Красная линия. Коррупция. УП представляет документальный фильм об антикоррупционной инфраструктуре

Вторник, 15 декабря 2020, 05:30

"Поймите нас. Задолбало!", – цей плакат на вході до наметового містечка під час Майдану 2013 року закарбувався у пам'яті багатьох учасників акцій протесту.

Він влучно описував тодішній настрій суспільства, яке втомилося від непотизму, корупції та несправедливості. 

Сім років тому події Революції Гідності не лише знесли президента і поховали Партію регіонів, а й висунули чіткі вимоги до їхніх наступників.

Однією з цих вимог стала боротьба з корупцією. Її прозвали українською раковою пухлиною, метастази якої захопили усі рівні влади – від дрібних чиновників і суддів, до міністрів і президентів. Адже топ-корупція б'є по економіці країни не лише на макрорівні, але й впливає на рівень життя кожного з нас. Її наслідок – розбиті дороги, колапс медицини та деградація освіти, жебрацькі зарплати бюджетників і пенсії.

"Корупція є більшою загрозою українському майбутньому, ніж російські танки", – говорив у 2014 році посол США в Україні Джеффрі Пайєтт.

Щоб вдовольнити вимогу щодо боротьби з корупцією з боку суспільства та міжнародних донорів, в Україні за короткий термін створили низку антикорупційних органів, зокрема Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та Вищий антикорупційний суд. 

Утім навіть після створення та кількарічної роботи антикорупційних органів, складно сказати, що влада вдовольнила попит суспільства на боротьбу з корупцією. 

Понад 80% українців поділяють думку про повсюдну поширеність корупції в країні, свідчить цьогорічне дослідження Українського центру європейської політики. 

За середньою оцінкою наявності корупції в країні, Україна знаходиться між Кіпром і Грецією й значно відстає від Німеччини. 

На початку листопада 2020 року соціологічна група "Рейтинг" провела опитування – його учасників попросили оцінити зміни в сфері боротьби з корупцією протягом останнього року. 47% опитаних не помітили таких змін, 34% вважають, що ситуація погіршилася і лише 14% побачили позитивні зміни.

У кінці жовтня Конституційний Суд поставив під питання існування всієї антикорупційної інфраструктури країни. А 9 грудня, День боротьби з корупцією, сотня українців зустріла під Офісом президента з милом та антисептиком – закликаючи президента Володимира Зеленського очистити Банкову від заступника голови Офісу Олега Татарова. НАБУ-шну справу проти нього саботують на самій верхівці країни.

До сьомої річниці Революції Гідності "Українська правда" створила власний документальний фільм. Це мав бути погляд на роботу антикорупційних органів за шість років їхнього існування. Чи за цей час завдяки ним Україна наблизилася до мети викорінення корупції на найвищому рівні.

Але вже під час зйомок стало зрозуміло, що це кіно буде не лише про кількарічну роботу антикорупційної інфраструктури, а й про те, чи вдасться їй вистояти після рішення Конституційного Суду і працювати далі.

Фільм "Червона лінія. Корупція" – перша робота із документального циклу фільмів "Української правди" про найважливіші проблеми і виклики для українського суспільства. 

Два наступні фільми будуть присвячені українській судовій системі та реформі медицини. 

Герої фільму

Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції: 

 

Чи просувається боротьба із корупцією за часів президентства Зеленського краще, ніж за Порошенка? 

Будь-яка зміна влади – це вікно можливостей для просування реформ, які до цього вже були "підігріті". Я сподівався, що це вікно можливостей буде довшим. Але воно зачинилося після звільнення Андрія Богдана та Руслана Рябошапки з поста керівника Офісу генерального прокурора. 

Зараз ми бачимо чергову атаку на антикорупційну інфраструктуру.

Мій прогноз такий – намагаючись знищити антикорупційні органи, оці хлопці з Офісу допомагають нам робити ще більші реформи. І навіть, якщо вони десь цю інфраструктуру пошкодять, то заплатять за це таку ціну щодо власного політичного майбутнього і так сильно нам допоможуть просунути інші реформи, що в кінцевому результаті країна тільки виграє.

