Гадання на рейтингах

Квітневі рейтинги можливих кандидатів у президенти викликали в політичній, експертній, журналістській сферах критичний інтерес і жваві дискусії. Інформаційним детонатором стали сенсаційні рейтинги прем'єр-міністра Віктора Януковича, і звідси - ризиковані висновки щодо можливих переможців у майбутніх президентських перегонах.

Потік публікацій досяг тієї межі, після якої відбувається зменшення прозорості сприйняття і, отже, можливе перекручування отриманої соціологами картини. Тому спробуємо послідовно розібратися в тому, як будувався соціологами портрет майбутніх виборів і що в результаті вийшло.

"Для дому": хто робив соціологічні виміри?

Квітневі виміри суспільної думки проводили кілька соціологічних служб. З 1-го по 12-е квітня фондом "Демократичні ініціативи" спільно із центром "СОЦИС" було проведено опитування, презентація результатів якого відбулася 26 квітня. Опитано було 1 200 осіб у всіх регіонах України, а статистична похибка склала 3%. Опитування подібного роду Центр проводить щомісяця, представляючи свої результати широкій громадськості.

Центр Разумкова своє опитування провів з 2 по 8 квітня. Вибірка цього Центру склала 2002 осіб, а похибка вибірки не перевищувала 2,3%..

Ближче до середини місяця – з 7 по 19 квітня – своє опитування провела соціологічна служба Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) . Інформація про результати опитування була представлена на сайті інституту, однак там не було зазначено ні розміру вибірки, ні її похибки. Публікації, присвячені результатам цього опитування, з'явилися в ЗМІ, наприклад, у "Київських відомостях" за 12 травня, де була зазначена вибірка – 1800 респондентів (похибка залишилася невідомою).

І, нарешті, з'явилася інформація про те, що проводив у квітні своє опитування і Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) . Це опитування було проведено також у середині місяця – з 9 по 20 квітня, у ході якого було опитано 2009 осіб, а похибка була заявлена на рівні 2,2%. Слід зазначити, що КМІС проводить щомісячний омнібус, у рамках якого приймає замовлення на ті чи інші питання. Якщо дані опитувань публікуються в пресі, то КМІС зазвичай вказує і замовника. У даному опитуванні замовником виступив Київський центр політичних досліджень і конфліктології (КЦПДК, або центр Погребинського).

Судячи з високої активності соціологічних структур можна сказати, що, з одного боку, виборча кампанія в соціологічному вимірі вже почалася, а з іншого – соціологічні структури також почали конкуренцію за місце в соціологічному полі. І було б правильно вказати на політичні симпатії і/або орієнтації того чи іншого центру. Але застосовуючи до кінця принципові коректності, не будемо різко оцінювати заангажованість/незаангажованість того чи іншого центру, тим більше - прихильність до якогось конкретного кандидата.

А з огляду на загальну тональність і акцентування на тих чи інших моментах, вкажемо на їх лояльність. Фонд "Демініціативи" і Центр Разумкова можна вважати налаштованими лояльно до опозиції, а НІСД і КМІС – лояльними до влади.

"Для короля": що вимірювали соціологи?

Почнемо з того, що можна виміряти, і що звичайно вимірюють соціологи напередодні виборів. Основним, так би мовити, "градусником" виміру зазвичай є пряме запитання про те, за кого із запропонованих кандидатів у списку проголосує респондент, якщо вибори відбудуться найближчої неділю. На основі статистичної обробки відповідей виводиться рейтинг кожного кандидата зі списку.

При цьому варто звернути увагу на кілька моментів: по-перше, рейтинг не є прогнозним показником, на підставі якого можна робити висновок про результати виборів. В електоральних опитуваннях рейтинг виступає лише соціологічним барометром підтримки політика на даний момент і може бути використаний для побудови географічної й соціально-демографічної карти впливу політичного лідера.

По-друге, соціологічні рейтинги до старту виборчої кампанії виступають скоріше показником стартових можливостей кандидатів і лише під час виборчої кампанії, роблячи періодичні виміри, можна робити висновки про те, як на ті чи інші дії кандидата реагують виборці.

Ще одним індикатором електоральної спроможності кандидатів є вимір рівня довіри або довіри/недовіри до конкретних політиків. Це важливо для оцінки іміджу кандидата і звідси - можливої його корекції. Іншими словами, рівень довіри (також можливе питання про оцінку якихось дій кандидата) допомагає скласти портрет політика в електоральному фокусі.

