Валентина Семенюк: Участь "ІСД" - це антураж для Пінчука і Ахметова
Четвер, 10 червня 2004, 17:46
Підтримуючи "Громадське радіо" в боротьбі за існування, "Українська правда" розміщує на своєму сайті розшифровки його ефірів. Слухайте також аудіофайл
Марія Васильєва: Фонд держмайна України оголосив претендентів на участь у конкурсі з продажу "Криворіжсталі". Як стверджує депутат фракції соціалістів, голова Спеціальної контрольної комісії парламенту з питань приватизації Валентина Семенюк, продаж металургійного комбінату не відбудеться, доки суд не розгляне скаргу з вимогою припинити приватизацію. Свої аргументи щодо "Криворіжсталі" пані Валентина висловить у нашій програмі, вона вже завітала до студії "Громадського радіо". Добрий вечір, пані Валентино.
Валентина Семенюк: Добрий вечір.
Марія Васильєва: Пані Валентино, учора стало відомо, що до конкурсу на приватизацію "Криворіжсталі", найбільшого українського підприємства металургійного, промислового допущено чотири українські компанії та два російських інвестори. А куди поділися всі ці іноземні інвестори, крім російських я маю на увазі зокрема альянс між індійською та американською LNM?
Валентина Семенюк: Перш за все хочу сказати, що дії, які зроблені Фондом державного майна, це порушення норм чинного законодавства не тільки по приватизації, а й норм Цивільно-процесуального кодексу, адже я, як громадянин України, подала до суду позов, до Голосіївського суду, 3 червня 2004 року. Впровадженням призначено розгляд справи на 11.06.2004 о 10.45. Але мені як депутату сьогодні довелося вчинити ціле розслідування про те, що ж відбувається в судах і чому справа не розглядалася.
Виявляється, вчора, за поданням Голови Апеляційного суду Києва пана Чернушенка, було лист направлено 08.06.2004, датований шостим числом виходу з Апеляційного суду, було рішення прийнято передати наш судовий розгляд із Голосіївського суду до Печерського. Це було зроблено у протиріччі статті 133 Цивільно-процесуального кодексу, тому що така посада, як Голова Апеляційного суду є, а, відповідно до статті 133, таке рішення можна було вчиняти по старому законодавству, тобто є такий "міський суддя".
Цього зроблено не було, тобто у протиріч Цивільно-процесуальному кодексу наша справа передається до Печерського суду, але дуже дивними були обставини: повідомлення мені тільки сьогодні вручили, я сама поїхала і витребувала у 10 годин 11 хвилин...
Марія Васильєва: А вас хіба не запросили на оголошення цієї постанови?
Валентина Семенюк: Навіть не запросили, навіть судову повістку не вручили, ніхто про це не знав. Передали документи до Печерського суду. Ось у мене ухвала Печерського суду, яка розглядалася у присутності одного судді Кузьменка, навіть без секретаря суду, без сторін, які запрошені, і прийнято не рішення, а ухвала суду про відмову мені у розгляді справи по суті, тим більше що винесена на основі 218 та 136 статті Цивільно-процесуального кодексу.
Рішення є обов’язковим до виконання. А це не рішення, а ухвала. Це означає, що дія про розгляд моєї справи на 11 червня не відмінена, тобто я буду далі апелювати і розглядати цю справу, і ті, хто сьогодні оголошені відповідним рішенням Фонду держмайна рішення не є чинним.
Я буду діяти відповідно до Цивільно-процесуального кодексу в судовому розгляді, тобто щоб ця дія Фонду держмайна була визнана недійсною. Тому що те шулерство, яке робиться Фондом державного майна і судовими рішеннями, говорить про те, що документи надійшли до суду від Апеляційного суду і навіть у книзі реєстрації Голосіївського суду, коли я перевірила, були незареєстровані.
Датування виходу із Голосіївського суду четвертим числом, а реєстраційний номер документів на входження у Голосіївському суді - сьомим числом. Як ви бачите я вам показую документ навіть штампа вхідної документації немає.
Настільки поспішав суддя Кузьменко спільно з Головою Апеляційного суду Чернушенком, навіть перевищуючи свої повноваження, тому що таке впровадження на перенесення із Голосіївського суду до Печерського мав право зробити лише Голова Верховного суду або міський суддя. А такої посади, як міський суддя, по новому Цивільно-процесуальному кодексу немає.