Зараз є загроза ще одного рішення з боку КС, яке може відкрити шлях до знищення Вищого антикорупційного суду України.

Антикорупційний суд – це ключова вимога минулих траншів МВФ. Немає історії, що Україна отримає гроші МВФ, знісши Антикорупційний суд або його частину. А немає грошей МВФ – немає грошей Світового банку – немає грошей Європейського союзу.

Це означає – бюджетна дірка, скорочення соцвиплат, популізм, який треба компенсувати грошима, яких не дає Захід. Ці гроші тільки в Росії можна взяти. Тоді іншого способу немає. Неможливо таку суму взяти в Росії, щоб про це країна не взнала. 

Тому стратегічно зміни, початі під час Революції Гідності, є незворотними. 

Олександр Новіков, голова Національного агентства з питань запобігання корупції: 

 

Основна загроза національній безпеці, зокрема України – корупція. У разі, якщо не буде відновлено ті норми, які скасував Конституційний Суд, є загроза взагалі існуванню України як держави. Тому що корупцію неможливо зупиняти на дальніх рубежах, рубежах розслідування конкретних кримінальних проваджень.

Рішення Конституційного Суду нівелює все, що робить парламент, все, що робить президент, і все, що робить Кабінет міністрів. Це навіть гірше від того, на що можна було очікувати. Громадяни втратили після цього рішення будь-який контроль за діями влади. 

Я 17 років працював у прокуратурі і останні 5 років у Генеральній прокуратурі в управлінні боротьби з організованою злочинністю, направив десятки обвинувальних актів до суду. Вони там лежать і не розглядаються. 

Вищий антикорупційний суд показав, як має працювати доброчесна і ефективна антикорупційна система. Тому ми маємо зробити все можливе, аби зберегти ці органи.

Нестор Шуфрич, народний депутат, голова парламентського комітету з питань свободи слова. Його підпис стоїть під поданням народних депутатів до Конституційного Суду:

 

Ми не мали на меті скасувати закон "Про запобігання корупції" як закон. Більше того – я за нього голосував.

Але під час голосування ми звернули увагу на те, що багато положень цього закону не відповідають Конституції. І Арсеній Яценюк, і Петро Порошенко з цим погоджувалися, до речі. І пообіцяли, що після прийняття цього закону протягом максимум року будуть внесені зміни.

Система електронного декларування не знищена і зараз. Це, чесно кажучи, був ідіотизм керівництва НАЗК, яке, несподівано навіть для нас, закрило реєстр. Такої вимоги я в рішенні суду не прочитав.

У цьому випадку треба було зробити саме так, як було зроблено у 2019-му році. Конституційний Суд вказав, які норми того закону в 2019-му році не відповідають Конституції. Що зробила Верховна Рада? Згрупувалась і в стислі терміни внесла зміни до законодавства. І питання було знято.

Про все можна домовлятися. Єдине, треба кредиторам говорити реальні речі, обіцяти реальні речі. Не треба нікого вводити в оману.

Руслан Рябошапка, колишній генеральний прокурор України:

 

2009 рік можна вважати початком існування антикорупційної інфраструктури в нашій країні – тоді в Україні склали постанову, якою запровадили урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики.

Згодом, у 2014 році, одразу після Революції гідності, сформувався новий антикорупційний порядок денний. І ми розуміли – є вікно можливостей, щоб запровадити нові антикорупційні інституції, провести відкриті та прозорі конкурси на їхніх керівників.

В Україні є проблема з відсутністю політичної волі, і сьогодні вона продовжується. Минулого року, після обрання Зеленського президентом, перших 8 місяців був свого роду новий поштовх для роботи антикорупційної інфраструктури, припинилися конфлікти. 

Зараз ми бачимо зміну ідеології поведінки влади, відкат у проведенні реформ. На ключові посади призначають людей, які мають ознаки лояльності. 

