Чи хочуть російські політтехнологи виборчої війни в Україні?
Субота, 3 липня 2004, 15:34
У суботу офіційно стартує чергова президентська виборча кампанія. У засобах масової інформації жваво обговорюються питання про те, хто і коли буде висунутий кандидатом на пост президента України, яка ж буде програма таких кандидатів і їхня тактика дій.
Але поза увагою громадського обговорення довгий час залишається надзвичайно гостра проблема,що може виникнути під час передвиборчої кампанії. Мова йде про участь іноземних політтехнологів, передусім російських, у роботі виборчого штабу "єдиного кандидата від влади".
Якщо прослідкувати за політичними новинами останніх місяців, то в них обов’язково знайдеться повідомлення про всілякі "експертні висновки" різноманітних політичних консультантів щодо майбутніх президентських виборів в Україні.
Наприклад, широко висвітлювалися як у Росії, та і в Україні прес-конференції Станіслава Белковського, Глеба Павловського, "думки" Андрія Окари, Сергія Маркова, Марата Гельмана та Ігоря Шувалова. З цього можна зробити єдиний логічний висновок: в Україну в черговий раз очікується нова хвиля міграції російських політтехнологів.
І на відміну від парламентської кампанії у 2002 році, коли українські політичні партії самі шукали і запрошували на роботу таких консультантів, на цей раз останні самі висувають свої кандидатури на "ярмарок" політичних послуг.
Крім того, це є також виставкою і торгівлею технологів, які вже "не в моді", перед офіційним Кремлем. Таким чином, вони ніби говорять Кремлю: ми для вас зможемо вирішити українське питання.
Слід нагадати, що саме на минулих парламентських виборах російські заробітчани зазнали нищівної поразки. Вже згадані вище Павловський і Гельман, що працювали на той час у штабі Віктора Медведчука, пророкували набрання СДПУ (о) не менше 10 відсотків голосів виборців.
Як знаємо, результат виборів для цієї партії явно суперечив цьому прогнозові. СДПУ (о) отримала аж 6,27 відсотків голосів виборців. За оцінками експертів, саме штучні ідеологеми Глеба Павловського і Марата Гельмана призвели до таких наслідків.
Після таких поразок, вже вітчизняні політики із великою партійною касою засумнівалися у ефективності витрачання значних коштів на оплату праці двох-трьох людей, наближених до Кремля технологів, які у свою чергу привозили за собою цілий штат фахівців, обкатавши до цього свій "політичний рівень" у Сибірі, Чукотці та в інших регіонах Росії.
Це підтверджується ще й інформацією про те, що нібито у штабі Віктора Януковича вже спробували свої сили кілька груп російських політтехнологів, але до сьогоднішнього часу конкурс серед іноземнців на вакантні посади триває.
До речі, інформація, що була озвучена Павловським на прес-конференції в Москві 1 липня 2004 року про те, що перемоги Януковича очікує просто фантастична кількість виборців, ще раз засвідчила факт того, що всі цифри та прогнози результатів президентських виборів в Україні, які жваво обговорюються у московських політичних колах, є нічим іншим як брехнею.
Адже як згадані вище прогнози російських заробітчан про блискучу перемогу СДПУ (о) напередодні минулих парламентських виборів, так і сьогоднішні роздуми Павловського про те, що "Янукович имеет преимущества в консолидации украинских избирателей…" розкривають метод їхньої роботи, в якому присутня лише одна проста арифметична формула:
Кандидату з яким ти торгуєшся - розповідай про його надзвичайно високий рейтинг, натомість його опоненту - про постійне зменшення прихильників.
Активізація російських заробітчан та їхнє намагання достукатися до штабу Януковича винесло на поверхню ще одну думку. Чи не буде робота Гельмана, Шувалова, Павловського тощо, тим самим вкладом Віктора Медведчука у кампанію "єдиного" кандидата від влади? Зважаючи на їхню поразку у 2002 році, чи не є це такою собі специфічною послугою від глави адміністрації президента?
