Україні потрібна коректна виборча кампанія

Четвер, 27 травня 2004, 11:36
Вибори, які мають відбутися в жовтні цього року, крім передбачуваних високих ставок внутрішніх і зовнішніх сил, будуть характерні вкрай важливою для України особливістю.

До останнього часу влада настільки дискредитувала державу, що кожне чергове голосування народу України перетворювалося на референдум – бути чи не бути Україні.

Якщо основними кандидатами все ж залишаться Віктор Ющенко і Віктор Янукович, в Україні вперше (!) з часу відновлення державності у виборах не буде брати вагомої участі комуністична партія, тобто сила, що продовжує демонструвати свою ворожість українській державі.

Крім того, уже зараз прем‘єр-міністр змушений буде по повній боротися з комуністами, відвойовуючи електорат. У цьому питанні ситуативні інтереси прем‘єра співпадуть з інтересами українського народу. Недаром комуніст Грач, зв‘язаний з Москвою і СДПУ(о), вихід у другий тур Ющенка і Януковича назвав "катастрофою".

Той факт, що обидва найімовірніших кандидати представлятимуть Східну Україну: Віктор Янукович – Донбас і Віктор Ющенко – Слобожанщину – теж добре. Держава продовжить утвердження саме в якості загальнонаціонального проекту.

Участь східноукраїнської регіональної еліти у конкуренції за центральну владу підсилить цілісність України. Сьогодні донеччани та інші східні українці мають чудові шанси (дехто каже, що пріоритетні) для самореалізації в межах української влади, а це вибиває ґрунт з-під сепаратизму.

Якщо ж обидва кандидати вестимуть передвиборчу дискусію навколо питань, що і як зробити доброго для України, це буде передвиборчою кампанією, ідеальною для України.

Адже в такому випадку новообраний президент не буде мати проблем з легітимацією – ні на міжнародній арені, ні вдома. Це означатиме, що Україна отримає повноцінну владу, яка матиме можливості для вирішення велетенських задач, що стоять перед країною.

Шанси на такий розвиток все ще є.

Можливість відносно мирної інформаційної кампанії двох конкурентів існує, зокрема, й завдяки тому, що сам Віктор Янукович може бути не надто зацікавлений у застосуванні "брудних" технологій, оскільки не має впливових центральних ЗМІ, проте має досить вразливих місць у біографії.

Щоправда, використання брудних технологій з боку команди Януковича мало місце під час форуму "Нашої України" в Донецьку восени минулого року. Однак роль самого прем‘єра в цих подіях лишається нез‘ясованою. Загалом же досі риторика прем‘єра була достатньо лояльною щодо політичних конкурентів.

Штаби і команди кандидатів мають насамперед фокусувати увагу на діях, своїх і конкурента, які йдуть або не йдуть на користь державі.

Це означає, що конкурентам Януковича необхідно досліджувати не стільки те, за що його посадили, скільки цікавитися не менш гострими питаннями: чому повідомлення з донецьких шахт за регулярністю жертв схожі на зведення з лінії фронту, як витрачаються гроші, виділені на безпеку і реконструкцію шахт, чому вмирають шахтарські містечка і хто перешкоджає розвиткові в них дрібного бізнесу, чому в Донецькій області одні з найгірших показників злочинності тощо. І що кандидат від влади особисто зробив (або не зробив) для боротьби з цими лихами.

Вочевидь, внутрішні і зовнішні сили намагатимуться ввести цих конкурентів у жорсткий клінч, з тим, щоб виключити можливість їхнього маневру, зробити їх більш залежними. Зовнішні сили ще й намагатимуться загостренням форм боротьби ще й підважити дієздатність Української держави на внутрішньополітичній і міжнародній аренах після нечесної перемоги одного з кандидатів.

Тут усе залежить від витримки кандидатів – наскільки їм вдасться не дати втягнути себе в чужу гру.

Тактична співпраця між Ющенком і Януковичем можлива і корисна в сенсі боротьби проти спроб тіньовими махінаціями перерозподілити владу. Лідери рейтингу довіри цілком можуть зійтися у протидії цим спробам, а також, хочеться вірити, вони мають волю і бажання протидіяти намірам іноземних сил послабити країну через створення легітимаційних проблем для обраного на наступних виборах президента України.

До того ж, у команд Януковича і Ющенка, вочевидь, не буде боротьби на життя чи на смерть, оскільки самі кандидати, їхні команди і зв‘язаний з ними бізнес продовжать діяльність в Україні і після перемоги конкурента.

Щодо спроб поставити під сумнів корисність спроб налагодження співпраці з Януковичем через кримінальне минуле прем‘єра, слід відзначити наступне. По-перше, люди не без гріха, а в українській політиці й поготів. По-друге, якщо співпраця дасть змогу встановити в Україні справедливий суспільний лад, зміцнити країну, то буде велетенською помилкою не використати цю можливість.

