В очікуванні історичного рішення
Понеділок, 14 червня 2004, 00:00
Питання не "хто?", а "як?"
Кількість часу до початку офіційної виборчої кампанії скорочується, а головну проблему провладного табору так і не розв'язано. Питання, хто саме – Янукович чи Кучма – балотуватиметься як "єдиний кандидат від влади", залишається відкритим.
Хоча, схоже, насправді рішення щодо участі Кучми у виборах уже схвалено ним самим, а не вирішене лише питання, як саме прибрати з дороги Януковича та під яким саме приводом висуватися на третій термін.
Схоже, економічних негараздів для такої "тузли" явно не досить.
Хоча на останній прес-конференції Кучма дав зрозуміти, що тісне спілкування з російськими монополістами-нафтовиками, які заздалегідь попереджали його про стрибок цін, - могло би дати інші наслідки для України, якби питання стояло про наступне президентство Кучми, а не Януковича.
Утім, все одно – оскільки ВВП у нас зростає, то вчиняти переворот задля "економічного порятунку" держави якось незручно, ніхто цього не зрозуміє. Хіба що пан Гальчинський, який вже лякає "перегрівом економіки". Та навіть Кучма розуміє, що це не привід для "Кучми-3".
Тому потрібні інші приводи. І – терміново. До початку – середини липня.
Чи не підготовкою цих додаткових, позаекономічних приводів, треба пояснювати все, що коїться нині навколо Тимошенко, включно з її власними підозрами про можливі теракти, вибухи та підпали?
В усякому разі, це пояснення було б логічніше, ніж імітація кризовим менеджментом титанічної праці по розвалу опозиції та руйнуванню стосунків між Тимошенко та Ющенком...
Отже, якщо підґрунтя для висування Кучми через потребу наведення "ладу та стабільності" у державі вже готується, то питання про те, як саме усунути Януковича – залишається наразі нерозв'язаним. Чи виглядає так про людське око.
Хоча особисто президент Кучма на останній прес-конференції дав зрозуміти, що активно працює над розв'язанням цих проблем.
Особливо яскраво це прозвучало в кількох фразах, які мали в чергове заспокоїти публіку щодо небажання гаранта порушувати дане раніше слово не брати участі в кампанії.
Зокрема, в мене особисто залишилось стійке враження, що Кучма не заспокоює, а лякає. І саме – своєю неучастю у виборах. Або ця його неучасть виглядає як погроза й помста.
Чого варте хоч би це його зневажливе "Хочу подивитися на Україну без Кучми?"
І водночас самовпевнене: "Я б і третю кампанію виграв, ви маєте сумніви?"
Але ні, він не піде... Хіба що сильно попросять?
Хто має просити, адже кампанія з цього приводу було розпочалася разом із реформою, але тут-таки й заглухла. Тепер відновити листи трудящих, збори та "громадянські форуми" – знов-таки, треба неабиякий привід. Але якщо приводом буде дестабілізація в країні, то до чого тут збори трудящих...Кепські справи.
Вихід теоретично є – мали б попросити політичні сили, той же Янукович. Мовляв, тату, рятуй, не справляюся...Хіба мало для цього підстав саме в уряду? Але Янукович чомусь досі цього не зробив, а на критику каже – "зліше буду".
Отакої. Натомість хто ж не знає, що знімати за недоліки в роботі Кучма прем'єра навряд стане.
От і на прес-конференції уряд і прем'єра Кучма не лаяв. Навіть на питання, чи не падають шанси Януковича через критику його на останньому засіданні РНБО, гарант відповів буквально: "а що, президенту вже й сказати урядові нічого не можна?" Ну прямо як той хлоп, що хотів був дізнатися в дружини, хто в хаті господар...Що, вже й спитати не можна?
Тож Кучма спитав і лише порадив Януковичу залишатись самим собою і не намагатися подобатися всім, особливо якщо йдеться про інтелігентів, яких зазвичай опитують соціологи, а більше зважати на думку робітників і селян, в яких немає телефонів, щоб проводити серед них соцопитування...
Дуже цікаве зауваження для соціологів... Особливо якщо вважати, що на зріст рейтингу Януковича Кучма ніби розраховує, коли йдеться про конституційну реформу...Але це – вже в іншому пункті свого виступу, до якого він не готувався.
А от там, де президент підготувався відповідати на питання, про Януковича якось інакше було.
Зокрема, неабияке питаннячко виникло в телеканалу "Інтер": "Що, на думку президента, мав би відчути прем'єр Янукович, якби президент вирішив балотуватися втретє?..."
Ну, зрозуміло, кому ж, як не Кучмі знати почуття свого прем'єра. І Кучма так прямо й відповів: Янукович зрадів би й зітхнув із полегшенням, бо позбавився б величезної відповідальності.
От після цього питання та цієї відповіді і повір, що Медведчук працює на Януковича...
Але тут не про це. Тут набагато цікавіше: сам президент публічно засвідчив, що Янукович нібито насправді балотуватися не хоче. Колись, до речі, так само Кучма розписався і за Медведчука...