І, нарешті, ще один індикатор – впевненість у перемозі кандидата на виборах. Назвемо його ставкою на перемогу. Цей індикатор досить суперечливий і непрозорий, оскільки соціологи зазвичай не ставлять запитання, чому в людини склалася думка, що переможе кандидат А, а не кандидат Б. Варто зауважити, що й індикатор довіри, і ставку на перемогу найчастіше в публічному полі можна запідозрити у використанні в якості соціологічного PR.

Іншими словами, публікуючи такі дані в ЗМІ, навмисне формується образ "переможця", який може "перетягнути" на себе голоси в першу чергу тих, хто ще не визначився або вагається.

А тепер подивимося, що виміряли наші Центри. Усі соціологічні служби представили інформацію про президентські рейтинги кандидатів на момент квітня (таблиця 1).


Як видно з наведених даних, рівень підтримки основних номінантів на майбутнє кандидатство, – Ющенка, Януковича, Симоненка - приблизно однаковий.

Порівняння результатів різних центрів свідчить про дві тенденції. По-перше, про стабільність рейтингу, що закріпилася за лідером "Нашої України" Ющенком. Подібна стабільність, фіксована протягом тривалого часу соціологами на рівні 21-23%, ілюструє той факт, що в Ющенка сформувалося стабільне електоральне ядро.

Це - певне коло прихильників, постійних у своєму виборі, що є необхідною і достатньою умовою для старту виборчої кампанії. Тепер Ющенкові як кандидату необхідно буде його розширювати за рахунок тих, хто йому симпатизує або не визначилися. А це завдання буде вирішуватися під час виборчої кампанії.

По-друге, тенденція росту президентського рейтингу Януковича. У порівнянні з минулими вимірами рейтинг виріс, але зростання його незначне: за місяць - приблизно на 2% (січень – 10,1%, березень – 13,3%, квітень – 15,3%, дані Центру Разумкова).

Зростання можна пов'язати з очікуваннями того, що суперником Ющенка стане все-таки прем'єр. Іншими словами, Янукович, який володіє на сьогодні вагомим публічно-адміністративним ресурсом, може бути представником "опозиційного" стосовно Ющенка табору, тобто тих, хто налаштований "антиющенківськи".

Слід зазначити, що в списку "Демініціатив" була присутня фігура чинного президента Кучми, однак рейтинг Януковича від цього "не постраждав". Включення нинішнього президента в п'ятірку призерів з результатом 7,5% може сигналізувати, що Янукович не є остаточно консолідуючою фігурою або єдиним кандидатом від влади. У цьому відношенні цікавим є також той факт, що в аналогічному опитуванні, проведеному Центром Разумкова, у списку кандидатів не було ні Кучми, ні Кірпи, а результати призерів виявилися майже аналогічними.

Приріст відсотків відбувся в графі "проти всіх" (таблиця 1). Іншими словами, є завдаток для того, щоб фігурою від владних еліт став хтось інший. Підтвердження цих соціологічних результатів можна знайти й у політичному контексті квітня. По-перше, не всі політичні сили, які входять до парламентської більшості (яка на грані розпаду) підтримують кандидатуру Януковича (НДП, ПППУ, "Трудова Україна"), а по-друге, сам Кучма, схвалюючи фігуру Януковича, не говорить про свою підтримку прем'єра.

Якщо рейтинги лідерської трійки можна співставити в різних Центрів, то рейтинги інших кандидатів, які стоять нижче призерів у таблиці, уже відрізняться. Пояснити це можна різними списками кандидатів, які пропонували соціологи. Наприклад, Центр Разумкова проігнорував крім Кучми, ще й Кірпу та Литвина, КМІС – Вітренко, а НІСД – Медведчука. Цікаво, що там, де в списку присутня Вітренко, голосів менше в Мороза, а там де її немає – приріст у графі "проти всіх".

"Для серця": довіряй, але перевіряй!

Соціологічні служби також спробували виміряти так званий рівень довіри до політика. Кожна зі структур застосовувала свою методику. Фонд "Демініціативи" наводить показники балансу довіри і недовіри до кандидата, тобто респондента запитують про довіру і недовіру до кожного кандидата зі списку, а потім вираховується різниця. Якщо показник недовіри більше, то узагальнений коефіцієнт буде негативний, якщо менше – позитивний.