Вони дещо схожі – Порошенко і Зеленський. На початку своєї каденції обоє підтримували створення антикорупційної інфраструктури. Але проходить певний час, замість того, щоб бути ключовими партнерами цих органів, президенти починають бути їхніми опонентами.

І врешті-решт це вікно можливостей для них закривається, і антикорупційні органи фактично борються не лише з корупцією, а й з владою, яка протидіє цим антикорупційним органам.

Артем Ситник, голова НАБУ:

 

За декілька тижнів жовтня 2020 року ми отримали низку рішень, які зносять результати і спроби завершити антикорупційну реформу і те, що робилося роками.

Я був набагато оптимістичнішим, тому що друга половина 19-го року починалася зовсім по-іншому. Але, як казав один голова адміністративного суду – "наш суд безотказный, как автомат Калашникова". 

Знайшлися судові установи, які дійсно не можуть відмовити певним фінансовим, політичним, іншим колам. Тому маємо такі результати. 

Ми у 5 хвилинах до абсолютного зупинення антикорупційної системи і величезного кроку назад. Але при цьому ми бачимо, що нарешті є такі вже позиції Офісу президента, що потрібно це все рятувати, зупиняти і рухатися вперед.

Глобальне завдання проросійських сил – показати, що реформи в Україні неможливі.

Віктор Чумак, колишній народний депутат, екс-голова парламентського комітету з питань боротьби із корупцією:

 

У жодній країні ця антикорупційна система не працює і ніколи не може запрацювати, коли немає політичної парасольки зверху. Тобто коли в цьому не зацікавлений президент, уряд, депутати. Коли вони кажуть "ми створюємо цю систему для того, щоб вона працювала", а не для того, щоб отримати транш від МВФ чи безвіз. 

В нас вона була створена як бутафорська. 

Шість місяців при Зеленському – це був шанс для всієї країни. Була команда однодумців, не заважав президент, навіть підтримував, і було легше. Щодо Порошенка там трохи була інша історія. Там був позитив вербальний, але протидія на рівні саботажу виконавців такої сили, що ти її не міг продавити.

От зараз прийшли нові політики в Верховну Раду, вони прийшли голодні, і прийшли на великі ресурси. А тут їх обмежують флажками – антикорупційними флажками, флажками фінансового контролю, які не дають їм заробляти великі гроші.

Вони стали перед вибором: або вони будуть, як Гобсеки, сидіти на тому, що вони там накопичують, або вони можуть тратити. А як тратити? А тільки так, щоб знищити практично всю систему фінансового контролю. 

Максим Грищук, в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:

 

Чи вдалося створити сталу антикорупційну інфраструктуру за ці шість років? На цей час кожен вже має свій обсяг обов’язків, своє розуміння, що він має робити, куди він має іти. Тому, я думаю, що система вже працює, і навіть якщо звільняються особи, система продовжує працювати. Це саме показник того, що система є повноцінною і самодостатньою.

Рішення Конституційного Суду з’явилося через 5 років нашої роботи, тобто раніше не зверталися чомусь. Є також інші подання, які стосуються не тільки НАБУ, а стосуються і нас, САП, Вищого антикорупційного суду

Ми не можемо не бачити, що йде тиск в такий завуальований спосіб на нас як на антикорупційний орган.

Це точно не додає, як кажуть, наснаги в роботі. Оскільки ми вже бачили гіркий досвід визнання неконституційною норми незаконного збагачення. Коли ми три роки розслідували провадження, а потім в один день це стало нікому не потрібно. 

Я все-таки буду оптимістом, сподіваюся, що ця історія позитивно закінчиться. Якщо навіть будуть якісь питання стосовно антикорупційних органів, вони не будуть настільки критичними, щоб призупинити чи максимально ускладнити їхню роботу. 

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine:

 

Те, що 6 років тому вимагали українці, це не просто боротьба з корупцією. Це перш за все боротьба з високопосадовою корупцією. І останні 6 років відбувалася розбудова антикорупційної інфраструктури, яка переважно покликана для боротьби з корупцією на високому рівні.

