Кучма: Дуже прикро, що однобічна підтримка ПАРЄ стимулювала опозицію до непримиренності
П'ятниця, 6 лютого 2004, 16:53
Виступ президента України Леоніда Кучми перед представниками дипломатичного корпусу 6 лютого 2004 року
Шановний пане Дуаєн! Шановні керівники дипломатичних місій! Пані й панове!
Радий вітати всіх вас у Маріїнському палаці, на нашій традиційній зустрічі на початку року.
На жаль, сьогодні вона затьмарена рядом сумних подій у світі – з великими людськими жертвами: вибух у московському метрополітені, катастрофа у Пекіні, серія землетрусів в Індонезії.
Хотів би висловити щире співчуття послам Росії, Китаю та Індонезії з приводу цих трагічних подій.
Насамперед щиро дякую вам за співпрацю у році минулому. Хотів би також поділитися з вами оцінками суспільно важливих подій, що відбулися протягом року, та планами на найближче майбутнє.
Як ви знаєте, Україна демонструє високі показники економічного розвитку. Наші досягнення дали нам змогу вирішити ряд внутрішніх проблем та взяти на себе більшу відповідальність за мир і стабільність у світі.
Україна значно наростила свій внесок у проведення миротворчих операцій у рамках ООН. А серед європейських країн наша держава вийшла на перше місце за кількістю миротворчого персоналу.
Ми без вагань направили миротворчий контингент для забезпечення миру і стабільності в Іраку. Хочу підкреслити: Україна не змогла б допомагати іракцям відновити діяльність державних і суспільних інституцій, якби ми не навчилися підтримувати стабільність у себе вдома.
У цьому контексті хочу докладніше зупинитися на непростому питанні, про яке, здається, чим більше говорять, тим менше його розуміють. І навіть незрозумілі терміни для нього вигадують.
Хоча ще Декарт зазначав: "правильно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь".
Маю на увазі питання конституційної реформи.
Насамперед, хотів би чітко наголосити: поза будь-якими сумнівами, нинішня політична система забезпечує відносну стабільність у державі в цілому та у взаєминах між різними гілками влади.
Уже другий рік працює коаліційний уряд, підтриманий більшістю у Верховній Раді. Навіть зміни в Уряді відбуваються виключно на коаліційній основі.
Але це – результат тимчасових і сьогочасних домовленостей, які залежать тільки від політичної волі парламентаріїв. Відповідальність Парламенту за формування Уряду має бути чітко закріплена конституційним шляхом.
Про необхідність змін до Основного Закону я з усією відповідальністю заявив одразу після президентських виборів 1999-го року. Саме з цією метою у 2000 році був ініційований всенародний референдум, головним результатом якого мало стати створення коаліційного уряду і право Президента щодо розпуску парламенту.
Під гаслами політичної реформи йшли на парламентські вибори два роки тому практично всі найбільші партії та блоки.
Врешті, нинішній етап реформи, як відомо, був розпочатий не минулого грудня, а в серпні 2002 року – більш як за два роки до президентських виборів.
Отже, це вкрай назріле питання не має нічого спільного з майбутніми виборами. І попереднє ухвалення Верховною Радою відповідного законопроекту стало важливою, але далеко не першою цеглиною у будівлю конституційної реформи.
Залишається висловити жаль з приводу того, що ми не змогли донести до такої шанованої міжнародної інституції, як Парламентська Асамблея Ради Європи, справжній зміст запланованих змін до української Конституції. А доповідачкам ПАРЄ не вистачило часу ретельно вивчити це питання.
Безперечно, рівень розвитку демократії у державі визначається, зокрема, й місцем та роллю опозиції в суспільстві. Тому будь-яка міжнародна організація, яка стежить за демократичними процесами, уважно прислухається до думки опозиції.
Але ж має бути і об’єктивність. Треба ж враховувати й думку тих, хто представляє більшість! Зважати на побажання, висловлені під час всенародного обговорення політичної реформи.
