Захист нападом
Вівторок, 9 березня 2004, 16:36
Минулого тижня після оприлюднення проекту "Нашої України" змін до Конституції президент охрестив його гальмом для справжньої реформи. Однак порівняння запропонованого "Нашою Україною" проекту із проектом Медведчука-Симоненка (№4105) істотно послаблює актуальність заяви "гаранта".
Навіть поверхове ознайомлення з більшовицьким проектом не залишає жодних сумнівів щодо щирих намірів його авторів не тільки вчасно перетворити голову держави на капелюх, а й паралельно вирішити декілька "актуальних питань" сьогодення.
Зокрема, вражають деякі "норми в дужках", які з зухвалою легкістю перекреслюють весь зміст пункту. Наприклад, запропоновані такі зміни до ст. 78: "Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, (крім посад міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади)" . Добре, що автори проекту не поставили посаду міністра в один ряд із викладацькою роботою. В такому разі цей пункт набув би відверто комічного вигляду.
Кожен закон має основоположні принципи, порушення яких призводять до втрати основної ідеї нормативно-правового акту. Безперечно, однією із таких основ української Конституції є принцип поділу влади, який на сьогодні є базисом створення і функціонування системи стримань і противаг, що, в свою чергу, є гарантією недопущення узурпації влади в усіх сучасних демократичних державах.
Пропозиції зліпити всі три гілки влади (законодавчу і виконавчу) в монолітний сніжний ком, який згодом може опинитись у єдиний волохатій руці, є цілком логічними через саму ідею проекту – узурпацію влади.
Власне, сама ідея законопроекту №4105 суперечить одному з найважливіших конституційних принців, закріпленому в ст. 5 Конституції: "Ніхто не може узурпувати державну владу". Зміну правил протягом гри для її учасників самими учасниками, а точніше – однією командою з метою власної перемоги важко назвати інакше.
Введення в дію змін до Конституції до квітня 2006 не може бути визнане конституційним, навіть якщо така неконституційність не помічена Конституційним судом через об’єктивні причини. Проектом від "Нашої України" введення змін пропонується саме з квітня 2006, тобто для новообраного парламенту, оскільки це є просто вигідним для "Нашої України", з огляду на жовтневі вибори президента.
Так само зазначена дата є логічною для виборця, оскільки громадянин, обираючи депутатів, має знати, який саме обсяг владних повноважень він передає представницькому органу. Звісно, плани політичної реформи в 2002 році не були відомі не тільки виборцям, а й самим авторам цієї реформи.
Імперативний мандат, запропонований законопроектом №4105, також потребує всебічного аналізу. Не беручи до уваги всю привабливість із точки зору припинення платних переходів, ця норма - не що інше, як прив’язування депутата до точки зору більшості в партії, або, іншими словами, до кнопки, яку тисне її голова.
В будь-який момент депутат може бути виключений з партії, а отже – автоматично позбавлений мандата народного депутата партією, а не виборцями, що такий мандат надали. Така структура більш подібна до Компартії УРСР, аніж до парламенту європейської країни. Проект НУ, незважаючи на чи не найбільші втрати фракції від переходу депутатів, відповідної норми не містить.
Ще одна "норма в дужках" проекту №4105 міститься в п. 30 ст. 106: "[Президент] має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України)" . Відповідна норма прямо свідчить про серйозні наміри її авторів вдаватися до змін в майбутньому, якщо в цьому буде потреба.
Для цього вже сьогодні запропоновано спростити цей процес настільки, наскільки можливо. Відповідна норма є індикатором ставлення авторів проекту №4105 до Конституції як до основного закону, вона має відвертий присмак конституційної реформи Туркменістану, що однією із блискучих новел останньої є конституційна гарантія чесних і прозорих виборів президента, але в якій у той самий час зазначено, що президентом Туркменістану може бути лише одна людина – Сапармурат Ніязов.
Туркменістан є типовим прикладом пострадянської моделі президентсько-парламентської республіки, яка невдовзі призвела до узурпації влади, що є закономірним явищем для новостворених держав в умовах відсутності демократичних традицій. Іншими прикладами є Білорусь і Росія. Прибалтійські парламентські республіки, безперечно, мали більший успіх у демократизації влади.
Парадоксальна особливість України полягає в тому, що єдиним реальним кандидатом в президенти за такої системи є людина, готова і спроможна зруйнувати існуючий корупційний лад.
Саме цей парадокс і є причиною виникнення можливості перетворення України на парламентську республіку, оскільки ніхто із пропрезидентських депутатів не мав такого жвавого ентузіазму змінювати Конституцію перед президентськими виборами 1999 р. В свою чергу, запропонований "Нашою Україною" проект не побачив би світу, якби не його попередник, фактично підтриманий соціалістами. Саме проектові №4105 завдячує своєю появою проект "Нашої України".
