Київ, червень, ініціативи Зінченка та Кучми
Понеділок, 23 червня 2003, 12:25
19 червня голова держави у телевізійному зверненні до народу оголосив, нарешті, про офіційне внесення до Верховної Ради своїх пропозицій щодо так званої конституційної реформи. Того ж дня свою заяву виголосив і віце-спікер, чільний діяч СДПУ (o) Олександр Зінченко.
На змісті цих пропозицій, які впродовж наступних тижнів і місяців будуть затято підтримувати та нищівно критикувати ті, кому це належить, мабуть і не варто зупинятися. Володимир Малинкович вже встиг дати вичерпну характеристику ключовій президентський пропозиції, назвавши її "абсурдною".
"Добре, що немає референдуму прямої дії і другої палати парламенту, - сказав він в інтерв'ю УП пізно увечері 19 червня.- "Але дуже погано,- вів він,- що президент продовжує наполягати на абсолютно абсурдній ідеї одночасного обрання всіх гілок влади".
Далі радник голови держави із багаторічним стажем – принаймні так стверджують джерела ІПМ в адміністрації лідера країни - сказав, що ця норма є поганою тому, що достроковий розпуск парламенту .... одночасно спричиняє відставку президента. Це абсурд",- заявив Малинкович.
Згадана Малинковичем пропозиція є не стільки очевидним політичним абсурдом, скільки неочевидним геніальним економічним know-how. Адже в президентських пропозиціях міститься пункт, який, в разі його ухвалення ВР, дозволить достроково розпускати парламент у випадку, якщо той НЕ затвердить державний бюджет ДО 1 грудня поточного року.
Практично це означає наступне.
Крок перший. Контрольована Банковою більшість під будь-яким приводом НЕ допускає вчасне ухвалення бюджету.
Крок другий. Напередодні нового року президент розпускає Верховну Раду.
Крок третій. Згідно зі ст. 77 Конституції та п. 3 ст. 15 Закону України "Про вибори народних депутатів", позачергові вибори до ВР відбуваються "в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування указу президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України".
Крок четвертий. Новообраний парламент збирається на пленарне засідання не пізніше 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів.
Крок п'ятий. Президент України достроково припиняє її повноваження у випадку, якщо ВР не може розпочати свої засідання протягом наступних 30 днів (ст. 90 Основного Закону).
Крок шостий. Згідно з цією ж статтею, обрана на позачергових виборах ВР не може бути розпущена впродовж одного року з дня її обрання.
Крок сьомий. Ані Конституція, ані жоден з існуючих законів не визначають – а що робити у випадку, коли обраний на позачергових виборах парламент ані зібратися не може, ані бюджет ухвалити не може, ані затвердити запропонований президентом склад уряду не може, власне – взагалі нічого не може?
Відповідей у нас дві.
Перша. Повноваження президента стають необмеженими у часі і просторі.
Друга. Впродовж всього цього терміну країна житиме при тимчасовому нелегітимному урядові, який в "ручному режимі" здійснюватиме збір податків та безконтрольно розпоряджатиметься бюджетними коштами.
Це є наш перший відповідальний висновок.
Наш другий відповідальний висновок формулюється таким чином. Президентська вимога проводити вибори всіх рівнів впродовж одного року та розпускати ВР у випадку, якщо та впродовж місяця не утворить парламентську більшість, практично дозволяє грати в безлімітну в часі та безпрограшну в грошовому вимірі гру.
Правила гри: розпуск ВР – позачергові вибори – скликання новообраної ВР – неутворення нею більшості – розпуск ВР – позачергові вибори – скликання ново-новобраної ВР – неформування більшості – розпуск... Якщо після двох трьох передвиборчих кампаній за чинним "змішаним" виборчим законом бодай у одного фізичного або юридичного суб'єкта залишається за душею хоча б копійка зароблених непосильною працею грошей, гра починається знову...
В цій ситуації люди, тобто електорат, тобто ми з вами, пристануть на будь-яку президентську пропозицію: приєднатися до Гондурасу, призначити головою держави чи то одного з авторів цієї статті, чи то Володимира Малинковича, запровадити в Україні конституційну монархію (тільки в межах Чернігівської області, наприклад). Перелік пропозицій, переконані, вже розроблений президентськими політтехнологами і лише чекає на слушний момент.
