Узурпація замість політичної реформи
П'ятниця, 19 грудня 2003, 11:21
Нудні розмови про "політичну реформу" незабаром буде реалізовано в рішення, доленосні для майбутнього розвитку України. Надходять суперечливі повідомлення щодо того, які положення законопроектів буде доопрацьовано і які з них буде винесено на голосування 23 грудня.
Однак, схоже, що народні депутати можуть підтримати два дуже цікавих рішення: по-перше, продовжити свої повноваження до 2007 року; по-друге, привласнити собі право обирати президента в парламенті або в 2006, або вже в 2004 році.
Парламентській "більшості" задля ухвалення такого рішення не вистачає зовсім небагато – домовитися (що означає "построїти" чи підкупити) з окремими мажоритарниками від самої "більшості", які не бачать свого місця у списках партій-переможців на наступних виборах, з тим, щоб ті підтримали якусь із модифікацій пропорційної виборчої системи.
Пропорційності виборчого закону вимагають комуністи, які пам’ятають, як їх було "розведено" донецькими та іншими "буржуями" на останніх виборах в мажоритарних округах, де КПУ отримала аж 7 мандатів з 225.
Продовження ж повноважень Верховної Ради до 2007 року є відвертим хабаром мажоритарникам та деяким іншим депутатам, безнадійним з точки зору політичної перспективності, з тим, щоб вони підтримали інші пункти "політичної реформи". Обрання президента вже нинішнім складом парламенту та продовження повноважень парламенту називається просто – узурпація.
Дивує одне – чому депутати від "більшості" разом з адміністрацією президента виявилися настільки скромними? Адже могли б оголосити продовження своїх повноважень хоча б до четвертого тисячоліття. І проголосили, що нинішній склад парламенту має право не лише обирати президента, але й керувати небесними світилами.
Конституційний суд, напевно, визнав би й ці рішення законними.
Вердикти КС з приводу проектів конституційних змін – особлива тема. В Основному законі України існує положення, згідно з яким заборонено зменшувати обсяг прав громадян, зафіксований у Конституції.
Між тим, згідно з чинною Конституцією український народ обирає верховну владу – парламент і президента – приблизно раз на 2 роки. Відповідно до проектів "політичної реформи" український народ обиратиме верховну владу лише раз на 5 років.
Однак Конституційний Суд не впевнений, що 2<5.
Проституювання Конституційного Суду – наявна демонстрація того, до якого рівня деморалізації і розкладу довела влада українське суспільство і окремих його представників. Захищені своїм статусом підстаркуваті дядьки, яким вже давно пора подумати про душу, виявилися до жалюгідного безхребетними.
Але дивуватися нема чому. Такою була радянська юстиція – а всі вони звідти. Тішить одне – шестеро суддів Конституційного Суду все ж виступили проти низки сумнівних положень конституційних законопроектів.
Цілком логічна і позиція комуністів – підтримати адміністрацію президента й керовану нею "більшість".
Генетичний зв’язок між комуністами й нинішніми "більшовиками" легко встановлюється через аналіз біографій представників "більшості". Замолоду вони разом із комуністами харчувалися з одних апаратних кухонь. Представники нинішньої "більшості" на якомусь етапі просто виявилися спритнішими за решту комуністів, краще зорієнтувавшись у новій ситуації.
Звідси можна вивести формулу: "більшовики (нинішні) – це спритні комуністи & комуністи – це "лохануті" більшовики".
А крім того, і самі комуністи теж досить непогано прилаштувалися. Чимало з них на практиці підтримують експлуатацію людини людиною, маючи власні фірми з найманими робітниками. А головне – КПУ за прямого потурання влади ось уже десятиліття спритно паразитує на старечому слабоумстві частини населення.
Існування будь-якої нормальної, відповідальної за долю країни та не корумпованої і не хабарницької влади в Україні вимагатиме від комуністів докорінного перегляду їхньої історично збанкрутілої ідеології та антидержавної практики. До цього комуністи явно не готові. Принаймні, поки що.
І тому, навіть маючи перед очима приклад загибелі комуністичного "Титаніка" в Росії на останніх "виборах", КПУ буде підтримувати зусилля "більшості" обмежити вплив народу на владу.
А крім того, і Москва дала наказ – патріота в Україні до влади не пущать! А то що ж виходить – економіка України, навіть під нинішнім гігантським корупційним тягарем, зросла цього року майже на 8%. Тобто швидше, ніж російська. Що ж буде, як цей тягар скинуть?
Однак, схоже, мало кого з вітчизняних учасників гри навколо конституційних змін (а їх три – "більшість", адміністрація президента і комуністи) турбує один момент, який за певних обставин може виявитися принциповим для подальшої долі політичних процесів в Україні. Це питання про те, відбудеться оновлення політичної еліти в Україні насильницьким чи мирним шляхом.
Річ у тім, що сьогодні дуже багато полковників в Україні мають спокусу в один день стати героями народу України і, може, навіть більше. Українці, як показали зокрема й події навколо Тузли, готові достатньо масово захищати Батьківщину, навіть без обов‘язкової спеціальної мобілізації.
Але навряд чи в Україні знайдеться хоча б з десяток чоловік, які, не маючи безпосереднього матеріального інтересу, захищали б конкретно нинішню владу.
Навряд чи це добра ситуація для держави – зовсім навпаки. Однак нинішня влада своїми діями лише поглиблює свою дискредитацію і підриває власну легітимність, заганяючи себе і країну в кут.
Перед нинішньою політичною елітою України сьогодні стоїть ключове питання – чи готова вона до початку конструктивного самооновлення, зі збереженням громадянського миру, демократії та її основних засад (серед яких і непорушність права приватної власності).
