"Час" Януковича
Четвер, 2 вересня 2004, 13:12
У одному із СДПУ(о)шних темників часів виборчої кампанії-2002 стояла вимога до підконтрольних ЗМІ – подати одну із подій в "доперестроечном стиле газеты "Правда". Схоже, цей комплекс час від часу дає про себе знати в команді Гельмана-Павловського. Але нарешті втілити свої мрії їм вдалося у новому медіа-проекті.
Традиційний прийом, влаштований 24 серпня посольством України в Москві з нагоди Дня незалежності, супроводжувався роздаванням першого номера газети з милою назвою "Час України". Втім, розповсюдження часопису з такою "неросійською" назвою стінами диппредставництва не обмежилося. У центрі Москви люди у футболках з логотипом газети роздавали її усім бажаючим (щоб уникнути непорозумінь, одразу зазначимо, що "Час України" виходить російською мовою). А оскільки наклад газети - 10 тисяч екземплярів, то й роботи було не на одну годину.
На першій же шпальті видання красувалося й вітання від самого посла України в Росії Миколи Білоблоцького. Який, поздоровляючи з першим номером, бажає виданню, "яке покликане тримати руку на пульсі часу, талановито й об'єктивно розповідати про події в Україні своїм читачам у Росії".
Але не поспішайте втирати сльози розчулення, викликані фактом появи (нарешті!) повноцінного видання, яке у центрі своєї уваги ставить Україну. 16 шпальт, кольоровий друк, рубрики "Самое важное", "Социалка", "Суверенітет", "Выборы-2004" і... опа! На весь розворот – восьма і дев'ята сторінки – до болі знайоме фото Віктора Януковича у спортивному костюмі з дружиною й велосипедами.
Тут же текст за підписом Людмили Янукович – душевний такий, про різнобічні переваги чоловіка. Абсолютно ідентичний до тих, які можна побачити на виборчих листівках прем'єра-кандидата.
А коли починаєш читати статті – у тій же рубриці "Вибори-2004", та й не тільки – постійно повертаєшся подумки до побажань нашого шановного посла на адресу газети...
Друга сторінка: ЄС хоче відгородитися захисною стіною від України. І коментар газети: "Про це, напевно, варто запитати такого прихильного до ЄС кандидата на пост президента України, але він поки що інцидент ніяк не прокоментував".
Третя сторінка: Росія визначилася з кандидатом. Газета пише: "Особисто для Віктора Януковича зустріч в Сочі була приємною вдвічі – Володимир Путін недвозначно дав зрозуміти всьому світові, хто для нього найбільш прийнятний наступник Кучми на пості президента України... Підтримка одного з найпопулярніших не лише в Росії, але й на всьому просторі СНД політика багато вартує".
Шоста сторінка: мрії збуваються, Україна будує своє майбутнє. "Безліч найбезглуздіших претензій пред'являється до нинішнього політичного керівництва України на чолі з президентом Леонідом Кучмою. Але не можна забувати, що стабільність України – його заслуга".
Сьома сторінка: обери долю України! "Вибори-2004". Подано список кандидатів у президенти, складений за незрозумілим критерієм. Хоча ні, є одна особливість, яка після подоланих шести сторінок уже починає здаватися логічним наслідком "редакційної політики" "Часу України": під першим номером іде Янукович, другим – Рогожинський, третім – Грабар, четвертим - Комісаренко...
На цьому більшість читачів і припинять ознайомлення зі списком із 26 осіб. А завершують його, до речі, Мороз (26-й) і Ющенко (25-й). Трохи вище, під № 21, знайшлося місце Симоненкові.
Далі на цій же шпальті – "колонка спостерігача" під заголовком "Америка погрожує виборцям". Про прес-конференцію Організації спостерігачів за виборами від країн СНД, які обурено обговорювали проведену напередодні прес-конференцію в посольстві США, під час якої сенатор МакКейн "ясно дав зрозуміти журналістам, що у випадку поразки Віктора Ющенка на президентських виборах в Україні доведеться не тільки забути про інвестиції і вступ до ЄС і НАТО, але й відповісти перед Америкою, котра збирається застосувати економічні санкції".
Тут же "цікава деталь" про те, що на прес-конференцію американці пускали не всіх представників ЗМІ – "перевага віддавалась місцевим і прозахідним ЗМІ", а "представникам іноземної преси було відмовлено з формальних причин". (У прес-службі посольства США такому пасажу здивувалися – на ту прес-конференцію були акредитовані журналісти НТВ, Польської пресової агенції, Associated Press, Agency France Press).