Але говорити зараз про те, чи вона успішна, насправді зарано з однієї простої причини. Всі ці органи формувалися не за один день і були сформовані впродовж цього часу. 

Зараз викликів більше, ніж вдосталь. Рік тому навіть в мене самого було відчуття, що – ну добре, вся інфраструктура працює.

На жаль, президентство Зеленського треба ділити на два етапи. Перший етап – коли відбулися президентські вибори, почалася його піар-кампанія з покатушками по всій країні. Потім – парламентські вибори, де неочікувано для них самих вони отримують монобільшість. І далі депутати починають працювати звичайною кнопкою, яка голосує.

І тоді на початку щодо антикорупційної реформи були дуже класні зміни зроблені, як з парламентом, так і без. Але потім все змінилося. 

Президент вирішив, що уряд у нас робить недостатньо – хоча що можна зробити за півроку, важко собі уявити – і фактично в один день всіх поміняв

Інна Білоус, суддя-спікер Вищого Антикорупційного Суду:

 

Спеціалізація у судовій системі є розповсюдженою практикою. Спеціалізація в категорії антикорупційних справ обгрунтованою. Це, як правило, дуже об'ємні справи, які вимагають багато часу, уваги та створення саме окремого суду.

З початку діяльності Антикорупційним Судом винесено 23 вироки. Із них 5 вироків було винесено по статті 366/1 (декларування недостовірної інформації), неконституційність якої визнав КС своїм рішенням 27 жовтня. Зараз вже скасовано 3 вироки, ще 2 заяви перебувають в судовому провадженні. Але ми розуміємо, що емоції тут недоречні: є юридичний факт, є рішення, яке ми маємо виконати.

Мені особисто було би дуже прикро зупинитись працювати на тому етапі, коли робота вийшла вже на певний рівень. І буде дуже прикро усвідомити те, що така велика робота буде знищена.

Команда фільму

 
Єгор Трояновський

Режисер – Єгор Трояновський

Український кінорежисер, оператор, монтажер. Співпрацює з українськими та американськими телеканалами. Протягом п'яти років знімав документальний фільм "Бєс" розслідування про викрадення ймовірне вбивство українського добровольця на Донбасі у 2014 році. Фільм став переможцем FIPRESCI Award в категорії "Найкращий український повнометражний фільм" на Одеському кінофестивалі.

Трохи соромно зізнаватись, але часто сам стаєш заручником власної легковажності, коли мова іде про корупцію в нашому суспільстві. Багато проблем ми називаємо звичками і не здатні їх побачити, хоча маркери прямо перед очима. Треба розуміти, що корупція – це зло. Це те, що робить бідних людей біднішими, а багатих – ще багатшими.

Приємно було дізнатись, що серед нас є багато небайдужих людей, які своєю щоденною працею сприяли виникненню антикорупційних органів і налагодили їх роботу. Як виявилось, вони залишаються чи не останнім містком, що з’єднують нашу країну із західною цивілізацією.

 
Ольга Бесхмельниціна

Продюсерка – Ольга Бесхмельниціна: 

Українська кінопродюсерка, членкиня Української кіноакадемії. Продюсер фільмів "Жива ватра" Остапа Костюка (2014), анімаційного фільму "Причинна" Андрія Щербака (2017), короткометражної стрічки "Анна" Декеля Беренсона (2019, представлений у Каннах та Торонто), документального фільму "Бєс" Єгора Трояновського (2020) 

Продюсування цього фільму стало справжнім викликом. В першу чергу, зважаючи на терміни та завдання, які ми перед собою поставили. Адже перед нами стояла амбітна мета – зрозуміло та цікаво розповісти про антикорупційну інфраструктуру країни широкій аудиторії. 

Завдяки залученню талановитої команди, ми отримали бажаний результат. Не обійшлось, звісно ж, без непередбачуваних ситуацій: від скандального рішення КСУ та протестів під судом до призупинення зйомок через коронавірус у членів команди. 

Цей проект – синергія досвідчених кінематографістів та журналістів Української правди. І запевняємо – це лише початок.

