Новый "Вий": открыть глаза президенту
Вторник, 1 октября 2002, 18:20
Во вторник тема цензуры в украинских СМИ набрала новых оборотов: только-только Николай Томенко обнародовал письмо президенту, в котором открывает глаза гаранту на состояние дел в информационной политике государства, как журналисты УНИАН объявили, что будут бастовать из-за цензуры, исходящей с Банковой.
Появление письма о цензуре, адресованного президенту, Верховной Раде или общественности, ожидалось уже начиная с конца прошлой недели. И не столько от председателя профильного комитета парламента, сколько от самих жертв нового порядка в информационном пространстве – журналистов. Впрочем, в результате определенных обстоятельств обращению, сперва подписанному, по некоторым данным, более чем сотней сотрудников ведущих телевизионных каналов Украины, появиться не судилось.
Итак, во вторник с собственным письмом к президенту обратился председатель Комитета по вопросам свободы слова Николай Томенко. В нем депутат-политолог пытается проинформировать гаранта Конституции о "ситуации в информационной сфере нашего государства". А точнее – о цензуре, и роли, которую в ее распространении играют администрация президента, СДПУ(О) и лично Виктор Медведчук.
По словам автора, в письме к президенту есть два главных тезиса.
Первый касается того, как "абсолютно нелегитимный в смысле осуществления информационной политики орган "администрация президента" решил почему-то, что ему надо заниматься информационной политикой". Как напоминает народный депутат, соответственно законодательству этой политикой имеют право заниматься лишь два государственных института – Верховная Рада (в виде профильного комитета) и собственно президент (с помощью Госкоминформа).
Вместе с тем компетенция новообразованного Главного управления информационной политики АП как раз не определена ни одним законом. Однако это не мешает ГУИПу (слово-то какое дивное!) раздавать параллельно с ведомством Ивана Чижа указания в регионах, утверждает Томенко. Он также не забыл припомнить и искреннюю инициативу АП относительно наведения "порядка", если журналистам кто-то, где-то будет мешать работать. Вопрос лишь состоит в том, кто дал президентской администрации право этим заниматься, говорит депутат. Иронизируя над ситуацией, Томенко предлагает пока ликвидировать Госкоминформ, и законом уполномочить деятельность ГУИПа.
Кроме того, на будущей неделе председатель комитета по вопросам свободы слова планирует начать сбор подписей народных депутатов, чтобы обратиться в Конституционный суд по поводу конституционности ряда указов президента, подготовленных в АП, которые касаются вопросов информационной политики. В частности речь идет о таких документах – указы "О статусе Национальной телекомпании Украины", "О внесении изменений в состав Совета по вопросам информационной политики при Президенте Украины".
Относительно последнего – Томенко подчеркивает, что впервые в истории подобных структур в ее состав не вошли представители ВР и общественных организаций. Народный депутат уверен, что особой трудности с аккумулированием необходимых 150 депутатских подписей у него не будет.
Второй тезис письма к президенту касается "кадровых вопросов", которые очень беспокоят главного борца за свободу слова. Так, по словам Томенко, сейчас идет к тому, что все ключевые должности в информационной сфере будут контролироваться представителями лишь одной политической силы. Кроме пресловутых Медведчука (заместитель председателя упоминавшегося Совета информполитики при президенте - при том, что голова-президент), Зинченко (вице-спикер, который отвечает именно за вопросы той самой сферы), Васильева (главы ГУИП), с недавно в госкоминформе появилась новая должность 2-го Первого заместителя председателя, которую занял симпатичный эсдекам Онуфрийчук.
В своем письме президенту Томенко рассказывает о многочисленных фактах политической цензуры, о которых комитету сообщают журналисты, о невыполнении постановления ВР относительно освещения работы второй сессии парламента на телевидении, поскольку в соответствующих телепрограммах рассказывается об обсуждении законопроектов, а "позиция оппозиции" относительно событий в стране – не подается.
Сообщает Томенко президенту и о том странном факте, что видеоряд выступлений самого гаранта распространяется по телеканалам через частную и контролируемую СДПУ (О) телекомпанию "Альтернатива". "Неужели лидеры объединенных социал-демократов решили цензуровать и деятельность главы государства?", спрашивает президента народный депутат.
