Чорний піар "до востребования". Виборчі кампанії у Чернігові та Запоріжжі у листівках із компроматом
Вівторок, 24 червня 2003, 12:05
Вибори не завершуються ніколи. Навіть коли визнано повноваження 450-го депутата Верховної Ради. Бо вже за якийсь рік із хвостиком українцям доведеться обирати нових парламентаріїв та, не виключено, ще й президента. Останнє – у випадку, якщо гаранту Конституції вдасться дотиснути законодавців своїми "компромісними" поправками до Основного Закону.
Сам грішний, писав кілька тижнів тому в "УП", що довибори в Чернігові – то є лише репетиція виборів "за Ющенка" ("за Януковича", "за Тимошенко", "за третій термін Кучми" врешті-решт). Тепер поправляюсь – і вибори мера Запоріжжя – теж виявилися репетицією. Тільки інших виборів – столичного градоначальника.
Зауважте, ще ніколи політики загальнонаціонального рівня не пробували змагатися в керуванні Києвом. Чи принаймні балотуватися на цю виборну посаду чи просто в депутати тут, у столиці. Погодьтеся, якби політичні важковаговики Олександр Мороз чи Віктор Медведчук йшли б до парламенту не з Богом забутих ведмежих кутів на кшталт Таращі чи Закарпаття, а з Києва, політичне значення Міста було б на порядок вище.
Розмови про те, що президент може призначити главою КМДА нинішнього главу своєї канцелярії не позбавлені сенсу. Адже "дражнити хохла" – то є улюблена гра Банкової. Зараз її об"єктом став народний улюбленець Омельченко О.О. Маючи колосальний резерв довіри киян він так і не скористався шансом стати загальнонаціональним політиком. Та ще й "щось там вякає" на політреформу. Та ще й майже досяг граничного віку перебування на державній службі.
Можна припустити, що наступні вибори київського міського голови суттєво відрізнятимуться від попередніх – замість бандитів, невдах і блазнів у них уперше візьмуть участь реальні претенденти на владу. Саме в цьому аспекті й варто розглядати вибори міського голови в мільйонному Запоріжжі та нардепа від периферійного Чернігова.
Пляски на свіжій могилі
У Запоріжжі було лише три кандидати на перемогу. Губернатор Євген Карташов – від КУЧМИ. Володимир Кальцев – від ЯНУКОВИЧА. І Петро Сабашук – від ЮЩЕНКА. Люди обрали своїм мером главу облдержадміністрації, з майже стотисячною перевагою.
Я не знаю, які саме політтехнологи супроводжували ці три кампанії, але те, що вони покидьки – безсумнівно. Бо той бруд, в якому викупали всіх запоріжців, навряд чи можна вважати "піаром".
Провідна тема виборів: кандидати Карташов і Кальцев вбили генерала міліції, міського голову Олександра Поляка. Нагадаю, що згідно з висновками медиків 22 лютого 2003 року колишній мер помер у своїй квартирі внаслідок ішемічної хвороби серця, що поєдналася з гіпертонією. Дружина викликала "швидку", але лікарі приїхали, коли серце зупинилося...
Спочатку по місту поповзли чутки. Потім з"явилися якісь натяки в опозиційній до Карташова пресі. І вже перед днем виборів у місто прибула величезна партія газети "Дело чести". У підзаголовку вказано, що розслідування обставин смерті мера провели співробітники запорізької міліції та прокуратури. Щоправда, пінкертони побажали залишитися неназваними.
Наклад чотиристорінкової газети "у кольорі" – 1500000 (півтора мільйони!) примірників. Виготовили її у незалежній і, отже, недосяжній для української Феміди Наддністрянщині. Друкарня "Приднестровский рабочий" із міста Дубоссари.
Меседж видання чіткий і недвозначний – "Кто убил генерала Поляка? Кому он мешал грабить город? Кто получил из-за его смерти шанс продлить свое преступное политическое существование?".