Музика – Тетяна Шамшетдінова, Роман Григорів

 
Тетяна Шамшетдінова

Тетяна Шамшетдінова – композиторка, засновниця гурту Shopping Hour. Авторка саундтреку до анімаційного короткометражного фільму "Причинна" за мотивами балади Шевченка:

Дуже цінною для мене є можливість приєднуватися до проєктів, які мають на меті покращити ситуацію в Україні. Культурологічну, духовну, економічну, політичну. 

Дуже важливо також, аби ці проєкти бриніли на високій струні, чіпляли за живе, але й, одночасно, показували шляхи вирішення. 

Вірю що, фільм, до якого ми з моїм другом й колегою, віолончелістом Маривном Нягою з Молдови долучилися, працюватиме саме на таку мету. И бажаю нам покращень у всіх сферах, особистих та державних.

 
Роман Григорів та Ілля Разумейко

Роман Григорів та Ілля Разумейко – композитори та перформери формації Nova Opera. Лауреати Національної Шевченківської премії. Засновники українського фестивалю сучасного мистецтва Porto Franko та ще кількох міжнародних фестивалів. 

Роман Григорів та Ілля Разумейко:

Антикорупційна система – одна з найважливіших складових демократичного суспільства, до якого ми всі так багато років прагнемо потрапити. Корупція в Україні, на жаль, в деяких сферах державного життя є не просто спорадичним явищем, а відіграє формоутфорюючу функцію. Напевне що ми стоїмо на самому початку шляху у подоланні корупції та її наслідків, саме тому медійне висвітлення боротьби з нею є дуже важливим чинником подальшої транформації України та свідомості її громадян, розбудові демократичних державних та суспільних інститутів.

На жаль, Україна впізнавана за двома маркерами у світі , це Чорнобиль і Корупція. Боротьба з кумівством і корупцією це не колективна, а індивідуальна справа кожного з нас!

 
Севгіль Мусаєва

Авторка ідеї – Севгіль Мусаєва

Українська журналістка. Протягом шести років була репортером ділових українських видань, зокрема Forbes Україна. Разом із колегою Олександром Акименком опублікувала перше розслідування про Сергія Курченка, який через кілька місяців придбав журнал. У 2013 році створила ділове видання Hubs. Була дослідницею у Reuters Institute for the Studying Journalism при Оксфордському університеті та Nieman Foundation у Гарварді. Головна редакторка "Української правди" з 2014 року. У 2017 році "Українська правда" отримала премію імені Андрія Сахарова "За мужність".

Цикл документальних фільмів "Червоні лінії" ми вирішили створити, аби знайти відповідь на запитання – чи рухається наша країна вперед після трагічних та карколомних подій 2014 року?

Щодня Україна сплачує високу ціну за можливість змін. І прийшов час ці зміни проаналізувати. Ми обрали три найважливіші реформи, які мали та мають покращити життя українців – антикорупційну, медичну, судову. У своїх фільмах ми не будемо робити висновків про їхній успіх – все це залишиться на розсуд глядачів.

"Червона лінія. Корупція" – перший фільм із цього переліку. Ми починали роботу над ним ще до скандального рішення Конституційного Суду, і довгий час вагалися – чи випускати його в ефір в цьому році, до розв'язання конфлікту. Втім, ця робота добре передає настрій та емоції його героїв саме в цей час. 

Оператори – Назарій Мазилюк, Ельдар Сарахман, Єгор Трояновський

Журналісти – Ольга Кириленко, Соня Лукашова 

Звукорежисер – Андрій Нідзельський

Звукооператор – Віталій Гаркавий

Запис в студії – Андрій Рогачов

Графіка та візуальні ефекти – Денис Береза

Технік слайдера – Ігор Мороз

Подяки від команди фільму

Віталію Шабуніну, Оксані Мітницькій, Валерії Радченко, Ользі Постолюк, Олесі Чемерис, Ользі Туній

Мережі коворкінгів Peremoga

Готелю "Київ"

PATRIOT Rental

RX-PRO Rental

Проєкт здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде