Опозиція поставила під сумнів свою репутацію
Понеділок, 2 лютого 2004, 12:39
Резонансне закриття "Сільських вістей" виявило відразу кілька проблем. Це проблема законності винесеного рішення, далі – проблема антисемітизму в Україні; третє – проблема свободи слова в нашій країні; і нарешті – проблема демократичності нашої опозиції, пов'язана з її реакцією на закриття "Сільських вістей".
Я переконаний, що судове рішення про закриття газети законне і справедливе. Стаття 3 частина 1 закону України "Про пресу" не допускає пропаганди національної або релігійної ворожнечі, а стаття 18 цього закону передбачає закриття видання, що займається такою пропагандою.
Виникає питання: "чи дійсно газета "Сільські вісті" пропагувала національну ворожнечу?". Абсолютно переконаний, що це так.
Пропаганду антисемітизму можна помітити в багатьох статтях, надрукованих у цій газеті. Але, звичайно, найвиразніше антисемітизм виявляється в статті професора Яременка "Євреї в Україні сьогодні", опублікованій 30 вересня минулого року, наступного дня після річниці трагедії Бабиного Яру.
Усю цю статтю інакше, ніж пропаганду національної ворожнечі, розглядати просто неможливо. Тут що ні слово, то наклеп на єврейський народ. У статті, наприклад, сказано: у 1932-33 роках мільйони українців були заморені голодом, організованим євреями з почуття помсти. Безумовно, були євреї – сталінські чиновники, що повинні нести відповідальність за голод в Україні. Так само, як і українці (наприклад, Чубар), як поляк Косіор, росіянин Постишев і, звичайно ж, грузин Сталін.
Справа не в національності цих чиновників, а в тоталітарному режимі, якому вони служили. Саме тоталітарний режим, заради свого становлення і зміцнення, знищив мільйони українських селян голодом. Стверджувати, що це зробили саме євреї з почуття помсти – означає обмовляти єврейський народ, викликати ненависть до народу-вбивці.
Там же сказано, що в 1937-38 роках ще мільйони українців були знищені НКВС, що (увага!) на 99% складався з євреїв і був під керівництвом лідерів сіонізму.
Безумовно, у НКВС працювало багато євреїв, але їх там було менше половини. Це дуже легко доведе будь-який історик. Як і те, що НКВС у той час очолював Микола Іванович Єжов, який не має ні до єврейства, ні до сіонізму ніякого відношення.
Знову наклеп! Знову спроба покласти відповідальність тільки на євреїв! І це при тому, що в роки сталінських репресій загинули, поряд із представниками інших національностей, десятки тисяч євреїв!
І, нарешті, абсолютно абсурдне твердження автора статті про те, що під час війни в Україну разом з фашистами прийшла 400-тисячна орда євреїв-есесівців. Тільки хвора уява може собі представити таку нісенітницю, такий грубий наклеп на єврейський народ – який, можливо, більше за інших (у всякому разі, в процентному відношенні) потерпів від фашизму.
Не соромлячись, пише про це у своїй статті Яременко. А "Сільські вісті" поширюють цей наклеп, розпалюючи міжетнічну ворожнечу, тиражем у 510 тисяч екземплярів. І така стаття була не одна, і не дві, і не три. Мільйони людей усе це читали. І відповідно, є всі підстави вважати рішення Шевченківського райсуду Києва законним і справедливим.
В Україні протягом століть різні сили сіяли насіння національної ненависті. Українська історія знає, що таке масові антисемітські виступи, погроми, знає Бабин Яр і масові вбивства євреїв при фашистах у всіх наших містах і селищах. І насіння зла, що породжують расову і національну ненависть, ще є в нашому ґрунті, у певних прошарках нашого народу. Тим більше, це зв'язано з радянським минулим, коли антисемітизм був чи не складовою частиною політичної доктрини режиму.
