Верховний суд вперше скасував вирок ВАКС. Що не так з цим рішенням?

Вівторок, 05 жовтня 2021, 13:00

15 вересня 2021 року Верховний суд скасував вирок щодо судді Апеляційного суду Черкаської області Володимира Пономаренка, якого зловили на хабарі і відправили на два роки до в’язниці.  

Центр протидії корупції проаналізував рішення Верховного суду і дійшов висновку, що судді проігнорували суть справи. Натомість вони сконцентрувалися на процесуальних моментах, "забувши" про один важливий нюанс. 

За що суддю Пономаренка відправили до в’язниці?

У ніч на 1 червня 2018 року черкаська поліція затримала водія Станіслава Дейнегу. Згідно з протоколом патрульних, запах алкоголю, нестійка хода та нечітка мова вказували, що чоловік не зовсім тверезий. 

Дейнега відмовився здати тест, тому поліцейські просто склали протокол за керування в стані алкогольного сп'яніння і з невідомих причин відпустили чоловіка.

Він не встиг проїхати і 200 метрів, як його зупинив ще один патруль, який виписав йому інший протокол за нетверезе водіння.

Справу передали до Соснівського райсуду Черкас, який 18 вересня оштрафував Дейнегу на 10 200 гривень і позбавив його права керування автомобілем протягом року. Апеляція залишила рішення без змін. Здавалося б, на цьому історія мала би завершитися. 

Однак вже згодом стало відомо, що ще до рішення Дейнега звернувся за порадою до свого знайомого. Як йдеться в матеріалах Антикорупційного суду, він хотів зрозуміти, яким чином йому потрібно діяти. 

Знайомий на початку серпня звів Дейнегу із суддею Апеляційного суду Черкаської області Володимиром Пономаренком. Як вважає слідство, той вирішив, що відмазувати п’яного водія не суперечить його моральним принципам і радо запропонував свої послуги: вплив на інших суддів в обмін на 30 тисяч гривень хабаря. 

27 серпня Пономаренко зателефонував в. о. голови Соснівського суду й розповів, що хоче поговорити із суддями, які мали розглядати складені на Дейнегу протоколи. Керівниця районного суду вирішила особисто зустрітися з Пономаренком. Після розмови вона відмовила йому в організації зустрічі зі своїми підлеглими.

Тим не менш увечері суддя Пономаренко взяв від Дейнеги 30 тисяч гривень. Одразу після цього його затримали співробітники Національного антикорупційного бюро.

У лютому 2021 року Вищий антикорупційний суд засудив Пономаренка до двох років в’язниці. Апеляційна палата ВАКС підтвердила вирок, відправивши суддю до Менської колонії. 

Усе виглядало, як хороший приклад для суддів-хабарників, однак Пономаренко побув у в'язниці недовго: 15 вересня 2021 року Верховний суд став на захист свого колеги і скасував вирок.

Читайте також:

Справа Логвинського. Як Верховний суд може розвалити розслідування НАБУ?

Цензура не пройшла. Як "Центр протидії корупції" переміг у суді "регіонала" Баграєва?

Чому Верховний суд скасував вироку Пономаренку?

Підстави скасування вироку, підтвердженого одразу обома інстанціями Антикорупційного суду, виглядають особливо цинічними та дивними.

Верховний Суд не вдавався до аналізу доказів та обставин справи про хабар судді Пономаренку, натомість банально у свій оригінальний спосіб порахував строки слідства та не дорахувався кількох днів. Цю формальність судді Сергій Фомін, Герман Анісімов та Ольга Булейко і поклали в основу скасування обвинувального вироку.

В чому ж суть такого важливого обрахунку, спитаєте? Все більш ніж просто.

За правилами процесу строки досудового розслідування дійсно обмежені, і прокурор, як і слідчий, зобов’язані їх дотримуватися. Але закон передбачає випадки, коли певні дії зупиняють перебіг строків. Наприклад, коли провадження зупиняють через міжнародний запит. У таких випадках передбачити строк відповіді неможливо, від слідчого тут нічого не залежить. 

Ще одна причина, коли строки фактично зупиняються – це час, протягом якого сторона захисту ознайомлюється з матеріалами провадження перед скеруванням справи до суду (частина 5 статті 219 КПК).

Така пауза в перебігу строків розслідування необхідна, адже захист може всіляко затягувати та ігнорувати ознайомлення. В окремих випадках ознайомлення може тривати понад рік.

У справі ж судді Пономаренка строк слідства завершувався 27 лютого 2019 року.