У газеті лише два портрети – небіжчика, вбитого "отрутою пролонгованої дії", та кандидата в мери Карташова. Серед сил, зацікавлених у смерті генерала називається тільки СДПУ (о), якій покійний нібито не давав розграбовувати місто: "Ще в березні 2001 року генерал Поляк знайшов у своєму кабінеті підслуховувальний пристрій. Фахівці стверджують, що "жучки" фірмовий знак зовсім не СБУ, у якої є більш потужна апаратура, а характерна ознака "роботи" СДПУ(о) проти своїх противників".
Кому вигідна ця анонімка? Природних, так би мовити, ворогів у есдеків нині двоє – "Наша Україна" та Партія регіонів. Перша підтримувала Сабашука і він справді в історії з "убивством" ніяк не фігурує. З іншої сторони "Дело чести" пише про "нашоукраїнця" Петра Порошенка, який знову ж таки нібито хотів купити в місті молочний завод з метою збанкрутити його. Що стосується партії чинного прем"єра, то в анонімній газеті вона ніяк не фігурує.
Кампанія запорізького губернатора проходила під гаслом "Евгений КАРТАШОВ – Запорожью ХОРОШО!". Його штаб випустив вісім брошурок маленького формату, де давалися відповіді на найбільш насущні проблеми мешканців міста й виборців (пенсії, субсидії, дороги тощо). Кожна з книжечок розпочиналася цитатою з Конституції України. Але буквально напередодні виборів у місті з"явилася дев"ята листівка, макет якої повністю відповідав фірмово-карташовським.
Епіграф: "Никто не обязан доказывать свою невиновность в совершении преступления" (Из Конституции Украины). А ось і текст листівки:
"Должен Вам признаться, это обращение далось мне нелегко. Сразу скажу: я вынужден сойти с дистанции… Открою Вам секрет, я не хотел идти на выборы, но старшие товарищи из Киева сказали "надо!", а я не привык спорить и ответил "есть!". Тем более, что мне гарантировали полную поддержку трудовых коллективов и основных политических партий. Но видно самовольничанье и разложение в городе зашло очень далеко. Поэтому промышленные предприятия одно за другим отказали мне в поддержке, а коммунисты под воздействием мелкобуржуазного перерождения пошли на поддержку совсем иных сил.
...Покаяние облегчает душу! Я не хотел трогать этой темы, но не могу остановиться на тех вздорных обвинениях, которые мне инкриминируют. Еще раз подчеркну – конституция гарантирует мне, что пока моя причастность к злодеяниям не будет доказана, никто не вправе назвать меня преступником!
Обвинение первое: я тесно сотрудничаю с Виктором Медведчуком и Григорием Суркисом. А с кем мне еще сотрудничать! Если сам Президент назначает Медведчука своим официальным приемником (так в тексте! – В.К.) и главой всей администрации. Значит, все граждане должны поддерживать СДПУ (о)! Они люди солидные, по мелочам не крадут. Не то, что наши.
Обвинение второе: я прогонял все областные деньги через "Индустриалбанк". А через какой еще банк?! Все равно какая-то финансовая структура нажилась бы на деньгах запорожцев. И я решил, пусть выбор падет на "Индустриалбанк"!
Обвинение третье: я причастен к убийству генерала Поляка! Во-первых, экспертиза доказала, что это вовсе не убийство, а сердечный приступ. Во-вторых, где доказательства? Вы сначала докажите, что я причастен к этому делу, вот тогда я и буду каяться и что-то доказывать суду! Просто человек очень переживал за запорожцев, за родной город – вот и не выдержало сердце! Я всегда говорил ему – легче надо к жизни относиться, никуда твои избиратели не разбегутся.
Решение далось мне не легко. Но я понял, что весь этот скандал может помешать, глубокоуважаемому мной, Виктору Медведчуку занять пост приемника Президента Украины. Поэтому, честно говоря, я могу принести больше пользы для дела на посту губернатора.