Зміни, запропоновані проектом "Нашої України", мають фундаментальний характер. Відповідно до нього, всі ключові повноваження президента в царині виконавчої влади, за винятком процедури призначення міністра закордонних справ і голів місцевих державних адміністрацій, передаються прем’єру.
Проведення конституційної реформи за проектом "Нашої України" матиме позитивний результат з огляду на формування двопартійної системи. Призначення прем’єр-міністра із переважною більшістю повноважень нинішнього президента є найкращім стимулом для об’єднання політичних сил в дві групи: провладної і опозиційної, оскільки це є єдиною моделлю для ефективної реалізації передвиборних програм і створення широкої парламентської коаліції в умовах парламентаризму. Щоправда, сучасну провладну коаліцію важко уявити опозиційною.
З іншого боку, парламентська модель істотно зменшує можливість узурпації влади, а сам владний процес має стати більш пов’язаним із виборцем за умови пропорційної системи парламентських виборів, оскільки за своєю суттю парламент є колегіальним органом. Отже, парламентська модель має стати основою системи, що не може бути змінена чи контрольована однією особою.
Проект "Нашої України" також приділяє значну увагу розвиткові самоврядування. Мукачівські і львівські події стали причиною виникнення норми наступного змісту: "Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Кабінет міністрів України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації", що є позитивним нововведенням у напрямку розвитку самоврядування.
Закономірним є питання: чи зможе новий проект стати новим фарватером для такого нестримного крейсера, як конституційна реформа? Безперечно, доля запропонованого "Нашою Україною" законопроекту залежить від соціалістів. При непідтриманні ними проекту №4105 протягом квітня першими, хто підтримає проект "Нашої України", будуть більшовики, оскільки новозапропонований проект містить майже такий самий обсяг переходу повноважень і такий самий порядок обрання прем’єра, як і №4105.
Бракує в законопроекті "Нашої України" лише норми про пропорційні вибори до Верховної Ради. Ця норма є цілком гідною внесення саме до Конституції через її ключову роль для демократизації системи влади за умов парламентської республіки й забезпечення гарантій неможливості змінити виборчий закон після прийняття змін до конституції простою більшістю голосів, що може призвести, наприклад, до стовідсоткової мажоритарки, наслідки якої є цілком прогнозованими.
Автор: Дмитро Зборик, юрист
Читайте також:
"Наша Україна" нарешті написала власний проект змін до Конституції
Кучма підозрює, що Ющенко отримав з-за кордону вказівку підтримати політреформу?
Навіть поверхове ознайомлення з більшовицьким проектом не залишає жодних сумнівів щодо щирих намірів його авторів не тільки вчасно перетворити голову держави на капелюх, а й паралельно вирішити декілька "актуальних питань" сьогодення.
Зокрема, вражають деякі "норми в дужках", які з зухвалою легкістю перекреслюють весь зміст пункту. Наприклад, запропоновані такі зміни до ст. 78: "Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, (крім посад міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади)" . Добре, що автори проекту не поставили посаду міністра в один ряд із викладацькою роботою. В такому разі цей пункт набув би відверто комічного вигляду.
Кожен закон має основоположні принципи, порушення яких призводять до втрати основної ідеї нормативно-правового акту. Безперечно, однією із таких основ української Конституції є принцип поділу влади, який на сьогодні є базисом створення і функціонування системи стримань і противаг, що, в свою чергу, є гарантією недопущення узурпації влади в усіх сучасних демократичних державах.
Пропозиції зліпити всі три гілки влади (законодавчу і виконавчу) в монолітний сніжний ком, який згодом може опинитись у єдиний волохатій руці, є цілком логічними через саму ідею проекту – узурпацію влади.
Власне, сама ідея законопроекту №4105 суперечить одному з найважливіших конституційних принців, закріпленому в ст. 5 Конституції: "Ніхто не може узурпувати державну владу". Зміну правил протягом гри для її учасників самими учасниками, а точніше – однією командою з метою власної перемоги важко назвати інакше.
Введення в дію змін до Конституції до квітня 2006 не може бути визнане конституційним, навіть якщо така неконституційність не помічена Конституційним судом через об’єктивні причини. Проектом від "Нашої України" введення змін пропонується саме з квітня 2006, тобто для новообраного парламенту, оскільки це є просто вигідним для "Нашої України", з огляду на жовтневі вибори президента.
Так само зазначена дата є логічною для виборця, оскільки громадянин, обираючи депутатів, має знати, який саме обсяг владних повноважень він передає представницькому органу. Звісно, плани політичної реформи в 2002 році не були відомі не тільки виборцям, а й самим авторам цієї реформи.
