Вітчизняні абревіатури та їх значення для покращення керування державою
Неділя, 4 січня 2004, 10:50
Підбиваючи в численних генделиках попередні політичні підсумки 2003 року, найбільш спостережлива частина городян міста N помітила жагучу пристрасть політиків країни "У" до всіляких чудернацьких абревіатур. Ця прадавня більшовицька традиція добре прижилася на вітчизняному політичному ґрунті. Судіть самі: РСДРП(б) – ГПУ – ОСАВІАХІМ – ГОЕЛРО – СДПУ(О) – ЄЕП...
Очевидно, вміле застосування абревіатур скорочує час доповідей, створює необхідні для правильного сприйняття асоціації та спрощує розтлумачення народові, хто з політиків чого, власне, жадає.
Приблизно два тижні тому народилася іще одна – ПУК. Цього разу за трьома великими літерами ховається малозрозумілий, але конче потрібний наразі владі симбіоз - "парламентсько-урядова коаліція".
Втім, через декілька днів хтось з іще тверезих після святкування "перемоги" в "конституційному реформаторстві" її представників перешикував порядок слів. І угода підписувалася вже як "урядово-парламентська". Але це, врешті-решт, вже значення не мало. Народ запам’ятав ПУК. Це ближче й зрозуміліше.
Мешканці міста N спостерігали нараду, яка оформляла цей ПУК, затамувавши подих. А присутність на ній задоволеного президента, засоромленого прем'єр-міністра, змореного спікера і так званого "координатора більшості" (можна, до речі, просто КБ) свідчила про неабияку стратегічну важливість цього документа.
Завжди кришталево тверезі напередодні нового політичного року мешканці невеличкого міста N звернули увагу на те, що вже не приховувалось устремління до організації широкого фронту проти клятої опозиції, яка вперто протистоїть узурпації політичної реформи в країні "У". Тому замість "Ату її!" надалі буде ПУК.
Президент демонстративно зустрічається лише із лідерами парламентської більшості. І, звісно, з урядом, який систематично помиляється, але гарант елегантно, по-батьківські, його поправляє, сміливо й відчайдушно захищаючи народ.
Здається, що цей ПУК буде переслідувати в майбутньому декілька головних завдань.
По-перше. Пана "Ю" у сув’язі із леді "Ю" та соціалістами треба перетворити на фракцію статистів лише для того, аби перед очима міжнародної спільноти все ж було чим помахати (мовляв, опозиція владі в країні "У" існує). Цим тихенько в кабінеті весь минулий рік займається головний системний адміністратор Банкової і за сумісництвом – глава АП та "абревіатурної" партії.
Ще трохи, і праві візьмуть владу. Є лише один спосіб їх зупинити – створити яку-небудь коаліцію. Її підтримує президент. Претензій до уряду в нього немає (на передноворічній прес-конференції, збираючись до Баден-Бадена, він розслаблено відзначив: "Хіба ви не чули – я ж сказав, що цей рік був найуспішнішим"), до парламентської більшості – також. Чому б їх не об’єднати в коаліцію, щоб полегшити керованість та наблизитися до мрії - зробити майбуття країни "У" таким же передбачуваним, як в Росії?
По-друге. Майбутнє країни "У" повинна вирішувати "еліта" (еліта – найкраща частина отари - даруйте, але так звикли розуміти цей термін прості тваринники довкола міста N). Ніяких референдумів, немає чого "кухарці" лізти до нелегкої праці керування державою ( відчуваєте – щось до сліз знайоме).
По-третє. Коаліція ця потрібна тому, що в уряді (екс-віце-прем′єр та вже майже колишній міністр економіки та євро інтеграції, наприклад) та в тій же парламентській більшості кожен окремо – "проти", а всі разом – "за". Щоб звести небезпеку "хибного" розуміння завдань до нуля, треба "втопити" особистість у масовості.
Та й взагалі, навіщо народжувати істину в суперечці, якщо це можна зробити в наказі.
Як бачимо, все враховано.
Не враховано лише декілька ледь суттєвих нюансів. Очевидно, їх не видно із столиці, зате вони були помічені з міста N.
В ході загальнонаціонального опитування, яке було проведено нещодавно Фондом "Демократичні ініціативи" та компанією "Тейлор Нельсон Софрез", "несподівано" з’ясувалося, що серед соціальних інститутів позитивний баланс довіри-недовіри має в країні лише церква (+28%). Найбільш низький баланс довіри-недовіри у центральної влади: верховна рада (- 51%), президент (-50%), уряд (-43%).
Нещодавно стали відомими й деякі факти приватизації з "допомогою абревіатур". Дві третини промислових підприємств реальною вартістю не менш як 10 трильйонів гривень віддані утаємниченим абревіатурами (ТОВ, АТЗТ тощо) власникам за 6 мільярдів. Де решта грошей?
Уявляєте, що це буде за ПУК?
Знаючи ставлення простих людей до всіляких опитувань та моніторингів, можна не звертати на це увагу.
Але те ж саме досить відверто доведе банальна п’ятихвилинна бесіда із простою вчителькою - пенсіонеркою з черги за ковбасою на свята, просто в центрі провінційного міста N. Із тих, хто вчився абетці за букварем, а не по клавіатурі комп’ютера. Вона добре запам’ятала, як діяв "коаліційний" уряд в складі "політиків з альтернативним минулим", і не раз вже здригнулася уві сні від того.
За минулий рік "коаліція" добре набила кишені на зерновому скандалі, спробах "медикаментозного", очікує своєї черги "тютюново-горілчане" та "податкове" лобі цього ПУКу.