Несмотря на мой возраст и здоровье, мы еще повоюем!
Искренне Ваш, Евгений Карташов"
Жертвою подібного прийому "лист виборцю" став і місцевий бізнесмен Володимир Кальцев. Примірник адресований якійсь городянці Світлані Федорівні.
" ...Одна из запорожских газет на днях обвинила меня в травле Поляка, а значит в том, что я прямо или косвенно причастен к его смерти. Что ж, я отвечу. Есть медицинское заключение о том, что Поляк умер от сердечного приступа, а значит, я не имею к этому ни малейшего отношения. А если говорить о косвенной вине… В политику нужно идти, имея хорошее здоровье. Которое, позволит держать удар. Поляк держать удар не сумел.
На одной из встреч мне поставили в вину мой выборный лозунг "Запорожье для запорожцев". Дескать, слишком уж он смахивает на фашистские лозунги "Германия для немцев" и "Америка для американцев". Ну, во-первых, я шел под этим лозунгом на прошлых выборах, а, во-вторых, фашизм это ведь не только Гитлер. Это и великий Ницше. По Ницше фашизм это и братство, и взаимовыручка, и вовремя поставленный товарищу локоть. Не станем примитивизировать понятие фашизма.
Дорогие запорожцы! Я надеюсь на понимание Вами моей позиции. Я старался быть с Вами честным и прошу Вашей поддержки. У меня есть знания и энергия! Вместе мы сможем все!
Искренне Ваш Владимир Кальцев"
Сабашуку в цій війні, даруйте, "лайнометів" дісталося теж. Так, у Інтернеті гуляли фальшиві інтерв'ю Ющенка неіснуючому російському журналу "Політикум". Псевдо-лідер "Нашої України" звинувачував Сабашука у зраді та запроданстві владі. У подальшому ці матеріали використовувалися в традиційній пресі опонентів.
Ще один епізод – коли у газеті "Индустриальное Запорожье" розмістили фото окривавленої жертви Скнилівської трагедії. Нею проілюстрували аварію на когенераційній станції, співвласником якої є фірма Сабашука. Звісно, по тексту була відповідна прив'язка аварії до здібностей кандидата в мери. Газета знаходиться під контролем "ІндустріалБанку" та "Запоріжсталі", які на цих виборах підтримували Карташова.
Порівняно з жахливими звинуваченнями у вбивстві, які лунали на адресу конкурентів Сабашука, йому самому найбільше діставалося за... зайву вагу. У цьому сенсі показовою є публікація знову ж таки анонімного "відомого політтехнолога" у газеті "Зеркало Запорожья" (видавець – обком Соцпартії), який пробує перехилити громадську думку на користь товстуна з "Нашої України":
" ...Да, Сабашук весит явно не 50 кг. Кому-то это не нравится, кто-то, наоборот, считает, что хорошего человека должно быть много... Поверьте, для работы на таком посту нужна большая энергия и огромная природная сила. Да к тому же, в основном тяжеловесы и поднимали Запорожье на вершину славы в разных "номинациях" – это Тарас Бульба, Леонид Жаботинский, Александр Поляк..."
Володимир Марченко проти Наталі Вітренко
У 1300-літньому Чернігові все проходило трохи пристойніше. От, скажімо, "Офіційна заява кандидата в народні депутати України по 206 виборчому округу О. Ярославського". Правопис і синтаксис оригіналу ("Друк ТОВ "Бакс". Наклад 20000 прим. Відповідальний Чернігівський Н.Д.") збережено.
"Мене звинувачують в тому, що я багатий і приватизував та скупив чимало солідних підприємств. Так, я не бідую і грошей у мене трохи менше, ніж у В. Медведчука, але я впевнений, що з вашою допомогою швиденько його наздожену. А що саме такі багаті хазяїни, як я, заставлять людей працювати і зроблять ці підприємства для мене ще прибутковішими – сумніву не маю.