Тут же поруч – заклик повідомляти про порушення на виборах в Україні у штаб-квартиру спостерігачів від СНД або московську (!) редакцію газети "Час України" за телефоном + 7 095 230 38 62.
Але це ще не все про сьому шпальту – тут же результати соцдослідження російського "Фонду общественного мнения". Рейтинг Ющенка – 27%, Януковича – 23%. Жодних даних про те, де було проведено опитування, скільки людей узяли участь і яка українська соціослужба допомагала збирати дані.
Зате є коментар: "Інформація про те, що Віктора Ющенка підтримують націоналісти з УНА УНСО, його позитивне ставлення до націоналістичних висловлювань товаришів по партії, невміння відстоювати свою точку зору – негативно позначаються на рівні популярності "прихильника бананових республік" (саме так називають Віктора Ющенка в народі). У той же час рейтинг Віктора Януковича неухильно зростає. Це зумовлено ефективною роботою уряду під його керівництвом".
Восьму-дев'яту сторінку із портретом на фоні велосипеду пропускаємо – див. вище.
Але десята сторінка – взагалі шедевр. Тут анонімна стаття про підготовлений нібито передвиборчим штабом (!) Ющенка "Аналіз слабких сторін і можливих загроз в рамках проведення передвиборчої кампанії кандидата у президенти України".
Стаття так і називається – "Непунктуальний, залежний, слабкий... І ще двадцять сім недоліків Віктора Андрійовича, знайдених його оточенням". Серед останніх – "менеджерська слабкість", "невміння організувати роботу", і навіть "відсутність у Лідера вміння одягатися" та "враження візуальної слабкості".
Зайве, мабуть, казати, що у штабі Ющенка "аналітичну записку" назвали "фальшивою від першого до останнього слова" і "витвором хворої фантазії авторів цієї публікації". Додамо, що подібний текст було оприлюднено на сайтах, створених PR-радниками Медведчука.
Ну і про решту шпальт. Одинадцята сторінка – стаття про те, як євробюрократія не пускає Україну до Дунаю з власним судноплавним каналом. Тому що "Україна не розглядається як потенційна частина єдиної Європи". Тут же – матеріал "Вони нас не чекають" про негативи вступу в ЄС.
12-13 сторінки – про трагедію на шахті "Краснолиманська" (із фотографією Януковича на похоронах шахтарів).
14 сторінка – про "Южмаш", який будує найкращі у світі ракети, 15-а – про 1914 рік, коли українці воювали один проти одного в російській та австрійській арміях. На останній, 16-ій сторінці – інтерв'ю з Русланою Писанкою.
"Вітання" від Павловського!
Не дивно, якщо ця "пробіжка" сторінками газети вас утомила. Виправданням може служити хіба те, що перечитування усіх 16 шпальт могло б втомити ще більше. Та ще й, чого доброго, рознервувати або розлютити.
ТОМУ ЩО прикро усвідомлювати, що тебе дурять. "Наша головна мета – це консолідація, захист прав української діаспори в Росії", - сказав в інтерв"ю радіо "Свобода"
головний редактор газети Максим Шевченко. Натомість читачеві підсовують агітку.
Втім, усе стає зрозуміло із наступних слів редактора. Він зізнається, що передусім ідеться про "українців – не громадян Російської Федерації (вони особливого політичного захисту не потребують), а тих мільйонів українців, громадян України, які працюють на території Росії".
"За деякими даними, це від 4 до 6 мільйонів", - додає Шевченко.
Отут-то й собака заритий. У дискусіях про те, як достукатися до українських заробітчан за кордоном, чомусь негласно мається на увазі саме західний кордон, де по Польщах, Чехіях, Іспаніях, Італіях, Німеччинах, Великобританіях і "нєсть їм числа" дісно працюють мільйони наших співвітчизників-нелегалів. А Росія, ось же вона, під боком! Із тими ж мільйонами, ще й усі в одній державній "копилці".
Росіяни, на відміну від Заходу, свої симпатії демонструють значно відвертіше. Редактор "Часу України" Шевченко у розмові з радіо "Свобода" визнав, що підтримує саме Януковича:
"Це моя політична позиція як головного редактора. Я маю на неї право. Ви ж не вимагаєте від "Ґардіан" в Лондоні, щоб вона підтримувала торі і не вимагаєте від "Таймс", щоб вона хвалила Тоні Блера, прем'єр-міністра від лейбористів".