Тож виникає інше неабияке питання, яке варто поставити телеканалу "Інтер": чому б президент не міг зробити приємне прем’єрі, знявши з нього непосильний тягар, тоді як самому Кучмі балотуватися легко й зручно?
Невже лише тому, що Янукович не шукає легких шляхів? Більше того, ретельно приховує свою нехіть до президентської посади і до участі у виборах, а тому, вочевидь, його штаб уже шукає способів замість "єдиного від влади" здобути йому ярлик "народний кандидат"...
Ну, так приємного прем’єру і не буде, але коли він усвідомить, що на нього чекає...
Що чекає Януковича?
"Самовідставка" Кравченка з посади, яка є квотою "Демініціатив" у парламенті, в чергове нагадала, що колись існувала, і, виявляється, досі існує не просто так звана парламентсько-урядова коаліція, а угода, відповідно до якої формувалася кадрова політика уряду, власне – його склад.
Щоправда, із моменту, коли розставлялися основні кадри уряду Януковича, і коли дехто з них переставлявся, - встигла після провалу конституційної реформи дещо змінитися і формальна структура парламентської частини цієї коаліції. Зокрема, замість 9 фракцій стало лише 7, з'явився такий собі "Центр" – щоправда, ніде не представлений у виконавчій владі.
В той же час, коаліція поповнилася новим важливим членом – спікером Верховної Ради.
Втім, - усе це ще не є приводом дезавуювати чи навіть поставити під сумнів коаліційну угоду, на якій тримається уряд Януковича.
Але приводом поставити цю угоду під сумнів є... така собі пропозиція члена СДПУ(о) Руденка – переглянути розподіл комітетів у ВР на користь більшості. Дехто почав хвилюватися, чи не для створення парламентської кризи з подальшим розпуском ВР затіяв пан Руденко зі своєю СДПУ(о) цю аферу.
Але насправді перегляд комітетів на даний момент до парламентської кризи відношення мати не може: усе одно до листопада ВР не розігнати. Спікера також нині голими "пакетними" руками не візьмеш.
А от до квот більшості в уряді питання про комітети може мати пряме відношення. Оскільки колись парламентські комітети залишились здебільшого опозиції саме тому, що всі виконавчі посади апріорі перебували у більшості. Якщо ж зараз більшовики почнуть вже вдруге віднімати комітети в опозиції – то зруйнується саме цей "баланс", який певним своїм боком сягає аж політично-формалізованої урядово-парламентської угоди про коаліцію...
Угоду доведеться переписувати, чи не так?
Простіше кажучи, "підкоп" не під Литвина, а під Януковича та його уряд.
Чомусь здається, що відбувається це за згоди того ж Литвина, який повертається в колишню "Єду" вже на чолі партії і як повноправний член коаліції, а відтак – зовсім з іншими, ніж нещодавно декларовані, обов'язками та правами. Перед тією ж коаліцією в першу чергу...І він тепер має право і навіть обов"язок підписати нову коаліційну угоду. От лишень яку саме?
Про те, що до Януковича можна застосувати метод звільнення без особистих претензій, а через зміну конфігурації коаліції, - метод, випробуваний свого часу на Кінаху, - було зрозуміло дуже давно. Але лише нині стає очевидно, що процес відбувається саме в цьому напрямку. Руйнується стара конфігурація коаліції. Яка буде нова, під кого, а головне – коли?
Можливо, на це питання дасть відповідь голосування у ВР із приводу попереднього ухвалення конституційних змін за проектом 4180?...
Кучма відмінив реформу остаточно
На згаданій прес-конференції найбільше кидалося в око, що про конституційну реформу Кучма намагався не говорити, а в своєму вступному, досить розлогому слові, згадав її лише раз – у традиційному контексті, що всі негаразди в Україні від неухвалення реформи. Ну, із неодмінним посиланням на непрацездатний парламент...
Але коли питання про реформу наприкінці зустрічі Кучмі таки вдалося поставити, зокрема абсолютно конкретне – чи, на його думку, збереться на силі парламентська більшість, аби не повторити нещодавній провал, чи все залежить виключно від "НУ"- президент досить чітко відповів: ні, більшовики за реформу не проголосують.
Хоча сказав він не такими словами, а просто зразу перейшов до "Нашої України", яка, за його розрахунком, ніби сама кинеться підтримувати реформу, як тільки побачить зростання рейтингів Януковича... А, ну так, зростання рейтингів прем'єра за рахунок робітників та селян, що не мають телефонів для соцопитувань... Супер...
Але ж яка нещасна доля в ціє конституційної реформи. Щойно вона виступала як проект "антиющенко", а тепер виходить – вже як "антиянукович". А є ж іще й третя її "іпостась" – "антикучма", здебільшого у виконанні лівих...
Втім, цікаво було послухати відвертості Кучми, коли він розповів, як переконував Ющенка підтримати реформу. "От, - каже Кучма Ющенкові, - переможеш ти на виборах, а там що? На кого спертися в парламенті? Комуністи відійшли, створите ви з БЮТ та, скажімо, СПУ коаліцію – це 140 голосів. Ну, наберете ще 50, а далі що? Прем'єра затвердити – і то неможливо"...