Стосовно моїх шлюбів, то я скажу так: людина повинна самовдосконалюватися і, якщо для цього треба розлучитися, то й ту, на мій погляд, не має нічого поганого. Тим паче, якщо ще й заради шлюбу з племінницею самого Президента. Про це взагалі й казати нічого.
Тому, і тільки тому такі люди, як я, Медведчук, Суркіс та Волков є надійною опорою влади Леоніда Даниловича. І ми ніколи не допустимо до влади людей іншого кола.
Впевнений, що й депутатом у Вашому окрузі стану тільки я. І, якщо задля цього, урім вже витрачених мною 2 млн. доларів, необхідно буде ще стільки, я, не вагаючись, їх витрачу.
І взагалі обійдусь без Ваших голосів!!!
З повагою О. Ярославський"
Тема родинних зв"язків мала продовження і в іншій листівці "Все силы на спасение капитала семьи Президента", виданій "фірмою "Брат за брата". Наклад нібито 30 тисяч примірників. Відповідальний за її випуск "Брат-2". Тут увесь прикол у натяку на рідного брата кандидата, народного депутата Олексія Ярославського, обраного за списком блоку "Наша Україна". Щоправда, він утік від Ющенка одним із перших.
"...Получив доступ к приватизации, используя очень крепкие связи тестя, харьковского губернатора, с властью, и за бесценок скупив приватизационные сертификаты у населения, сколотил свой первичный капитал". Для закрепления узурпации власти в парламенте необходимо пополнить прокучмовское большинство.
Депутатом быть хочу!!!
И "делов" я для "семьи" ух каких наворочу!
Всю казну их сберегу и себя озолочу.
Вас всех х... обложу и к Гаранту укачу!"
Безпосередньо у день голосування по всьому місту було розкидано у дуже великій кількості листівку чомусь російськомовних "Патриотов города Чернигова". Вона закликала бути пильними і в жодному разі не голосувати за Ярославського, бо "нас используют, наше мнение игнорируют!"
"Точно известно, что "возродившееся" черниговское "Химволокно" работает на склад и только до окончания выборов. Ярославский, являющийся собственником Черкасского "Химволокна", заинтересован в том, чтоб оно оставалось единственным монополистом".
Кольорова листівка штабу Олександра Ярославського натомість ніби запрошує відвідати нічний клуб: "Бoys aнd Гerls Приближается крупнейшая тусовка под названием ВЫБОРЫ"!
"8 июня ты вытаскиваешь всю свою компанию и вы всей толпой громко въезжаете на избирательный участок. Там внедряешься в тусовочную (избирательную) кабинку и выбираешь себе персонального депутата, который будет представлять в парламенте твои личные интересы. Таким образом, ты можешь стать соавтором каких-нибудь законов и немного порулить страной.
А.В. Ярославский – самый молодежный, самый модный, самый прогрессивный, самый веселый, самый добрый, и самый лучший кандидат!"
"Родзинкою" чернігівських довиборів були принаймні дві летючки, спрямовані проти Наталі Вітренко і підписані іменем її заступника ...Володимира Марченка! В обох випадках видавцем зазначено якесь ТОВ "Фенікс", тираж – усього 5 тисяч.
"Без прикрас
Вітренко Наталія Михайлівна – очолює політичну партію ПСПУ, яку не випадково у народі розшифровують, як "партія сприяння президенту України". Коли О. Мороз став ворогом Л. Кучми, Вітренко розколола соціалістів і постійно несла всяку погань на Мороза. Записи Мельниченка свідчать: робила вона це за бажанням Кучми.
Ця "захисниця" трудящих їздить на машині "Фольксваген-пассат" вартістю 20 тисяч доларів – це автомобіль для бідних провінцій. В Києві вона користується своїм авто "Тойота Ленд Крузер" вартістю 80 тис. доларів".
Виникає риторичне запитання: "Звідки стільки грошей у бідної "пенсіонерки?", як вона себе назвала у документах до окружної комісії. Та й невже пенсіонери можуть щодня обідати чи снідати в ресторані "Хуторок"?
