Андрій Білецький: Зараз найскладніша ситуація за майже три роки війни

П'ятниця, 22 листопада 2024, 05:30
фото: Андрій Ковш

В останні місяці журналістам не часто вдається докладно поспілкуватися з командирами бригад про ситуацію та проблеми на фронті.

Напередодні цього інтерв'ю командир одного з топових бойових підрозділів в Україні, Третьої штурмової бригади, Андрій Білецький декілька днів перебував у справах у Києві. І лише тому він погодився записати розмову з нами. 

Білецький розповів "Українській правді" про бойові дії на різних напрямках, пояснив, чого варто чекати від ворога взимку, й оцінив загрози через залучення армії КНДР на боці Росії. 

Реклама:

Також ми поговорили про мобілізацію, СЗЧ, та проблеми з підготовкою військових.

Перед вами – скорочена версія інтерв'ю. Якщо вас цікавить повна версія розмови, дивіться її у відеоформаті.

"У росіян так само багато проблем, але є системні переваги"

– Спершу поговоримо про ситуацію на фронті. Тарас Чмут, керівник фонду "Повернись живим", заявив, що зараз ми переживаємо найскладнішу ситуацію після весни 2022 року. Як її оцінюєте ви?

– Справді, зараз найскладніша ситуація за майже три роки війни. В деякій мірі я б її вважав навіть складнішою, ніж весна 2022 року.

Причин багато: нестача особового складу, недостатній рівень підготовки (Робить паузу).

Постійно говорять: мотивація і так далі. Вибачте, мотивація – це питання професіоналізму, рівня підготовки, довіри до всіх ланок, які керують бійцем, сержантом, офіцером. 

Звідси з'являється мотивація, а не просто тому, що людина, наприклад, патріотична. Тобто проблема – недостатній рівень підготовки й мотивації, до деякої міри недостатня кількість засобів. 

У нас люблять повторювати на кшталт: "Не дали, мало отримували матеріально-технічної допомоги". 

Давайте скажу відверто: у росіян ситуація не краща. Всі розповіді про десять або сім їхніх снарядів на один наш не відповідають дійсності. 

У росіян дуже проблемна ситуація з ОВТ (озброєння та військова техніка – УП) – озброєнням, військовою технікою, з бронетехнікою, боєприпасом, якістю боєприпасу. 

Але в них є декілька системних переваг. Наприклад, перевага повітряної компоненти – російські КАБи радикально змінили ситуацію на землі. 

І, звичайно, обсяги людського ресурсу відіграють значну роль. Росіяни наступають не завдяки, скажімо так, зосередженому вогню артилерії. І не завдяки масованому застосуванню бронетехніки. А саме за рахунок безкінечної кількості в прямому сенсі слова м'яса. М'яса – бо так, як вони його використовують, солдатом теж непросто назвати.

 
всі фото: Андрій Ковш

– Ми входимо у зимовий період. Як зима впливатиме на інтенсивність бойових дій?

– Радикально не вплине. Погода в першу чергу впливає на мобільність авто- і бронетехніки: гусеничної, колісної тощо. 

Несприятливі погодні умови зменшують можливості операцій з використанням техніки. 

Що стосується піхотинця, так само, як вони діють малими групами і без жалю до свого піхотинця, діятимуть і далі. 

Їхні задачі – це неглибокі прориви, а не марші на 50 кілометрів. Вилізти з ями і зайняти нашу яму за 250–300 метрів, ну ок, кілометр. Він дійде по снігу, дощу, багнюці.

Для нас вплив зимової погоди може бути більш негативним. Тому що через нестачу особового складу і якість підготовки зараз основний наш засіб ураження – дрони. 

Розвідувальний дрон, велике розвідувальне крило, FPV – вони всі дуже залежні від світлої пори доби. Так, є термальні види (з тепловізором – УП), але зрозуміло, що їх менше на порядок. 

Застосування дронів залежить від вітру, прозорості повітря: туман – не туман, дощ – не дощ, сніг – не сніг. 

Тому боюся, що очікування, мовляв, росіяни притормозять через зиму, нічим не виправдані. 

Навпаки, у нас може ускладнитися оборона через те, що основний наш засіб ураження знизить свою ефективність. А російському піхотинцю важче пересуватися, але, з іншого боку, він використовує погодні умови як засіб маскування. Відповідно, для піхоти є мінуси, є плюс. 