Святу правду, але не всю каже Кучма. Бо якщо подивитися на наведений текст – виходить, переконував він лідера "НУ" не владою через реформу поділитися, а ... отримати додаткові важелі для розпуску цього складу парламенту.
І дійсно, якщо немає необхідної для президента коаліції, аби призначити прем'єра, - то і без реформи треба новий парламент. А за діючою Конституцією – важелів практично для цього не існує...В усякому разі, зреалізувати тлумачення Конституційного суду для реального розгону ВР зуміє не кожен...
Все зрозуміло, не зрозуміло лише, до чого тут януковичев рейтинг, і які були в Ющенка аргументи, коли він не погодився з Кучмою на змову проти теперішнього складу парламенту. Може, Ющенко вважає, на відміну від Кучми, що коли переможе – то коаліція в нього з"явиться і без реформи?
Але в будь-якому разі Кучма з Ющенком щодо реформи не порозумілися. А на своїх більшовиків "тато" не сподівається. Хоча в його звичках, здавалося б, не сподіватися, а примушувати. Тож якщо це не так – виходить, він вже зрікся реформи...
Відтак, зовсім не обов'язково, що йому будуть потрібні оці 226 голосів навіть на першому етапі ухвалення проекту №4180, який і так викликає великі сумніви, і не лише у "Нашої України"...
От цікаво лише, чи може Кучма в разі провалу навіть попереднього ухвалення проекту 4180 "перехопити" в Мороза його знамениту приказку: мовляв, якщо реформа не проходить, то я змушений брати участь у виборах?
До речі, якщо будь-кому користатися таким приводом для участі у виборах, то питання про те, чи проходить реформа, чи ні, має бути вирішене не в жовтні, на останній фазі виборчої кампанії, а ще до її початку.
А для доконаної відповіді на це питання треба мати один із двох варіантів голосування в червні: або одразу на попередньому ухваленні набираються всі 300 голосів, або не набирається навіть 226...
Лише тоді всі, кого цікавить зв'язок між реформою та своєю участю у виборах, матимуть абсолютно бездоганні аргументи. Все решта залишатиметься спекуляцією, яка вже навіть не впливатиме на розвиток кампанії.
Так от, за дивним збігом обставин, і Кучмі, і Морозу тепер однаково цікаво, аби реформа провалилася, так вдруге і не почавшись ...І лише, здається, Медведчук був би не проти зігнати одразу всіх 300 кнопкодавів, якщо б вони десь були.
А може, вони таки є, а це все – лише димова завіса, камуфляж, відволікаючі моменти?
Можливо, але тоді навіщо підкоп під правлячу коаліцію?
Навіщо ігри навколо Тимошенко? Які перш за все відіб'ються на стані працездатності парламенту в його останні пленарні тижні цієї, п'ятої, сесії?
Яка, в свою чергу, має пряме відношення не до проблеми розпуску ВР, а до готовності і здатності депутатів хоч би розглянути в тім числі і конституційний проект...
Старі борги
Утім, у ВР, як відомо, є ще одне незавершене, але важливе саме до початку офіційної кампанії, питання: про мукачівські вибори. Саме з ним, а зовсім не зі справою Тимошенко, пов'язане й питання про можливу недовіру до Генпрокурора Васильєва з боку ВР.
Щоправда, із розглядом цього питання ГПУ бореться не лише "зустрічною" справою Тимошенко, але й справою про "викрадачів бюлетенів", одного з яких, щоправда, випустили якраз днів на 20, аби справу не розпочинати, аж поки працює Верховна Рада.
Але ще цікавіше інше.
Виявляється, задля того, аби зберегти на посаді Васильєва, який відповідає за мукачівське розслідування, можна застосувати й раптове "просування" справи Гонгадзе! Причому мета ця – протиставити справу Гонгадзе справі мукачівській, себто проблемі майбутніх виборів – чи не єдина реальна.
Бо, з огляду на розвиток подій, використати справу Гонгадзе одразу для надання Кучмі карт-бланшу для завершення проекту "Кучма-3" – очевидно, вже не виходить: за жодних умов до липня-серпня немає шансів повністю позбавити Кучму цього вантажу.
Навіть якщо "кризові журналісти" Воротнік та Самбур негайно опублікують своє обіцяне розслідування і призведуть до якихось жахливих викриттів, як можна їх зрозуміти, чи то в журналістському, чи то загалом в опозиційному середовищі. Бо в будь-якому разі це буде піар, а Кучмі-3 потрібні юридично доконані підстави вважати себе безневинним у загибелі журналіста.
Те саме з експертизою "плівок", яку провадить ГПУ: навіть якщо її результат вже нині відомий кому треба, але ж експерт називає лише кінець серпня, розпал виборчої кампанії, коли всі кандидати давно відомі...
Чи, може, Кучма спочатку висунеться на кандидата під приводом вибухів та терактів, а вже потім ГПУ заявить, що і плівки щодо справи Гонгадзе – фальшиві, і всі підозри опозиції – вигадка? І це вже буде елементом активної виборчої кампанії президента?