Вчасно, за шість днів до цього, прокурор завершив розслідування та відкрив матеріали стороні захисту. Відповідно, перебіг строків зупинився на час, поки сторона захисту не ознайомиться з ними.

Через місяць, 27 березня 2019 року, сторона захисту підписала протокол, у додатку до якого містився вичерпний переклік документів, з якими ознайомився обвинувачений та адвокат. Верховний суд вирішив, що на цьому перебіг строків знову відновився.

Тобто з 27 березня в прокурора залишилося шість днів для звернення з обвинувальним актом до суду. 

2 квітня прокурор (ще в строк за версією ВС) складає обвинувальний акт, а потім вже нібито поза цим строком, 5 квітня, направляє обвинувальний акт до суду. Суд отримує документ ще через чотири дні. Це "кричуще порушення" і стало підставою скасування вироку.

Проте, слідкуючи за цією справою, нам достеменно відомо, що насправді строк не відновився після 27 березня, оскільки  сторона захисту завершила ознайомлення лише з письмовими документами зі справи, а до ознайомлення з речовими доказами навіть не переходила

Це підтверджується і протоколом ознайомлення, до якого внесені лише документи і де відсутні речові докази. Проте Верховний суд банально "забуває" вказати у своєму рішенні цю деталь. 

Ця обставина перевертає з ніг на голову підставу скасування вироку.

Чи міг прокурор змусити сторону захисту ознайомитися з речовими доказами?

Чи може міг би прочитати думку адвокатів та обвинуваченого і зрозуміти, чи будуть вони продовжувати ознайомлення?

Очевидно, що ні, адже знайомитися з матеріалами справи – це виключно право сторони, а прокурор лише зобов’язаний створити умови для реалізації цього права і не має інструментів змушування. 

Саме тому, очевидно, що за відсутності письмової відмови захисту в ознайомленні з речовими доказами, переконавшись у відсутності ініціативи і небажанні захисту її вивчати, прокурор скерував справу до суду.

При цьому при бажанні сторона захисту могла ознайомитися з речовими доказами на будь-якому етапі процесу, але вже не могла б апелювати, що їх обмежили у праві на ознайомленні під час досудового розслідування.

Така позиція Верховного Суду є новою і створює серйозні загрози для абсолютно усіх справ. Адже фактично дозволяє стороні захисту за допомогою легких маніпуляцій створювати діру у строках слідства, а обвинувачені зможуть уникати відповідальності.

Виявляється, вартує захисту всьо-на-всього підписати протокол ознайомлення хоча б з частиною матеріалів справи без зауважень, і це вже автоматично відновлює строк розслідування. А строк може бути і 1 день, і кілька днів – тоді в прокурора фактично не буде шансів вчасно підписати обвинувальний акт та скерувати його суду.  

Цим рішення Верховний суд перевернув і власну практику. На це вказує і Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У своїй позиції щодо вироку в САП вказали: "Така позиція є новою порівняно з позиціями, викладеними, зокрема, в постановах у справах №754/14281/17 і №866/2831/17, де суд вирішив, що пасивність і відсутність ініціативи захисту в ознайомленні з матеріалами, використаними експертом, а також з речовими доказами, дозволяє використати їх як речові докази навіть попри відсутність фактичного ознайомлення з ними сторони захисту."

В підсумку, у ВС поставили під загрозу тисячі справ, змінили власні підходи виключно заради порятунку колеги від відповідальності за хабар у 30 тисяч гривень.

Дивує абсолютне ігнорування судом суті справи та небезпеки злочину, адже мова йде про хабар особи, яка уповноважена чинити справедливість іменем країни, але при цьому, згідно зі скасованим вироком Вищого антикорупційного суду, не гребує навіть хабарями розміру меншого від місячної заробітної плати.

Мораль з цієї історії лише одна: судова влада буде до останнього "покривати своїх". Чого ж тоді очікувати у справах скандального судді Вовка з ОАСК? 

За таких умов виходом може бути лише створення окремої касаційної палати у справах топкорупції, яка буде переглядати вироки ВАКС. Причому судді туди повинні відбиратися за прозорими правилами та за участю незалежних міжнародних експертів, як це було при формуванні Вищого антикорупційного суду.

Олена Щербан

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua

Хто і як фінансує систему гарантування вкладів?

Гра навипередки. Як Разумков розіграв свою відставку

Шах і мат незаконному збагаченню

Книжковий ринок та гуманітарна політика: 7 кроків, які сприятимуть розвитку книговидавництва в Україні

Аукціон з продажу заводу. Чи стане приватизація для "Більшовика" новим "народженням"?

Як 200 років російської пропаганди вбили багатовікову спільну історію українців та кримських татар