Презентуя свое письмо к президенту, председатель Комитета сообщил, что он "радуется" по поводу нескольких "добрых" вещей, которые уже принесла его свободословозащитная деятельность. Так, например, накануне обнародования письма журналистов, по наблюдениям Томенко, у некоторых сотрудников информационных программ на коммерческих каналах подняли зарплату. Вместе с тем ГУИП начал распространять пресс-релизы, которые дублируют анонсы других информагентств, а указания руководители каналов стали получать в устной форме.
"Я готов дебатировать и доказывать, что степень политической цензуры после прихода на должность главы АП Виктора Медведчука качественно возросла", говорит народный депутат.
PS. В первой половине дня во вторник Николай Томенко принимал участие в еще одном интересном мероприятии: встрече спикера Владимира Литвина с руководителями телерадиокомпаний. Как передает Би-би-си, "Литвин признал существование политического давления на журналистов со стороны владельцев телеканалов".
№ 06-22/10-145
1 жовтня 2002 р.
Відкритий лист до Президента України стосовно ситуації, що склалася в інформаційному просторі держави
Шановний пане Президенте!
Як Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації вважаю за необхідне проінформувати Вас про нинішню ситуацію в інформаційній сфері нашої держави.
Після призначення на посаду глави Адміністрації Президента України В.Медведчука суттєво змінилися пріоритети та характер управління інформаційною політикою держави. У відповідності до Конституції та законів України "Про інформацію", "Про телебачення та радіомовлення" державну інформаційну політику розробляють і здійснюють Верховна Рада України, Президент України та відповідні органи державної влади. Органами, що уповноважені на діяльність у цій сфері, відповідно, парламентом та Президентом України, є Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації і Державний комітет України з питань інформаційної політики, телебачення та радіомовлення. В галузі телерадіомовлення участь у реалізації державної політики бере також Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (стаття 2 та 18 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення").
2 липня 2002 року, вперше за часів діяльності Адміністрації Президента створено Головне управління з інформаційної політики, повноваження та компетенція якого, на відміну від завдань Держкомінформполітики, що діє в системі виконавчої влади, не визначені в законодавчому порядку.
Важливим фактором інформаційних відносин стало також ухвалення останнім часом низки указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України, що прямо суперечать конституційним та законодавчим принципам. Йдеться зокрема, про постанову Кабінету Міністрів України № 764 від 4 червня 2002 року "Деякі питання Національної телекомпанії України", укази "Про статус Національної телекомпанії України", "Про внесення змін до складу Ради з питань інформаційної політики при Президентові України". Прикметна деталь щодо останнього документу: вперше в історії існування подібних структур до складу
Ради не увійшли представники Верховної Ради України та громадських інституцій.
Загалом, кадрова політика Адміністрації Президента на чолі з В.Медведчуком звелась до повного контролю представниками однієї партії -СДПУ(о) ключових посад в інформаційній сфері. Так, сам В. Медведчук - є заступником Голови Ради з питань інформаційної політики при Президентові України (Голова Ради - Л. Кучма); заступник Голови Верховної Ради, один з керівників СДПУ(о) - О.Зінченко, який, згідно з розподілом повноважень у керівництві парламенту, здійснює координацію законодавчого забезпечення інформаційної сфери; С.Васильєв - керівник Головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента України (донедавна радник голови СДПУ(о)) також є секретарем Ради з питань інформаційної політики при Президентові України. В Держкомінформполітики вперше в історії функціонування цього органу введено посаду ще одного першого заступника голови Комітету,, яку обійняв М.Онуфрійчук, який також тривалий час активно співпрацює з СДПУ(о) і в парламенті минулого скликання входив до фракції СДПУ(о).
Єдиним органом, де СДПУ(о) поки що не має безпосереднього впливу на прийняття рішень, є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, до складу якої, з порушенням нормативне визначених процедур та регламенту Верховної Ради України, О.Зінченко намагався призначити представника своєї партії. Очевидно, що відсутність представника СДПУ(о) в Національній раді є причиною затягування В.Медведчуком та О.Зінченком виконання Постанови Верховної Ради України "Про звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2001 рік".