Ну, якщо іншого виходу в Кучми немає, то тоді може статися і так, але в таких розкладах закриття справи Гонгадзе йому взагалі ні до чого: все одно він перетворюється на "сильну руку", і спростування насильства щодо окремого журналіста лише псуватиме його новий імідж...
А от як запобіжник проти мукачівської справи – справа Гонгадзе абсолютно придатна в руках ГПУ.
Найцікавіше, до речі, що про справу Гонгадзе, як і про виступи нових "фігурантів" – ані пари з вуст потенційні кандидати в президенти. Тож, мабуть, не буде зайвим припустити, що нарешті настав час кожному з них отримати з цієї справи в торгах з Кучмою свій дивіденд.
Не виключено, що хтось вважає, ніби "закриття" справи Гонгадзе втримає Кучму від спокуси третього терміну. А хтось, навпаки, "активізацією" рухів навколо цієї справи лише підштовхує гаранта до забезпечення собі єдино надійної гарантії – пролонгації влади...
Але в будь-якому разі ставлення політиків до розслідування вбивства Гонгадзе має виключно політично-кон"юнктурний підтекст. Мотивація вся – точно як щодо реформи, та й будь-якого іншого торгу, де все побудовано на шантажі та взаємній неповазі й ненависті.
Але навіть за цих умов ні в жодної політичної сили не виникло й думки про те, що вже давно час вимагати від силовиків усіх мастей та чинів докладного звіту як не про результати розслідування, то хоч би про процес. Скоро чотири роки як він триває – це не задосить?
І якщо можна тижнями блокувати трибуну ВР через питання Іраку, приватизацію "Криворіжсталі", а раніше – конституційної реформи й Мукачевого - то хіба так само не можна і не треба вимагати звіту силовиків про їхні досягнення в галузі оборони людських життів? А не дозволяти їм передавати найганебніший злочин одне одному в спадок як перехідний червоний прапор.
Чи саме за таку вимогу звинувачують у спекуляціях? Чи все ще діє "таємниця слідства", якого не існує? А якщо б у ВР було призначено звіт Генпрокурора з цього питання, то що зробив би Кучма?
Своя Європа
Єдине більш-менш цікаве питання, яке наразі можна знайти в попередньому порядку денному останніх трьох тижнів п'ятої сесії ВР, - закон про легалізацію доходів, отриманих незлочинним шляхом.
Кучма, до речі, згадував цей закон як такий, що надто довго не наважуються ухвалити депутати. Оце вони, здається, наважились. В останню мить перед виборами.
В "мирних умовах" про легалізацію тіньових капіталів можна говорити багато, і все – з точки зору довіри до влади...
Але коли ця дискусія припиняється саме в "бойових умовах" виборчої кампанії, - виникає питання: а чи, раптом, це не евакуація грошей звідтам, де в разі чого їх можуть і заблокувати на рахунках? І тут уже не до довіри-недовіри до своїх силовиків. Доведеться поділитися, ну, як "відкатом" за ПДВ. Але це краще, ніж втратити все...
Так в разі чого саме треба побоюватись українським володарям закордонних рахунків із "незлочинними" тіньовими грішми відповідних санкцій? І хіба це лише реакція на вироки Лазаренку та Жердицькому з Діденком?
А це, раптом, не той випадок, коли санкції проти деяких рахунків можуть початися через проведення непрозорих та нечесних виборів? Може, американці таки вирішили не йти на змову з нашим "поганим хлопцем", - хоч би тому, що він не їхній, а путінський "поганий хлопець"?
От і про зустріч Кучми з Бушем знов якісь сумніви з'явилися...
Хоча, скажімо, сам Кучма виявився дуже поблажливим до іноземних грантодавців, а
нашим грантоїдам так взагалі порадив – брати гроші і ні на що не зважати. А спецслужби вже самі знають, хто шпигун. Таке враження зі слів гаранта, що всі фонди та інститути в них під ковпаком, дарма комуністи хвилюються...
Якщо в цьому випадку захвилювалися грантодавці – не дивно. Якщо вони знов згадали про свої потенційні санкції – тим більше зрозуміло, звідки так негайно, як та приватизація "Криворіжсталі" – оця легалізація.
Ну, не погодяться цивілізовані на "Кучму-3", то хоч буде втіха – гроші не пропадуть. Сказав же Янукович – побудуймо Європу в Донецьку чи Дніпропетровську...
Але сам проект "Кучма-3" ніхто відміняти не буде. Чи не так?
Наразі – так. Жодного іншого варіанту не пропонують політологи і більшість політиків. І взагалі їхня метушня з приводу власних проблем нагадує тишу.
Насправді всі завмерли: тато думають.
Коли надумається – усі вирішуватимуть, під яким соусом подати Україні цю неїстівну страву.
Хоча важливіше питання, як нею не отруїтися ще років на п’ять-десять... Може, виплюнути?
Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Процес чи результат?