І воно свого дочекається.
Бо в країні "У" нічого без абревіатур не робиться.
У нас як в Голівуді: не приймають фільм, якщо в ньому немає фрази "You o’kay?"...
Автор: Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
Очевидно, вміле застосування абревіатур скорочує час доповідей, створює необхідні для правильного сприйняття асоціації та спрощує розтлумачення народові, хто з політиків чого, власне, жадає.
Приблизно два тижні тому народилася іще одна – ПУК. Цього разу за трьома великими літерами ховається малозрозумілий, але конче потрібний наразі владі симбіоз - "парламентсько-урядова коаліція".
Втім, через декілька днів хтось з іще тверезих після святкування "перемоги" в "конституційному реформаторстві" її представників перешикував порядок слів. І угода підписувалася вже як "урядово-парламентська". Але це, врешті-решт, вже значення не мало. Народ запам’ятав ПУК. Це ближче й зрозуміліше.
Мешканці міста N спостерігали нараду, яка оформляла цей ПУК, затамувавши подих. А присутність на ній задоволеного президента, засоромленого прем'єр-міністра, змореного спікера і так званого "координатора більшості" (можна, до речі, просто КБ) свідчила про неабияку стратегічну важливість цього документа.
Завжди кришталево тверезі напередодні нового політичного року мешканці невеличкого міста N звернули увагу на те, що вже не приховувалось устремління до організації широкого фронту проти клятої опозиції, яка вперто протистоїть узурпації політичної реформи в країні "У". Тому замість "Ату її!" надалі буде ПУК.
Президент демонстративно зустрічається лише із лідерами парламентської більшості. І, звісно, з урядом, який систематично помиляється, але гарант елегантно, по-батьківські, його поправляє, сміливо й відчайдушно захищаючи народ.
Здається, що цей ПУК буде переслідувати в майбутньому декілька головних завдань.
По-перше. Пана "Ю" у сув’язі із леді "Ю" та соціалістами треба перетворити на фракцію статистів лише для того, аби перед очима міжнародної спільноти все ж було чим помахати (мовляв, опозиція владі в країні "У" існує). Цим тихенько в кабінеті весь минулий рік займається головний системний адміністратор Банкової і за сумісництвом – глава АП та "абревіатурної" партії.
Ще трохи, і праві візьмуть владу. Є лише один спосіб їх зупинити – створити яку-небудь коаліцію. Її підтримує президент. Претензій до уряду в нього немає (на передноворічній прес-конференції, збираючись до Баден-Бадена, він розслаблено відзначив: "Хіба ви не чули – я ж сказав, що цей рік був найуспішнішим"), до парламентської більшості – також. Чому б їх не об’єднати в коаліцію, щоб полегшити керованість та наблизитися до мрії - зробити майбуття країни "У" таким же передбачуваним, як в Росії?
По-друге. Майбутнє країни "У" повинна вирішувати "еліта" (еліта – найкраща частина отари - даруйте, але так звикли розуміти цей термін прості тваринники довкола міста N). Ніяких референдумів, немає чого "кухарці" лізти до нелегкої праці керування державою ( відчуваєте – щось до сліз знайоме).
По-третє. Коаліція ця потрібна тому, що в уряді (екс-віце-прем′єр та вже майже колишній міністр економіки та євро інтеграції, наприклад) та в тій же парламентській більшості кожен окремо – "проти", а всі разом – "за". Щоб звести небезпеку "хибного" розуміння завдань до нуля, треба "втопити" особистість у масовості.
Та й взагалі, навіщо народжувати істину в суперечці, якщо це можна зробити в наказі.
Як бачимо, все враховано.
Не враховано лише декілька ледь суттєвих нюансів. Очевидно, їх не видно із столиці, зате вони були помічені з міста N.
В ході загальнонаціонального опитування, яке було проведено нещодавно Фондом "Демократичні ініціативи" та компанією "Тейлор Нельсон Софрез", "несподівано" з’ясувалося, що серед соціальних інститутів позитивний баланс довіри-недовіри має в країні лише церква (+28%). Найбільш низький баланс довіри-недовіри у центральної влади: верховна рада (- 51%), президент (-50%), уряд (-43%).
Нещодавно стали відомими й деякі факти приватизації з "допомогою абревіатур". Дві третини промислових підприємств реальною вартістю не менш як 10 трильйонів гривень віддані утаємниченим абревіатурами (ТОВ, АТЗТ тощо) власникам за 6 мільярдів. Де решта грошей?
Уявляєте, що це буде за ПУК?
Знаючи ставлення простих людей до всіляких опитувань та моніторингів, можна не звертати на це увагу.
Але те ж саме досить відверто доведе банальна п’ятихвилинна бесіда із простою вчителькою - пенсіонеркою з черги за ковбасою на свята, просто в центрі провінційного міста N. Із тих, хто вчився абетці за букварем, а не по клавіатурі комп’ютера. Вона добре запам’ятала, як діяв "коаліційний" уряд в складі "політиків з альтернативним минулим", і не раз вже здригнулася уві сні від того.
За минулий рік "коаліція" добре набила кишені на зерновому скандалі, спробах "медикаментозного", очікує своєї черги "тютюново-горілчане" та "податкове" лобі цього ПУКу.
І воно свого дочекається.
Бо в країні "У" нічого без абревіатур не робиться.
У нас як в Голівуді: не приймають фільм, якщо в ньому немає фрази "You o’kay?"...
Автор: Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