У цій ситуації той факт, що "Сільські вісті" на цілих газетних шпальтах поширює півмільйонним тиражем подібні наклепницькі, грубі інсинуації, що розпалюють антисемітизм – особливо небезпечний. Саме в Україні, повторюю, де мали місце серйозні проблеми, пов'язані з антисемітизмом, протягом усієї нашої історії.
Свобода слова і мовчання опозиції
Якщо говорити про свободу слова в Україні, то вона, безумовно, обмежена. Думаю, що судове рішення не було б таким жорстоким, якби мова йшла не про опозиційну газету. І в даному випадку судове рішення, по суті своїй справедливе і чесне, напевно, було прийняте лише тому, що воно влаштовувало владу.
На жаль, тоді, коли схожі статті публікувалися у виданнях, у закритті яких влада не була зацікавлена, тоді на це дивилися крізь пальці.
Неодноразово антисемітська тема звучала в різних газетах, зокрема в "Вечірньому Києві". Стверджувалося, наприклад, що трагедії Бабиного Яру взагалі не було, що ніяких євреїв там не розстрілювали. Але ніколи справа не доходила до радикальних судових рішень, що припиняли б антисемітські публікації.
Більш того, дотепер жодного разу не порушувалася кримінальна справа. Але ж є стаття 161 Кримінального кодексу, що передбачає покарання за розпалення національної ворожнечі. Цього ніколи не було, тому що порушувати такі справи повинна прокуратура. А прокуратура – це держава, і вона ніколи на такі кроки не йшла. Так що є підстави припускати, що зараз удар по газеті "Сільські вісті" був досить сильним (хоча, ще раз повторю, справедливим) насамперед тому, що це опозиційне видання.
Але не треба зводити всю проблему до того, що демократичну опозицію позбавили вільної газети. "Сільські вісті" – не вільна газета. Це газета тенденційна, що публікує грубі, провокаційні, до того ж замовлені статті. Як мені здається, опозиції, що вважає себе демократичною, соромно не відмежуватися від цих публікацій.
Так чому ж, усе-таки, опозиція, що вважає себе демократичною, яка наполягає на європейському виборі України, жодного разу не виступила проти цієї та подібних публікацій? Не знала? Не може бути!
Це газета, де публікує свої офіційні матеріали Соціалістична партія. Її лідери, мабуть, знали про ці публікації і навіть обговорювали їх на своїх політрадах. Але не захотіли відмежуватися від них. Мабуть, тому, що газета - "своя", потрібна для партійної пропаганди.
Місяць тому, беручи участь у роботі конференції у Варшаві, я зачитав уривки з цієї статті в присутності Ющенка і просив його від неї відмежуватися. І Жулинський тоді ж сказав, що обурений публікацією. У розмові зі мною, але не привселюдно. Ніяких публічних заяв з цього приводу опозиція не зробила. Жоден опозиційний лідер не виступив проти антисемітської публікації. А от на захист газети, не обмовившись про статті Яременка, СПУ і "Батьківщина" виступали не раз. А тепер їх підтримав і Ющенко.
Я неодноразово говорив з Олександром Морозом на тему антисемітських статей і пропонував йому відмежуватися від них. Адже в цьому випадку дійсно був би привід розглядати тиск на газету тільки як тиск на опозицію. На жаль, нічого подібного соціалісти не зробили.
Дотепер вони не відмовляються від цієї публікації. У четвер в ефірі "5-ого каналу" Іван Бокий, що є членом редколегії "Сільських вістей" і заступником Мороза по фракції, заявив: нічого поганого ця газета не публікувала, а стаття Яременка – це усього лише постановка проблеми міжнаціональних відносин. Немов запал для дискусії.
Але тут нема чого обговорювати. Стаття Яременка – це геббельсівська пропаганда, цинічний нацизм. І соромно демократичним партіям не відмежуватися від цього. Якщо вони розраховують на підтримку демократичної громадськості Заходу, то повинні розуміти: ні Америка, ні Європа не виправдають подібні антисемітські акції і не підтримають їхніх захисників.