Тридцять днів без права на помилку
Нелюдський фактор
"Вірогідний" – краще, ніж "єдиний". Але гірше, ніж чинний
Реформа "коаліції"
Ексцес виконавців
На кожного "мудреця" вистачить реформ
Фальсифікат
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
Кількість часу до початку офіційної виборчої кампанії скорочується, а головну проблему провладного табору так і не розв'язано. Питання, хто саме – Янукович чи Кучма – балотуватиметься як "єдиний кандидат від влади", залишається відкритим.
Хоча, схоже, насправді рішення щодо участі Кучми у виборах уже схвалено ним самим, а не вирішене лише питання, як саме прибрати з дороги Януковича та під яким саме приводом висуватися на третій термін.
Схоже, економічних негараздів для такої "тузли" явно не досить.
Хоча на останній прес-конференції Кучма дав зрозуміти, що тісне спілкування з російськими монополістами-нафтовиками, які заздалегідь попереджали його про стрибок цін, - могло би дати інші наслідки для України, якби питання стояло про наступне президентство Кучми, а не Януковича.
Утім, все одно – оскільки ВВП у нас зростає, то вчиняти переворот задля "економічного порятунку" держави якось незручно, ніхто цього не зрозуміє. Хіба що пан Гальчинський, який вже лякає "перегрівом економіки". Та навіть Кучма розуміє, що це не привід для "Кучми-3".
Тому потрібні інші приводи. І – терміново. До початку – середини липня.
Чи не підготовкою цих додаткових, позаекономічних приводів, треба пояснювати все, що коїться нині навколо Тимошенко, включно з її власними підозрами про можливі теракти, вибухи та підпали?
В усякому разі, це пояснення було б логічніше, ніж імітація кризовим менеджментом титанічної праці по розвалу опозиції та руйнуванню стосунків між Тимошенко та Ющенком...
Отже, якщо підґрунтя для висування Кучми через потребу наведення "ладу та стабільності" у державі вже готується, то питання про те, як саме усунути Януковича – залишається наразі нерозв'язаним. Чи виглядає так про людське око.
Хоча особисто президент Кучма на останній прес-конференції дав зрозуміти, що активно працює над розв'язанням цих проблем.
Особливо яскраво це прозвучало в кількох фразах, які мали в чергове заспокоїти публіку щодо небажання гаранта порушувати дане раніше слово не брати участі в кампанії.
Зокрема, в мене особисто залишилось стійке враження, що Кучма не заспокоює, а лякає. І саме – своєю неучастю у виборах. Або ця його неучасть виглядає як погроза й помста.
Чого варте хоч би це його зневажливе "Хочу подивитися на Україну без Кучми?"
І водночас самовпевнене: "Я б і третю кампанію виграв, ви маєте сумніви?"
Але ні, він не піде... Хіба що сильно попросять?
Хто має просити, адже кампанія з цього приводу було розпочалася разом із реформою, але тут-таки й заглухла. Тепер відновити листи трудящих, збори та "громадянські форуми" – знов-таки, треба неабиякий привід. Але якщо приводом буде дестабілізація в країні, то до чого тут збори трудящих...Кепські справи.
Вихід теоретично є – мали б попросити політичні сили, той же Янукович. Мовляв, тату, рятуй, не справляюся...Хіба мало для цього підстав саме в уряду? Але Янукович чомусь досі цього не зробив, а на критику каже – "зліше буду".
Отакої. Натомість хто ж не знає, що знімати за недоліки в роботі Кучма прем'єра навряд стане.
От і на прес-конференції уряд і прем'єра Кучма не лаяв. Навіть на питання, чи не падають шанси Януковича через критику його на останньому засіданні РНБО, гарант відповів буквально: "а що, президенту вже й сказати урядові нічого не можна?" Ну прямо як той хлоп, що хотів був дізнатися в дружини, хто в хаті господар...Що, вже й спитати не можна?
Тож Кучма спитав і лише порадив Януковичу залишатись самим собою і не намагатися подобатися всім, особливо якщо йдеться про інтелігентів, яких зазвичай опитують соціологи, а більше зважати на думку робітників і селян, в яких немає телефонів, щоб проводити серед них соцопитування...
Дуже цікаве зауваження для соціологів... Особливо якщо вважати, що на зріст рейтингу Януковича Кучма ніби розраховує, коли йдеться про конституційну реформу...Але це – вже в іншому пункті свого виступу, до якого він не готувався.
А от там, де президент підготувався відповідати на питання, про Януковича якось інакше було.
Зокрема, неабияке питаннячко виникло в телеканалу "Інтер": "Що, на думку президента, мав би відчути прем'єр Янукович, якби президент вирішив балотуватися втретє?..."
Ну, зрозуміло, кому ж, як не Кучмі знати почуття свого прем'єра. І Кучма так прямо й відповів: Янукович зрадів би й зітхнув із полегшенням, бо позбавився б величезної відповідальності.
От після цього питання та цієї відповіді і повір, що Медведчук працює на Януковича...
Але тут не про це. Тут набагато цікавіше: сам президент публічно засвідчив, що Янукович нібито насправді балотуватися не хоче. Колись, до речі, так само Кучма розписався і за Медведчука...