Чи навпаки, нинішня еліта своїми власними руками радикально збільшить ризик для себе втратити все.
Однак, схоже, що народні депутати можуть підтримати два дуже цікавих рішення: по-перше, продовжити свої повноваження до 2007 року; по-друге, привласнити собі право обирати президента в парламенті або в 2006, або вже в 2004 році.
Парламентській "більшості" задля ухвалення такого рішення не вистачає зовсім небагато – домовитися (що означає "построїти" чи підкупити) з окремими мажоритарниками від самої "більшості", які не бачать свого місця у списках партій-переможців на наступних виборах, з тим, щоб ті підтримали якусь із модифікацій пропорційної виборчої системи.
Пропорційності виборчого закону вимагають комуністи, які пам’ятають, як їх було "розведено" донецькими та іншими "буржуями" на останніх виборах в мажоритарних округах, де КПУ отримала аж 7 мандатів з 225.
Продовження ж повноважень Верховної Ради до 2007 року є відвертим хабаром мажоритарникам та деяким іншим депутатам, безнадійним з точки зору політичної перспективності, з тим, щоб вони підтримали інші пункти "політичної реформи". Обрання президента вже нинішнім складом парламенту та продовження повноважень парламенту називається просто – узурпація.
Дивує одне – чому депутати від "більшості" разом з адміністрацією президента виявилися настільки скромними? Адже могли б оголосити продовження своїх повноважень хоча б до четвертого тисячоліття. І проголосили, що нинішній склад парламенту має право не лише обирати президента, але й керувати небесними світилами.
Конституційний суд, напевно, визнав би й ці рішення законними.
Вердикти КС з приводу проектів конституційних змін – особлива тема. В Основному законі України існує положення, згідно з яким заборонено зменшувати обсяг прав громадян, зафіксований у Конституції.
Між тим, згідно з чинною Конституцією український народ обирає верховну владу – парламент і президента – приблизно раз на 2 роки. Відповідно до проектів "політичної реформи" український народ обиратиме верховну владу лише раз на 5 років.
Однак Конституційний Суд не впевнений, що 2<5.
Проституювання Конституційного Суду – наявна демонстрація того, до якого рівня деморалізації і розкладу довела влада українське суспільство і окремих його представників. Захищені своїм статусом підстаркуваті дядьки, яким вже давно пора подумати про душу, виявилися до жалюгідного безхребетними.
Але дивуватися нема чому. Такою була радянська юстиція – а всі вони звідти. Тішить одне – шестеро суддів Конституційного Суду все ж виступили проти низки сумнівних положень конституційних законопроектів.
Цілком логічна і позиція комуністів – підтримати адміністрацію президента й керовану нею "більшість".
Генетичний зв’язок між комуністами й нинішніми "більшовиками" легко встановлюється через аналіз біографій представників "більшості". Замолоду вони разом із комуністами харчувалися з одних апаратних кухонь. Представники нинішньої "більшості" на якомусь етапі просто виявилися спритнішими за решту комуністів, краще зорієнтувавшись у новій ситуації.
Звідси можна вивести формулу: "більшовики (нинішні) – це спритні комуністи & комуністи – це "лохануті" більшовики".
А крім того, і самі комуністи теж досить непогано прилаштувалися. Чимало з них на практиці підтримують експлуатацію людини людиною, маючи власні фірми з найманими робітниками. А головне – КПУ за прямого потурання влади ось уже десятиліття спритно паразитує на старечому слабоумстві частини населення.
Існування будь-якої нормальної, відповідальної за долю країни та не корумпованої і не хабарницької влади в Україні вимагатиме від комуністів докорінного перегляду їхньої історично збанкрутілої ідеології та антидержавної практики. До цього комуністи явно не готові. Принаймні, поки що.
І тому, навіть маючи перед очима приклад загибелі комуністичного "Титаніка" в Росії на останніх "виборах", КПУ буде підтримувати зусилля "більшості" обмежити вплив народу на владу.
А крім того, і Москва дала наказ – патріота в Україні до влади не пущать! А то що ж виходить – економіка України, навіть під нинішнім гігантським корупційним тягарем, зросла цього року майже на 8%. Тобто швидше, ніж російська. Що ж буде, як цей тягар скинуть?
Однак, схоже, мало кого з вітчизняних учасників гри навколо конституційних змін (а їх три – "більшість", адміністрація президента і комуністи) турбує один момент, який за певних обставин може виявитися принциповим для подальшої долі політичних процесів в Україні. Це питання про те, відбудеться оновлення політичної еліти в Україні насильницьким чи мирним шляхом.
Річ у тім, що сьогодні дуже багато полковників в Україні мають спокусу в один день стати героями народу України і, може, навіть більше. Українці, як показали зокрема й події навколо Тузли, готові достатньо масово захищати Батьківщину, навіть без обов‘язкової спеціальної мобілізації.
Але навряд чи в Україні знайдеться хоча б з десяток чоловік, які, не маючи безпосереднього матеріального інтересу, захищали б конкретно нинішню владу.
Навряд чи це добра ситуація для держави – зовсім навпаки. Однак нинішня влада своїми діями лише поглиблює свою дискредитацію і підриває власну легітимність, заганяючи себе і країну в кут.
Перед нинішньою політичною елітою України сьогодні стоїть ключове питання – чи готова вона до початку конструктивного самооновлення, зі збереженням громадянського миру, демократії та її основних засад (серед яких і непорушність права приватної власності).
Чи навпаки, нинішня еліта своїми власними руками радикально збільшить ризик для себе втратити все.
