Реклама:

Совет людей с Донбасса: идея фикс власти

Четверг, 15 октября 2020, 20:10

Звільнення Вітольда Фокіна і можливе призначення нової людини у ТКГ можуть безпосередньо вплинути на характер переговорного процесу в Мінську. Наразі ми спостерігаємо абсолютну бездарність Мінського процесу і ТКГ, але щодо конкретної тактики виходу з цієї ситуації – поки що тиша.

Ще на початку 2020 року Єрмак анонсував ідею нового формату переговорного майданчика, до якого входитимуть представники ОРДЛО.

Тоді ж заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак вкрай позитивно відреагував на цю звістку. Мовляв, "ми знайшли – не остаточне рішення, а механізм прийняття рішень щодо врегулювання конфлікту найближчим часом".

Натомість українські прихильники правоцентристських настроїв вкрай негативно відреагували на можливі переговори з представниками ОРДЛО, бачачи в цьому зраду.

Багато людей на підконтрольній території не хочуть комунікувати з ватажками ОРДЛО. Тому будь-яка ідея запровадження комунікативної платформи викликає спротив, зокрема правоцентристів.

Однак щоби продемонструвати хоч якусь активність у цьому напрямку, влада протягом року постійно нав'язує думку про створення комунікативного майданчику з ОРДЛО в різних формах.

Раніше вже були представлені дві форми реалізації цього майданчика.

Першою була платформа примирення із Сивохою.

Ця ініціатива спричинила сильне обурення в правоцентристів і всі ми пам'ятаємо, що це закінчилося нічим.

В подальшому така форма була реалізована через залучення представників ОРДЛО в ТКГ: Казанського, Гармаша, Лібстера і Горана. Як бачимо, ця форма реалізації комунікативного майданчика також не дала результату.

Наразі ж прийшла черга ідеї Кравчука щодо ради людей із Донбасу.

Але головне питання – чому, навіть попри негативну народну реакцію, влада і далі так категорично обстоює ідею створення своєрідного переговорного майданчика/платформи/ради? І чому це питання знову порушується саме зараз?

Причин для цього декілька:

1) ТКГ втратила свою значущість.

За часів правління Порошенка, коли в ТКГ представником був Кучма, контактна група мала вплив на переговорний процес. Це була єдина платформа, де представники України і Росії могли прямим чином контактувати і вирішувати основні питання, адже публічних контактів між лідерами цих країн не було.

Наразі ж Зеленський, Путін і глави ОП обох країн напряму комунікують один з одним, отже, Тристороння контактна група втратила свій первісний сенс і ефективність.  

Але ж проблема миру на Сході так і не вирішена, до консенсусу ніхто не прийшов. Тож розуміючи це, Кравчук пропонує створення ради людей з Донбасу, сподіваючись, що це поверне значущість ТКГ. Фактично через створення такої ради Кравчук хоче стати головним комунікатором з ОРДЛО.

2) Виконання Україною Мінських угод.

Створення такого майданчика фактично продиктовано домовленостями учасників мінського процесу. Зокрема в них йдеться про те, що питання місцевих виборів повинно бути узгоджено з представниками ОРДЛО в рамках ТКГ.

Так, пункт 12  "Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод" (за 2015 рік) говорить:

"На підставі Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ при моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ."

Тобто даний комплекс заходів, який підписали Кучма, ватажки ОРДЛО і посол Росії в Україні, практично змушує Україну створити такий комунікативний майданчик з ОРДЛО. Наразі цим майданчиком і має стати рада людей із Донбасу.

Але є один важливий нюанс, який може повністю змінити контекст роботи з радою. Хто буде представниками в цій раді? Люди, які залишили рідний Схід після початку війни, або ж ті, хто й досі живе на окупованій території, але всіляко підтримує цілісність території України.

Адже треба розуміти, якщо людина проживатиме в ОРДЛО і транслюватиме в маси активну "проукраїнську позицію", вона буде наражати своє життя на велику небезпеку. І навряд чи з цього вийде ефективна і чесна комунікація.

Кравчук у своїй ідеї створення ради донбасців вказав, що такими представниками могли би бути люди, які в ОРДЛО займали (в минулому часі!)  організаційні, політичні та господарські посади.

Тобто, скоріш за все, до цієї ради будуть обирати людей, які зберегли впливовість, але не мають крові на руках і жодного стосунку до бойовиків. Зокрема, це можуть бути вимушені переселенці.

І причин для цього декілька:

– Вони не з чуток знають особливості донбаської ментальності.

Коли людина все життя або певний період часу прожила на території Донеччини, вона ще з молоком матері ввібрала в себе всі тонкощі та особливості східного характеру. Житель Донеччини знає, як краще комунікувати з таким же, як він сам.

Він здатний транслювати думку більшості тих, хто залишився на окупованій території. Він може запропонувати гідні ідеї щодо поліпшення комунікації з жителями Східної України і бути своєрідним "рупором Донбасу".

А якщо в раді опиниться людина, яка під час війни стала вимушеним переселенцем, то водночас вона буде ознайомлена і з настроями  українців іншого регіону нашої Батьківщини. Тобто це допоможе прийти до консенсусу і з тими, і з іншими. Це якраз один із критеріїв політики центризму, до якого так тяжіє влада.

– Вони перші, хто зацікавлені у припиненні війни.

Хто, як не людина, котра найбільше постраждала від жахів війни, хоче її припинення? Жителі Донеччини, які втратили своїх рідних або житло, найбільше жадають миру. Вони будуть вкрай зацікавлені в тому, щоби якнайшвидше знайти точки дотику в процесі комунікації і прийти до взаємовигідного консенсусу зі всіма сторонами.

Тож, як бачимо, цілком можливо, що комунікативний майданчик Кравчука буде на порядку денному найближчим часом. І це логічно. З кожного етапу роботи треба робити висновки. Влада ці висновки почала робити.

Якщо попередні однобокі переговорні майданчики, як, наприклад, з Сивохою, не дали очікуваного ефекту, керівництво країни може взятися реалізовувати раду людей з Донбасу. Адже ціль такої платформи, на думку влади, – це досягнення успішної комунікації і імплементація Мінських угод в реальність. Якщо ж і це не вдасться реалізувати, Україна, скоріш за все, почне виходити з "Мінська" і шукати нові формати досягнення миру на Сході.

Але це тема для окремого обговорення.

Олег Петровець, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua

Как живется в Луганске после 2014 года: 4 истории

Что нужно знать об установке виниров: виды, преимущества и недостатки

Какие нововведения предлагает законопроект о реформе в сфере градостроительства?

Как вернуть себе свою жизнь: 5 главных правил делегирования

Месть системе. Почему Зеленскому не интересна реформа государственного управления?

Сталинская "борьба с бандитизмом". Раунд первый: 1944