Как вырастают ценности: в Харькове вместо "победобесия" – красный мак

Четверг, 12 мая 2022, 13:30

Громада, яка ще торік толерувала повернення проспекту Петра Григоренка колишньої назви – Жукова, місяць тому дозволила знести пам’ятник йому. 

А політики, які раніше не гребували "радянськими" символами, аби догодити електорату, повністю змінили своє ставлення до "пабєдобєсія".

 

Якщо в інших містах мак як символ використовувався доволі давно, аби відзначити День пам’яті та примирення 8 травня, то у 2022 році в Харкові цю квітку вперше використали на офіційному рівні.  

"Зараз наш ворог виявився ще більш цинічним, жорстоким та підлим. Більше того, він використовує цей День Перемоги у своїх пропагандистських цілях, виправдовуючи свою агресію", – йдеться у зверненні мера Харкова Ігоря Терехова, яке проілюстроване класичною листівкою "Пам’ятаємо, перемагаємо!".

 

Ще рік тому під час виборів кандидати у цьому місті змагалися у виявах любові до радянського символізму: борди політиків з "пабєдобєсієм" були незмінним атрибутом 9 травня, а влада ініціювала онлайн-акцію "Стрічка пам’яті" – залучала містян до наповнення спеціального сайту іменами ветеранів. Це в умовах коронавірусу, вважайте, мало б символізувати "безсмертний полк".

Цьогоріч політики Харкова, по суті, всі як один виступили проти агресора. 

Дії рашистів мер Харкова Терехов навіть назвав геноцидом. Рашисти з самого початку повномасштабної війни обстрілюють і нищать в першу чергу міста, де живе російськомовне населення. 

9 травня не стало винятком. На Харківщині продовжились обстріли, які принесли нам нові жертви. Терехов закликав громадян не приходити на Меморіал Слави у Лісопарку, який уже не раз обстрілювали рашисти:

"Я прошу вас не ходити на Меморіал. Наш ворог підступний і цинічний, і від нього можна очікувати особливої ​​жорстокості та лютих обстрілів саме в цей святий для всіх нас день. Згадаймо своїх родичів, що боролися з фашизмом, удома, не збираючись на вулицях. А квіти їм ми принесемо вже у день нашої Перемоги!" – написав Ігор Терехов на сайті міськради.

Політичний опонент Терехова Михайло Добкін, який щороку вдягав георгієвську стрічку та заявляв у своєму інстаграмі, що варитиме кашу на 9 травня, цього року теж пише своїм прибічникам про цинічність ворога, "розстріл українських дідів, що воювали" росіянами, які ракетами поцілили у Меморіал Слави у Лісопарку. І також, як і Зеленський, говорить про те, що в Україні буде два дні перемоги.

 

   

А от хто зник із політичних радарів Харкова, так це лідер фракції ОПЗЖ Харківської міськради Андрій Лесик. Щороку 9 травня він організовував ходу "Безсмертний полк", примножуючи рашистські наративи. Як свідчать дані Реєстру держZрадників Руху ЧЕСНО, саме представники ОПЗЖ зараз найчастіше опиняються в лавах колаборантів.

Реклама:

Політичні опоненти Лесика навіть призначили винагороду за інформацію про місце його перебування.

 

Війна в Україні трансформує цінності не лише на сході країни – вона змінює Європу. 

Латвія, як країна, яка теж довго перебувала під впливом росії, тепер 9 травня не має "пабєдобєсія". Натомість офіційно парламент ухвалив відзначати день пам’яті загиблих та постраждалих у війні в Україні.

Як бачиамо, війна – це тест на зрілість не лише для українців, а й для світової спільноти.

Олександра Щукіна, Рух ЧЕСНО

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

7 шагов к энергетической несокрушимости Украины

Искусственный интеллект в мире искусства: проблема, преимущество или недостаток времени? Суд снобов

Уйти из Telegram (не)возможно? А как насчет перехода в WhatsApp?

Лучший год в карьере Костюк: чего не хватает для завоевания престижных титулов?

Почти 90% громад Херсона финансово несостоятельны

Отражение атаки Ирана – пример для Восточной Европы