Україна виходить із Мінського формату

Вівторок, 20 жовтня 2020, 16:00

У попередній колонці я наголошував на тому, що Мінський формат і ТКГ остаточно втратили свою значущість і ефективність, і влада фактично корчиться в потугах, намагаючись знайти новий формат вирішення проблеми війни на Сході.


Таким варіантом може бути Будапештський формат. І це логічно, адже він підкріплений документом із живими підписами глав держав, які гарантують Україні безпеку і незалежність. Зеленський крок за кроком демонструє світу готовність до виходу з "Мінська".


Тож розставимо акценти на моментах, які свідчать про те, що "Будапешту" все-таки бути.


1.Мінський формат довів свою неефективність у вирішенні питань війни.


Комплекс заходів щодо виконання мінського протоколу, підписаного контактною групою, завжди був дуже суперечливий для його сприйняття українцями. Деякі аспекти, наприклад, щодо особливого статусу Донбасу і комунікації в рамках ТКГ із представниками ОРДЛО, – взагалі спричинили вкрай негативну реакцію і обурення.


Патріотично налаштовані політсили і їхні прихильники не сприймають Мінський формат і вважають його небезпечним для територіальної цілісності України.


До того ж, у жовтні 2020 року стало відомо, що Україна планує приєднатися до санкцій ЄС проти Білорусі. Про це в інтерв’ю "BBC News" відкрито заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Це ще одне підтвердження того, що "Мінськ" вичерпав себе і як формат, і як місце для комунікації ТКГ.


2. "Атрофія" ТКГ.


Упродовж останніх місяців ми постійно бачимо, як ТКГ страждає на синдром ІБД (імітація бурхливої діяльності). Скандали, пов’язані з провокаційними висловлюваннями представника України в ТКГ Вітольда Фокіна та його подальше звільнення, лише підтверджують цей факт.


До того ж, ТКГ втратила свій первісний сенс, який був при Порошенкові і Кучмі. Наразі Зеленський і Путін публічно контактують поза форматом ТКГ. Тобто Тристороння контактна група як формат реалізації Мінських домовленостей попросту "атрофувалася" та вже є неефективною.


3. Інтерв’ю Зеленського для "The Guardian".


У березні цього року президент дав інтерв’ю виданню "The Guardian", де сказав, що дасть Путіну один рік на закінчення війни, інакше Україна вийде з Мінського формату. Зеленський уточнив, що відлік річного терміну почався з грудня 2019, після зустрічі нормандської четвірки.


Час йде, а конфлікт так і не припиняється, жодний із пунктів мінського протоколу й досі не було реалізовано.
Тож це інтерв’ю стало своєрідним медійним анонсом і прелюдією для України щодо виходу з "Мінська".


4. Липневий виступ президента у ВР і на Генасамблеї ООН у вересні 2020-го.


Зеленському часто дорікали, що він публічно не називав Росію агресором, а використовував висловлювання "та сторона". До того ж протягом 2019 року ми спостерігали за активним "заграванням" української влади з Кремлем. Раніше президент намагався зберігати нейтралітет та цурався категоричних тез. Але з літа цього року комунікація президента щодо Росії змінилася.


Під час виступу 16 липня 2020 року, у стінах ВР, Зеленський публічно назвав Росію агресором. У подальшому, у вересні 2020-го, під час виступу перед учасниками 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, також пролунала теза про російську агресію.


Тобто ми бачимо, що відбувається похолодання відносин з Путіним, яке раніше не було притаманно чинній владі. І Зеленський не боїться це відкрито демонструвати, що може свідчити про відмову від старої "мінської" тактики.


5. Відеоінтерв'ю Зеленського для "BBC HARDtalk".


У нещодавньому інтерв'ю легендарній програмі "BBC HARDtalk" президент сказав дуже цікаву тезу, яка красномовно підтверджує його намір щодо зміни тактики вирішення наболілого "східного" питання: "Якщо я не зможу закінчити війну, значить потрібно, щоб прийшла інша людина, яка спроможна закінчити цю трагічну історію між нашими країнами".


Для вирішення конфлікту на Донбасі він дає собі лише один термін. І це топове завдання його президентського терміну. Якщо не вдається це питання вирішити в Мінському форматі, Зе буде шукати інші формати, поки в нього ще є час.
Пан Зеленський не дає собі шансів на поразку.


6. Візит Зеленського до Британії.


Чому візит саме до Британії і чому саме зараз?


Дехто може вважати, що це лише заради політико-економічної угоди. Однак, якщо копнути глибше, то можна побачити, що цей візит є фактичною підготовкою до створення Будапештського формату.


Тобто президентська поїздка до Британії, "нова угода" про політико-економічну співпрацю і емоційна промова про те, що "Разом з Британією ми зміцнюємо обороноздатність України на морі і підвищуємо безпеку на півдні нашої країни.." – все це може свідчити про те, що Україна на шляху до Будапештського формату. Адже Британія якраз і є одним із чотирьох підписантів Будапештського меморандуму.


Після цього візиту слід очікувати включення в активні переговори з Китаєм і Францією щодо нового формату. Хоч ці країни і не підписували Будапештський меморандум, але офіційно, як ядерні держави, надали Україні гарантії безпеки в рамках цього меморандуму.


7. П'яте запитання у всенародному опитуванні.


13 жовтня Зеленський анонсував 5 запитань, які він хоче задати українцям під час місцевих виборів, що викликало неабиякий резонанс і здивування, адже з юридичної точки зору це опитування не матиме жодних наслідків.


15 жовтня всі запитання були озвучені. Але особливої уваги заслуговує саме останнє, п’яте, яке стосується Будапештського меморандуму: "Чи підтримуєте ви право України на використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом, для відновлення її державного суверенітету і територіальної цілісності?".


Цим запитанням Зеленський уже відверто демонструє готовність України до зміни Мінського формату на Будапештський. І якщо більшість виборців ствердно відповість на нього, це суттєво додасть впевненості президенту в переговорах щодо створення Будапештського формату і аргументів для країн, які гарантували нам безпеку в рамках меморандуму. Мовляв, "народ хоче!".


І доказом цього якраз є офіційне повідомлення ОП щодо безпекових гарантій для України за Будапештським меморандумом.


Отже, всі вищезгадані чинники свідчать про твердий намір Зе вивести країну з "Мінська". Або, якщо і не виводити, то хоча б спустити на гальмах цей формат, адже всі санкції проти агресора підв’язані саме до "Мінська".


Однак, після озвучення останнього, 5-ого запитання президента, стало остаточно очевидно, що влада все-таки обрала для себе інший шлях розв'язання проблеми війни – перехід до Будапештського формату. І цей шлях може не сподобатися Путіну, але водночас може стати рятівним для нас.


Олег Петровець, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

Сезон червоної ікри: про що варто пам'ятати напередодні новорічного ажіотажу

Інтернет як можливість і загроза для дітей: як знайти баланс

Як "пришити" кримінальну справу в Україні? Лайфхак від Павлоградських прокурорів

Марія Башкирцева – яскрава комета на небосхилі XIX століття

Особливості діагностики та лікування COVID-19

Закон про адмінзбір – пігулка від непрозорих платежів за послуги держави і громад