За період діяльності нового складу Адміністрації Президента суттєво змінилися характер та зміст інформаційних та інформаційно-аналітичних матеріалів у засобах масової інформації. Практично зникли з ефіру політичні дебати за участю представників влади та опозиції. До Комітету надходять численні звернення журналістів про факти політичної цензури у різноманітній формі. Ймовірно, Вас дезінформують, що Постанова Верховної Ради України "Про висвітлення діяльності II сесії Верховної Ради України четвертого скликання" регламентує висвітлення діяльності політичної опозиції. Представлення роботи парламенту телерадіокомпаніями, що передбачено відповідною постановою, покликане інформувати суспільство виключно про законодавчу діяльність Верховної Ради України, так само, як і Кабінету Міністрів України чи Президента України. Водночас політична опозиція має право на висвітлення своєї діяльності в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах телерадіоорганізацій та друкованих ЗМІ на підставі статті 34 Конституції України, частини 1 статті 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", де зазначено, що "телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують принципи об'єктивності, достовірності інформації, компетентності, гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання своїх поглядів та думок, забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму...", інших законодавчих актів.
Вищезгаданий стан справ в інформаційній сфері держави викликає серйозне занепокоєння. В Україні, де частина 2 статті 15 Конституції України передбачає, що "жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова", є всі підстави говорити про пропаганду ідеології виключно однієї партії - СДПУ(о) через засоби масової інформації. Найкращим прикладом цього є факти надання телерадіокомпаніям України відеоматеріалів про діяльність Президента України через приватну телекомпанію "Альтернатива", яка контролюється СДПУ(о). Невже лідери об'єднаних соціал-демократів вирішили цензурувати і діяльність глави держави?
Політична діяльність названих посадовців може призвести до втрати інформаційного суверенітету країни. Так, нещодавно під патронатом В.Медведчука у співпраці із заступником генерального директора ОРТ М.Гельманом було підписано низку угод про ретрансляцію комерційними телеорганізаціями на територію України інформаційно-аналітичних програм російської телекомпанії "ОРТ", зміст яких часто спрямований проти національних інтересів держави та її цілісності. На догоду комерційного телеканалу УНТК "Інтер", який повністю контролюється СДПУ(о), фактично знищуються обласні державні телерадіокомпанії, основними завданнями яких є оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні в Україні розповсюдження офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади; сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету в світі.
Можна наводити й інші факти незаконних дій керівництва Адміністрації Президента та, відповідно, лідерів СДПУ(о) в інформаційній сфері країни.
Переконаний, що подібна діяльність повинна отримати адекватну оцінку Президента України.
Голова Комітету Микола Томенко
Появление письма о цензуре, адресованного президенту, Верховной Раде или общественности, ожидалось уже начиная с конца прошлой недели. И не столько от председателя профильного комитета парламента, сколько от самих жертв нового порядка в информационном пространстве – журналистов. Впрочем, в результате определенных обстоятельств обращению, сперва подписанному, по некоторым данным, более чем сотней сотрудников ведущих телевизионных каналов Украины, появиться не судилось.
Итак, во вторник с собственным письмом к президенту обратился председатель Комитета по вопросам свободы слова Николай Томенко. В нем депутат-политолог пытается проинформировать гаранта Конституции о "ситуации в информационной сфере нашего государства". А точнее – о цензуре, и роли, которую в ее распространении играют администрация президента, СДПУ(О) и лично Виктор Медведчук.
По словам автора, в письме к президенту есть два главных тезиса.
Первый касается того, как "абсолютно нелегитимный в смысле осуществления информационной политики орган "администрация президента" решил почему-то, что ему надо заниматься информационной политикой". Как напоминает народный депутат, соответственно законодательству этой политикой имеют право заниматься лишь два государственных института – Верховная Рада (в виде профильного комитета) и собственно президент (с помощью Госкоминформа).
Вместе с тем компетенция новообразованного Главного управления информационной политики АП как раз не определена ни одним законом. Однако это не мешает ГУИПу (слово-то какое дивное!) раздавать параллельно с ведомством Ивана Чижа указания в регионах, утверждает Томенко. Он также не забыл припомнить и искреннюю инициативу АП относительно наведения "порядка", если журналистам кто-то, где-то будет мешать работать. Вопрос лишь состоит в том, кто дал президентской администрации право этим заниматься, говорит депутат. Иронизируя над ситуацией, Томенко предлагает пока ликвидировать Госкоминформ, и законом уполномочить деятельность ГУИПа.
