ще один есдек – Нестор Шуфрич. Яким нині є вплив адміністрації на перебіг законотворчості депутатів?
– Ну, я б не відводив таку роль голові апарату адміністрації президента, а зробив би інший наголос. Усі ми розуміємо, що та більшість була створена для підтримки діючого президента. І щоб були реалізовані ті політичні реформи, які він запропонував. Але сьогодні немає тієї політичної сили, яка б не на словах, а на ділі підтримала пропозиції президент. Тому я збираю таку групу бойових, нормальних депутатів, які б підтримали діючий уряд.
Ще уряд не прозвітував за своїх 100 днів, ще не прийняли програму діяльності, а соціал-демократи вже кажуть: ми йому не довіряємо, не підтримуємо. Хлопці, чекайте! Та що ж ви робите? Ви шо, з глузду з'їхали, чи шо? Дайте їм попрацювати.
Хай потім Янукович прозвітує з трибуни, а ми подивимось, як виконується указ президента про мінімальну заробітну плату, як уряд знайде вихід із цього складного становища. Щоб зарплата була 237 гривень, то я порахував – нам треба 7 мільярдів гривень. Треба знаходити нестандартні рішення. А ото – відривати бюджетні гроші то в прикордонників, шахтарів, то в того-іншого... Це не вихід.
А щодо магічного впливу Медведчука на рішення президента, то я вам так скажу. Мої стосунки з президентом починаються з 1992 року, коли він був ще прем'єр-міністром. Я працював у нього радником. А з 1994-го, як ви знаєте, я не відходив від нього аж до сьогоднішнього дня. Я дуже добре знаю президента і кажу: це – не так! Може, комусь так хочеться. Певні політичні сили володіють ЗМІ і таку думку хочуть нав'язати. Ні, це – неправда.
– З наближенням президентських виборів усе більше політичних фігур намагаються віддалитися від чинного гаранта конституції чи, принаймні, не ототожнювати себе із його оточенням. Ви і надалі залишатиметесь із Леонідом Кучмою, попри президентську заяву про те, що він не висуватиметься на третій термін?
– Знаєте, я не є політичною проституткою. Я – людина послідовна і залишуся з президентом до останнього моменту. Тільки коли мені особисто він скаже: Олександре, я не йду на третій строк, а треба підтримати ту чи іншу людину". Кого він назве, того і буду підтримувати. Буду підтримувати наступника.
– З усіх потенційних кандидатів від влади на посаду президента найбурхливішу діяльність розгорнув Володимир Литвин. Як ви оцінюєте його шанси як самостійного політичного гравця?
– Ні, він не грає сам. Я знаю відносини Кучми з Литвином. Литвин абсолютно відданий президенту. Це людина, яку виховав президент, і він дуже багато взяв у президента. Я абсолютно впевнений, що Литвин його не зрадить ніколи. Те, що президент зробив своє бачення зміни політичної системи, але відтоді депутати якось мляво сприйняли його позицію. Я думаю, тому, що у кожній групі в парламенті є свій кандидат у президенти. Ті повноваження їх повністю влаштовують.
– Пане Олександре, спостереження за парламентськими баталіями створює враження про ворожість та протистояння і в повсякденному житті поміж "більшовиками" і "меншовиками". Ви ж на людях вітаєте непримиренну опозиціонерку Юлію Тимошенко. Цьомки-любки, жарти, мила бесіда. Що це – гра на публіку й телекамери?
– Знаєте, у політиці немає вічних друзів і вічних ворогів. У політиці є вічні інтереси. Якщо ти – людина розумна, якщо в тебе є клепка в голові, як каже президент, ти повинен знаходити мову з усіма. Я не можу знайти спільну мову тільки з однією фракцією – чи партією – комуністами. З усіма решта – це політичне протистояння: сьогодні воно є, завтра – вже нема. У мене добрі стосунки з Юлею Тимошенко. І знаєте, оцей ореол опозиційності не вона сама собі витворила. Жанною Д'Арк її зробила влада.
Якби у влади хоч трошки в голові було, вони б не робили те, що роблять у відношенні до Юлі. От сьогодні - з трибуни заявляють, що є подання про притягнення її до кримінальної відповідальності, позбавлення депутатської недоторканності, а виступає Литвин – каже, ніякого подання немає. Усе це ж і грає на імідж цієї дівчинки. А так, у житті вона дуже добра і порядна людина.
– Пане Олександре, яка Ваша оцінка протистояння Київ-Донецьк, СДПУ(о)-"Регіони", Медведчук-Янукович?
– У них є протиріччя, але поміж командою "Динамо" і "Шахтар". Протиріччя, яке іноді переходить у сварку. Але це є футбол. А на державному рівні Медведчук – дуже розумна людина, він ніколи не піде на відкриту боротьбу з прем'єр-міністром. У нього вистачить розуму цього не робити.
– А як же з невдалою спробою Кабінету Міністрів перепідпорядкувати "Нафтогаз Україна" Мінпаливенерго? Чи це не приклад політичного протистояння?
– Кожен прем'єр має свій погляд на нафтогазову галузь, на енергетику. Звідти можна більше коштів залучити до бюджету. Пропонує своїх людей. Має сьогодні право переміщати людей, незважаючи на їх відношення до СДПУ(о). А от дивіться – багато голів обласних, районних адміністрацій – саме члени СДПУ(о). Прем'єр нічого ж проти не має. Він підписує ці подання...
– Не має чи не може мати?
– Будемо казати – не має. Як буде завтра – подивимось, а поки що політичного протистояння не бачу.
- У нашому політикумі з'явились нові прізвиська: є президент президентів, є "кризовий менеджер" Медведчук, є "передвиборний" прем'єр. А яким політичним епітетом Ви себе окреслюєте?
– Я – Олександр Волков, і це все (сміється).
