Ось сиджу я в своєму далекому від Києва Криму, дивлюся в ящик і нічого не розумію, що відбувається в цій самій матері міст руських. З одного боку, бачу: щось не так. Президент практично пішов з паркету, і перестало звучати живе його слово, що періодично вселяло в мене надію, що якщо навіть його життя примусило, то і я коли-небудь заговорю українською.(читай мовою оригіналу)