Імперативний мандат, запропонований законопроектом №4105, також потребує всебічного аналізу. Не беручи до уваги всю привабливість із точки зору припинення платних переходів, ця норма - не що інше, як прив’язування депутата до точки зору більшості в партії, або, іншими словами, до кнопки, яку тисне її голова.
В будь-який момент депутат може бути виключений з партії, а отже – автоматично позбавлений мандата народного депутата партією, а не виборцями, що такий мандат надали. Така структура більш подібна до Компартії УРСР, аніж до парламенту європейської країни. Проект НУ, незважаючи на чи не найбільші втрати фракції від переходу депутатів, відповідної норми не містить.
Ще одна "норма в дужках" проекту №4105 міститься в п. 30 ст. 106: "[Президент] має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України)" . Відповідна норма прямо свідчить про серйозні наміри її авторів вдаватися до змін в майбутньому, якщо в цьому буде потреба.
Для цього вже сьогодні запропоновано спростити цей процес настільки, наскільки можливо. Відповідна норма є індикатором ставлення авторів проекту №4105 до Конституції як до основного закону, вона має відвертий присмак конституційної реформи Туркменістану, що однією із блискучих новел останньої є конституційна гарантія чесних і прозорих виборів президента, але в якій у той самий час зазначено, що президентом Туркменістану може бути лише одна людина – Сапармурат Ніязов.
Туркменістан є типовим прикладом пострадянської моделі президентсько-парламентської республіки, яка невдовзі призвела до узурпації влади, що є закономірним явищем для новостворених держав в умовах відсутності демократичних традицій. Іншими прикладами є Білорусь і Росія. Прибалтійські парламентські республіки, безперечно, мали більший успіх у демократизації влади.
Парадоксальна особливість України полягає в тому, що єдиним реальним кандидатом в президенти за такої системи є людина, готова і спроможна зруйнувати існуючий корупційний лад.
Саме цей парадокс і є причиною виникнення можливості перетворення України на парламентську республіку, оскільки ніхто із пропрезидентських депутатів не мав такого жвавого ентузіазму змінювати Конституцію перед президентськими виборами 1999 р. В свою чергу, запропонований "Нашою Україною" проект не побачив би світу, якби не його попередник, фактично підтриманий соціалістами. Саме проектові №4105 завдячує своєю появою проект "Нашої України".
Зміни, запропоновані проектом "Нашої України", мають фундаментальний характер. Відповідно до нього, всі ключові повноваження президента в царині виконавчої влади, за винятком процедури призначення міністра закордонних справ і голів місцевих державних адміністрацій, передаються прем’єру.
Проведення конституційної реформи за проектом "Нашої України" матиме позитивний результат з огляду на формування двопартійної системи. Призначення прем’єр-міністра із переважною більшістю повноважень нинішнього президента є найкращім стимулом для об’єднання політичних сил в дві групи: провладної і опозиційної, оскільки це є єдиною моделлю для ефективної реалізації передвиборних програм і створення широкої парламентської коаліції в умовах парламентаризму. Щоправда, сучасну провладну коаліцію важко уявити опозиційною.
З іншого боку, парламентська модель істотно зменшує можливість узурпації влади, а сам владний процес має стати більш пов’язаним із виборцем за умови пропорційної системи парламентських виборів, оскільки за своєю суттю парламент є колегіальним органом. Отже, парламентська модель має стати основою системи, що не може бути змінена чи контрольована однією особою.
Проект "Нашої України" також приділяє значну увагу розвиткові самоврядування. Мукачівські і львівські події стали причиною виникнення норми наступного змісту: "Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Кабінет міністрів України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації", що є позитивним нововведенням у напрямку розвитку самоврядування.
Закономірним є питання: чи зможе новий проект стати новим фарватером для такого нестримного крейсера, як конституційна реформа? Безперечно, доля запропонованого "Нашою Україною" законопроекту залежить від соціалістів. При непідтриманні ними проекту №4105 протягом квітня першими, хто підтримає проект "Нашої України", будуть більшовики, оскільки новозапропонований проект містить майже такий самий обсяг переходу повноважень і такий самий порядок обрання прем’єра, як і №4105.
Бракує в законопроекті "Нашої України" лише норми про пропорційні вибори до Верховної Ради. Ця норма є цілком гідною внесення саме до Конституції через її ключову роль для демократизації системи влади за умов парламентської республіки й забезпечення гарантій неможливості змінити виборчий закон після прийняття змін до конституції простою більшістю голосів, що може призвести, наприклад, до стовідсоткової мажоритарки, наслідки якої є цілком прогнозованими.
Автор: Дмитро Зборик, юрист
Читайте також:
"Наша Україна" нарешті написала власний проект змін до Конституції
Кучма підозрює, що Ющенко отримав з-за кордону вказівку підтримати політреформу?