Боюся, наша опозиція може втратити право вважатися демократичною. Якщо не побачить небезпеки нацизму, розпалення національної ворожнечі, якщо не вирішить відмежуватися від газет, де це все тиражується.
Я за те, щоб влада дала можливість, особливо перед президентськими виборами, усім політичним силам вільно висловлюватися в мас-медіа, насамперед в електронних, Я за те, щоб була дійсна дискусійна трибуна на державному телеканалі. Я вважаю боротьбу за свободу слова вкрай важливою. Але це жодним чином не виправдує захист антисемітських провокацій. Газета, що не соромиться друкувати такі статті, повинна бути закрита!
Так було б всюди в Європі. Там багато політиків за менш тверді антисемітські, ксенофобні висловлення поплатилися своєю репутацією і своїм кріслом. У Німеччині, у Франції, в інших демократичних країнах.
Я не допускаю думки, що закривати "Сільські вісті" не можна було тільки тому, що таке закриття може викликати визначену антисемітську реакцію в народі. Якщо поводитися так, як пропонує соціаліст Рудьковский, якщо йти слідом за найбільш відсталими, люмпенізованими частинами суспільства, то ми знову зіштовхнемося з погромами. Нагадаю, німецькі націоналісти вже загравали у свій час з натовпом, що призвело до влади в Німеччині Гітлера.
Так уже було й у нашій історії. Нездатність обмежити люмпенську стихію підірвала авторитет Української Народної Республіки і перешкодила їй затвердитися. Згадаємо конфлікт між Винниченком і Петлюрою, згадаємо полковника Болбочана, що потурав погромам і був розстріляний. Згадаємо укази Петлюри, який вимагав переслідування за антисемітські погроми (реально, щоправда, зроблено було дуже мало).
На мій погляд, небезпечно орієнтуватися тільки на слово "народ". Важливо орієнтуватися на громадянське суспільство. А громадянське суспільство будується на повазі до людини. Значна частина народу, на жаль, піддається провокаціям. Як, наприклад, мільйони німців (серед яких також були посіяні злі насіння антисемітизму) піддалися на провокації демагога Гітлера і визнали його своїм фюрером.
Думка про те, що народ завжди правий, неправильна. Якби це було так, то він би мав рацію, підтримуючи Гітлера, підтримуючи Сталіна. Впевнений – орієнтуватися необхідно не на волю народної стихії, а на волю свідомих, добре інформованих громадян. Яких не вдасться позбавити розуму "бреднями" a la Яременко.
Вибори-2004 і національна карта
Без сумніву, під час передвиборної кампанії тема міжнаціональних конфліктів буде однією з найгостріших! Напевно, буде використаний радикалізм деякої частини галицьких націоналістів. Ми знаємо це по обговоренню питання навколо Волині.
І точно також буде використана "російська карта". У Донбасі будуть обіграватися проросійські настрої, у Криму – конфлікт між росіянами і татарами. Усього цього буде багато! А тут ще і єврейська тема.
Але такий підхід повинен бути далеким від демократів. Демократи повинні приймати за аксіому: не можна покладати відповідальність за злочини проти людяності на цілий народ! У кожнім народі є зовсім різні люди, у тому числі злочинці. У кризові періоди можливе об'єднання достатньо широких народних мас і навколо злочинних проектів. Але немає ідеально поганих або ідеально гарних народів!
Якщо ми посіємо ненависть, то дійсно нас чекає буря. А вона не потрібна, особливо зараз! Коли знову не можна виключити можливості конфлікту між сходом і заходом країни, між україномовним і російськомовним населенням.