Олександр Лащенко: Пані Валентино, ці всі судові суперечності... А якщо повернутися до ваших аргументів чому все-таки не варто приватизувати "Криворіжсталь"?
Валентина Семенюк: Перш за все я хочу сказати, що метою приватизації, відповідно до законодавства про приватизацію, є пошук ефективного власника. Підприємство "Криворіжсталь" сьогодні працює ефективно, і держава є ефективним власником. За попередній рік підприємство спрацювало на 29% рентабельно, за перший квартал цього року підприємство спрацювало на 45% рентабельно.
Цей об’єкт, який йде не приватизацію, дає державі мільярд двісті п’ятдесят мільйонів гривень прибутку. Це підприємство містоутворююче, воно дає майже вісімсот мільйонів податку для міста Кривого Рогу. І чітко видно, що ті умови приватизації, які підготовлені, вони підготовлені лише під одну особу.
Скільки б сьогодні не залучали компаній українських, російських, ізраїльських, індійських це лише антураж. А умови конкурсу виписані лише під зятя Президента, під Кучму, точніше, від зятя Президента до Пінчука і Рената Ахметова. Тому що ці умови конкурсу містять обов’язкову умову закупівлі коксу, вугілля і таке інше.
Друге питання - ці умови конкурсу підготовлені таким чином, що завтра громадяни, які працюють на "Криворіжсталі", можуть бути позбавлені роботи, тому що не зазначено право на скорочення робочих місць, і через шість місяців ці громадяни можуть залишитися без роботи.
Наступне - в умовах не зазначено, що після приватизації буде зберігатися рівень заробітної плати хоча б на рівні попереднього року. Наприклад, сьогодні люди в гарячому цеху отримують три тисячі гривень за місяць. В умовах конкурсу не зазначено, який для них має бути передбачений рівень зарплати. Це суперечить статті 129 Програми приватизації.
Крім того, не зазначено, що підприємство віддаватиме таку-то суму відрахувань до бюджету. Тобто записано, що підприємство буде безприбуткове. Коли ми говоримо сьогодні, що рентабельність підприємства 45%, вони відповідно до рентабельності перераховують податки до бюджету місцевого і центрального.
Якщо записано "безприбуткове", то новий власник, як це вже було на інших підприємствах Нікопольський феросплавний, Запорізький алюмінієвий заводи, яким безпосередньо управляв Пінчук, і дніпропетровські підприємства поставить одну гривню прибутку і буде платити двадцять копійок до місцевого бюджету, і двадцять до центрального. Тоді саме місто Кривий Ріг... Це підприємство містоутворююче, і завтра люди залишаться без тих бюджетних фінансувань, на які живе місто. Це може бути соціальний вибух.
Може бути соціальна напруга в регіоні. а для мене як для людини, яка приймає бюджет... Мільярд двісті п’ятдесят мільйонів не надійде до бюджету я не можу цього допустити.
Марія Васильєва: Пані Валентино, ви казали, що умови конкурсу виписані таким чином, що вони допомагають лише одному з претендентів. А як ви оцінюєте приєднання до претендентів корпорації "Індустріальний союз Донбасу", який, як оцінюють експерти, так само відповідає умовам, як і альянс між Пінчуком і Ахметовим?
Валентина Семенюк: Саме під цей Альянс вони підготовлені, тому що поєднання однієї структури з другою дає ці умови. Одні видобувають вугілля, інші управляють відповідними суміжними підприємствами.
Марія Васильєва: Але в них вже з’явився конкурент ІСД.
Валентина Семенюк: Я думаю, що це лише антураж. Ось і в цій ухвалі, і в моєму поданні зазначено, що подання було перш за все до Державної комісії цінних паперів. Мене часто запитували, чому я подала саме до Голосіївського суду.
Справа в тому, що якраз на території Голосіївського суду знаходиться Державна комісія цінних паперів. І в першому пункті свого подання я зазначила, що статут, який зареєстрований сьогодні у Криворізькій міській раді, зареєстрований, як відкрите акціонерне товариство "Гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь".
Слова "державний" немає, тобто сьогодні випускаються папери, не підкріплені матеріально. Тобто ВАТ "Металургійний комбінат" не є власником державного відкритого акціонерного товариства "Криворіжсталь". Тобто йде обман і тих, хто сьогодні працює на заводі і кому обіцяють 7% (право на приватизацію працівникам), і той антураж, про який я говорила.