Тож виникає інше неабияке питання, яке варто поставити телеканалу "Інтер": чому б президент не міг зробити приємне прем’єрі, знявши з нього непосильний тягар, тоді як самому Кучмі балотуватися легко й зручно?
Невже лише тому, що Янукович не шукає легких шляхів? Більше того, ретельно приховує свою нехіть до президентської посади і до участі у виборах, а тому, вочевидь, його штаб уже шукає способів замість "єдиного від влади" здобути йому ярлик "народний кандидат"...
Ну, так приємного прем’єру і не буде, але коли він усвідомить, що на нього чекає...
Що чекає Януковича?
"Самовідставка" Кравченка з посади, яка є квотою "Демініціатив" у парламенті, в чергове нагадала, що колись існувала, і, виявляється, досі існує не просто так звана парламентсько-урядова коаліція, а угода, відповідно до якої формувалася кадрова політика уряду, власне – його склад.
Щоправда, із моменту, коли розставлялися основні кадри уряду Януковича, і коли дехто з них переставлявся, - встигла після провалу конституційної реформи дещо змінитися і формальна структура парламентської частини цієї коаліції. Зокрема, замість 9 фракцій стало лише 7, з'явився такий собі "Центр" – щоправда, ніде не представлений у виконавчій владі.
В той же час, коаліція поповнилася новим важливим членом – спікером Верховної Ради.
Втім, - усе це ще не є приводом дезавуювати чи навіть поставити під сумнів коаліційну угоду, на якій тримається уряд Януковича.
Але приводом поставити цю угоду під сумнів є... така собі пропозиція члена СДПУ(о) Руденка – переглянути розподіл комітетів у ВР на користь більшості. Дехто почав хвилюватися, чи не для створення парламентської кризи з подальшим розпуском ВР затіяв пан Руденко зі своєю СДПУ(о) цю аферу.
Але насправді перегляд комітетів на даний момент до парламентської кризи відношення мати не може: усе одно до листопада ВР не розігнати. Спікера також нині голими "пакетними" руками не візьмеш.
А от до квот більшості в уряді питання про комітети може мати пряме відношення. Оскільки колись парламентські комітети залишились здебільшого опозиції саме тому, що всі виконавчі посади апріорі перебували у більшості. Якщо ж зараз більшовики почнуть вже вдруге віднімати комітети в опозиції – то зруйнується саме цей "баланс", який певним своїм боком сягає аж політично-формалізованої урядово-парламентської угоди про коаліцію...
Угоду доведеться переписувати, чи не так?
Простіше кажучи, "підкоп" не під Литвина, а під Януковича та його уряд.
Чомусь здається, що відбувається це за згоди того ж Литвина, який повертається в колишню "Єду" вже на чолі партії і як повноправний член коаліції, а відтак – зовсім з іншими, ніж нещодавно декларовані, обов'язками та правами. Перед тією ж коаліцією в першу чергу...І він тепер має право і навіть обов"язок підписати нову коаліційну угоду. От лишень яку саме?
Про те, що до Януковича можна застосувати метод звільнення без особистих претензій, а через зміну конфігурації коаліції, - метод, випробуваний свого часу на Кінаху, - було зрозуміло дуже давно. Але лише нині стає очевидно, що процес відбувається саме в цьому напрямку. Руйнується стара конфігурація коаліції. Яка буде нова, під кого, а головне – коли?
Можливо, на це питання дасть відповідь голосування у ВР із приводу попереднього ухвалення конституційних змін за проектом 4180?...
Кучма відмінив реформу остаточно
На згаданій прес-конференції найбільше кидалося в око, що про конституційну реформу Кучма намагався не говорити, а в своєму вступному, досить розлогому слові, згадав її лише раз – у традиційному контексті, що всі негаразди в Україні від неухвалення реформи. Ну, із неодмінним посиланням на непрацездатний парламент...
Але коли питання про реформу наприкінці зустрічі Кучмі таки вдалося поставити, зокрема абсолютно конкретне – чи, на його думку, збереться на силі парламентська більшість, аби не повторити нещодавній провал, чи все залежить виключно від "НУ"- президент досить чітко відповів: ні, більшовики за реформу не проголосують.
Хоча сказав він не такими словами, а просто зразу перейшов до "Нашої України", яка, за його розрахунком, ніби сама кинеться підтримувати реформу, як тільки побачить зростання рейтингів Януковича... А, ну так, зростання рейтингів прем'єра за рахунок робітників та селян, що не мають телефонів для соцопитувань... Супер...
Але ж яка нещасна доля в ціє конституційної реформи. Щойно вона виступала як проект "антиющенко", а тепер виходить – вже як "антиянукович". А є ж іще й третя її "іпостась" – "антикучма", здебільшого у виконанні лівих...
Втім, цікаво було послухати відвертості Кучми, коли він розповів, як переконував Ющенка підтримати реформу. "От, - каже Кучма Ющенкові, - переможеш ти на виборах, а там що? На кого спертися в парламенті? Комуністи відійшли, створите ви з БЮТ та, скажімо, СПУ коаліцію – це 140 голосів. Ну, наберете ще 50, а далі що? Прем'єра затвердити – і то неможливо"...