"У вільному світі кожна людина і кожне видання має право бути правим, лівим, консервативним, ліберальним", - додав він. У відповідь на ці аргументи можна лише сказати, що "Таймс" не друкує фальшиві доповідні із офісу кандидата в президенти із сусідньої Франції, а "Ґардіан" не агітує за Шредера на виборах у Німеччині.
Проте, Росія має свої стандарти – з якими українська влада радо погодилася. Ще один приклад – кілька днів тому у відкритому в Києві Російському клубі було презентовано його меморандум.
В документі цієї установи є цікавий розділ, який називається "Російська позиція щодо виборів президента і перспектив російсько-українського співробітництва". Так там без усіляких дипломатичних вихилясів чітко перелічено ті "негативи" й "небезпеки", які тягне за собою, на думку "клубників", обрання на президентський пост Ющенка:
"Ющенко – антиросійський та прозахідний політик; Ющенко – це загроза руйнування існуючих домовленостей; Ющенко – це шлях до розколу України; Ющенко – нерішучий і несамостійний політик; Ющенко – це політик старої формації"
Ідея Російського клубу, як відомо, належить політтехнологу Глібу Павловському, який помилково сприймається як "уповноважений" Кремля з українських питань. Тісно працює в Україні з СДПУ(о), на час виборів відряджений допомагати Януковичу.
Щоб внести ще більше ясності – засновником широко процитованої нами газети "Час України" є "Русский институт". Організація, серед співзасновників якої є той же самий Павловський.
От новостворена газета й покликана "обробити" український електорат в Росії так, щоб він проголосував "як треба". То ж не виключено, що й наклад видання зростатиме із нині заявлених 10 тисяч екземплярів. Принаймні, до виборів президента в Україні. Пережити які виданню, судячи з поставленого перед нею завдання, скоріше за все, на роду не написано.
P.S. Об'єднання українців Росії та регіональна громадська організація "Українці Москви" звернулися до правоохоронних органів "припинити незаконне розповсюдження газети "Час України" і притягнути винних до відповідальності у відповідності із законодавством РФ, оскільки газета "Час України" не зареєстрована як ЗМІ.
Читайте також:
Павловський і Гельман безробітні. Тому поїхали до України
Павловского й Гельмана вимагають оголосити персонами нон-грата
Янукович легалізував діяльність Гліба Павловського
Традиційний прийом, влаштований 24 серпня посольством України в Москві з нагоди Дня незалежності, супроводжувався роздаванням першого номера газети з милою назвою "Час України". Втім, розповсюдження часопису з такою "неросійською" назвою стінами диппредставництва не обмежилося. У центрі Москви люди у футболках з логотипом газети роздавали її усім бажаючим (щоб уникнути непорозумінь, одразу зазначимо, що "Час України" виходить російською мовою). А оскільки наклад газети - 10 тисяч екземплярів, то й роботи було не на одну годину.
На першій же шпальті видання красувалося й вітання від самого посла України в Росії Миколи Білоблоцького. Який, поздоровляючи з першим номером, бажає виданню, "яке покликане тримати руку на пульсі часу, талановито й об'єктивно розповідати про події в Україні своїм читачам у Росії".
Але не поспішайте втирати сльози розчулення, викликані фактом появи (нарешті!) повноцінного видання, яке у центрі своєї уваги ставить Україну. 16 шпальт, кольоровий друк, рубрики "Самое важное", "Социалка", "Суверенітет", "Выборы-2004" і... опа! На весь розворот – восьма і дев'ята сторінки – до болі знайоме фото Віктора Януковича у спортивному костюмі з дружиною й велосипедами.
Тут же текст за підписом Людмили Янукович – душевний такий, про різнобічні переваги чоловіка. Абсолютно ідентичний до тих, які можна побачити на виборчих листівках прем'єра-кандидата.
А коли починаєш читати статті – у тій же рубриці "Вибори-2004", та й не тільки – постійно повертаєшся подумки до побажань нашого шановного посла на адресу газети...
Друга сторінка: ЄС хоче відгородитися захисною стіною від України. І коментар газети: "Про це, напевно, варто запитати такого прихильного до ЄС кандидата на пост президента України, але він поки що інцидент ніяк не прокоментував".