Тим більше, мені не зрозуміла відсторонена позиція Ющенка. Ще більше дивує небажання відмежуватися від грубого антисемітизму лідерів соціалістичної партії – адже соціалістичний рух просто неможливо собі представити без внеску Маркса, Лассаля, Рози Люксембург. Так, багато соціалістів іноді гостро критикували єврейську буржуазію, але ця критика не має нічого спільного із пасажами зі статті Василя Яременка.
Я, чесно кажучи, підозрюю, що соціалісти просто орієнтуються на нижчий прошарок населення, що зубожів у цій країні, на тих, у кого немає доступу до об'єктивної інформації, хто готовий повірити будь-якій антисемітській нісенітниці. Це значна частина їхнього електорату, вони бояться його втратити.
І вони, мабуть, не проти будувати передвиборну кампанію на тому, що серед олігархів багато євреїв, що під їх контролем найважливіші електронні мас-медіа і т.п. Але в тій же Америці аналогічна ситуація, що ніяк не заважає Сполученим Штатам бути найбагатшою країною світу, де більшість людей живе благополучно! До речі, наші соціалісти зовсім не проти американської підтримки української опозиції.
Думаю, побоювання втратити частину електорату породила цю проблему для всієї опозиції! Допускаю, що такий підхід може перешкодити Ющенку перемогти на президентських виборах. Якщо він буде розраховувати тільки на Галичину, тільки на тих людей, що зв'язані з українським національним рухом, і буде ігнорувати необхідність прийняття програми для всієї України, включаючи її східну російськомовну частину, він може і програти.
Там, на сході, дуже багато голосів. І вони будуть використані явно недемократичним кандидатом від партії влади – Януковичем або кимсь іншим – для того, щоб не допустити Ющенка до влади. А отут ще захист антисемітських видань, що не буде зрозуміло інтелігентній частині українського суспільства. Без орієнтації на створення поліетнічної громадянської нації в Україні кандидату від опозиції буде дуже важко виграти президентські вибори!
Автор: Володимир Малинкович, політолог, керівник українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень
Читайте також:
Голова Антифашистського комітету: "Позов проти "Сільських вістей" відкликано не буде!"
Закриття "Сільських вістей" – вияв політреформи Кучми, вважає Ющенко
"Сільські вісті" боротимуться до останнього
СУД ЗАКРИВ "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ"
Я переконаний, що судове рішення про закриття газети законне і справедливе. Стаття 3 частина 1 закону України "Про пресу" не допускає пропаганди національної або релігійної ворожнечі, а стаття 18 цього закону передбачає закриття видання, що займається такою пропагандою.
Виникає питання: "чи дійсно газета "Сільські вісті" пропагувала національну ворожнечу?". Абсолютно переконаний, що це так.
Пропаганду антисемітизму можна помітити в багатьох статтях, надрукованих у цій газеті. Але, звичайно, найвиразніше антисемітизм виявляється в статті професора Яременка "Євреї в Україні сьогодні", опублікованій 30 вересня минулого року, наступного дня після річниці трагедії Бабиного Яру.
Усю цю статтю інакше, ніж пропаганду національної ворожнечі, розглядати просто неможливо. Тут що ні слово, то наклеп на єврейський народ. У статті, наприклад, сказано: у 1932-33 роках мільйони українців були заморені голодом, організованим євреями з почуття помсти. Безумовно, були євреї – сталінські чиновники, що повинні нести відповідальність за голод в Україні. Так само, як і українці (наприклад, Чубар), як поляк Косіор, росіянин Постишев і, звичайно ж, грузин Сталін.
Справа не в національності цих чиновників, а в тоталітарному режимі, якому вони служили. Саме тоталітарний режим, заради свого становлення і зміцнення, знищив мільйони українських селян голодом. Стверджувати, що це зробили саме євреї з почуття помсти – означає обмовляти єврейський народ, викликати ненависть до народу-вбивці.
Там же сказано, що в 1937-38 роках ще мільйони українців були знищені НКВС, що (увага!) на 99% складався з євреїв і був під керівництвом лідерів сіонізму.