А відповідь тут одна, фінанси надходять за згодою Л. Кучми від О. Волкова фінансового директора президента, якому за махінації заборонений в"їзд у Бельгію та Німеччину. Саме ця зв"язка Кучма-Волков-Вітренко плідно працює ще з 1996 року, розпорошуючи сили опозиції і всіляко сприяючи режиму утримувати владу"
Що цікаво, компромат так і не виконав покладене на нього завдання. Пасіонарну Вітренко довелося знімати через доволі сумнівне судове рішення, а підпертому адмінресурсом Ярославському листівки – наче укус комарів. До речі, місцеві оглядачі кажуть, що один із фаворитів тутешніх виборів Олександра Кужель страшенно жалілася на кровососів... Щоправда, у день голосування, вона говорила пресі про інше – про лідера відомої партії із закінченням на "о".
Як кажуть у телерекламі, "не вижу никакой разницы"...
 |
Зауважте, ще ніколи політики загальнонаціонального рівня не пробували змагатися в керуванні Києвом. Чи принаймні балотуватися на цю виборну посаду чи просто в депутати тут, у столиці. Погодьтеся, якби політичні важковаговики Олександр Мороз чи Віктор Медведчук йшли б до парламенту не з Богом забутих ведмежих кутів на кшталт Таращі чи Закарпаття, а з Києва, політичне значення Міста було б на порядок вище.
Розмови про те, що президент може призначити главою КМДА нинішнього главу своєї канцелярії не позбавлені сенсу. Адже "дражнити хохла" – то є улюблена гра Банкової. Зараз її об"єктом став народний улюбленець Омельченко О.О. Маючи колосальний резерв довіри киян він так і не скористався шансом стати загальнонаціональним політиком. Та ще й "щось там вякає" на політреформу. Та ще й майже досяг граничного віку перебування на державній службі.
Можна припустити, що наступні вибори київського міського голови суттєво відрізнятимуться від попередніх – замість бандитів, невдах і блазнів у них уперше візьмуть участь реальні претенденти на владу. Саме в цьому аспекті й варто розглядати вибори міського голови в мільйонному Запоріжжі та нардепа від периферійного Чернігова.
Пляски на свіжій могилі
У Запоріжжі було лише три кандидати на перемогу. Губернатор Євген Карташов – від КУЧМИ. Володимир Кальцев – від ЯНУКОВИЧА. І Петро Сабашук – від ЮЩЕНКА. Люди обрали своїм мером главу облдержадміністрації, з майже стотисячною перевагою.
Я не знаю, які саме політтехнологи супроводжували ці три кампанії, але те, що вони покидьки – безсумнівно. Бо той бруд, в якому викупали всіх запоріжців, навряд чи можна вважати "піаром".
Провідна тема виборів: кандидати Карташов і Кальцев вбили генерала міліції, міського голову Олександра Поляка. Нагадаю, що згідно з висновками медиків 22 лютого 2003 року колишній мер помер у своїй квартирі внаслідок ішемічної хвороби серця, що поєдналася з гіпертонією. Дружина викликала "швидку", але лікарі приїхали, коли серце зупинилося...
Спочатку по місту поповзли чутки. Потім з"явилися якісь натяки в опозиційній до Карташова пресі. І вже перед днем виборів у місто прибула величезна партія газети "Дело чести". У підзаголовку вказано, що розслідування обставин смерті мера провели співробітники запорізької міліції та прокуратури. Щоправда, пінкертони побажали залишитися неназваними.
Наклад чотиристорінкової газети "у кольорі" – 1500000 (півтора мільйони!) примірників. Виготовили її у незалежній і, отже, недосяжній для української Феміди Наддністрянщині. Друкарня "Приднестровский рабочий" із міста Дубоссари.