Третя сторінка: Росія визначилася з кандидатом. Газета пише: "Особисто для Віктора Януковича зустріч в Сочі була приємною вдвічі – Володимир Путін недвозначно дав зрозуміти всьому світові, хто для нього найбільш прийнятний наступник Кучми на пості президента України... Підтримка одного з найпопулярніших не лише в Росії, але й на всьому просторі СНД політика багато вартує".
Шоста сторінка: мрії збуваються, Україна будує своє майбутнє. "Безліч найбезглуздіших претензій пред'являється до нинішнього політичного керівництва України на чолі з президентом Леонідом Кучмою. Але не можна забувати, що стабільність України – його заслуга".
Сьома сторінка: обери долю України! "Вибори-2004". Подано список кандидатів у президенти, складений за незрозумілим критерієм. Хоча ні, є одна особливість, яка після подоланих шести сторінок уже починає здаватися логічним наслідком "редакційної політики" "Часу України": під першим номером іде Янукович, другим – Рогожинський, третім – Грабар, четвертим - Комісаренко...
На цьому більшість читачів і припинять ознайомлення зі списком із 26 осіб. А завершують його, до речі, Мороз (26-й) і Ющенко (25-й). Трохи вище, під № 21, знайшлося місце Симоненкові.
Далі на цій же шпальті – "колонка спостерігача" під заголовком "Америка погрожує виборцям". Про прес-конференцію Організації спостерігачів за виборами від країн СНД, які обурено обговорювали проведену напередодні прес-конференцію в посольстві США, під час якої сенатор МакКейн "ясно дав зрозуміти журналістам, що у випадку поразки Віктора Ющенка на президентських виборах в Україні доведеться не тільки забути про інвестиції і вступ до ЄС і НАТО, але й відповісти перед Америкою, котра збирається застосувати економічні санкції".
Тут же "цікава деталь" про те, що на прес-конференцію американці пускали не всіх представників ЗМІ – "перевага віддавалась місцевим і прозахідним ЗМІ", а "представникам іноземної преси було відмовлено з формальних причин". (У прес-службі посольства США такому пасажу здивувалися – на ту прес-конференцію були акредитовані журналісти НТВ, Польської пресової агенції, Associated Press, Agency France Press).
Тут же поруч – заклик повідомляти про порушення на виборах в Україні у штаб-квартиру спостерігачів від СНД або московську (!) редакцію газети "Час України" за телефоном + 7 095 230 38 62.
Але це ще не все про сьому шпальту – тут же результати соцдослідження російського "Фонду общественного мнения". Рейтинг Ющенка – 27%, Януковича – 23%. Жодних даних про те, де було проведено опитування, скільки людей узяли участь і яка українська соціослужба допомагала збирати дані.
Зате є коментар: "Інформація про те, що Віктора Ющенка підтримують націоналісти з УНА УНСО, його позитивне ставлення до націоналістичних висловлювань товаришів по партії, невміння відстоювати свою точку зору – негативно позначаються на рівні популярності "прихильника бананових республік" (саме так називають Віктора Ющенка в народі). У той же час рейтинг Віктора Януковича неухильно зростає. Це зумовлено ефективною роботою уряду під його керівництвом".
Восьму-дев'яту сторінку із портретом на фоні велосипеду пропускаємо – див. вище.
Але десята сторінка – взагалі шедевр. Тут анонімна стаття про підготовлений нібито передвиборчим штабом (!) Ющенка "Аналіз слабких сторін і можливих загроз в рамках проведення передвиборчої кампанії кандидата у президенти України".
Стаття так і називається – "Непунктуальний, залежний, слабкий... І ще двадцять сім недоліків Віктора Андрійовича, знайдених його оточенням". Серед останніх – "менеджерська слабкість", "невміння організувати роботу", і навіть "відсутність у Лідера вміння одягатися" та "враження візуальної слабкості".
Зайве, мабуть, казати, що у штабі Ющенка "аналітичну записку" назвали "фальшивою від першого до останнього слова" і "витвором хворої фантазії авторів цієї публікації". Додамо, що подібний текст було оприлюднено на сайтах, створених PR-радниками Медведчука.
Ну і про решту шпальт. Одинадцята сторінка – стаття про те, як євробюрократія не пускає Україну до Дунаю з власним судноплавним каналом. Тому що "Україна не розглядається як потенційна частина єдиної Європи". Тут же – матеріал "Вони нас не чекають" про негативи вступу в ЄС.
12-13 сторінки – про трагедію на шахті "Краснолиманська" (із фотографією Януковича на похоронах шахтарів).