Всі ці питання в першу чергу я ставила Комісії цінних паперів. Все почалося з того, що реєстрація, яка відбулася у Криворізькій міській раді, порушує норми Цивільного кодексу, норми Господарського кодексу і Декрету Кабінету міністрів "Про управління об’єктами державної власності". Фактично такого державного підприємства, як "Криворіжсталь", немає.
Марія Васильєва: Тобто покупців так само обманюють?
Валентина Семенюк: Звичайно.
Марія Васильєва: Пані Валентино, ви бачите, що те, що ви подали скаргу до суду, в принципі, ні до чого не призвело, оскільки ви стверджуєте, що до 11-го, тобто до розгляду вашої скарги, конкурс не має продовжуватись, але він фактично продовжується. Ось Фонд держмайна вже оголосив, хто допущений до участі в цьому конкурсі.
Валентина Семенюк: Ви знаєте, ухвала, яка винесена вчора, не відмінила розгляд у Голосіївському суді. В цій ухвалі самого зазначення немає, тобто дане рішення не відмінене. Друге питання, що порушені норми Процесуального кодексу щодо розгляду самого питання по суті. Якщо Фонд держмайна вчиняє якісь дії антизаконні, то моє на це відповідне право подати апеляційну скаргу.
Марія Васильєва: Тобто ви будете продовжувати?
Валентина Семенюк: Звичайно, я буду продовжувати. Крім того, я хочу сказати, що на днях зустрічаюся з Ніною Іванівною Карпачовою, Уповноваженою з прав людини. Це дуже серйозна людина, яка завжди відгукується на проблеми і болі людей. Вона розуміє, що питання соціального вибуху в місті Кривий Ріг, питання про тих працівників, їхні гарантії на роботу та зарплату також торкаються безпосередньо її роботи.
А буду звертатися до неї з проханням, щоб вона взяла участь у розгляді апеляційної скарги. Я покажу відповідні документи і думаю, що це буде під контролем громадськості. Крім того, я сподіваюся, що матиму можливість виступити у засобах масової інформації для того, щоб донести людям правду. Сьогодні просто хочуть передати підприємство "Криворіжсталь" Пінчуку як "смєту" на вибори Кучми. Це найголовніше.
Олександр Лащенко: Так вважає Валентина Симонюк, депутат фракції соціалістів, голова Спеціальної контрольної парламентської комісії з питань приватизації.
Марія Васильєва: Фонд держмайна України оголосив претендентів на участь у конкурсі з продажу "Криворіжсталі". Як стверджує депутат фракції соціалістів, голова Спеціальної контрольної комісії парламенту з питань приватизації Валентина Семенюк, продаж металургійного комбінату не відбудеться, доки суд не розгляне скаргу з вимогою припинити приватизацію. Свої аргументи щодо "Криворіжсталі" пані Валентина висловить у нашій програмі, вона вже завітала до студії "Громадського радіо". Добрий вечір, пані Валентино.
Валентина Семенюк: Добрий вечір.
Марія Васильєва: Пані Валентино, учора стало відомо, що до конкурсу на приватизацію "Криворіжсталі", найбільшого українського підприємства металургійного, промислового допущено чотири українські компанії та два російських інвестори. А куди поділися всі ці іноземні інвестори, крім російських я маю на увазі зокрема альянс між індійською та американською LNM?
Валентина Семенюк: Перш за все хочу сказати, що дії, які зроблені Фондом державного майна, це порушення норм чинного законодавства не тільки по приватизації, а й норм Цивільно-процесуального кодексу, адже я, як громадянин України, подала до суду позов, до Голосіївського суду, 3 червня 2004 року. Впровадженням призначено розгляд справи на 11.06.2004 о 10.45. Але мені як депутату сьогодні довелося вчинити ціле розслідування про те, що ж відбувається в судах і чому справа не розглядалася.
Виявляється, вчора, за поданням Голови Апеляційного суду Києва пана Чернушенка, було лист направлено 08.06.2004, датований шостим числом виходу з Апеляційного суду, було рішення прийнято передати наш судовий розгляд із Голосіївського суду до Печерського. Це було зроблено у протиріччі статті 133 Цивільно-процесуального кодексу, тому що така посада, як Голова Апеляційного суду є, а, відповідно до статті 133, таке рішення можна було вчиняти по старому законодавству, тобто є такий "міський суддя".