Причому, якщо згадати ті методи, які використовувалися ними проти опонентів головного соціал-демократа країни (маніпуляція громадської думкою, створення штучних конфліктів, відсутність будь-яких моральних принципів ведення кампанії тощо), то, скоріше за все, такими ж методами вони будуть користуватися і працюючи у штабі Віктора Януковича.
І можна припустити, що ними будуть придумані вже не такі прості речі як минулого разу (наприклад, зламані шибки у російському центрі культури у Львові або мітинги однієї з УНА-УНСО із фашистською символікою та нібито на підтримку Віктора Ющенка), а значно рішучіші і жорсткіші. Пригадаємо лише вислів Марата Гельмана в ефірі "Громадського радіо" у травні 2004 року у відповідь на слова Олега Медведєва: "Скоро ты узнаешь столько много реальных фактов о твоем любимом Ющенко, что тебе станет плохо".
Тому, на фоні торгівлі російських заробітчан із чинним прем’єр-міністром України за право працювати на виборах, слова останнього про необхідність проведення чесних і прозорих виборів звучать явно по-фарисейські.
Однак хотілося б вірити, що Віктор Янукович усвідомлює те, що використання методів манипулювання громадською свідомістю і створення штучних конфліктів, як технологій своєї виборчої кампанії є серйозним порушенням законодавства і здобути перемогу за допомогою цього неможливо (що засвідчили парламентські вибори 2002 року).
Крім того, варто попередити і Віктора Медведчука, і Віктора Януковича, що у новому виборчому законодавстві міститься чітка заборона на участь у передвиборній агітації іноземних громадян, зокрема і російських "горе-консультантів", які, до речі, неодноразово друкували за своїм підписом в українських друкованих ЗМІ із матеріали явно вираженого агітаційного та дискредитаційного характеру як у період президентської виборчої кампанії 1999 року, так і у період парламентської 2002 року.
Дана президентська виборча кампанія – це черговий іспит для, передусім, російської політичної еліти в аспекті її ставлення до України. Характер та зміст роботи технологів визначить: чи дійсно хочуть російські політтехнологи війни?
У зв’язку з цим згадуються слова президента Російської Федерації Володимира Путіна про те, що Росія буде працювати з тим, кого обере Український народ.
Автор: Микола Томенко, фракція "Наша Україна", Директор Інституту політики
Але поза увагою громадського обговорення довгий час залишається надзвичайно гостра проблема,що може виникнути під час передвиборчої кампанії. Мова йде про участь іноземних політтехнологів, передусім російських, у роботі виборчого штабу "єдиного кандидата від влади".
Якщо прослідкувати за політичними новинами останніх місяців, то в них обов’язково знайдеться повідомлення про всілякі "експертні висновки" різноманітних політичних консультантів щодо майбутніх президентських виборів в Україні.
Наприклад, широко висвітлювалися як у Росії, та і в Україні прес-конференції Станіслава Белковського, Глеба Павловського, "думки" Андрія Окари, Сергія Маркова, Марата Гельмана та Ігоря Шувалова. З цього можна зробити єдиний логічний висновок: в Україну в черговий раз очікується нова хвиля міграції російських політтехнологів.
І на відміну від парламентської кампанії у 2002 році, коли українські політичні партії самі шукали і запрошували на роботу таких консультантів, на цей раз останні самі висувають свої кандидатури на "ярмарок" політичних послуг.
Крім того, це є також виставкою і торгівлею технологів, які вже "не в моді", перед офіційним Кремлем. Таким чином, вони ніби говорять Кремлю: ми для вас зможемо вирішити українське питання.
Слід нагадати, що саме на минулих парламентських виборах російські заробітчани зазнали нищівної поразки. Вже згадані вище Павловський і Гельман, що працювали на той час у штабі Віктора Медведчука, пророкували набрання СДПУ (о) не менше 10 відсотків голосів виборців.
Як знаємо, результат виборів для цієї партії явно суперечив цьому прогнозові. СДПУ (о) отримала аж 6,27 відсотків голосів виборців. За оцінками експертів, саме штучні ідеологеми Глеба Павловського і Марата Гельмана призвели до таких наслідків.