Меседж видання чіткий і недвозначний – "Кто убил генерала Поляка? Кому он мешал грабить город? Кто получил из-за его смерти шанс продлить свое преступное политическое существование?".
У газеті лише два портрети – небіжчика, вбитого "отрутою пролонгованої дії", та кандидата в мери Карташова. Серед сил, зацікавлених у смерті генерала називається тільки СДПУ (о), якій покійний нібито не давав розграбовувати місто: "Ще в березні 2001 року генерал Поляк знайшов у своєму кабінеті підслуховувальний пристрій. Фахівці стверджують, що "жучки" фірмовий знак зовсім не СБУ, у якої є більш потужна апаратура, а характерна ознака "роботи" СДПУ(о) проти своїх противників".
Кому вигідна ця анонімка? Природних, так би мовити, ворогів у есдеків нині двоє – "Наша Україна" та Партія регіонів. Перша підтримувала Сабашука і він справді в історії з "убивством" ніяк не фігурує. З іншої сторони "Дело чести" пише про "нашоукраїнця" Петра Порошенка, який знову ж таки нібито хотів купити в місті молочний завод з метою збанкрутити його. Що стосується партії чинного прем"єра, то в анонімній газеті вона ніяк не фігурує.
Кампанія запорізького губернатора проходила під гаслом "Евгений КАРТАШОВ – Запорожью ХОРОШО!". Його штаб випустив вісім брошурок маленького формату, де давалися відповіді на найбільш насущні проблеми мешканців міста й виборців (пенсії, субсидії, дороги тощо). Кожна з книжечок розпочиналася цитатою з Конституції України. Але буквально напередодні виборів у місті з"явилася дев"ята листівка, макет якої повністю відповідав фірмово-карташовським.
 |
"Должен Вам признаться, это обращение далось мне нелегко. Сразу скажу: я вынужден сойти с дистанции… Открою Вам секрет, я не хотел идти на выборы, но старшие товарищи из Киева сказали "надо!", а я не привык спорить и ответил "есть!". Тем более, что мне гарантировали полную поддержку трудовых коллективов и основных политических партий. Но видно самовольничанье и разложение в городе зашло очень далеко. Поэтому промышленные предприятия одно за другим отказали мне в поддержке, а коммунисты под воздействием мелкобуржуазного перерождения пошли на поддержку совсем иных сил.
...Покаяние облегчает душу! Я не хотел трогать этой темы, но не могу остановиться на тех вздорных обвинениях, которые мне инкриминируют. Еще раз подчеркну – конституция гарантирует мне, что пока моя причастность к злодеяниям не будет доказана, никто не вправе назвать меня преступником!
Обвинение первое: я тесно сотрудничаю с Виктором Медведчуком и Григорием Суркисом. А с кем мне еще сотрудничать! Если сам Президент назначает Медведчука своим официальным приемником (так в тексте! – В.К.) и главой всей администрации. Значит, все граждане должны поддерживать СДПУ (о)! Они люди солидные, по мелочам не крадут. Не то, что наши.
Обвинение второе: я прогонял все областные деньги через "Индустриалбанк". А через какой еще банк?! Все равно какая-то финансовая структура нажилась бы на деньгах запорожцев. И я решил, пусть выбор падет на "Индустриалбанк"!
Обвинение третье: я причастен к убийству генерала Поляка! Во-первых, экспертиза доказала, что это вовсе не убийство, а сердечный приступ. Во-вторых, где доказательства? Вы сначала докажите, что я причастен к этому делу, вот тогда я и буду каяться и что-то доказывать суду! Просто человек очень переживал за запорожцев, за родной город – вот и не выдержало сердце! Я всегда говорил ему – легче надо к жизни относиться, никуда твои избиратели не разбегутся.
Решение далось мне не легко. Но я понял, что весь этот скандал может помешать, глубокоуважаемому мной, Виктору Медведчуку занять пост приемника Президента Украины. Поэтому, честно говоря, я могу принести больше пользы для дела на посту губернатора.