Цього зроблено не було, тобто у протиріч Цивільно-процесуальному кодексу наша справа передається до Печерського суду, але дуже дивними були обставини: повідомлення мені тільки сьогодні вручили, я сама поїхала і витребувала у 10 годин 11 хвилин...
Марія Васильєва: А вас хіба не запросили на оголошення цієї постанови?
Валентина Семенюк: Навіть не запросили, навіть судову повістку не вручили, ніхто про це не знав. Передали документи до Печерського суду. Ось у мене ухвала Печерського суду, яка розглядалася у присутності одного судді Кузьменка, навіть без секретаря суду, без сторін, які запрошені, і прийнято не рішення, а ухвала суду про відмову мені у розгляді справи по суті, тим більше що винесена на основі 218 та 136 статті Цивільно-процесуального кодексу.
Рішення є обов’язковим до виконання. А це не рішення, а ухвала. Це означає, що дія про розгляд моєї справи на 11 червня не відмінена, тобто я буду далі апелювати і розглядати цю справу, і ті, хто сьогодні оголошені відповідним рішенням Фонду держмайна рішення не є чинним.
Я буду діяти відповідно до Цивільно-процесуального кодексу в судовому розгляді, тобто щоб ця дія Фонду держмайна була визнана недійсною. Тому що те шулерство, яке робиться Фондом державного майна і судовими рішеннями, говорить про те, що документи надійшли до суду від Апеляційного суду і навіть у книзі реєстрації Голосіївського суду, коли я перевірила, були незареєстровані.
Датування виходу із Голосіївського суду четвертим числом, а реєстраційний номер документів на входження у Голосіївському суді - сьомим числом. Як ви бачите я вам показую документ навіть штампа вхідної документації немає.
Настільки поспішав суддя Кузьменко спільно з Головою Апеляційного суду Чернушенком, навіть перевищуючи свої повноваження, тому що таке впровадження на перенесення із Голосіївського суду до Печерського мав право зробити лише Голова Верховного суду або міський суддя. А такої посади, як міський суддя, по новому Цивільно-процесуальному кодексу немає.
Олександр Лащенко: Пані Валентино, ці всі судові суперечності... А якщо повернутися до ваших аргументів чому все-таки не варто приватизувати "Криворіжсталь"?
Валентина Семенюк: Перш за все я хочу сказати, що метою приватизації, відповідно до законодавства про приватизацію, є пошук ефективного власника. Підприємство "Криворіжсталь" сьогодні працює ефективно, і держава є ефективним власником. За попередній рік підприємство спрацювало на 29% рентабельно, за перший квартал цього року підприємство спрацювало на 45% рентабельно.
Цей об’єкт, який йде не приватизацію, дає державі мільярд двісті п’ятдесят мільйонів гривень прибутку. Це підприємство містоутворююче, воно дає майже вісімсот мільйонів податку для міста Кривого Рогу. І чітко видно, що ті умови приватизації, які підготовлені, вони підготовлені лише під одну особу.
Скільки б сьогодні не залучали компаній українських, російських, ізраїльських, індійських це лише антураж. А умови конкурсу виписані лише під зятя Президента, під Кучму, точніше, від зятя Президента до Пінчука і Рената Ахметова. Тому що ці умови конкурсу містять обов’язкову умову закупівлі коксу, вугілля і таке інше.
Друге питання - ці умови конкурсу підготовлені таким чином, що завтра громадяни, які працюють на "Криворіжсталі", можуть бути позбавлені роботи, тому що не зазначено право на скорочення робочих місць, і через шість місяців ці громадяни можуть залишитися без роботи.
Наступне - в умовах не зазначено, що після приватизації буде зберігатися рівень заробітної плати хоча б на рівні попереднього року. Наприклад, сьогодні люди в гарячому цеху отримують три тисячі гривень за місяць. В умовах конкурсу не зазначено, який для них має бути передбачений рівень зарплати. Це суперечить статті 129 Програми приватизації.
Крім того, не зазначено, що підприємство віддаватиме таку-то суму відрахувань до бюджету. Тобто записано, що підприємство буде безприбуткове. Коли ми говоримо сьогодні, що рентабельність підприємства 45%, вони відповідно до рентабельності перераховують податки до бюджету місцевого і центрального.