14 сторінка – про "Южмаш", який будує найкращі у світі ракети, 15-а – про 1914 рік, коли українці воювали один проти одного в російській та австрійській арміях. На останній, 16-ій сторінці – інтерв'ю з Русланою Писанкою.
"Вітання" від Павловського!
Не дивно, якщо ця "пробіжка" сторінками газети вас утомила. Виправданням може служити хіба те, що перечитування усіх 16 шпальт могло б втомити ще більше. Та ще й, чого доброго, рознервувати або розлютити.
ТОМУ ЩО прикро усвідомлювати, що тебе дурять. "Наша головна мета – це консолідація, захист прав української діаспори в Росії", - сказав в інтерв"ю радіо "Свобода"
головний редактор газети Максим Шевченко. Натомість читачеві підсовують агітку.
Втім, усе стає зрозуміло із наступних слів редактора. Він зізнається, що передусім ідеться про "українців – не громадян Російської Федерації (вони особливого політичного захисту не потребують), а тих мільйонів українців, громадян України, які працюють на території Росії".
"За деякими даними, це від 4 до 6 мільйонів", - додає Шевченко.
Отут-то й собака заритий. У дискусіях про те, як достукатися до українських заробітчан за кордоном, чомусь негласно мається на увазі саме західний кордон, де по Польщах, Чехіях, Іспаніях, Італіях, Німеччинах, Великобританіях і "нєсть їм числа" дісно працюють мільйони наших співвітчизників-нелегалів. А Росія, ось же вона, під боком! Із тими ж мільйонами, ще й усі в одній державній "копилці".
Росіяни, на відміну від Заходу, свої симпатії демонструють значно відвертіше. Редактор "Часу України" Шевченко у розмові з радіо "Свобода" визнав, що підтримує саме Януковича:
"Це моя політична позиція як головного редактора. Я маю на неї право. Ви ж не вимагаєте від "Ґардіан" в Лондоні, щоб вона підтримувала торі і не вимагаєте від "Таймс", щоб вона хвалила Тоні Блера, прем'єр-міністра від лейбористів".
"У вільному світі кожна людина і кожне видання має право бути правим, лівим, консервативним, ліберальним", - додав він. У відповідь на ці аргументи можна лише сказати, що "Таймс" не друкує фальшиві доповідні із офісу кандидата в президенти із сусідньої Франції, а "Ґардіан" не агітує за Шредера на виборах у Німеччині.
Проте, Росія має свої стандарти – з якими українська влада радо погодилася. Ще один приклад – кілька днів тому у відкритому в Києві Російському клубі було презентовано його меморандум.
В документі цієї установи є цікавий розділ, який називається "Російська позиція щодо виборів президента і перспектив російсько-українського співробітництва". Так там без усіляких дипломатичних вихилясів чітко перелічено ті "негативи" й "небезпеки", які тягне за собою, на думку "клубників", обрання на президентський пост Ющенка:
"Ющенко – антиросійський та прозахідний політик; Ющенко – це загроза руйнування існуючих домовленостей; Ющенко – це шлях до розколу України; Ющенко – нерішучий і несамостійний політик; Ющенко – це політик старої формації"
Ідея Російського клубу, як відомо, належить політтехнологу Глібу Павловському, який помилково сприймається як "уповноважений" Кремля з українських питань. Тісно працює в Україні з СДПУ(о), на час виборів відряджений допомагати Януковичу.
Щоб внести ще більше ясності – засновником широко процитованої нами газети "Час України" є "Русский институт". Організація, серед співзасновників якої є той же самий Павловський.
От новостворена газета й покликана "обробити" український електорат в Росії так, щоб він проголосував "як треба". То ж не виключено, що й наклад видання зростатиме із нині заявлених 10 тисяч екземплярів. Принаймні, до виборів президента в Україні. Пережити які виданню, судячи з поставленого перед нею завдання, скоріше за все, на роду не написано.
P.S. Об'єднання українців Росії та регіональна громадська організація "Українці Москви" звернулися до правоохоронних органів "припинити незаконне розповсюдження газети "Час України" і притягнути винних до відповідальності у відповідності із законодавством РФ, оскільки газета "Час України" не зареєстрована як ЗМІ.
Читайте також:
Павловський і Гельман безробітні. Тому поїхали до України
Павловского й Гельмана вимагають оголосити персонами нон-грата
Янукович легалізував діяльність Гліба Павловського