Безумовно, у НКВС працювало багато євреїв, але їх там було менше половини. Це дуже легко доведе будь-який історик. Як і те, що НКВС у той час очолював Микола Іванович Єжов, який не має ні до єврейства, ні до сіонізму ніякого відношення.
Знову наклеп! Знову спроба покласти відповідальність тільки на євреїв! І це при тому, що в роки сталінських репресій загинули, поряд із представниками інших національностей, десятки тисяч євреїв!
І, нарешті, абсолютно абсурдне твердження автора статті про те, що під час війни в Україну разом з фашистами прийшла 400-тисячна орда євреїв-есесівців. Тільки хвора уява може собі представити таку нісенітницю, такий грубий наклеп на єврейський народ – який, можливо, більше за інших (у всякому разі, в процентному відношенні) потерпів від фашизму.
Не соромлячись, пише про це у своїй статті Яременко. А "Сільські вісті" поширюють цей наклеп, розпалюючи міжетнічну ворожнечу, тиражем у 510 тисяч екземплярів. І така стаття була не одна, і не дві, і не три. Мільйони людей усе це читали. І відповідно, є всі підстави вважати рішення Шевченківського райсуду Києва законним і справедливим.
В Україні протягом століть різні сили сіяли насіння національної ненависті. Українська історія знає, що таке масові антисемітські виступи, погроми, знає Бабин Яр і масові вбивства євреїв при фашистах у всіх наших містах і селищах. І насіння зла, що породжують расову і національну ненависть, ще є в нашому ґрунті, у певних прошарках нашого народу. Тим більше, це зв'язано з радянським минулим, коли антисемітизм був чи не складовою частиною політичної доктрини режиму.
У цій ситуації той факт, що "Сільські вісті" на цілих газетних шпальтах поширює півмільйонним тиражем подібні наклепницькі, грубі інсинуації, що розпалюють антисемітизм – особливо небезпечний. Саме в Україні, повторюю, де мали місце серйозні проблеми, пов'язані з антисемітизмом, протягом усієї нашої історії.
Свобода слова і мовчання опозиції
Якщо говорити про свободу слова в Україні, то вона, безумовно, обмежена. Думаю, що судове рішення не було б таким жорстоким, якби мова йшла не про опозиційну газету. І в даному випадку судове рішення, по суті своїй справедливе і чесне, напевно, було прийняте лише тому, що воно влаштовувало владу.
На жаль, тоді, коли схожі статті публікувалися у виданнях, у закритті яких влада не була зацікавлена, тоді на це дивилися крізь пальці.
Неодноразово антисемітська тема звучала в різних газетах, зокрема в "Вечірньому Києві". Стверджувалося, наприклад, що трагедії Бабиного Яру взагалі не було, що ніяких євреїв там не розстрілювали. Але ніколи справа не доходила до радикальних судових рішень, що припиняли б антисемітські публікації.
Більш того, дотепер жодного разу не порушувалася кримінальна справа. Але ж є стаття 161 Кримінального кодексу, що передбачає покарання за розпалення національної ворожнечі. Цього ніколи не було, тому що порушувати такі справи повинна прокуратура. А прокуратура – це держава, і вона ніколи на такі кроки не йшла. Так що є підстави припускати, що зараз удар по газеті "Сільські вісті" був досить сильним (хоча, ще раз повторю, справедливим) насамперед тому, що це опозиційне видання.
Але не треба зводити всю проблему до того, що демократичну опозицію позбавили вільної газети. "Сільські вісті" – не вільна газета. Це газета тенденційна, що публікує грубі, провокаційні, до того ж замовлені статті. Як мені здається, опозиції, що вважає себе демократичною, соромно не відмежуватися від цих публікацій.
Так чому ж, усе-таки, опозиція, що вважає себе демократичною, яка наполягає на європейському виборі України, жодного разу не виступила проти цієї та подібних публікацій? Не знала? Не може бути!