Не кажу вже про суто правовий бік справи. Практично всі порушені в резолюції ПАРЄ питання не мають прямого відношення ані до зобов'язань України згідно зі статутом Ради Європи, ані до індивідуальних зобов'язань, безпосередньо взятих нашою державою під час вступу до цієї організації.
Що ж до такої проблеми, як консенсус під час проведення політичної реформи – хочу зауважити.
Якщо я правильно розумію сутність представницької демократії, то рішення мають прийматися не обов’язково за повного консенсусу – є звичайна норма, що рішення ухвалюються більшістю голосів. Інакше, в нас буде середньовічний польський сейм, у якому будь-який депутат своїм "нє позволям!" міг заблокувати рішення, потрібне всій країні. Це дехто пропонує і нам.
Дуже прикро, що однобічна підтримка Парламентською Асамблеєю Ради Європи фактично стимулювала частину опозиції до непримиренності, поспіхом підливаючи масло у вогонь.
Хочу наголосити: конституційна реформа в Україні об'єктивно не має альтернативи. Її обов'язково буде доведено до логічного завершення.
Ця реформа враховує досвід сучасної демократії, що підтвердили й висновки Венеціанської комісії. Як відомо, вона загалом схвалила нововведення до Конституції, водночас висловивши кілька зауважень. Ці зауваження, які не мають стратегічного значення, частково враховані в кінцевому варіанті, що його Верховна Рада проголосувала 3 лютого.
Яким чином буде завершено реформу – справа виключно парламенту.
Ви знаєте, що після відкликання з Конституційного суду власного законопроекту я утримувався від участі в процесі обговорення реформи Верховною Радою. Моя участь обмежилась нарадою напередодні початку сесії.
При цьому залишаюся переконаним: якщо в результаті реформи Парламент і сформований коаліцією партій Уряд отримають додаткові повноваження, а отже, й більшу відповідальність, – то вітчизняна політична система цілком відповідатиме європейським стандартам.
Тестом на політичну зрілість українського суспільства й української політичної еліти мають стати президентські вибори, які відбудуться восени 2004 року.
Під час Саміту "Україна – Європейський Союз" у Ялті я особисто запросив спостерігачів від ЄС для участі у моніторингу виборів та виборчої кампанії. Очікую, що до них приєднаються спостерігачі від Ради Європи, ОБСЄ, СНД та інших міжнародних організацій.
Безумовно, характер передвиборчої кампанії буде визначатися передусім політичною культурою опонентів.
Але все залежне від владних інституцій буде зроблено. Це стосується і забезпечення рівних умов для всіх кандидатів, і прозорості самого виборчого процесу та підрахунку голосів.
Хочу підсумувати: є чимало об'єктивних фактів, які промовисто свідчать про сталий розвиток українського суспільства в усіх сферах.
Єдине моє бажання полягає в тому, щоб сприйняття України за кордоном, яке значною мірою формується під вашим впливом, було максимально об'єктивним, ґрунтувалося лише на незаперечних фактах.
Дипломати, як і бізнесмени, поважають мову фактів. Але саме у цей критичний, виборчий рік, дотримання принципу неупередженості в оцінках є винятково важливим.
Адже, як писав великий Гете, "набагато легше знайти помилку, аніж істину. Помилка лежить на поверхні, і її помічаєш одразу, а істина прихована в глибині, і не кожний може її відшукати".
Шановне товариство!
Зараз хотів би стисло зупинитися на основних зовнішньополітичних завданнях, які Україна планує вирішувати у поточному році.
На перше місце з точки зору державних інтересів ми ставимо завершення у 2004 році переговорного процесу зі вступу України до Світової організації торгівлі.
На євроінтеграційному напрямі пріоритетна увага у внутрішній площині буде приділена наближенню усіх сфер суспільного життя – і в першу чергу, вітчизняного законодавства – до європейських стандартів.
У зовнішньому вимірі нашою метою є опрацювання з Європейським Союзом Плану дій.
Ми сповнені рішучості зберегти нинішній високий рівень співробітництва з нашими центрально- та східноєвропейськими сусідами у контексті нових реалій їхнього входження до ЄС.
Насиченістю подіями характеризуються наші взаємини з Російською Федерацією.
