Нелюдський фактор

П'ятниця, 14 травня 2004, 15:17
Як відомо, вираз "людський фактор" застосовується для виправдання причин техногенної катастрофи, спричиненої ненавмисними діями людини – оператора процесу через недосконалість самої людської природи.

"Людський фактор" означає, що людина – не машина, й іноді може помилитися у виконанні наказу чи інструкції. Цей термін також означає, що загалом система абсолютно не винна, працює ідеально і лише виконавців треба дедалі краще тренувати, аби "фактор" мінімізувати.

Вираз "людський фактор" ніколи не застосовується до помилкових чи, тим більше, злочинних рішень начальства. Хоча вже де-де відбиваються вади людської природи – так це саме тут. Просто якщо дії начальства вважати ненавмисними – то яке ж воно начальство?

Але і куріння в недозволеному місці, особливо військовослужбовців, також не можна називати цими словами. Ще й коли куріння супроводжується власноручним підпалом спочатку тканини з пороховим пилом, а потім – і ящиків із вибухонебезпечним начинням.

Назвати "людським фактором" не можна і самопідпал з метою знищення слідів злочину, якщо одразу після цього всі необхідні для слідства матеріали підозрюваних знаходяться в їхньому столичному офісі. Самопідпал – взагалі не є ненавмисною дією, а дуже навіть навмисною. Але навіщо самопідпал, якщо насправді нічого не приховано?

Так само не підпадає під це визначення падіння людини з 10 поверху, особливо коли в цієї людини-офіцера є теоретична змога покінчити з життям – в разі визнання своєї фатальної провини – шляхом використання особистої зброї...

І вже зовсім не випадає називати "людським фактором" публікацію в ЗМІ всіх вищеперелічених підозр, що чомусь не стали, як звичайно відбувається в українській прокурорській практиці дослідження резонансних справ, "таємницею слідства".

Ні, у випадку з пошуком винних у канонаді поблизу Мелітополя, що розпочався задовго до обіцяного Януковичем засідання РНБОУ, діє абсолютно нелюдський фактор.

Шукають не винного, а того, кому надалі доручать керувати величезними фінансовими потоками від комерційної (до речі, давно узаконеної) діяльності Міноборони в умовах повної розрухи військової системи.

Тому видається, що і пошук винних, а відтак – поштовх до цього пошуку у вигляді пожежі на військових складах – є лише наслідком. Тоді як причина – в потребі переділу контролю за військово-комерційними грішми.

Суперечливість і одночасно кричуща сумнівність слідчих версій, виданих у ЗМІ, у свою чергу, вказує лише, що "замовник" наразі не відомий, або не хоче до часу бути відомим. Може, й був би, якби не вибори...

"Робін Гуд"

Під час політичних кампаній на кожну купу слідчих версій є версія "політологічна". Для України це правило просто обов'язкове, бо слідчі версії, як правило, не мають жодного стосунку до подальшого суду.

В нашому теперішньому випадку "політологічна" версія дуже проста: якщо в цій "пожежі" буде одночасно знищено і Марчука, і Кузьмука (Шкідченка, Деркачів), то "замовником" можна вважати Януковича, бо він все і отримає. Все – це повний контроль над військовою комерцією.

Непоганий був би "довісок" до іміджу романтичного героя з важким дитинством, який у стилі серіалу "Бригада" почала створювати імідж-група Януковича через його нового прес-секретаря.

Цей матеріальний "довісок" дуже пасував би до пропаганди, мабуть, новонароджуваної "національної ідеї", "української мрії", реклами успішності в будь-який спосіб.

А також до перенесення цього позитивного іміджу на "бригади" з Мукачевого, де такі ж знедолені з дитинства хлопці йдуть до свого життєвого самоствердження через участь у політиці методом погрому.

Втім, аби цей "серіал" не став черговою передмовою до конституційної реформи, коли романтичний образ швиденько переробляють на зловісно-загрозливий, аби стимулювати в інших бажання негайно відібрати в нього потенційні важелі влади, – з героя треба негайно створити щось максимально наближене до Робін Гуда.