Це газета, де публікує свої офіційні матеріали Соціалістична партія. Її лідери, мабуть, знали про ці публікації і навіть обговорювали їх на своїх політрадах. Але не захотіли відмежуватися від них. Мабуть, тому, що газета - "своя", потрібна для партійної пропаганди.
Місяць тому, беручи участь у роботі конференції у Варшаві, я зачитав уривки з цієї статті в присутності Ющенка і просив його від неї відмежуватися. І Жулинський тоді ж сказав, що обурений публікацією. У розмові зі мною, але не привселюдно. Ніяких публічних заяв з цього приводу опозиція не зробила. Жоден опозиційний лідер не виступив проти антисемітської публікації. А от на захист газети, не обмовившись про статті Яременка, СПУ і "Батьківщина" виступали не раз. А тепер їх підтримав і Ющенко.
Я неодноразово говорив з Олександром Морозом на тему антисемітських статей і пропонував йому відмежуватися від них. Адже в цьому випадку дійсно був би привід розглядати тиск на газету тільки як тиск на опозицію. На жаль, нічого подібного соціалісти не зробили.
Дотепер вони не відмовляються від цієї публікації. У четвер в ефірі "5-ого каналу" Іван Бокий, що є членом редколегії "Сільських вістей" і заступником Мороза по фракції, заявив: нічого поганого ця газета не публікувала, а стаття Яременка – це усього лише постановка проблеми міжнаціональних відносин. Немов запал для дискусії.
Але тут нема чого обговорювати. Стаття Яременка – це геббельсівська пропаганда, цинічний нацизм. І соромно демократичним партіям не відмежуватися від цього. Якщо вони розраховують на підтримку демократичної громадськості Заходу, то повинні розуміти: ні Америка, ні Європа не виправдають подібні антисемітські акції і не підтримають їхніх захисників.
Боюся, наша опозиція може втратити право вважатися демократичною. Якщо не побачить небезпеки нацизму, розпалення національної ворожнечі, якщо не вирішить відмежуватися від газет, де це все тиражується.
Я за те, щоб влада дала можливість, особливо перед президентськими виборами, усім політичним силам вільно висловлюватися в мас-медіа, насамперед в електронних, Я за те, щоб була дійсна дискусійна трибуна на державному телеканалі. Я вважаю боротьбу за свободу слова вкрай важливою. Але це жодним чином не виправдує захист антисемітських провокацій. Газета, що не соромиться друкувати такі статті, повинна бути закрита!
Так було б всюди в Європі. Там багато політиків за менш тверді антисемітські, ксенофобні висловлення поплатилися своєю репутацією і своїм кріслом. У Німеччині, у Франції, в інших демократичних країнах.
Я не допускаю думки, що закривати "Сільські вісті" не можна було тільки тому, що таке закриття може викликати визначену антисемітську реакцію в народі. Якщо поводитися так, як пропонує соціаліст Рудьковский, якщо йти слідом за найбільш відсталими, люмпенізованими частинами суспільства, то ми знову зіштовхнемося з погромами. Нагадаю, німецькі націоналісти вже загравали у свій час з натовпом, що призвело до влади в Німеччині Гітлера.
Так уже було й у нашій історії. Нездатність обмежити люмпенську стихію підірвала авторитет Української Народної Республіки і перешкодила їй затвердитися. Згадаємо конфлікт між Винниченком і Петлюрою, згадаємо полковника Болбочана, що потурав погромам і був розстріляний. Згадаємо укази Петлюри, який вимагав переслідування за антисемітські погроми (реально, щоправда, зроблено було дуже мало).
На мій погляд, небезпечно орієнтуватися тільки на слово "народ". Важливо орієнтуватися на громадянське суспільство. А громадянське суспільство будується на повазі до людини. Значна частина народу, на жаль, піддається провокаціям. Як, наприклад, мільйони німців (серед яких також були посіяні злі насіння антисемітизму) піддалися на провокації демагога Гітлера і визнали його своїм фюрером.