Успішно завершився Рік Росії в Україні. Досягнуто помітного прогресу у співпраці в торговельно-економічній сфері.
Сподіваюсь, що наше співробітництво розвиватиметься надалі послідовно і планомірно, без будь-яких несподіванок, за тими напрямами, які ми окреслили разом із Президентом Путіним під час нашої зустрічі у Києві.
Упевнений також, що цього року будуть визначені конкретні параметри співробітництва в рамках Єдиного економічного простору між Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном.
Україна й надалі приділятиме пріоритетну увагу виконанню цільового плану з НАТО.
Минулий рік був переломним у взаєминах України зі Сполученими Штатами Америки. Розв'язано низку проблемних питань.
Існують реальні передумови для того, щоб у поточному році наші відносини набули ще більшої позитивної динаміки.
Ми будемо продовжувати інтенсивний політичний діалог з усіма іншими сусідами.
Україна буде продовжувати диверсифікацію своїх політичних і торговельно-економічних зв'язків.
Посилена увага приділятиметься розширенню торгівлі з країнами Близького Сходу, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, зокрема Китаєм, Південно-Східною Азією, рядом країн Латинської Америки, особливо з Бразилією.
У цьому році сповнюється десятиріччя добровільної відмови України від третього за потужністю у світі ядерного арсеналу.
Важко переоцінити всю значущість цього історичного рішення для безпеки на європейському континенті та в усьому світі.
Хоча, на жаль, залишився ряд нерозв’язаних внутрішніх проблем, при тому що міжнародна спільнота взяла на себе зобов’язання допомогти Україні в їх вирішенні.
З трибуни ООН та інших авторитетних міжнародних форумів Україна й надалі буде підтримувати зусилля світового співтовариства з недопущення розповзання по планеті зброї масового знищення.
Шановні друзі!
Україна і світ вступають у дуже відповідальний відрізок часу. Від нас залежить, яку спільну відповідь ми запропонуємо на виклики сьогодення. Нехай рік 2004 стане для всіх нас роком здійснення надій, реалізації планів та досягнення поставлених цілей.
Бажаю вам, вашим державам і народам миру, злагоди, добра і процвітання. Дякую за увагу.
Шановний пане Дуаєн! Шановні керівники дипломатичних місій! Пані й панове!
Радий вітати всіх вас у Маріїнському палаці, на нашій традиційній зустрічі на початку року.
На жаль, сьогодні вона затьмарена рядом сумних подій у світі – з великими людськими жертвами: вибух у московському метрополітені, катастрофа у Пекіні, серія землетрусів в Індонезії.
Хотів би висловити щире співчуття послам Росії, Китаю та Індонезії з приводу цих трагічних подій.
Насамперед щиро дякую вам за співпрацю у році минулому. Хотів би також поділитися з вами оцінками суспільно важливих подій, що відбулися протягом року, та планами на найближче майбутнє.
Як ви знаєте, Україна демонструє високі показники економічного розвитку. Наші досягнення дали нам змогу вирішити ряд внутрішніх проблем та взяти на себе більшу відповідальність за мир і стабільність у світі.
Україна значно наростила свій внесок у проведення миротворчих операцій у рамках ООН. А серед європейських країн наша держава вийшла на перше місце за кількістю миротворчого персоналу.
Ми без вагань направили миротворчий контингент для забезпечення миру і стабільності в Іраку. Хочу підкреслити: Україна не змогла б допомагати іракцям відновити діяльність державних і суспільних інституцій, якби ми не навчилися підтримувати стабільність у себе вдома.
У цьому контексті хочу докладніше зупинитися на непростому питанні, про яке, здається, чим більше говорять, тим менше його розуміють. І навіть незрозумілі терміни для нього вигадують.
Хоча ще Декарт зазначав: "правильно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь".
Маю на увазі питання конституційної реформи.
Насамперед, хотів би чітко наголосити: поза будь-якими сумнівами, нинішня політична система забезпечує відносну стабільність у державі в цілому та у взаєминах між різними гілками влади.