Як видно з таблиці 2, менший коефіцієнт у найбільш ймовірних лідерів президентських перегонів – Ющенка і Януковича. КМІС наводить цифри суто недовіри до кандидатів – найбільшою довірою користується Мороз. І, нарешті, Центр Разумкова просто запитав – за кого ви не проголосуєте в жодному разі – тут рівень супротивників Ющенка і Януковича приблизно однаковий. НІСД взагалі не запитував респондентів про довіру. Проаналізувавши ці цифри, можна сказати, що в цьому питанні соціологи, на жаль, не дають ясної картини довіри до різних політиків.


"Що є і що буде": ставка на переможця і другий тур

Нарешті, ми підійшли до тих соціологічних показників, які ризикують бути інтерпретовані по-різному, а, виходить, можуть бути використані як політична технологія.

У ході квітневих опитувань була змодульована ситуація другого туру президентських виборів (таблиця 3). І тут соціологи одержали різні результати. По-перше, рейтинг Ющенка в другому турі в "Демініціатив" виявився набагато вищим, ніж в інших центрах. По-друге, різний рейтинг відзначається й у Януковича – у Центру Разумкова і НІСД він близько 23%, а в "Демініціатив" і КМІС Янукович має рейтинг 30-32%.

Звідси природним висновком буде той факт, що за результатами одних центрів різниця між кандидатами в другому турі зменшилася і склала близько 3%, а за результатами інших – різниця склала близько 8%. Про що це говорить? Тільки про те, що є дві цифри - 3 і 8%, і відрив, очевидно, є у межах цього інтервалу.

Подивимось на результати ситуації другого туру дещо з іншого боку. Порівняємо відповіді – "вагалися відповісти" і "проти всіх" - з такими ж відповідями в загальному опитуванні (таблиця 1). Бачимо, що при порівняно однаковому числі тих, хто ще не визначився, в таблиці 1 і 3, у ситуації другого туру приблизно в два рази зросла кількість тих, хто проголосує проти всіх або обох кандидатів.

Якщо респонденти не підтримують жодного з двох лідерів рейтингів, то, таким чином, є ще потенціал для третього кандидата, або швидше є можливість, що в другий тур з Ющенком може вийти хтось ще. Поки це інкогніто, оскільки соцопитування не дають такої інформації. Якщо спертися на розглянутий вище випадок з Кучмою і Кірпою, то скоріш за все це місце не для опозиційного кандидата, а в міру лояльного, у міру опозиційного.

Що стосується показника ставки на переможця, то це питання ставили тільки два центри – КМІС і НІСД (таблиця 4). І ставки ці були зроблені респондентами однозначно на користь Януковича, незважаючи на лідерство в рейтингах Ющенка. Ще раз повторимося, що цей показник може бути використаний як в цілому PR для того або іншого кандидата, так і для підвищення його рейтингу. Однак варто нагадати, що ситуація другого туру вимагає від виборця проголосувати за того кандидата, хто буде "меншим злом" для нього.

Останнє опитування громадської думки було проведене наприкінці минулого місяця – з 23 по 30 квітня – КМІС спільно із "Демініціативами". Відповідно до його результатів, розрив між Ющенком і Януковичем у другому турі склав близько 10%: за Ющенка в другому турі проголосувало б 36,3%, а за Януковича – 26,4%.

Згадаємо, що на початку квітня ці центри давали різницю – 3%. Подібний відрив соціологи пояснили бездіяльністю Януковича як представника влади під час подій навколо Мукачевого. Підтвердженням того, що саме події в Мукачевому вплинули на президентські рейтинги, також можна знайти у свіжих цифрах по всіх кандидатах: Ющенко – 27,3%, Янукович – 17,8, Симоненко – 10,4%, Мороз – 7,8%, Вітренко - 3,3%. Очевидно, що розрив в другому турі відбувся завдяки збільшенню рейтингу Ющенка.

Підводячи підсумок соціологічного розслідування, можна сказати, що, по-перше, рейтинг від рейтинга відрізняється, і можна довіряти більше тому, хто має логічне пояснення і відбиває реакції на які-небудь події і дії політиків. По-друге, рейтинги, які конструюються до виборчої кампанії, можна розглядати лише з погляду стартової підтримки кандидатів або наявності в них електорального ядра – твердих прихильників.

Автор: Уляна Кірієнко, завідувач департаментом політичної соціології Інституту глобальних стратегій (ІГЛС)