Несмотря на мой возраст и здоровье, мы еще повоюем!
Искренне Ваш, Евгений Карташов"
Жертвою подібного прийому "лист виборцю" став і місцевий бізнесмен Володимир Кальцев. Примірник адресований якійсь городянці Світлані Федорівні.
 |
На одной из встреч мне поставили в вину мой выборный лозунг "Запорожье для запорожцев". Дескать, слишком уж он смахивает на фашистские лозунги "Германия для немцев" и "Америка для американцев". Ну, во-первых, я шел под этим лозунгом на прошлых выборах, а, во-вторых, фашизм это ведь не только Гитлер. Это и великий Ницше. По Ницше фашизм это и братство, и взаимовыручка, и вовремя поставленный товарищу локоть. Не станем примитивизировать понятие фашизма.
Дорогие запорожцы! Я надеюсь на понимание Вами моей позиции. Я старался быть с Вами честным и прошу Вашей поддержки. У меня есть знания и энергия! Вместе мы сможем все!
Искренне Ваш Владимир Кальцев"
Сабашуку в цій війні, даруйте, "лайнометів" дісталося теж. Так, у Інтернеті гуляли фальшиві інтерв'ю Ющенка неіснуючому російському журналу "Політикум". Псевдо-лідер "Нашої України" звинувачував Сабашука у зраді та запроданстві владі. У подальшому ці матеріали використовувалися в традиційній пресі опонентів.
Ще один епізод – коли у газеті "Индустриальное Запорожье" розмістили фото окривавленої жертви Скнилівської трагедії. Нею проілюстрували аварію на когенераційній станції, співвласником якої є фірма Сабашука. Звісно, по тексту була відповідна прив'язка аварії до здібностей кандидата в мери. Газета знаходиться під контролем "ІндустріалБанку" та "Запоріжсталі", які на цих виборах підтримували Карташова.
Порівняно з жахливими звинуваченнями у вбивстві, які лунали на адресу конкурентів Сабашука, йому самому найбільше діставалося за... зайву вагу. У цьому сенсі показовою є публікація знову ж таки анонімного "відомого політтехнолога" у газеті "Зеркало Запорожья" (видавець – обком Соцпартії), який пробує перехилити громадську думку на користь товстуна з "Нашої України":
" ...Да, Сабашук весит явно не 50 кг. Кому-то это не нравится, кто-то, наоборот, считает, что хорошего человека должно быть много... Поверьте, для работы на таком посту нужна большая энергия и огромная природная сила. Да к тому же, в основном тяжеловесы и поднимали Запорожье на вершину славы в разных "номинациях" – это Тарас Бульба, Леонид Жаботинский, Александр Поляк..."
Володимир Марченко проти Наталі Вітренко
У 1300-літньому Чернігові все проходило трохи пристойніше. От, скажімо, "Офіційна заява кандидата в народні депутати України по 206 виборчому округу О. Ярославського". Правопис і синтаксис оригіналу ("Друк ТОВ "Бакс". Наклад 20000 прим. Відповідальний Чернігівський Н.Д.") збережено.
 |
Стосовно моїх шлюбів, то я скажу так: людина повинна самовдосконалюватися і, якщо для цього треба розлучитися, то й ту, на мій погляд, не має нічого поганого. Тим паче, якщо ще й заради шлюбу з племінницею самого Президента. Про це взагалі й казати нічого.
Тому, і тільки тому такі люди, як я, Медведчук, Суркіс та Волков є надійною опорою влади Леоніда Даниловича. І ми ніколи не допустимо до влади людей іншого кола.
Впевнений, що й депутатом у Вашому окрузі стану тільки я. І, якщо задля цього, урім вже витрачених мною 2 млн. доларів, необхідно буде ще стільки, я, не вагаючись, їх витрачу.
І взагалі обійдусь без Ваших голосів!!!
