"Независимая Газета" прогнозує наслідки посилення режиму на україно-російському кордоні
П'ятниця, 1 вересня 2000, 00:00
Російська преса досить активно обговорює вихід Росії з Бішкекської угоди і можливе введення віз на просторі СНД. Відразу обмовимося, що, як затверджують офіційні особи України і Росії, громадянам України нічого не загрожує - максимум, чого варто побоюватись, так це запровадження закордонних паспортів для поїздок українців в РФ. І то, це станеться тільки через декілька років.
"Независимая газета" в статті "Братерство із "загранпаспортами" спробувала оцінити переваги і недоліки впровадження нового режиму на українсько-російському кордоні. Автор статті нагадує, що Україна погодилася на уведення нових правил у зв'язку з майбутнім розширенням ЄС і вступом, зокрема, Польщі в цю організацію.
"…Звістка про зміну прикордонного режиму України з сусідами по СНД - це сигнал у бік Брюсселя і Варшави, а заразом і зондування власного населення з досить делікатної проблеми. При цьому очевидно, що для Києва принципово важливо змінити режим перетину українсько-російського кордону до розширення ЄС", - пише газета.
Автор статті в НГ наводить ряд даних, які, швидше за все не враховують ті, хто запроваджує новий режим. Згідно з результатами соціологічних опитувань фонду "Демократичні Ініціативи", пише газета, близьких родичів в Росії мають 33,4% мещканців України, тоді як в інших республіках колишнього СРСР - 8,2%, а в далекому зарубіжжі - 6,4%. Що ж до традиційно пов'язаних із Росією східних і південних регіонів України, то тут близьких родичів і друзів по той бік кордону мали 69,5% опитаних. При цьому їздять до Росії 42,4% мешканців цих регіонів (щоправда, останні цифри належать до 1994 р., але більш пізніх даних так і немає).
У той же час, за інформацією російського посольства у Києві і консульського управління МЗС України, на сьогоднішній день закордонні паспорти мають менше ніж 30% громадян Росії і трохи більше за 50% громадян України.
"Неважко уявити, в якому становищі опиниться, наприклад, син, якому треба терміново поїхати до хворої матері. Але ми звикли вважати, що такі проблеми - приватні, а нелегальна міграція і тероризм - проблеми глобальні", - пише газета, з жалем додаючи, що "невільне зондування громадської думки, спричинене звісткою про поїздки по закордонним паспортам, показало, що організовані сили, що готові протистояти зведенню бар'єрів на українсько-російському кордоні, поки малочисельні".
"Не можна не бачити, що на Україні за зміну прикордонного режиму виступають саме ті політики, які виступають за вихід з СНД, і протиставляють російський напрям української політики європейському, наполягаючи на обмеженні сфери використання російської мови. І хочуть вони не стільки подолати міграцію і наркомафію, скільки розділити два народи, як і раніше відкритих один для одного.
…Згадані політичні сили будуть задоволені поїздками за закордонними документами як "першою ластівкою", але будуть вимагати подальших кроків, зокрема, візового режиму, бо тільки він дозволяє стороні що приймає регулювати поїздки іноземців. Особливо цей тиск може посилитися у випадку, якщо Польща все ж таки введе візовый режим з 2003 р.", - пише НГ.
При цьому автор не виключає, що перед президентськими виборами в Польщі, запланованих на наступний рік, ця обставина буде "трактуватися правою опозицією як прагнення "демократичної Європи" відгородитися від "олігархічної України".
"Независимая газета" в статті "Братерство із "загранпаспортами" спробувала оцінити переваги і недоліки впровадження нового режиму на українсько-російському кордоні. Автор статті нагадує, що Україна погодилася на уведення нових правил у зв'язку з майбутнім розширенням ЄС і вступом, зокрема, Польщі в цю організацію.
"…Звістка про зміну прикордонного режиму України з сусідами по СНД - це сигнал у бік Брюсселя і Варшави, а заразом і зондування власного населення з досить делікатної проблеми. При цьому очевидно, що для Києва принципово важливо змінити режим перетину українсько-російського кордону до розширення ЄС", - пише газета.
Автор статті в НГ наводить ряд даних, які, швидше за все не враховують ті, хто запроваджує новий режим. Згідно з результатами соціологічних опитувань фонду "Демократичні Ініціативи", пише газета, близьких родичів в Росії мають 33,4% мещканців України, тоді як в інших республіках колишнього СРСР - 8,2%, а в далекому зарубіжжі - 6,4%. Що ж до традиційно пов'язаних із Росією східних і південних регіонів України, то тут близьких родичів і друзів по той бік кордону мали 69,5% опитаних. При цьому їздять до Росії 42,4% мешканців цих регіонів (щоправда, останні цифри належать до 1994 р., але більш пізніх даних так і немає).
У той же час, за інформацією російського посольства у Києві і консульського управління МЗС України, на сьогоднішній день закордонні паспорти мають менше ніж 30% громадян Росії і трохи більше за 50% громадян України.
"Неважко уявити, в якому становищі опиниться, наприклад, син, якому треба терміново поїхати до хворої матері. Але ми звикли вважати, що такі проблеми - приватні, а нелегальна міграція і тероризм - проблеми глобальні", - пише газета, з жалем додаючи, що "невільне зондування громадської думки, спричинене звісткою про поїздки по закордонним паспортам, показало, що організовані сили, що готові протистояти зведенню бар'єрів на українсько-російському кордоні, поки малочисельні".
"Не можна не бачити, що на Україні за зміну прикордонного режиму виступають саме ті політики, які виступають за вихід з СНД, і протиставляють російський напрям української політики європейському, наполягаючи на обмеженні сфери використання російської мови. І хочуть вони не стільки подолати міграцію і наркомафію, скільки розділити два народи, як і раніше відкритих один для одного.
…Згадані політичні сили будуть задоволені поїздками за закордонними документами як "першою ластівкою", але будуть вимагати подальших кроків, зокрема, візового режиму, бо тільки він дозволяє стороні що приймає регулювати поїздки іноземців. Особливо цей тиск може посилитися у випадку, якщо Польща все ж таки введе візовый режим з 2003 р.", - пише НГ.
При цьому автор не виключає, що перед президентськими виборами в Польщі, запланованих на наступний рік, ця обставина буде "трактуватися правою опозицією як прагнення "демократичної Європи" відгородитися від "олігархічної України".