Уже другий рік працює коаліційний уряд, підтриманий більшістю у Верховній Раді. Навіть зміни в Уряді відбуваються виключно на коаліційній основі.
Але це – результат тимчасових і сьогочасних домовленостей, які залежать тільки від політичної волі парламентаріїв. Відповідальність Парламенту за формування Уряду має бути чітко закріплена конституційним шляхом.
Про необхідність змін до Основного Закону я з усією відповідальністю заявив одразу після президентських виборів 1999-го року. Саме з цією метою у 2000 році був ініційований всенародний референдум, головним результатом якого мало стати створення коаліційного уряду і право Президента щодо розпуску парламенту.
Під гаслами політичної реформи йшли на парламентські вибори два роки тому практично всі найбільші партії та блоки.
Врешті, нинішній етап реформи, як відомо, був розпочатий не минулого грудня, а в серпні 2002 року – більш як за два роки до президентських виборів.
Отже, це вкрай назріле питання не має нічого спільного з майбутніми виборами. І попереднє ухвалення Верховною Радою відповідного законопроекту стало важливою, але далеко не першою цеглиною у будівлю конституційної реформи.
Залишається висловити жаль з приводу того, що ми не змогли донести до такої шанованої міжнародної інституції, як Парламентська Асамблея Ради Європи, справжній зміст запланованих змін до української Конституції. А доповідачкам ПАРЄ не вистачило часу ретельно вивчити це питання.
Безперечно, рівень розвитку демократії у державі визначається, зокрема, й місцем та роллю опозиції в суспільстві. Тому будь-яка міжнародна організація, яка стежить за демократичними процесами, уважно прислухається до думки опозиції.
Але ж має бути і об’єктивність. Треба ж враховувати й думку тих, хто представляє більшість! Зважати на побажання, висловлені під час всенародного обговорення політичної реформи.
Не кажу вже про суто правовий бік справи. Практично всі порушені в резолюції ПАРЄ питання не мають прямого відношення ані до зобов'язань України згідно зі статутом Ради Європи, ані до індивідуальних зобов'язань, безпосередньо взятих нашою державою під час вступу до цієї організації.
Що ж до такої проблеми, як консенсус під час проведення політичної реформи – хочу зауважити.
Якщо я правильно розумію сутність представницької демократії, то рішення мають прийматися не обов’язково за повного консенсусу – є звичайна норма, що рішення ухвалюються більшістю голосів. Інакше, в нас буде середньовічний польський сейм, у якому будь-який депутат своїм "нє позволям!" міг заблокувати рішення, потрібне всій країні. Це дехто пропонує і нам.
Дуже прикро, що однобічна підтримка Парламентською Асамблеєю Ради Європи фактично стимулювала частину опозиції до непримиренності, поспіхом підливаючи масло у вогонь.
Хочу наголосити: конституційна реформа в Україні об'єктивно не має альтернативи. Її обов'язково буде доведено до логічного завершення.
Ця реформа враховує досвід сучасної демократії, що підтвердили й висновки Венеціанської комісії. Як відомо, вона загалом схвалила нововведення до Конституції, водночас висловивши кілька зауважень. Ці зауваження, які не мають стратегічного значення, частково враховані в кінцевому варіанті, що його Верховна Рада проголосувала 3 лютого.
Яким чином буде завершено реформу – справа виключно парламенту.
Ви знаєте, що після відкликання з Конституційного суду власного законопроекту я утримувався від участі в процесі обговорення реформи Верховною Радою. Моя участь обмежилась нарадою напередодні початку сесії.
При цьому залишаюся переконаним: якщо в результаті реформи Парламент і сформований коаліцією партій Уряд отримають додаткові повноваження, а отже, й більшу відповідальність, – то вітчизняна політична система цілком відповідатиме європейським стандартам.
Тестом на політичну зрілість українського суспільства й української політичної еліти мають стати президентські вибори, які відбудуться восени 2004 року.
Під час Саміту "Україна – Європейський Союз" у Ялті я особисто запросив спостерігачів від ЄС для участі у моніторингу виборів та виборчої кампанії. Очікую, що до них приєднаються спостерігачі від Ради Європи, ОБСЄ, СНД та інших міжнародних організацій.