Реклама:

– Зараз у ЗМІ багато інформації про Запорізький напрямок. Нещодавно речник Сил оборони Півдня сказав виданню Sky News, що російські війська можуть там розпочати наземні штурми. Як ви оцінюєте ситуацію?

– Вони вже почали штурми західніше Великої Новосілки. 

Велика Новосілка – це дуже важливий вузол оборони півдня України. Наразі вони досягли обмеженого, але успіху, взявши Рівнопіль і просуваючись частково в сторону Гуляйполя. 

Те, що знаю від знайомих комбригів: схоже, що противник буде пробувати наступати. 

Наступ біля Великої Новосілки допомагає ворогу закінчити першочергову операцію – окупацію Курахового. 

Запорізька область – надзвичайно небезпечний напрямок. Місцевість там рівнинна. Якщо подивитися на карту, великих населених пунктів майже немає.

І наші, скажімо так, всі комунікації витягнуті із заходу на схід. Їх можна перерізати. Це для нас може бути справді значимою проблемою для всього Донбасу. 

Наскільки я знаю, останні декілька тижнів ми активно там почали підсилювати як угруповання, так і фортифікаційні зусилля, яких недостатньо.

Але я не знаю ані складу угруповання противника, ані намірів противника в повному обсязі, точно так же, як і склад нашого угруповання. 

 

"Найбільша проблема від Північної Кореї – це їхнє ВПК, а не війська"

– Відомо, що на Курщині проти нас воює, зокрема, армія Північної Кореї. Як ви оцінюєте залучення у війну корейців? Наскільки це небезпечно?

– Я вважаю, що навіть якщо їх залучать 50 тисяч, це радикально не змінить ситуацію на полі бою. 

Поясню: ми застосовуємо нові високоточні й дешеві засоби ураження. Зараз FPV-дрон може коштувати і 300 доларів. 

Змінилися типи польової фортифікації, тактичні прийоми – як в обороні, так і в наступі. Все це вимагає серйозної практики. Зараз дві країни у світі мають такий досвід – ми і Росія. 

Північна Корея – не надто сучасна технологічно країна. 

Той же геймінг не розповсюджений там, навряд чи у КНДР ти можеш потренуватися на дроні в цивільному житті чи купити його, щоб літати у своє задоволення. 

Я не думаю, що вони зможуть воювати в сучасних реаліях. 

Канєшно, для нас всіх це Terra incognita, але й не думаю, що у людей з ГУЛАГу надзвичайно висока мотивація. 

Гроші? Я не вважаю, що зарплати можуть мотивувати когось умирати.

Реклама:

– Але ж вони хочуть вижити, тому будуть битися за своє життя…

– От, власне, я думаю, що вони будуть не стільки воювати, скільки виживати. 

Якщо говорити про Північну Корею, то мені здається, що вплив північнокорейського військово-промислового комплексу на нашу війну на порядок більший, ніж все, що може Корея виставити на полі бою. 

Те, що північні корейці поставили для росіян – це плюс–мінус такий же обсяг артилерійського боєприпасу, що й всі країни НАТО дали нам за майже три роки. Це проблема. 

Так, знаю, що це поганий боєприпас. 

Так, росіяни навіть відразу визначають, що боєприпас артилерійський є корейським – там інший у них коефіцієнт. Вони розуміють, що ним попасти у ціль шансів різко менше. Але він є. 

Без нього вони взагалі зараз були б у ситуації крайнього снарядного голоду. Балістичні ракети, які летять на Київ, Одесу чи Миколаїв – північнокорейські. 

Корейський ВПК (військово-промисловий комплекс – УП) – це для нас проблема. А північнокорейські війська навряд чи будуть значимою проблемою.

 

"Мотивація – це не про слова, а про комплекс дій"

– На початку ми говорили про мотивацію. Розумію, що 3-я штурмова бригада – це в більшості випадків добровольці. А проте йде третій рік повномасштабної війни – як ви підтримуєте моральний стан воїнів?

– Морально-психологічний стан армії загалом – це комплекс дій. 

Простий приклад: якщо людину вигнали з роботи, в неї величезні проблеми в сім'ї, проблеми зі здоров'ям, фінансами, сусіди-дегенерати, які влаштовують бійки на сходах – вам же не допоможе виключно похід до психолога. 

Тому що ваші проблеми лежать не в тому, що у вас депресія, а в об'єктивних причинах: фінансових проблемах, сімейних, проблемах зі здоров'ям.

Я говорю з людьми перед операціями, ми часто збираємо піхоту, танкістів, командири спілкуються – в нас такий стиль. 