Думка про те, що народ завжди правий, неправильна. Якби це було так, то він би мав рацію, підтримуючи Гітлера, підтримуючи Сталіна. Впевнений – орієнтуватися необхідно не на волю народної стихії, а на волю свідомих, добре інформованих громадян. Яких не вдасться позбавити розуму "бреднями" a la Яременко.
Вибори-2004 і національна карта
Без сумніву, під час передвиборної кампанії тема міжнаціональних конфліктів буде однією з найгостріших! Напевно, буде використаний радикалізм деякої частини галицьких націоналістів. Ми знаємо це по обговоренню питання навколо Волині.
І точно також буде використана "російська карта". У Донбасі будуть обіграватися проросійські настрої, у Криму – конфлікт між росіянами і татарами. Усього цього буде багато! А тут ще і єврейська тема.
Але такий підхід повинен бути далеким від демократів. Демократи повинні приймати за аксіому: не можна покладати відповідальність за злочини проти людяності на цілий народ! У кожнім народі є зовсім різні люди, у тому числі злочинці. У кризові періоди можливе об'єднання достатньо широких народних мас і навколо злочинних проектів. Але немає ідеально поганих або ідеально гарних народів!
Якщо ми посіємо ненависть, то дійсно нас чекає буря. А вона не потрібна, особливо зараз! Коли знову не можна виключити можливості конфлікту між сходом і заходом країни, між україномовним і російськомовним населенням.
Тим більше, мені не зрозуміла відсторонена позиція Ющенка. Ще більше дивує небажання відмежуватися від грубого антисемітизму лідерів соціалістичної партії – адже соціалістичний рух просто неможливо собі представити без внеску Маркса, Лассаля, Рози Люксембург. Так, багато соціалістів іноді гостро критикували єврейську буржуазію, але ця критика не має нічого спільного із пасажами зі статті Василя Яременка.
Я, чесно кажучи, підозрюю, що соціалісти просто орієнтуються на нижчий прошарок населення, що зубожів у цій країні, на тих, у кого немає доступу до об'єктивної інформації, хто готовий повірити будь-якій антисемітській нісенітниці. Це значна частина їхнього електорату, вони бояться його втратити.
І вони, мабуть, не проти будувати передвиборну кампанію на тому, що серед олігархів багато євреїв, що під їх контролем найважливіші електронні мас-медіа і т.п. Але в тій же Америці аналогічна ситуація, що ніяк не заважає Сполученим Штатам бути найбагатшою країною світу, де більшість людей живе благополучно! До речі, наші соціалісти зовсім не проти американської підтримки української опозиції.
Думаю, побоювання втратити частину електорату породила цю проблему для всієї опозиції! Допускаю, що такий підхід може перешкодити Ющенку перемогти на президентських виборах. Якщо він буде розраховувати тільки на Галичину, тільки на тих людей, що зв'язані з українським національним рухом, і буде ігнорувати необхідність прийняття програми для всієї України, включаючи її східну російськомовну частину, він може і програти.
Там, на сході, дуже багато голосів. І вони будуть використані явно недемократичним кандидатом від партії влади – Януковичем або кимсь іншим – для того, щоб не допустити Ющенка до влади. А отут ще захист антисемітських видань, що не буде зрозуміло інтелігентній частині українського суспільства. Без орієнтації на створення поліетнічної громадянської нації в Україні кандидату від опозиції буде дуже важко виграти президентські вибори!
Автор: Володимир Малинкович, політолог, керівник українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень
Читайте також:
Голова Антифашистського комітету: "Позов проти "Сільських вістей" відкликано не буде!"
Закриття "Сільських вістей" – вияв політреформи Кучми, вважає Ющенко
"Сільські вісті" боротимуться до останнього
СУД ЗАКРИВ "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ"