У XVI столітті, коли Англії загрожували зовнішні вороги, королева Єлизавета надала головному піратові Френсісу Дрейку, що прославився незчисленними нападами на іспанців, лицарське звання та посаду віце-адмірала її величності.

Силами піратів Дрейка, поставлених на службу Англії, була розбита іспанська Велика Армада, яка загрожувала Англії вторгненням. Пізніше ті з товаришів Дрейка, які побажали служити своїй країні, в пошані дожили до старості. Ті ж, хто не побажав, були жорстко знешкоджені тим самим королівським флотом.

Звідси мораль – співпраця з деякими "піратами" задля блага Батьківщини іноді в остаточному рахунку може слугувати встановленню законності, і, що не менш важливо, служити захистові національних інтересів.

Цей приклад актуальний тим більше, що сьогодні Україні загрожує не менша небезпека, ніж Англії часів Великої Армади.

Перед наступними виборами очікується досить жорстка конкуренція за вплив на Україну. Нещодавно російське видання "RBC Daily" повідомило, що "опитані російські експерти вважають, що головна боротьба між Росією і США розвернеться за вплив на Казахстан і Україну.

Експерти не сумніваються, що для досягнення своїх цілей ворогуючі сторони готові піти на все, аж до організації державних переворотів і розв‘язування нових громадянських воєн у пострадянських республіках". Ці "думки російських експертів" добре фіксують верхній рівень загроз для України. Хочеться вірити, що жоден кандидат не готовий до використання такої "іноземної допомоги".

Реалізація сценарію демократичної конкуренції двох кандидатур, що не становитимуть загрозу для державності України, потребує виконання ще однієї умови – влада до виборів не ризикне зробити авантюрний "хід конем", і не висуне в якості кандидата Леоніда Кучму.

Слід наголосити, що прихильників такого шляху вистачає, принаймні іноземних. Так, посол Росії Віктор Чорномирдін нещодавно заявив, що президент Леонід Кучма ще й досі перебуває "в самому соку".

Інтерес Росії зрозумілий – продовження президентства Леоніда Кучми (так звана "спадковість влади") означатимуть продовження внутрішньополітичної і міжнародної недієздатності України. На жаль сильна Україна сьогодні вигідна для Заходу, але не вигідна Росії.

Так склалося хоча б тому, що Захід, завдяки сильній Україні, бажає вберегтися від поновлення геополітичних амбіцій з боку Росії. Москва ж вважає, що, користуючись залежністю української влади, можна прибрати до рук те, що ще не прибрано нею в Україні, та зміцнити за рахунок України свої ресурси для досягнення геополітичних та економічних цілей.

Крім того, десь у свідомості чи підсвідомості абсолютної більшості російських політиків все ще маячить фантом розподілу та приєднання України.

Тож, збереження Леоніда Кучми в якості президента України продовжило б існування дискредитованої, слабо дієздатної влади, зусилля якої будуть концентруватися не на вирішенні задач, співмірних з потенціалом України, але будуть спрямовані виключно на вирішення проблеми гарантій особистої безпеки керівництву країни – будь-якою ціною. Таке керівництво України продовжувало б підставляти всю країну, перетворивши її на "криву качку".

Україні конче потрібна "нова кров" на чолі країни. Здорова конкуренція між основними кандидатами безумовно, була б оптимальним варіантом для України, створивши конкурентні умови, необхідні для встановлення відповідальної влади.

Добре відомо, що якби в Грузії не було Саакашвілі, "старий лис" Шеварднадзе досі правив би розбитим на сепаратні уламки грузинським коритом, і говорив би, що "так історично склалося". Між тим, молодому грузинському лідерові для вирішення здавалося, безнадійної і застарілої аджарської проблеми знадобилося пару тижнів.

Нині, вочевидь, Росія не надто вірить у те, що прем‘єр з донецькою хваткою, керуючи найбільшою за територією в Європі 48-мільйонною державою, задовольниться роллю васала Москви. І тому пропонує "пролонгувати" Кучму чи зробити якусь чергову комбінацію конституцією.

Водночас, нинішньому прем‘єрові не надто й потрібна підтримка Росії – Москва підтримуватиме його за будь-яких умов, просто за браком альтернативи. Як справедливо відзначає російська "Газета.ру" у влучному коментарі "Операція "Наступник", "це не Януковичу потрібна підтримка Росії, а він рятує Росію від Ющенка, націоналістів і НАТО".

Якщо ж українським кандидатам вдасться втриматися від спокус випрошування "ярлика на царство", а самі вони не захлинуться у взаємних звинуваченнях і проведуть виборчу кампанію по можливості коректно, у жовтні-листопаді відбудеться не просто перемога когось із них. Найголовніше, що це буде перемога для України, її єдності і незалежності.

powered by lun.ua