Але чи встигне Янукович перевтілитись в легендарного розбійника-доброчинця? Адже для цього треба, окрім "експропріювати експропрійоване", ще й на практиці приділити дещицю електоральній бідноті.

А це залежить не тільки від нього та його команди.

Це залежить і від парламентської підтримки, яка, у свою чергу, вже не залежить від колишньої більшості, а радше – від комуністів, соціалістів та Литвина. А в тих є свої інтереси.

Скажімо, підвищення на 20 гривень прожиткового мінімуму (із "портфеля" Робін Гуда) проголосували завдяки лівим.

Але сталося це ще до провального голосування з питання про відкликання українського миротворчого контингенту з Іраку, на чому останніми днями фракція КПУ наполягає систематично й аж до блокади трибуни.

А оскільки за іракське питання, всупереч певним обіцянкам Януковича, "Регіони" не голосували – то яка гарантія, що наступним разом КПУ не знайде причин валити проекти про дрібні урядові подачки електоратові комуністів?

"Перегрупування" на тлі Іраку та..."Кольчуг"

З іншого боку, судячи з того, як швиденько спікер Литвин прикрив пленарне засідання 13 травня, не встигли комуністи навіть як слід заблокувати трибуну, – в Януковича навіть немає серйозної змоги поторгуватися з лівими про Ірак.

І про те, аби в умовах ліквідації проурядової коаліції ліві раптом не затялися через той же Ірак вимагати недовіри до Кабміну.

Жарти жартами, але якщо саме Янукович справді "захопить" грошові потоки від всіх видів збройового бізнесу (включно із "утилізацією" та "зберіганням") – цю відставку здатні підтримати не лише решта фракцій опозиції, а й значна частина "коаліції".

Про те, що додаткового конституційного імунітету від парламентської відставки у Януковича немає, навіть за наявності другої затвердженої програми – нагадуємо лише для годиться.

Бо про це вже досить відверто свідчать самі ж "більшовики", які весь час згадують якесь "переформування коаліції".

Насправді "переформування" жодним чином не означає ані, як твердить Гавриш, перейменування, ані тим більше – простого злиття-розпаду окремих фракцій та груп всередині "об'єднання" з 206 депутатів.

"Переформування" може означати лише одне: набір нового складу "більшовицького загону" під нового лідера.

Під "старого" Януковича – Робін Гуда можна лише запхати комуністів, але на їхніх умовах. Найперше, вочевидь – щодо Іраку. Якщо Симоненко не бреше про намір обстоювати це питання до останнього патрона...

З іншого боку, питання про Ірак – в тому числі і завдяки необережним напівобіцянкам Януковича – призвело до того, що на "українських читаннях" у Конгресі США Пайфер вимушений був нагадати Кучмі про "Кольчуги".

Але не просто не знайдені в Іраці, а ті, на поставку яких – за достовірними, як на американців, плівками Мельниченка – Кучма таки давав санкцію.

Дивна пам'ять в американців: якщо вони про "Кольчуги" забули, то навіщо згадувати? Чи не для того, аби у свою чергу сам Кучма не міг далі їх шантажувати Іраком навзамін виборів?

А хто винен? Комуністи?

Ні, з них тут нема чого попитати.

"Наша Україна"? Ну, вона своєї обіцянки голосувати за виведення контингенту так досі насправді й не виконала. Принаймні, на всі сто...

Психологія "здачі"

Залишається Янукович... Який, можливо, про природу й долю плівок Мельниченка нічого й не знає, але з яким пов'язане відтепер нагадування цього надто неприємного епізоду Кучмі.

А той саме нині цих спогадів дуже не любить. І через те, що якісь фрагменти цих плівок ще мають з'явитися в судовому процесі Лазаренка, і тому, що, кажуть, зовсім невідомі загалові шматки записів є в іншого персонажа.

Ну, того, чиє ім'я не потрапило до "антимедведчуківської" постанови, ухваленої 238-ма депутатами 12 травня.