Але я далекий від думки, що слова можуть замінити дії. 

Реклама:

Солдат має бачити, що в нього бойові командири, що є планування, що його ротному не просто дали бойове розпорядження із 7 слів зайняти до такого-то числа таку-то точку і дали координати. 

Людина має розуміти, що для того, щоб він виконав задачу, думає батальйон і навіть бригада. Він бачить, що всебічне забезпечення йде, бачить, що у нього дуже хороший рівень забезпечення медичного. 

Раціон їжі – зараз холодний період: потрібні вітаміни. Або ті ж бойлери в пунктах тимчасової дислокації. 

От ми переїжджаємо, і в перші декілька днів весь батальйон матеріального забезпечення займається тим, що бойлери ставить, тому що заявок багато. Все це має значення. 

І не варто думати, що "от, матеріалістичні люди". Чому ні? 

Це і є патріотизм людей, які забезпечують матеріальне тилове забезпечення, вони вкладають у це, всі працюють як колектив. 

Звичайно, можна зняти правильний фільм, правильно виступати, створити таку структуру всередині армії, яка покращить морально-психологічний стан

Це так само треба робити. Чесне нагородження орденами і медалями, це теж дуже сильно впливає. Але потрібен комплексний підхід. 

 

– Хочу про мобілізацію поговорити. Що не так із мобілізацією в Україні?

– Я далекий від питань мобілізації. І у нас невеликий відсоток мобілізованих. 

Ми не отримуємо мобілізованих, ми або самі приводимо в ТЦК людей, які хочуть мобілізуватися відразу в 3-ю штурмову, і це більшість. Або інколи нам дають можливість відібрати. 

Ми відбираємо по простому принципу – кажемо: "Мужчини, у нас немає інших вакансій, окрім як піхотних, бо це штурмова бригада. Ті, хто хочуть на штурмовика – крок вперед". Їх не дуже багато, але кожен раз такі люди є. 

Але, ще раз повторюся, я не дуже активно стикаюся з процесами мобілізації, хоч всі ми бачимо якісь ролики, не дуже приємні будь-якій людині.

Розумієте, я все переводжу на одне і те ж – питання не в діях ТЦК. Можливо, вони перегинають палку. Але ключова проблема в недовірі. 

Мабуть, на мене будуть ображатися деякі колеги по військовій справі, але це ж ні для кого не секрет: у нас в армії мільйон людей, у всіх є хтось з армії. 

Відповідно, якщо люди розуміють, що вони потраплять у центр бойової підготовки, де бойовою підготовкою займатися вони не будуть, де кількість вистріляних набоїв – це третина, а інколи й менше від радянського нормативу курсу молодого бійця, де вони розуміють, що далі вони попадуть до такого ж некомпетентного сержанта, якого просто пальцем ткнули і вирішили, що він буде сержантом, і це буде його властитель життя та смерті – то це не дуже мотивує. 

Людина в першу чергу боїться невідомості. Коли ти розумієш, що ти – нуль на полі бою, що нічого про це не знаєш. Можливо, за 2 місяці тобі розкажуть, пояснять, але тобі ще їх треба прожити, ці 2 місяці – йти страшно. 

Всім страшно: суперпрофесіоналу, кожному бійцю. Немає таких людей, кому не страшно. Але це різне страшно. 

Але одна справа, коли людина реально розуміє, що буде відбуватися, що йому робити, щоб і задачу виконати, і вижити на полі бою. А інша справа, коли людина просто боїться.

От мене відправити зараз в інститут квантової фізики – я буду себе почувати непевно і погано, хоча життю моєму там нічого не загрожує. Тому що я до цього не маю жодного стосунку і цього не розумію.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Сплачуючи символічну суму, ви стаєте частиною великої команди "Української правди". Спільно з читачами Клубу УП ми створюватимемо нові тексти, записуватимемо гарячі інтерв'ю, готуватимемо скандальні розслідування та спілкуватимемося напряму, без посередників. Ми покажемо вам, як насправді виглядає політична журналістика.
Роман Кравець, політичний оглядач УП

– Як це все виправити?

– Елементарно – навчати. Іншого способу немає. Люди стають професіоналами виключно від того, як їх навчають.

У когось є хист, у когось його менше. Але з будь-якої людини можна виховати достатнього крепкого середнячка, достатньо компетентного, який би міг виконувати базові піхотні задачі. 