Безумовно, характер передвиборчої кампанії буде визначатися передусім політичною культурою опонентів.
Але все залежне від владних інституцій буде зроблено. Це стосується і забезпечення рівних умов для всіх кандидатів, і прозорості самого виборчого процесу та підрахунку голосів.
Хочу підсумувати: є чимало об'єктивних фактів, які промовисто свідчать про сталий розвиток українського суспільства в усіх сферах.
Єдине моє бажання полягає в тому, щоб сприйняття України за кордоном, яке значною мірою формується під вашим впливом, було максимально об'єктивним, ґрунтувалося лише на незаперечних фактах.
Дипломати, як і бізнесмени, поважають мову фактів. Але саме у цей критичний, виборчий рік, дотримання принципу неупередженості в оцінках є винятково важливим.
Адже, як писав великий Гете, "набагато легше знайти помилку, аніж істину. Помилка лежить на поверхні, і її помічаєш одразу, а істина прихована в глибині, і не кожний може її відшукати".
Шановне товариство!
Зараз хотів би стисло зупинитися на основних зовнішньополітичних завданнях, які Україна планує вирішувати у поточному році.
На перше місце з точки зору державних інтересів ми ставимо завершення у 2004 році переговорного процесу зі вступу України до Світової організації торгівлі.
На євроінтеграційному напрямі пріоритетна увага у внутрішній площині буде приділена наближенню усіх сфер суспільного життя – і в першу чергу, вітчизняного законодавства – до європейських стандартів.
У зовнішньому вимірі нашою метою є опрацювання з Європейським Союзом Плану дій.
Ми сповнені рішучості зберегти нинішній високий рівень співробітництва з нашими центрально- та східноєвропейськими сусідами у контексті нових реалій їхнього входження до ЄС.
Насиченістю подіями характеризуються наші взаємини з Російською Федерацією.
Успішно завершився Рік Росії в Україні. Досягнуто помітного прогресу у співпраці в торговельно-економічній сфері.
Сподіваюсь, що наше співробітництво розвиватиметься надалі послідовно і планомірно, без будь-яких несподіванок, за тими напрямами, які ми окреслили разом із Президентом Путіним під час нашої зустрічі у Києві.
Упевнений також, що цього року будуть визначені конкретні параметри співробітництва в рамках Єдиного економічного простору між Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном.
Україна й надалі приділятиме пріоритетну увагу виконанню цільового плану з НАТО.
Минулий рік був переломним у взаєминах України зі Сполученими Штатами Америки. Розв'язано низку проблемних питань.
Існують реальні передумови для того, щоб у поточному році наші відносини набули ще більшої позитивної динаміки.
Ми будемо продовжувати інтенсивний політичний діалог з усіма іншими сусідами.
Україна буде продовжувати диверсифікацію своїх політичних і торговельно-економічних зв'язків.
Посилена увага приділятиметься розширенню торгівлі з країнами Близького Сходу, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, зокрема Китаєм, Південно-Східною Азією, рядом країн Латинської Америки, особливо з Бразилією.
У цьому році сповнюється десятиріччя добровільної відмови України від третього за потужністю у світі ядерного арсеналу.
Важко переоцінити всю значущість цього історичного рішення для безпеки на європейському континенті та в усьому світі.
Хоча, на жаль, залишився ряд нерозв’язаних внутрішніх проблем, при тому що міжнародна спільнота взяла на себе зобов’язання допомогти Україні в їх вирішенні.
З трибуни ООН та інших авторитетних міжнародних форумів Україна й надалі буде підтримувати зусилля світового співтовариства з недопущення розповзання по планеті зброї масового знищення.
Шановні друзі!
Україна і світ вступають у дуже відповідальний відрізок часу. Від нас залежить, яку спільну відповідь ми запропонуємо на виклики сьогодення. Нехай рік 2004 стане для всіх нас роком здійснення надій, реалізації планів та досягнення поставлених цілей.
Бажаю вам, вашим державам і народам миру, злагоди, добра і процвітання. Дякую за увагу.