Після цього голосування обговорювалося питання про те, чи здатен Кучма під тиском парламенту схвалити хоч якесь рішення, тим більше – проти Медведчука.

Тим часом у кулуарах можна було почути зовсім інші розмови на тему "постмукачівського випускання пари".

Подейкували, що "героїчне" голосування за участі фракції НДП та самого Волкова – було Кучмою ж і санкціоноване... Бо, мовляв, час йому декого позбавлятися.

За однією версією – аби таки про щось домовитись з Ющенком.

Який ніби на підтвердження сам оголосив про намір зустрітися з гарантом та обговорити можливість виконання президентом парламентської постанови, а також якісь інші питання, якщо виникнуть...

Схоже, лідер "НУ" просто нудиться, коли його публічно не звинувачують у змові з "татом", принаймні щодо "відмивання" останнього та гарантій йому...

За іншою версією – Кучма готовий "здати" Медведчука, аби скинути зайвий тягар напередодні висування своєї кандидатури на третій термін.

Ця версія нічим не підтверджена. Окрім, хіба що, висловлювання пана Чорномирдіна про Кучму як найпідготовленішого президента України. Щоправда, Чорномирдін ані словом не обмовився про Медведчука. Але позицію Путіна, схоже, таки засвітив... І до чого тут психологія Кучми?

А задля висунення на "Кучму-3" треба спочатку прибрати зовсім не Медведчука, а Януковича. Тож треба, аби той в очах як самого гаранта, так і суспільства і політикуму перевершив би Медведчука в кількості негативу... І справа рухається швидко...

От лишень прибрати прем'єра руками "нової більшості" може завадити... блокада роботи парламенту, провокована тими ж комуністами, але дуже оперативно підтримувана Литвином.

Водночас блокада ВР створює більше підстав для звільнення Януковича Кучмою. Ну, когось же за стагнацію законотворчого процесу покарати треба? А більше просто нема кого.

Для спікера ж "непрацездатність" ВР є менш страшною (оскільки, нагадуємо, Раду розпустити неможливо), ніж демонстрація недієздатності більшості, яка колись обрала його на цю посаду.

Втім, голосування "антимедведчуківської" постанови завчасно убезпечує Литвина принаймні від того, що протягом ближчого часу його таки "підсидить" особисто Медведчук. Навіть якщо обереться по черговому житомирському округу.

З огляду на це – оскільки перспективи на обрання спікером у нього немає – Медведчуку не варто розігрувати й спробу.

А якщо так – то не піде він із Банкової, і саме заради цього, якщо вони в нього дійсно є, використає плівки Мельниченка для подальшого шантажу Кучми.

І прибере Януковича.

І залишить військові грошові потоки за "своїми".

І зорганізує вибори маріонеткового Кучми-3...

І що нового в цьому сюжеті? Анічогісінько. Людський фактор давно не працює в Україні, принаймні – в політичній машинерії. Жодної ненавмисної дії.

Провал конституційної реформи почався зі співпраці Мороза з Медведчуком.

Провал Януковича – зі створення віртуальної "коаліції".

Провал Ющенка буде неминучий в разі продовження зусиль з "умиротворення" Кучми, та ще й з допомогою американців.

Але ніхто не помиляється, всі беззастережно виконують свої сценарії. А нелюдський фактор з'являється там і тоді, коли всі сценарії одночасно спрацьовують. Просто система самоліквідовується...

Адже ця система давно є складом застарілої "вибухівки" з перенакопиченого компромату. Часи "взаємозаліків" минули. А нової політичної "зброї" – катма...


Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":

"Вірогідний" – краще, ніж "єдиний". Але гірше, ніж чинний

Реформа "коаліції"

Ексцес виконавців

На кожного "мудреця" вистачить реформ

Фальсифікат

Легалізація, або ж відмивання

Внутрішня справа

Там, де два українці – там три... джентльмени

"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи

Всю владу – конституційному суду?!

Пригоди пропорційки

Кучма зарано ховає КДБ

Остання фаза реформи. Самознищення

"Конституційна угода" – 2

Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"


powered by lun.ua
Усі новини...