Терміново треба вирішувати питання з підготовкою молодшого офіцерського складу, змінювати підхід до базової загальновійськової підготовки. 

Мені в 2015 році стало зрозуміло, що на цьому "гей-го" виїхати довго не можна. Є ініціатива, у людей є внутрішній гонор, фізичні здібності, командність. Але це не професійність. 

У нас у підрозділі підготовку вели грузинські офіцери, які пройшли війну в Грузії, займали вищі посади. І натівські офіцери – американці й канадці. Ми створили військову школу імені Євгена Коновальця (ВШК). Вона і зараз існує. 

До мене звернувся тоді командувач Сухопутних військ і Командувач ОСУВ "Хортиця", зараз главком генерал Сирський, сказав: "Треба зробити". І ми все зробили для того, щоб у армії з'явилася ця ВШК. 

Я переконаний, що зараз вона випускає найкращих солдатів, у тому числі мобілізованих, з учебок у всій країні. 

Чи можна це масштабувати? Так. За 6 місяців це можна було масштабувати до достатньої кількості інструкторського складу, щоб навчати 25–30 тисяч мобілізованих і ще 5 тисяч сержантів на місяць.

Це системні вади. Проблем багато, це правда. Але основна задача – це підвищення ефективності взагалі армії. В першу чергу треба зробити нормальний інструмент.

Давайте так: армія – це інструмент. Не можна мати поганий, незаточений меч. Треба віддраяти його від іржі, нагострити. 

Коли говорять про великих полководців, всі думають відразу про Наполеона.

То в Наполеона була армія нового типу, революційного. В нього був найкращий військовий інструмент на планеті. І цей інструмент дав йому можливості реалізувати видатні якості воєначальника і полководця. З поганою армією він нічого не міг би зробити. 

У них були Журдан, Карно, які діяли корпусними дивізійними колонами, застосовували розсипну тактику, створили артилерійський і кавалерійський резерв, нову систему бойової підготовки армії, нову систему набору. Інакше кажучи, вони створили нову армію.

Тобто неважливо, який комбриг, комбат, начальник Генерального штабу і так далі, головне – чим вони управляють. Тому що навіть талановитий нічого не зробить із поганою армією. 

 

– Як можемо вирішити критичну нестачу людей?

– Треба вирішувати тим, що ті люди, які в армію попадають щомісяця, мають бути навчені в рази краще, ніж вони навчені зараз. 

Тоді в СЗЧ піде набагато менше, менше загине або буде поранено, а втрати противника зростатимуть. 

Тоді наступного місяця ваша критична нестача буде трохи меншою, а потім ще меншою. Ви почнете нарощувати, а не зменшуватися безкінечно. 

Треба займатися різким підвищенням ефективності армії. Вона в першу чергу полягає в якісній бойовій підготовці. Для того щоб була якісна бойова підготовка, уже є професійні учебки. Їх треба масштабувати. 

Як? Їм повинні дати людей для того, щоб вони підготували не сотні, а тисячі інструкторів. 

Зараз 80% у навчальних центрах – це люди, які на війні не були. Питання: а чого вони вчать?

Треба зібрати з військ 3–4 тисячі – так, це буде боляче, але не критично. Берете хороших сержантів і старих солдатів: контузії, те-се – прискіпливо треба дивитися. Це не буде просто. Якщо йти по короткому шляху – за 4 місяці. По хорошому – за 6 місяців вони стануть якісними інструкторами і випустять свій пробний курс. 

Після цього ви можете приблизно рахувати, що одна людина повинна випускати 10 курсантів. Тобто 4 тисячі можуть готувати 40 тисяч одночасно. І це вже зовсім інша якість людей.

Реклама:

– Наостанок: якою, на вашу думку, має бути розмова із суспільством про війну на офіційному рівні?

– Чесною, це ж абсолютно очевидно. На короткий період можна займатися, як і було, ура-пропагандою. 

З часом, чим більше позитивних реляцій, тим більшою буде недовіра, тому що вони розходяться з тим, що люди чують від рідних і знайомих, які беруть участь у бойових діях. 

Я теж спілкуюся з різними людьми і з подивом розумію, що через недовіру до, так би мовити, офіційних каналів деякі сприймають ситуацію гірше, ніж вона є насправді. 

Це ж теж небезпечна історія. Тому розмовляйте з людьми чесно, як із дорослими.

Думаю, що це найправильніший спосіб мати коннект із суспільством.

Роман Кравець, УП

Відео Андрій Ковш та Владислав Пилипенко

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне на Українській правді