Кроме того, на будущей неделе председатель комитета по вопросам свободы слова планирует начать сбор подписей народных депутатов, чтобы обратиться в Конституционный суд по поводу конституционности ряда указов президента, подготовленных в АП, которые касаются вопросов информационной политики. В частности речь идет о таких документах – указы "О статусе Национальной телекомпании Украины", "О внесении изменений в состав Совета по вопросам информационной политики при Президенте Украины".
Относительно последнего – Томенко подчеркивает, что впервые в истории подобных структур в ее состав не вошли представители ВР и общественных организаций. Народный депутат уверен, что особой трудности с аккумулированием необходимых 150 депутатских подписей у него не будет.
Второй тезис письма к президенту касается "кадровых вопросов", которые очень беспокоят главного борца за свободу слова. Так, по словам Томенко, сейчас идет к тому, что все ключевые должности в информационной сфере будут контролироваться представителями лишь одной политической силы. Кроме пресловутых Медведчука (заместитель председателя упоминавшегося Совета информполитики при президенте - при том, что голова-президент), Зинченко (вице-спикер, который отвечает именно за вопросы той самой сферы), Васильева (главы ГУИП), с недавно в госкоминформе появилась новая должность 2-го Первого заместителя председателя, которую занял симпатичный эсдекам Онуфрийчук.
В своем письме президенту Томенко рассказывает о многочисленных фактах политической цензуры, о которых комитету сообщают журналисты, о невыполнении постановления ВР относительно освещения работы второй сессии парламента на телевидении, поскольку в соответствующих телепрограммах рассказывается об обсуждении законопроектов, а "позиция оппозиции" относительно событий в стране – не подается.
Сообщает Томенко президенту и о том странном факте, что видеоряд выступлений самого гаранта распространяется по телеканалам через частную и контролируемую СДПУ (О) телекомпанию "Альтернатива". "Неужели лидеры объединенных социал-демократов решили цензуровать и деятельность главы государства?", спрашивает президента народный депутат.
Презентуя свое письмо к президенту, председатель Комитета сообщил, что он "радуется" по поводу нескольких "добрых" вещей, которые уже принесла его свободословозащитная деятельность. Так, например, накануне обнародования письма журналистов, по наблюдениям Томенко, у некоторых сотрудников информационных программ на коммерческих каналах подняли зарплату. Вместе с тем ГУИП начал распространять пресс-релизы, которые дублируют анонсы других информагентств, а указания руководители каналов стали получать в устной форме.
"Я готов дебатировать и доказывать, что степень политической цензуры после прихода на должность главы АП Виктора Медведчука качественно возросла", говорит народный депутат.
PS. В первой половине дня во вторник Николай Томенко принимал участие в еще одном интересном мероприятии: встрече спикера Владимира Литвина с руководителями телерадиокомпаний. Как передает Би-би-си, "Литвин признал существование политического давления на журналистов со стороны владельцев телеканалов".
№ 06-22/10-145
1 жовтня 2002 р.
Відкритий лист до Президента України стосовно ситуації, що склалася в інформаційному просторі держави
Шановний пане Президенте!
Як Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації вважаю за необхідне проінформувати Вас про нинішню ситуацію в інформаційній сфері нашої держави.
Після призначення на посаду глави Адміністрації Президента України В.Медведчука суттєво змінилися пріоритети та характер управління інформаційною політикою держави. У відповідності до Конституції та законів України "Про інформацію", "Про телебачення та радіомовлення" державну інформаційну політику розробляють і здійснюють Верховна Рада України, Президент України та відповідні органи державної влади. Органами, що уповноважені на діяльність у цій сфері, відповідно, парламентом та Президентом України, є Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації і Державний комітет України з питань інформаційної політики, телебачення та радіомовлення. В галузі телерадіомовлення участь у реалізації державної політики бере також Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (стаття 2 та 18 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення").
2 липня 2002 року, вперше за часів діяльності Адміністрації Президента створено Головне управління з інформаційної політики, повноваження та компетенція якого, на відміну від завдань Держкомінформполітики, що діє в системі виконавчої влади, не визначені в законодавчому порядку.
Важливим фактором інформаційних відносин стало також ухвалення останнім часом низки указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України, що прямо суперечать конституційним та законодавчим принципам. Йдеться зокрема, про постанову Кабінету Міністрів України № 764 від 4 червня 2002 року "Деякі питання Національної телекомпанії України", укази "Про статус Національної телекомпанії України", "Про внесення змін до складу Ради з питань інформаційної політики при Президентові України". Прикметна деталь щодо останнього документу: вперше в історії існування подібних структур до складу
Ради не увійшли представники Верховної Ради України та громадських інституцій.