Святу правду, але не всю каже Кучма. Бо якщо подивитися на наведений текст – виходить, переконував він лідера "НУ" не владою через реформу поділитися, а ... отримати додаткові важелі для розпуску цього складу парламенту.
І дійсно, якщо немає необхідної для президента коаліції, аби призначити прем'єра, - то і без реформи треба новий парламент. А за діючою Конституцією – важелів практично для цього не існує...В усякому разі, зреалізувати тлумачення Конституційного суду для реального розгону ВР зуміє не кожен...
Все зрозуміло, не зрозуміло лише, до чого тут януковичев рейтинг, і які були в Ющенка аргументи, коли він не погодився з Кучмою на змову проти теперішнього складу парламенту. Може, Ющенко вважає, на відміну від Кучми, що коли переможе – то коаліція в нього з"явиться і без реформи?
Але в будь-якому разі Кучма з Ющенком щодо реформи не порозумілися. А на своїх більшовиків "тато" не сподівається. Хоча в його звичках, здавалося б, не сподіватися, а примушувати. Тож якщо це не так – виходить, він вже зрікся реформи...
Відтак, зовсім не обов'язково, що йому будуть потрібні оці 226 голосів навіть на першому етапі ухвалення проекту №4180, який і так викликає великі сумніви, і не лише у "Нашої України"...
От цікаво лише, чи може Кучма в разі провалу навіть попереднього ухвалення проекту 4180 "перехопити" в Мороза його знамениту приказку: мовляв, якщо реформа не проходить, то я змушений брати участь у виборах?
До речі, якщо будь-кому користатися таким приводом для участі у виборах, то питання про те, чи проходить реформа, чи ні, має бути вирішене не в жовтні, на останній фазі виборчої кампанії, а ще до її початку.
А для доконаної відповіді на це питання треба мати один із двох варіантів голосування в червні: або одразу на попередньому ухваленні набираються всі 300 голосів, або не набирається навіть 226...
Лише тоді всі, кого цікавить зв'язок між реформою та своєю участю у виборах, матимуть абсолютно бездоганні аргументи. Все решта залишатиметься спекуляцією, яка вже навіть не впливатиме на розвиток кампанії.
Так от, за дивним збігом обставин, і Кучмі, і Морозу тепер однаково цікаво, аби реформа провалилася, так вдруге і не почавшись ...І лише, здається, Медведчук був би не проти зігнати одразу всіх 300 кнопкодавів, якщо б вони десь були.
А може, вони таки є, а це все – лише димова завіса, камуфляж, відволікаючі моменти?
Можливо, але тоді навіщо підкоп під правлячу коаліцію?
Навіщо ігри навколо Тимошенко? Які перш за все відіб'ються на стані працездатності парламенту в його останні пленарні тижні цієї, п'ятої, сесії?
Яка, в свою чергу, має пряме відношення не до проблеми розпуску ВР, а до готовності і здатності депутатів хоч би розглянути в тім числі і конституційний проект...
Старі борги
Утім, у ВР, як відомо, є ще одне незавершене, але важливе саме до початку офіційної кампанії, питання: про мукачівські вибори. Саме з ним, а зовсім не зі справою Тимошенко, пов'язане й питання про можливу недовіру до Генпрокурора Васильєва з боку ВР.
Щоправда, із розглядом цього питання ГПУ бореться не лише "зустрічною" справою Тимошенко, але й справою про "викрадачів бюлетенів", одного з яких, щоправда, випустили якраз днів на 20, аби справу не розпочинати, аж поки працює Верховна Рада.
Але ще цікавіше інше.
Виявляється, задля того, аби зберегти на посаді Васильєва, який відповідає за мукачівське розслідування, можна застосувати й раптове "просування" справи Гонгадзе! Причому мета ця – протиставити справу Гонгадзе справі мукачівській, себто проблемі майбутніх виборів – чи не єдина реальна.
Бо, з огляду на розвиток подій, використати справу Гонгадзе одразу для надання Кучмі карт-бланшу для завершення проекту "Кучма-3" – очевидно, вже не виходить: за жодних умов до липня-серпня немає шансів повністю позбавити Кучму цього вантажу.
Навіть якщо "кризові журналісти" Воротнік та Самбур негайно опублікують своє обіцяне розслідування і призведуть до якихось жахливих викриттів, як можна їх зрозуміти, чи то в журналістському, чи то загалом в опозиційному середовищі. Бо в будь-якому разі це буде піар, а Кучмі-3 потрібні юридично доконані підстави вважати себе безневинним у загибелі журналіста.
Те саме з експертизою "плівок", яку провадить ГПУ: навіть якщо її результат вже нині відомий кому треба, але ж експерт називає лише кінець серпня, розпал виборчої кампанії, коли всі кандидати давно відомі...
Чи, може, Кучма спочатку висунеться на кандидата під приводом вибухів та терактів, а вже потім ГПУ заявить, що і плівки щодо справи Гонгадзе – фальшиві, і всі підозри опозиції – вигадка? І це вже буде елементом активної виборчої кампанії президента?