Якщо записано "безприбуткове", то новий власник, як це вже було на інших підприємствах Нікопольський феросплавний, Запорізький алюмінієвий заводи, яким безпосередньо управляв Пінчук, і дніпропетровські підприємства поставить одну гривню прибутку і буде платити двадцять копійок до місцевого бюджету, і двадцять до центрального. Тоді саме місто Кривий Ріг... Це підприємство містоутворююче, і завтра люди залишаться без тих бюджетних фінансувань, на які живе місто. Це може бути соціальний вибух.
Може бути соціальна напруга в регіоні. а для мене як для людини, яка приймає бюджет... Мільярд двісті п’ятдесят мільйонів не надійде до бюджету я не можу цього допустити.
Марія Васильєва: Пані Валентино, ви казали, що умови конкурсу виписані таким чином, що вони допомагають лише одному з претендентів. А як ви оцінюєте приєднання до претендентів корпорації "Індустріальний союз Донбасу", який, як оцінюють експерти, так само відповідає умовам, як і альянс між Пінчуком і Ахметовим?
Валентина Семенюк: Саме під цей Альянс вони підготовлені, тому що поєднання однієї структури з другою дає ці умови. Одні видобувають вугілля, інші управляють відповідними суміжними підприємствами.
Марія Васильєва: Але в них вже з’явився конкурент ІСД.
Валентина Семенюк: Я думаю, що це лише антураж. Ось і в цій ухвалі, і в моєму поданні зазначено, що подання було перш за все до Державної комісії цінних паперів. Мене часто запитували, чому я подала саме до Голосіївського суду.
Справа в тому, що якраз на території Голосіївського суду знаходиться Державна комісія цінних паперів. І в першому пункті свого подання я зазначила, що статут, який зареєстрований сьогодні у Криворізькій міській раді, зареєстрований, як відкрите акціонерне товариство "Гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь".
Слова "державний" немає, тобто сьогодні випускаються папери, не підкріплені матеріально. Тобто ВАТ "Металургійний комбінат" не є власником державного відкритого акціонерного товариства "Криворіжсталь". Тобто йде обман і тих, хто сьогодні працює на заводі і кому обіцяють 7% (право на приватизацію працівникам), і той антураж, про який я говорила.
Всі ці питання в першу чергу я ставила Комісії цінних паперів. Все почалося з того, що реєстрація, яка відбулася у Криворізькій міській раді, порушує норми Цивільного кодексу, норми Господарського кодексу і Декрету Кабінету міністрів "Про управління об’єктами державної власності". Фактично такого державного підприємства, як "Криворіжсталь", немає.
Марія Васильєва: Тобто покупців так само обманюють?
Валентина Семенюк: Звичайно.
Марія Васильєва: Пані Валентино, ви бачите, що те, що ви подали скаргу до суду, в принципі, ні до чого не призвело, оскільки ви стверджуєте, що до 11-го, тобто до розгляду вашої скарги, конкурс не має продовжуватись, але він фактично продовжується. Ось Фонд держмайна вже оголосив, хто допущений до участі в цьому конкурсі.
Валентина Семенюк: Ви знаєте, ухвала, яка винесена вчора, не відмінила розгляд у Голосіївському суді. В цій ухвалі самого зазначення немає, тобто дане рішення не відмінене. Друге питання, що порушені норми Процесуального кодексу щодо розгляду самого питання по суті. Якщо Фонд держмайна вчиняє якісь дії антизаконні, то моє на це відповідне право подати апеляційну скаргу.
Марія Васильєва: Тобто ви будете продовжувати?
Валентина Семенюк: Звичайно, я буду продовжувати. Крім того, я хочу сказати, що на днях зустрічаюся з Ніною Іванівною Карпачовою, Уповноваженою з прав людини. Це дуже серйозна людина, яка завжди відгукується на проблеми і болі людей. Вона розуміє, що питання соціального вибуху в місті Кривий Ріг, питання про тих працівників, їхні гарантії на роботу та зарплату також торкаються безпосередньо її роботи.
А буду звертатися до неї з проханням, щоб вона взяла участь у розгляді апеляційної скарги. Я покажу відповідні документи і думаю, що це буде під контролем громадськості. Крім того, я сподіваюся, що матиму можливість виступити у засобах масової інформації для того, щоб донести людям правду. Сьогодні просто хочуть передати підприємство "Криворіжсталь" Пінчуку як "смєту" на вибори Кучми. Це найголовніше.
Олександр Лащенко: Так вважає Валентина Симонюк, депутат фракції соціалістів, голова Спеціальної контрольної парламентської комісії з питань приватизації.