Сподіваємося, він ніколи не настане. Надію дає мужній вчинок Олександра Зінченка. Нарешті і номенклатурні політики починають розуміти: все ж таки краще жити стоячи, ніж вмирати на колінах.
На змісті цих пропозицій, які впродовж наступних тижнів і місяців будуть затято підтримувати та нищівно критикувати ті, кому це належить, мабуть і не варто зупинятися. Володимир Малинкович вже встиг дати вичерпну характеристику ключовій президентський пропозиції, назвавши її "абсурдною".
"Добре, що немає референдуму прямої дії і другої палати парламенту, - сказав він в інтерв'ю УП пізно увечері 19 червня.- "Але дуже погано,- вів він,- що президент продовжує наполягати на абсолютно абсурдній ідеї одночасного обрання всіх гілок влади".
Далі радник голови держави із багаторічним стажем – принаймні так стверджують джерела ІПМ в адміністрації лідера країни - сказав, що ця норма є поганою тому, що достроковий розпуск парламенту .... одночасно спричиняє відставку президента. Це абсурд",- заявив Малинкович.
Згадана Малинковичем пропозиція є не стільки очевидним політичним абсурдом, скільки неочевидним геніальним економічним know-how. Адже в президентських пропозиціях міститься пункт, який, в разі його ухвалення ВР, дозволить достроково розпускати парламент у випадку, якщо той НЕ затвердить державний бюджет ДО 1 грудня поточного року.
Практично це означає наступне.
Крок перший. Контрольована Банковою більшість під будь-яким приводом НЕ допускає вчасне ухвалення бюджету.
Крок другий. Напередодні нового року президент розпускає Верховну Раду.
Крок третій. Згідно зі ст. 77 Конституції та п. 3 ст. 15 Закону України "Про вибори народних депутатів", позачергові вибори до ВР відбуваються "в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування указу президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України".
Крок четвертий. Новообраний парламент збирається на пленарне засідання не пізніше 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів.
Крок п'ятий. Президент України достроково припиняє її повноваження у випадку, якщо ВР не може розпочати свої засідання протягом наступних 30 днів (ст. 90 Основного Закону).
Крок шостий. Згідно з цією ж статтею, обрана на позачергових виборах ВР не може бути розпущена впродовж одного року з дня її обрання.
Крок сьомий. Ані Конституція, ані жоден з існуючих законів не визначають – а що робити у випадку, коли обраний на позачергових виборах парламент ані зібратися не може, ані бюджет ухвалити не може, ані затвердити запропонований президентом склад уряду не може, власне – взагалі нічого не може?
Відповідей у нас дві.
Перша. Повноваження президента стають необмеженими у часі і просторі.
Друга. Впродовж всього цього терміну країна житиме при тимчасовому нелегітимному урядові, який в "ручному режимі" здійснюватиме збір податків та безконтрольно розпоряджатиметься бюджетними коштами.
Це є наш перший відповідальний висновок.
Наш другий відповідальний висновок формулюється таким чином. Президентська вимога проводити вибори всіх рівнів впродовж одного року та розпускати ВР у випадку, якщо та впродовж місяця не утворить парламентську більшість, практично дозволяє грати в безлімітну в часі та безпрограшну в грошовому вимірі гру.
Правила гри: розпуск ВР – позачергові вибори – скликання новообраної ВР – неутворення нею більшості – розпуск ВР – позачергові вибори – скликання ново-новобраної ВР – неформування більшості – розпуск... Якщо після двох трьох передвиборчих кампаній за чинним "змішаним" виборчим законом бодай у одного фізичного або юридичного суб'єкта залишається за душею хоча б копійка зароблених непосильною працею грошей, гра починається знову...
В цій ситуації люди, тобто електорат, тобто ми з вами, пристануть на будь-яку президентську пропозицію: приєднатися до Гондурасу, призначити головою держави чи то одного з авторів цієї статті, чи то Володимира Малинковича, запровадити в Україні конституційну монархію (тільки в межах Чернігівської області, наприклад). Перелік пропозицій, переконані, вже розроблений президентськими політтехнологами і лише чекає на слушний момент.
Сподіваємося, він ніколи не настане. Надію дає мужній вчинок Олександра Зінченка. Нарешті і номенклатурні політики починають розуміти: все ж таки краще жити стоячи, ніж вмирати на колінах.