Ну, якщо іншого виходу в Кучми немає, то тоді може статися і так, але в таких розкладах закриття справи Гонгадзе йому взагалі ні до чого: все одно він перетворюється на "сильну руку", і спростування насильства щодо окремого журналіста лише псуватиме його новий імідж...
А от як запобіжник проти мукачівської справи – справа Гонгадзе абсолютно придатна в руках ГПУ.
Найцікавіше, до речі, що про справу Гонгадзе, як і про виступи нових "фігурантів" – ані пари з вуст потенційні кандидати в президенти. Тож, мабуть, не буде зайвим припустити, що нарешті настав час кожному з них отримати з цієї справи в торгах з Кучмою свій дивіденд.
Не виключено, що хтось вважає, ніби "закриття" справи Гонгадзе втримає Кучму від спокуси третього терміну. А хтось, навпаки, "активізацією" рухів навколо цієї справи лише підштовхує гаранта до забезпечення собі єдино надійної гарантії – пролонгації влади...
Але в будь-якому разі ставлення політиків до розслідування вбивства Гонгадзе має виключно політично-кон"юнктурний підтекст. Мотивація вся – точно як щодо реформи, та й будь-якого іншого торгу, де все побудовано на шантажі та взаємній неповазі й ненависті.
Але навіть за цих умов ні в жодної політичної сили не виникло й думки про те, що вже давно час вимагати від силовиків усіх мастей та чинів докладного звіту як не про результати розслідування, то хоч би про процес. Скоро чотири роки як він триває – це не задосить?
І якщо можна тижнями блокувати трибуну ВР через питання Іраку, приватизацію "Криворіжсталі", а раніше – конституційної реформи й Мукачевого - то хіба так само не можна і не треба вимагати звіту силовиків про їхні досягнення в галузі оборони людських життів? А не дозволяти їм передавати найганебніший злочин одне одному в спадок як перехідний червоний прапор.
Чи саме за таку вимогу звинувачують у спекуляціях? Чи все ще діє "таємниця слідства", якого не існує? А якщо б у ВР було призначено звіт Генпрокурора з цього питання, то що зробив би Кучма?
Своя Європа
Єдине більш-менш цікаве питання, яке наразі можна знайти в попередньому порядку денному останніх трьох тижнів п'ятої сесії ВР, - закон про легалізацію доходів, отриманих незлочинним шляхом.
Кучма, до речі, згадував цей закон як такий, що надто довго не наважуються ухвалити депутати. Оце вони, здається, наважились. В останню мить перед виборами.
В "мирних умовах" про легалізацію тіньових капіталів можна говорити багато, і все – з точки зору довіри до влади...
Але коли ця дискусія припиняється саме в "бойових умовах" виборчої кампанії, - виникає питання: а чи, раптом, це не евакуація грошей звідтам, де в разі чого їх можуть і заблокувати на рахунках? І тут уже не до довіри-недовіри до своїх силовиків. Доведеться поділитися, ну, як "відкатом" за ПДВ. Але це краще, ніж втратити все...
Так в разі чого саме треба побоюватись українським володарям закордонних рахунків із "незлочинними" тіньовими грішми відповідних санкцій? І хіба це лише реакція на вироки Лазаренку та Жердицькому з Діденком?
А це, раптом, не той випадок, коли санкції проти деяких рахунків можуть початися через проведення непрозорих та нечесних виборів? Може, американці таки вирішили не йти на змову з нашим "поганим хлопцем", - хоч би тому, що він не їхній, а путінський "поганий хлопець"?
От і про зустріч Кучми з Бушем знов якісь сумніви з'явилися...
Хоча, скажімо, сам Кучма виявився дуже поблажливим до іноземних грантодавців, а
нашим грантоїдам так взагалі порадив – брати гроші і ні на що не зважати. А спецслужби вже самі знають, хто шпигун. Таке враження зі слів гаранта, що всі фонди та інститути в них під ковпаком, дарма комуністи хвилюються...
Якщо в цьому випадку захвилювалися грантодавці – не дивно. Якщо вони знов згадали про свої потенційні санкції – тим більше зрозуміло, звідки так негайно, як та приватизація "Криворіжсталі" – оця легалізація.
Ну, не погодяться цивілізовані на "Кучму-3", то хоч буде втіха – гроші не пропадуть. Сказав же Янукович – побудуймо Європу в Донецьку чи Дніпропетровську...
Але сам проект "Кучма-3" ніхто відміняти не буде. Чи не так?
Наразі – так. Жодного іншого варіанту не пропонують політологи і більшість політиків. І взагалі їхня метушня з приводу власних проблем нагадує тишу.
Насправді всі завмерли: тато думають.
Коли надумається – усі вирішуватимуть, під яким соусом подати Україні цю неїстівну страву.
Хоча важливіше питання, як нею не отруїтися ще років на п’ять-десять... Може, виплюнути?
Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Процес чи результат?
Тридцять днів без права на помилку
Нелюдський фактор
"Вірогідний" – краще, ніж "єдиний". Але гірше, ніж чинний
Реформа "коаліції"
Ексцес виконавців
На кожного "мудреця" вистачить реформ
Фальсифікат
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