Загалом, кадрова політика Адміністрації Президента на чолі з В.Медведчуком звелась до повного контролю представниками однієї партії -СДПУ(о) ключових посад в інформаційній сфері. Так, сам В. Медведчук - є заступником Голови Ради з питань інформаційної політики при Президентові України (Голова Ради - Л. Кучма); заступник Голови Верховної Ради, один з керівників СДПУ(о) - О.Зінченко, який, згідно з розподілом повноважень у керівництві парламенту, здійснює координацію законодавчого забезпечення інформаційної сфери; С.Васильєв - керівник Головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента України (донедавна радник голови СДПУ(о)) також є секретарем Ради з питань інформаційної політики при Президентові України. В Держкомінформполітики вперше в історії функціонування цього органу введено посаду ще одного першого заступника голови Комітету,, яку обійняв М.Онуфрійчук, який також тривалий час активно співпрацює з СДПУ(о) і в парламенті минулого скликання входив до фракції СДПУ(о).
Єдиним органом, де СДПУ(о) поки що не має безпосереднього впливу на прийняття рішень, є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, до складу якої, з порушенням нормативне визначених процедур та регламенту Верховної Ради України, О.Зінченко намагався призначити представника своєї партії. Очевидно, що відсутність представника СДПУ(о) в Національній раді є причиною затягування В.Медведчуком та О.Зінченком виконання Постанови Верховної Ради України "Про звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2001 рік".
За період діяльності нового складу Адміністрації Президента суттєво змінилися характер та зміст інформаційних та інформаційно-аналітичних матеріалів у засобах масової інформації. Практично зникли з ефіру політичні дебати за участю представників влади та опозиції. До Комітету надходять численні звернення журналістів про факти політичної цензури у різноманітній формі. Ймовірно, Вас дезінформують, що Постанова Верховної Ради України "Про висвітлення діяльності II сесії Верховної Ради України четвертого скликання" регламентує висвітлення діяльності політичної опозиції. Представлення роботи парламенту телерадіокомпаніями, що передбачено відповідною постановою, покликане інформувати суспільство виключно про законодавчу діяльність Верховної Ради України, так само, як і Кабінету Міністрів України чи Президента України. Водночас політична опозиція має право на висвітлення своєї діяльності в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах телерадіоорганізацій та друкованих ЗМІ на підставі статті 34 Конституції України, частини 1 статті 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", де зазначено, що "телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують принципи об'єктивності, достовірності інформації, компетентності, гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання своїх поглядів та думок, забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму...", інших законодавчих актів.
Вищезгаданий стан справ в інформаційній сфері держави викликає серйозне занепокоєння. В Україні, де частина 2 статті 15 Конституції України передбачає, що "жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова", є всі підстави говорити про пропаганду ідеології виключно однієї партії - СДПУ(о) через засоби масової інформації. Найкращим прикладом цього є факти надання телерадіокомпаніям України відеоматеріалів про діяльність Президента України через приватну телекомпанію "Альтернатива", яка контролюється СДПУ(о). Невже лідери об'єднаних соціал-демократів вирішили цензурувати і діяльність глави держави?
Політична діяльність названих посадовців може призвести до втрати інформаційного суверенітету країни. Так, нещодавно під патронатом В.Медведчука у співпраці із заступником генерального директора ОРТ М.Гельманом було підписано низку угод про ретрансляцію комерційними телеорганізаціями на територію України інформаційно-аналітичних програм російської телекомпанії "ОРТ", зміст яких часто спрямований проти національних інтересів держави та її цілісності. На догоду комерційного телеканалу УНТК "Інтер", який повністю контролюється СДПУ(о), фактично знищуються обласні державні телерадіокомпанії, основними завданнями яких є оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні в Україні розповсюдження офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади; сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету в світі.
Можна наводити й інші факти незаконних дій керівництва Адміністрації Президента та, відповідно, лідерів СДПУ(о) в інформаційній сфері країни.
Переконаний, що подібна діяльність повинна отримати адекватну оцінку Президента України.
Голова Комітету Микола Томенко