Після таких поразок, вже вітчизняні політики із великою партійною касою засумнівалися у ефективності витрачання значних коштів на оплату праці двох-трьох людей, наближених до Кремля технологів, які у свою чергу привозили за собою цілий штат фахівців, обкатавши до цього свій "політичний рівень" у Сибірі, Чукотці та в інших регіонах Росії.
Це підтверджується ще й інформацією про те, що нібито у штабі Віктора Януковича вже спробували свої сили кілька груп російських політтехнологів, але до сьогоднішнього часу конкурс серед іноземнців на вакантні посади триває.
До речі, інформація, що була озвучена Павловським на прес-конференції в Москві 1 липня 2004 року про те, що перемоги Януковича очікує просто фантастична кількість виборців, ще раз засвідчила факт того, що всі цифри та прогнози результатів президентських виборів в Україні, які жваво обговорюються у московських політичних колах, є нічим іншим як брехнею.
Адже як згадані вище прогнози російських заробітчан про блискучу перемогу СДПУ (о) напередодні минулих парламентських виборів, так і сьогоднішні роздуми Павловського про те, що "Янукович имеет преимущества в консолидации украинских избирателей…" розкривають метод їхньої роботи, в якому присутня лише одна проста арифметична формула:
Кандидату з яким ти торгуєшся - розповідай про його надзвичайно високий рейтинг, натомість його опоненту - про постійне зменшення прихильників.
Активізація російських заробітчан та їхнє намагання достукатися до штабу Януковича винесло на поверхню ще одну думку. Чи не буде робота Гельмана, Шувалова, Павловського тощо, тим самим вкладом Віктора Медведчука у кампанію "єдиного" кандидата від влади? Зважаючи на їхню поразку у 2002 році, чи не є це такою собі специфічною послугою від глави адміністрації президента?
Причому, якщо згадати ті методи, які використовувалися ними проти опонентів головного соціал-демократа країни (маніпуляція громадської думкою, створення штучних конфліктів, відсутність будь-яких моральних принципів ведення кампанії тощо), то, скоріше за все, такими ж методами вони будуть користуватися і працюючи у штабі Віктора Януковича.
І можна припустити, що ними будуть придумані вже не такі прості речі як минулого разу (наприклад, зламані шибки у російському центрі культури у Львові або мітинги однієї з УНА-УНСО із фашистською символікою та нібито на підтримку Віктора Ющенка), а значно рішучіші і жорсткіші. Пригадаємо лише вислів Марата Гельмана в ефірі "Громадського радіо" у травні 2004 року у відповідь на слова Олега Медведєва: "Скоро ты узнаешь столько много реальных фактов о твоем любимом Ющенко, что тебе станет плохо".
Тому, на фоні торгівлі російських заробітчан із чинним прем’єр-міністром України за право працювати на виборах, слова останнього про необхідність проведення чесних і прозорих виборів звучать явно по-фарисейські.
Однак хотілося б вірити, що Віктор Янукович усвідомлює те, що використання методів манипулювання громадською свідомістю і створення штучних конфліктів, як технологій своєї виборчої кампанії є серйозним порушенням законодавства і здобути перемогу за допомогою цього неможливо (що засвідчили парламентські вибори 2002 року).
Крім того, варто попередити і Віктора Медведчука, і Віктора Януковича, що у новому виборчому законодавстві міститься чітка заборона на участь у передвиборній агітації іноземних громадян, зокрема і російських "горе-консультантів", які, до речі, неодноразово друкували за своїм підписом в українських друкованих ЗМІ із матеріали явно вираженого агітаційного та дискредитаційного характеру як у період президентської виборчої кампанії 1999 року, так і у період парламентської 2002 року.
Дана президентська виборча кампанія – це черговий іспит для, передусім, російської політичної еліти в аспекті її ставлення до України. Характер та зміст роботи технологів визначить: чи дійсно хочуть російські політтехнологи війни?
У зв’язку з цим згадуються слова президента Російської Федерації Володимира Путіна про те, що Росія буде працювати з тим, кого обере Український народ.
Автор: Микола Томенко, фракція "Наша Україна", Директор Інституту політики