З повагою О. Ярославський"
Тема родинних зв"язків мала продовження і в іншій листівці "Все силы на спасение капитала семьи Президента", виданій "фірмою "Брат за брата". Наклад нібито 30 тисяч примірників. Відповідальний за її випуск "Брат-2". Тут увесь прикол у натяку на рідного брата кандидата, народного депутата Олексія Ярославського, обраного за списком блоку "Наша Україна". Щоправда, він утік від Ющенка одним із перших.
"...Получив доступ к приватизации, используя очень крепкие связи тестя, харьковского губернатора, с властью, и за бесценок скупив приватизационные сертификаты у населения, сколотил свой первичный капитал". Для закрепления узурпации власти в парламенте необходимо пополнить прокучмовское большинство.
Депутатом быть хочу!!!
И "делов" я для "семьи" ух каких наворочу!
Всю казну их сберегу и себя озолочу.
Вас всех х... обложу и к Гаранту укачу!"
Безпосередньо у день голосування по всьому місту було розкидано у дуже великій кількості листівку чомусь російськомовних "Патриотов города Чернигова". Вона закликала бути пильними і в жодному разі не голосувати за Ярославського, бо "нас используют, наше мнение игнорируют!"
"Точно известно, что "возродившееся" черниговское "Химволокно" работает на склад и только до окончания выборов. Ярославский, являющийся собственником Черкасского "Химволокна", заинтересован в том, чтоб оно оставалось единственным монополистом".
 |
"8 июня ты вытаскиваешь всю свою компанию и вы всей толпой громко въезжаете на избирательный участок. Там внедряешься в тусовочную (избирательную) кабинку и выбираешь себе персонального депутата, который будет представлять в парламенте твои личные интересы. Таким образом, ты можешь стать соавтором каких-нибудь законов и немного порулить страной.
А.В. Ярославский – самый молодежный, самый модный, самый прогрессивный, самый веселый, самый добрый, и самый лучший кандидат!"
"Родзинкою" чернігівських довиборів були принаймні дві летючки, спрямовані проти Наталі Вітренко і підписані іменем її заступника ...Володимира Марченка! В обох випадках видавцем зазначено якесь ТОВ "Фенікс", тираж – усього 5 тисяч.
"Без прикрас
Вітренко Наталія Михайлівна – очолює політичну партію ПСПУ, яку не випадково у народі розшифровують, як "партія сприяння президенту України". Коли О. Мороз став ворогом Л. Кучми, Вітренко розколола соціалістів і постійно несла всяку погань на Мороза. Записи Мельниченка свідчать: робила вона це за бажанням Кучми.
Ця "захисниця" трудящих їздить на машині "Фольксваген-пассат" вартістю 20 тисяч доларів – це автомобіль для бідних провінцій. В Києві вона користується своїм авто "Тойота Ленд Крузер" вартістю 80 тис. доларів".
Виникає риторичне запитання: "Звідки стільки грошей у бідної "пенсіонерки?", як вона себе назвала у документах до окружної комісії. Та й невже пенсіонери можуть щодня обідати чи снідати в ресторані "Хуторок"?
А відповідь тут одна, фінанси надходять за згодою Л. Кучми від О. Волкова фінансового директора президента, якому за махінації заборонений в"їзд у Бельгію та Німеччину. Саме ця зв"язка Кучма-Волков-Вітренко плідно працює ще з 1996 року, розпорошуючи сили опозиції і всіляко сприяючи режиму утримувати владу"
Що цікаво, компромат так і не виконав покладене на нього завдання. Пасіонарну Вітренко довелося знімати через доволі сумнівне судове рішення, а підпертому адмінресурсом Ярославському листівки – наче укус комарів. До речі, місцеві оглядачі кажуть, що один із фаворитів тутешніх виборів Олександра Кужель страшенно жалілася на кровососів... Щоправда, у день голосування, вона говорила пресі про інше – про лідера відомої партії із закінченням на "о".
Як кажуть у телерекламі, "не вижу никакой разницы"...
